Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ЗРОСТАННЯ НОРМИ БЕЗРОБІТТЯ ЯК ПРОЯВ ПОГЛИБЛЕННЯ ВІДЧУЖЕННЯ ПРАЦІ В УКРАЇНИ


Національне багатство країни, її суспільний продукт досягають певних розмірів завдяки трудовому потенціалу, який працює в усіх сферах суспільного виробництва. Проте на практиці трудовий потенціал у багатьох випадках не використовується повністю, особливо тоді, коли значна частка сукупної робочої сили є незайнятою, тобто безробітною.

Безробіття — це найбільш гостра форма відчуження праці. Суть цієї форми економічного відчуження полягає в тому, що працездатна людина позбавлена можливості:

  • реалізувати своє право на працю;

  • одержувати дохід, необхідний для відтворення робочої сили та утримання непрацездатних членів родини;

  • реалізувати свої фізичні і розумові здібності, знання і кваліфікацію;

  • створювати суспільне багатство.

Для безробітного процес виробництва стає недосяжним, бо він відчужений від нього на досить тривалий період часу.

Безробіття, як відомо, виступає у двох видах: офіційного (зареєстрованого) і неофіційного (прихованого); кожен з них має свої конкретні форми і структури. Для України характерним є високий рівень офіційного і прихованого безробіття. Розглянемо це негативне соціально-економічне явище більш детально.

Таблиця 1

БЕЗРОБІТНІ (ЗАРЕЄСТРОВАНІ) ТА ВАКАНСІЇ В УКРАЇНІ (тис. чол.)

На кінець року

Незайняті
(зареєстровані)

Офіційний рівень безробіття (%)

Вакансії: загальна
кількість (тис. вак.)

грудень 1993

123,4

0,3

131,6

грудень 1994

113,2

0,3

136,6

грудень 1995

161,3

0,5

86,4

грудень 1996

392,3

1,3

35,2

грудень 1997

677,9

2,3

34,8

грудень 1998

987

3,4

Як видно з даних табл. 1, рівень зареєстрованого безробіття в Україні швидко зростає. Якщо в 1993 р. норма безробіття становила 0,3%, то в 1997 р. — 2,3, а в 1998 р. — 3,4%. Проте офіційне безробіття не враховує того факту, що в Україні досягли великих розмірів різні форми прихованого безробіття. Приховане безробіття означає, що певна частина працюючого населення зайнята на виробництві не повністю. Це особи, які зайняті неповний робочий день (тиждень), перебувають у вимушених відпустках без збереження заробітної плати, залучені до сфери нерегламентованої зайнятості та офіційно незайняте працездатне населення, що отримує доходи у неформальному секторі.

Таблиця 2

ВИМУШЕНА НЕПОВНА ЗАЙНЯТІСТЬ В УКРАЇНІ В 1995—1996 рр.
(У ФОРМАЛЬНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ)

Показники

Усього

У тому числі в промисловості

1995

1996

1995

1996

Перебували у відпустках без збереження заробітної плати, тис. чол.

2725,5

3391,0

1691,4

1795,4

У % до загальної чисельності

17,7

23,8

31,3

36,0

Працювали в режимі неповного робочого дня (тижня) на кінець року, тис. чол.

865,6

1239,9

677,3

785,2

У % до загальної чисельності

5,6

8,6

12,5

15,8

З вищенаведеної таблиці випливає, що досить значна частка працюючих перебуває у вимушених відпустках без збереження заробітної плати — у 1996 р. 23,8% усіх зайнятих у формальному секторі, в тому числі 36% зайнятих у промисловості. Порівняно з 1995 р. у 1996 р. кількість осіб, що перебували у відпустках без збереження заробітної плати, зросла з 2725,5 тис. чол. до 3391,0 тис. чол. або в 1,25 раза. Майже в 1,5 раза зросла кількість осіб, що працювали в режимі неповного робочого дня чи тижня. Таким чином, у формальному секторі економіки кожний третій був зайнятий в тій чи іншій формі неповністю.

Оскільки з позицій офіційного сектора досить велика частка робочої сили є надлишковою (біля чверті), то значна частина працездатного населення вимушена працювати у неформальному секторі, не реєструючи це в офіційних органах. Тому формально (де-юре) воно є безробітним. Найпоширенішими видами діяльності у неформальному секторі є дрібна торгівля товарами, що отримані внаслідок так званого економічного туризму, праця без укладення трудових угод, ремісництво, нелегальні трудові міграції за кордон у країни близького та далекого зарубіжжя. У неформальному секторі в 1996 р. було зайнято 3467 тис. чол., або 13,9% до загальної чисельності зайнятих.

Ще більша частка населення зайнята так званою нерегламентованою діяльністю. Склад цього населення дуже неоднорідний, як і мотивація, що спонукає людину виходити на «дикий ринок праці». Перша група осіб — це ті, що займаються діяльністю вимушено, тимчасово, оскільки в офіційному секторі відсутній попит на робочу силу. Звичайно, з поліпшенням економічних умов ці люди шукатимуть роботу в офіційному секторі економіки.

Друга група осіб нерегламентованої діяльності — це підприємці, які мають свій «бізнес», але не реєструють його, а отже, приховують свою діяльність і свої прибутки. Ця група у майбутньому також діятиме в офіційному секторі.

Третя група цього виду зайнятості орієнтована на нерегламентовану діяльність за будь-яких умов (рекет, азартні ігри, шахрайство, проституція тощо). Дослідження вчених показують, що нерегламентованою діяльністю в Україні в 1996 р. було зайнято 5,5 млн чол. (22,2% до загальної чисельності всіх зайнятих). Порівняно з 1993 р. кількість зайнятих нерегламентованою діяльністю зросла в 2,3 раза.

Отже, з вищевикладеного можна зробити такий висновок. Зареєстроване і приховане безробіття охоплює в останні роки приблизно 14,5 млн чол., тобто майже 70% загальної чисельності зайнятих у народному господарстві України. При цьому норма офіційного і прихованого безробіття продовжує зростати. Це свідчить про подальше поглиблення відчуження праці в Україні, про загострення соціально-економічного протиріччя в системі трудових відносин. В Україні «право громадян на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи ...»  2. — С. 3  державою не забезпечується. У подальшому це може призвести до загострення конфліктної ситуації в Україні, чого треба уникнути. А це означає, що українська держава, її виконавчі органи мають розробити реальні, сильнодіючі програми виходу України з економічної кризи та піднесення національного виробництва.

ЛІТЕРАТУРА

1. Головко В. Реформування статистики праці // Україна: аспекти праці.— 1997. — № 2.

2. Кодекс законів про працю України та інше законодавство про працю.— К.: Праця, 1997.

3. Неформальний сектор, нерегламентована зайнятість, дикий ринок праці / М. В. Шаленко, Л. П. Піддубна, Д. К. Прейгер — К.: НЦ ЗРП, 1996.

4. Україна за роки незалежності / Аналітичний огляд за 1996—1997 рр. Адміністрація Президента України. Управління економічної та соціальної політики. — К., 1998.


загрузка...