Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

МАКРОПОЗИЦІОНУВАННЯ КРАЇН У ПРОЦЕСІ ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ


Утворення НАФТА та початок її функціонування відповідає логіці розвитку інтеграційних процесів, що відбуваються у світі.

Ці процеси останнім часом можна охарактеризувати формуванням та інтенсифікацією співробітництва економічних угруповань. Деякі спеціалісти вважають НАФТА своєрідним відгуком, відповіддю США на поглиблення інтеграції в Західній Європі, спробою створити противагу могутньому Європейському Союзу. Певним чином воно так і є.

З 1 січня 1994 р. набула чинності Північноамериканська Угода про вільну торгівлю, що свідчило про утворення у Північній Америці найбільшого у світі ринку з населенням 360 млн чоловік та річним обсягом виробництва, що становить 6 7 трлн доларів. Північноамериканська Угода виникла на основі Канадо-американської Угоди про вільну торгівлю, яку було підписано у вересні 1988 р. після нелегких тривалих переговорів.

Підписавши НАФТА, Канада, США та Мексика зробили вибір на користь регіональної інтеграційної моделі, що випливав з економічних інтересів, спираючись на той незаперечний факт, що при загальному збільшенні світогосподарських зв’язків їх нарощення в межах регіонів відбувається випереджаючими темпами. На базі цієї тенденції та в якості її політико-юридичного оформлення відбувається утворення регіональних інтеграційних угруповань, що дає додатковий імпульс для нового стрибка в плані інтенсифікації внутрішньо-регіональних економічних зв’язків.

Водночас подібні регіональні угруповання мають потенціал перетворення на замкнені економічні блоки, що може негативно вплинути на світову торгівлю.

Чи буде такий сценарій реалізовано у Північній Америці? Навряд чи. Хоча на перший погляд здається, що глухий кут на переговорах ГАТТ, загострення протиріч між США та ЄС, зростання торговельної напруги між США та Японією спонукають НАФТА до еволюції в цьому напрямі. Але занадто велике проникнення США у світову економіку та несприйняття в Канаді й Мексиці ідеї тристороннього замкненого блоку, здатного позбавити обидві країни зовнішніх противаг домінуючій присутності США, щоб це відбулось.

Розвиток північноамериканських інтеграційних процесів має надійні економічні засади — тісна взаємодія національних економік, інтеграційні процеси в Північній Америці мають певні відмінності від західноєвропейської моделі. Тут давно існували передумови зародження та розвитку регіонального комплексу на мікрорівні. Такий стан речей вирішував цілий спектр питань та завдань регіональної інтеграції без будь-якого правничого оформлення (у вигляді угод). Нерівність сил великого капіталу країн поряд із “свободою рук” для приватного бізне

су надають північноамериканській інтеграції нерівного характеру.

Мотиви участі США у НАФТА досить добре відомі. Ідучи на створення зони вільної торгівлі з Канадою та Мексикою, США прагнуть гарантувати собі безперешкодний доступ до багатих ресурсів своїх сусідів. Отже, при виконанні умов Угоди найбільше виграють США. По-перше, усунення митних тарифів (рис.1) (на товари США вони становили в Мексиці 10%, а на мексиканські товари в США — 4%) призведе до значного збільшення експорту товарів зі Сполучених Штатів до Мексики, до прориву на просторий мексиканський споживчий ринок.

Безтарифний експорт Експорт товарів, не звільнених

від мита

Рис. 1. Поетапне усунення тарифів у торгівлі США—Мексика
в результаті дії НАФТА [ 10 ]

По-друге, в умовах інтенсифікації глобальних інтеграційних процесів Мексика відіграє роль “коридора” до перспективних ринків Америки. Розглянемо зміст цих пунктів детальніше. Мексика в НАФТА відкриває шлях до створення цілісного ринкового простору континентального масштабу. Мова йде про демонтаж не лише торговельних бар’єрів, а й лібералізацію режиму іноземних інвестицій, міграцію робочої сили та інші аспекти забезпечення “прозорості” кордонів між трьома країнами Північної Америки. Переважна більшість цих бар’єрів вже елимінована, решту буде демонтовано найближчим часом. Повна їх ліквідація та злиття трьох національних ринків очікується через 12—15 років.

По-третє, значні інвестиції США та Канади в економіку Мексики будуть сприяти розвитку промисловості та зростанню добробуту населення країни, що дасть змогу споживати товари американського виробництва. Але існує й інший бік медалі. Ліквідація тарифів сприятиме процесу масового перебазування виробництв із США в Мексику, де робоча сила набагато дешевша.

Необхідність приєднання Канади до НАФТА зрозуміла, оскільки її промисловість експортоспроможна, але лише третина підприємців мають можливість займатися експортною діяльністю. При підписанні НАФТА Канада прагнула, по-перше, зберегти переваги, яких набула в результаті укладення Угоди з США, по-друге, удосконалити вирішення суперечок зі своїми основними торговельними партнерами — США і Мексикою і, по-третє, отримати доступ на мексиканський ринок, що швидко росте.

Зрозуміло, статус привілейованого партнера Сполучених Штатів, який отримала Канада, не означає, що настав штиль у їхніх відносинах. Це, мабуть, неможливо, коли йдеться про обсяги торгівлі, які найбільші у світі між двома країнами (див. табл. 1). Тільки протягом 1994 р. Канада пройшла у відносинах із США конфліктні періоди у сфері купівлі-продажу таких важливих експортних товарів, як пшениця, деревина, криця, а Вашингтон увів антидемпінгові мита.

Таблиця 1

Провідні експортери світу, 1996
(The Economist, November
15th 1997)

Країни

Частка загального експорту %

США

Канада

21,3

Німеччина

ЄС

56,4

Іспанія

ЄС

79,0

Але навіть ці торгові міні-війни, для запобігання яких використовуються механізми двосторонньої та тристоронньої комісії щодо розв’язання спорів, що виникають у межах НАФТА, скоріше свідчать на користь її укладення, аніж проти.

Незважаючи на всю детермінованість позицій Канади в підході до цієї Угоди, присутні досить самостійні політичні моменти. Не можна погодитись з твердженням про те, що НАФТА веде до більшої залежності Канади від США. На нашу думку, апогеєм такої залежності була двостороння Угода. Навпаки, в межах НАФТА у Канади з’явилася можливість блокування з Мексикою, а в перспективі й з іншими країнами.

Канада, як і Мексика, не схильна йти по шляху розвитку інтеграції углиб, тобто до створення на базі НАФТА угруповання наднаціонального типу з неминучою передачею до його органів певних суверенних функцій та атрибутів своєї державності.

НАФТА вже діє більше чотирьох років, але ще рано робити певні висновки, виходячи виключно із статистичних даних. Вплив НАФТА важко розмежувати з впливом інших важелів економічної політики і з результатами торговельного буму та одужанням економіки Мексики (спостерігається певне економічне пожвавлення після рецесії). Та все одно можна стверджувати, що прибічники тристоронньої Угоди мають підстави для задоволення першими результатами її дії.

Лише за перші роки дії Північноамерианської Угоди торгівля США з Канадою та Мексикою збільшилася майже вдвічі порівняно з обсягами торгівлі з країнами, які не є учасницями НАФТА. Амери канський експорт в Мексику збільшився на 22%, а імпорт з Мексики — на 23%. Зростання експорту, у свою чергу, сприяє створенню нових робочих місць. Крім цього, важливість та цінність НАФТА визначається ще й тим, що багато питань, наприклад, тих, що стосуються механізму розв’язання спорів та деякі інші, вирішено краще, ніж, скажімо, в документах ГАТТ.

На відміну від адміністрації Дж.Буша, яка прагнула копіювати мексиканський приклад на все нові країни Латинської Америки, команда Б. Клінтона вирішила не поспішати з розширенням Північно-американської зони вільної торгівлі, оскільки занадто швидке роз ширення ЗВТ, обіцяючи неконтрольований приплив дешевої проду кції на ринок США, суперечить курсу Клінтона на відносно більшу захищеність американських робітників та робочих місць.

Перспектива перетворення НАФТА в замкнуте протекціоністське угруповання типу ЄС поки що не влаштовує американський бізнес — дуже потужні й вагомі його глобальні інтереси. Така перспектива є не більше ніж резервною позицією на випадок, якщо у світі логіка торговельної війни стане домінуючою. До того ж проти такої перспективи одностайно виступають керівники Канади та Мексики. Для цих країн вона є неприйнятною, оскільки обіцяє закріплення за ними ролі економічних придатків Сполучених Штатів, позбавляючи їх будь-яких альтернатив та можливостей хоча б частково, на противагу стримуючій американській присутності, використати фактор диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків.

Згідно з прогнозами фахівців у найближчі 10 років треба чекати посилення притягальної функції США щодо країн обох Америк. Передбачають, що на початку наступного століття Північноамериканська Угода про вільну торгівлю перетвориться на американську зону, у яку поряд із США, Канадою і Мексикою увійдуть Аргентина, Бразилія, Панама, Чилі та інші країни.

На базі НАФТА утворюється найпотужніше економічне об’єднання в сучасному світі. З часом на його основі відбудеться поетапна інтеграція країн континенту, але у будь-якому випадку у сферу впливу НАФТА потраплять інші країни Західної півкулі”,— так оцінює значення цієї події Збігнев Бжезинський [6 ] . Інакше кажучи, НАФТА це лише перший крок США до створення під їхньою егідою єдиного міцного угруповання від Аляски до Вогненної Землі, про що немало писалось в американській пресі останнім часом.

Інтегрована Америка з її геополітичними та геоекономічними можливостями значно посилить свій вплив на світове співтовариство.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лук’яненко Д. Г. Міжнародна економічна інтеграція. — К.: ВІПОЛ, 1996. — 138 с.

2. Поручник А. М . Интеграция Украины в мировое хозяйство. — К.: КГЭУ, 1994. — 129 с.

3. Барановский К. Ю ., Что и кому даст САДСТ? // Латинская Америка, 1993 . — №7.

4. Барановский К. Ю . Канада в контексте САССТ // США-ЭПИ, 1994. — №5.

5.Североамериканская зона свободной торговли (НАФТА): проблемы и перспективы (материалы научной конференции) // США-ЭПИ, 1995. — №4, 5.

6. Brzezinski Zb . Out of Control. Global Turnmoil on the Eve of the XXI Century. N.Y., 1993, p.221.

7. Orme , William , Continental Shieft. Free Trade & the New North America, The Washington Post Company.

8. Robson , Peter “The Economics of International Integration”, London 1989, p.197.

9.Trade Blocks? The Future of Regional Integration. Royal Institute of International Affairs, 1994, p.191.

10.The Economist, November 15th, 1997, p.78.

11. The Economist, December 20th, 1997, p.3.

12.“El Pais”, 1994, р.119.


загрузка...