Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО І ЙОГО РОЗВИТОК В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ


Успіх економічних реформ в Україні багато в чому залежить від розвитку підприємництва, а тому формування ринкової системи господарювання в нашій країні пов’язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально-спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які зумовлюють відповідні зміни як на мік-
ро-, так і на макроекономічному рівні [1. — C. 58].

Один з перспективних напрямів створення конкурентного ринкового середовища — розвиток приватного підприємництва. Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку приватного підприємництва в країнах, які пройшли стан реформування економічних систем, свідчить про те, що приватне підприємництво є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами і послугами, забезпечує самовиживання та підвищення ефективності економіки, є гарантом стабільності й добробуту суспільства.

Вирішення проблеми економічного і соціального розвитку України на сучасному етапі становлення національної ринкової економіки вимагає посиленої уваги держави до розвитку підприємницької діяльності.

Певні кроки щодо формування державної політики розвитку та підтримки приватного підприємництва в Україні вже зроблено. Зокрема, процеси роздержавлення, приватизації, демонополізації економіки створюють умови для зростання підприємницької активності і практичного заохочення приватного підприємництва до сфери національних інтересів економіки, активного використання цього мобільного потенціалу для створення здорового конкурентного середовища виробників товарів і послуг як засобу реалізації економічної та соціальної політики держави.

Разом з тим, будучи важливою складовою народного господарства України, приватне підприємництво ще не стало дієвим фактором його перебудови, не активізувало виробничу та інноваційну діяльність, не відбувся перехід від стартового періоду до етапу розвитку.

Аналіз стану приватного підприємництва в Україні свідчить про те, що істотних зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки ще не відбулося, а останнім часом ситуація погіршується. Так, при абсолютному зростанні кількості малих підприємств останніми роками, темпи створення приватних підприємств уповільнюються. Якщо у 1993 р. кількість діючих приватних підприємств зросла в 1,9 раза, то у 1994 р. — всього на 0,2 відсотка, а у 1995 р. вже зменшилась на 3,6 відсотка порівняно з відповідним періодом попереднього року, у 1996р. — на 15 відсотків [2. — C. 33]. Зменшується й частка діючих малих підприємств з числа зареєстрованих. При цьому приватне підприємництво розвивається переважно у сферах торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного забезпечення, збуту, заготівлі, що становить 53 відсотки від загальної кількості діючих підприємств, у промисловості — 14, буді

вництві — 11, побутовому обслуговуванні— 5, у сфері транспорту і зв’язку — 2 відсотки [2. — C. 20].

У регіонах приватне підприємництво розвивається нерівномірно. Найбільшу кількість приватних підприємств зосереджено в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Львівській областях, м. Києві та в Автономній Республіці Крим, що становить 64відсотки їхньої загальної кількості в Україні. Випереджаючими темпами приватне підприємництво розвивається в Тернопільській, Закарпатській, Вінницькій та Київській областях. Разом з тим у 12областях кількість приватних підприємств зменшилась, причому значною мірою — в Дніпропетровській, Одеській, Житомирській областях [2. — C. 21].

Це є свідченням того, що вже в 1994—1995 роках приватні підприємства не були зацікавлені в розширенні своєї діяльності, особливо у сфері матеріального виробництва, що підтверджується і аналізом структури розподілу діючих приватних підприємств за галузями економіки (див. табл. 1).

Досягнутий на 1997 р. рівень розвитку приватного підприємництва можна оцінити як недостатній з таких міркувань [3. — C. 58].

— за кількістю й обсягом власності частка малих приватних підприємств становить 10—15%, тоді як у розвинутих країнах — від 50 до 80%;

частка працюючих у малих приватних підприємствах України становить 5% від загальної чисельності всіх працюючих, тоді як у країнах з ринковою економікою не менше 50%;

— обсяг діяльності приватних підприємств України досить малий (за кількістю МП, що припадають на 10 тис. чол. населення, Україна у кілька разів відстає від країн Балтії та Росії, у 10 разів — від Румунії та Словенії, у 50 разів — від Польщі, Угорщини, Чехії);

частка приватного сектора у ВНП становить 10—15% порівняно з 60—80% у розвинутих країнах.

Аналіз показує, що головними причинами гальмування розвитку приватного підприємництва є: суперечливість нормативно-правової бази з питань підприємництва; неврегульованість відносин власності, а саме передачі у приватну власність земельних ділянок та правового закріплення прав приватної власності на землю; обмеження доступу до матеріально-технічних ресурсів; практична відсутність фінансово-кредитної підтримки; важкий тягар оподаткування (зміна державою податкової політики, тобто перехід до сплати податку з доходів, а не з прибутку підприємств); відсутність державної підтримки суб’єктів приватного підприємництва; нерозвинутість інфраструктури.

Таблиця 1

ДАНІ ПРО РОЗВИТОК ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ
ЗА ГАЛУЗЯМИ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА У 1992—1996 рр. [2. — C. 30]

(розрахунки зроблено на основі даних статистичної звітності)

Галузі

1992 рік

1993 рік

1994 рік

1995 рік

1996 рік

Усього

Питома вага у
загальній кількості

Усього

Питома вага у загальній кількості

Усього

Питома вага у загальній кількості

Усього

Питома вага у
загальній кількості

Усього

Питома
вага у
загальній кількості

одиниць

відсотків

одиниць

відсотків

одиниць

відсотків

одиниць

відсотків

одиниць

відсотків

Усього

у т. ч.:

21888

100

40374

100

40474

100

39008

100

33117

100

Промисловість

4544

20,76

7320

18,13

6565

16,22

5594

14,34

4537

13,7

Транспорт і зв’язок

517

2,36

989

2,45

967

2,39

815

2,09

663

2,0

Будівництво

4036

18,44

6613

16,38

5913

14,61

4798

12,30

3676

11,1

Торгівля, гром. харч., мат.-техн. постачання, збут, заготівля

6026

27,53

15806

39,15

17712

43,76

19719

50,55

17486

52,8

Інформ.-обчисл.
обслуговування

405

1,85

472

1,17

510

1,26

449

1,15

364

1,1

Побутове обслуговування

1195

5,46

1801

4,46

1801

4,45

1966

5,04

1755

5,3

Охорона здоров ¢ я

655

2,99

824

2,04

793

1,96

503

1,29

530

1,6

Освіта, культура,
мистецтво

420

1,92

630

1,56

595

1,47

624

1,60

364

1,1

Інші

4090

18,69

5919

14,66

5618

13,88

4540

11,64

3742

11,3

Одна з головних причин — адміністративний тягар. Саме адміністративним бар’єрам необхідно зараз приділяти особливу увагу, оскільки вони викликані, як правило, необ’єктивними причинами, а усунення їх не потребує значних матеріальних та фінансових витрат.

Особливо відчутно стримують розвиток приватного підприємництва вади існуючого регулятивного режиму: складна процедура реєстрації підприємств, недосконалість системи ліцензування, прямі порушення місцевими органами державної влади чинного законодавства щодо підприємницької діяльності. Реєстрація фактично не закінчується отриманням свідоцтва, а потребує обов’язкових післяреєстраційних процедур. Це такі: відкриття банківського рахунку, одержання дозволу на виготовлення печатки, постановка на облік у податковій адміністрації, статуправлінні та ін. Саме ці процедури є основною перешкодою. Потенціальному підприємцю для реєстрації треба побувати приблизно в десяти установах, подати більше двох десятків документів або їх копій, значна частина яких повинна бути нотаріально засвідчена. Крім того, досить часто органи реєстрації самостійно ускладнюють процес реєстрації шляхом вимагання додаткової інформації (документів, бізнес-планів, комерційних договорів тощо), не передбаченої діючим законодавством.

Серед обмежень діяльності підприємців з боку органів місцевої виконавчої влади — замах на майно підприємців, обмеження переміщення товарів, незаконне регулювання цін, стягнення непередбачених законодавством зборів, зволікання з наданням приміщень та земельних ділянок, адміністративне втручання у сферу діяльності підприємців.

Залишається невирішеною проблема забезпечення доступу суб’єктів приватного підприємництва до банківських кредитів через відсутність ефективних механізмів їх фінансово-кредитної підтримки, у тому числі шляхом надання гарантій під кредити комерційних банків, інших фінансових організацій і структур, включаючи міжнародні, відповідної фінансово-кредитної установи з підтримки підприємництва.

Недостатньо здійснюється фінансова допомога держави малому підприємництву через Український фонд підтримки підприємництва та Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств, а фінансова підтримка за рахунок коштів позабюджетного державного фонду приватизації взагалі відсутня.

Недосконалим є й механізм впровадження міжнародної фінансової допомоги через кредитні лінії. Велика вартість, високі процентні ставки, відсутність довгострокових кредитів та кредитів на започаткування діяльності, обмеження різновидів кредитування створюють перешкоди на шляху отримання допомоги підприємцями.

Чинна система оподаткування, коли підприємець з однієї заробленої гривні повинен віддати 90 копійок на сплату обов’язкових зборів і платежів, позбавляє його мотивації до подальшої діяльності, спонукає згортати справу або переходити до тіньового сектора.

У зв’язку з тим, що держава неспроможна ефективно захистити дрібного власника і його майно, приватне підприємництво сьогодні потерпає й від кримінальних структур. Органи внутрішніх справ, арбітражні судові установи, засоби масової інформації недостатньо акцентують увагу на втратах, які несе ця група населення. Дрібний власник вимушений сам шукати шляхи врегулювання своїх стосунків із злочинними кримінальними структурами.

Розв’язання існуючих проблем розвитку приватного підприємництва в Україні, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови державної політики в галузі сприяння малому підприємництву. Останнім часом в Україні у цьому плані вжито ряд важливих масштабних заходів. Зокрема урядом схвалено Концепцію державної політики розвитку малого підприємництва (квітень 1996 р.), затверджено Програму розвитку малого підприємництва в Україні на 1997—1998 рр. (січень 1997 р.), головним завданням якої є:

створення правових, економічних і організаційних умов для сталого розвитку малого підприємництва як важливого чинника розвитку і структурної перебудови економіки;

цілеспрямоване формування системи державної і суспільної підтримки малого підприємництва;

розвиток малих підприємств у виробничій, інноваційній та соціальній сферах, створення нових робочих місць, підтримка ділової та інвестиційної діяльності, розвиток конкуренції на ринку товарів та послуг;

ініціювання фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів, а також нових джерел фінансування підприємницької діяльності, у першу чергу за рахунок власних можливостей малих підприємств, які ефективно розвиваються;

формування розвинутої інфраструктури малого підприємництва на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях;

створення широкого прошарку підприємців-власників: формування стимулів для саморозвитку малого підприємництва.

Це дозволяє говорити про те, що серйозна підтримка приватного підприємництва з боку суспільства стає дедалі одним з найпріоритетніших напрямів економічної політики держави.

Підтримка приватної ініціативи громадян і розвиток приватного підприємництва у нашій країні повинні стати важливою складовою загальнодержавної доктрини соціально-економічних перетворень. Це, у свою чергу, сприятиме формуванню чисельного середнього класу суспільства, який є основою ринкових перетворень та гарантом їх незворотності.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Варналій З. Тенденції становлення малого підприємництва в Україні // Україна: аспекти праці. — 1996. — № 7—8. — С. 58—63.

  2. Вареник М. О., Музичук В. Т. Про стан і перспективи розвитку малого підприємництва в Україні // Економіка. Фінанси. Право. — 1997. — № 7. — С. 19—34.

  3. Клочко Ю., Черняк Т. Проблеми малого бізнесу в Україні // Економіка України. — 1998. — № 1. — С. 57—64.

  4. Варналій З., Лукашенко А. Державна політика розвитку малого підприємництва в Україні // Право України. — 1997. — № 5. — С. 3—12.

  5. Малий бізнес України. Підприємці здатні відродити країну. Асоціація сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні. «Єднання». 1997. — 144 с.


загрузка...