Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

МЕТОДИ ОЦІНКИ КАПІТАЛУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПРОЦЕСІ ЇХ АКЦІОНУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ДОСВІДУ РОЗВИНУТИХ КРАЇН


Становлення і ефективність функціонування фінансового ринку в Україні буде впливати на стабільність підприємств, кінцеві фінансові результати їхньої діяльності.

У зв’язку з цим постає ряд проблем, пов’язаних з розробкою стратегії управління фінансами на підприємствах України, визначенням їхньої поведінки на фінансовому ринку, формуванням методичних підходів щодо визначення ціни на капітал, що багато в чому залежить від правильності встановлення його стартової ціни, яка визначається в процесі приватизації.

Саме під час проведення приватизації визначається початкова (стартова) ціна акціонерного капіталу, яка є важливим індикатором подальшого визначення ринкової ціни на фондовому ринку, за якою продається об’єкт.

Для врахування зарубіжного досвіду щодо оцінки капіталу підприємства на фондовому ринку України необхідно дати оцінку придатності методики, за якою нині визначається початкова (стартова) ціна об’єктів, що підлягають продажу.

Для розробки цієї методики слід використати такі основні методи оцінки вартості об’єкта: метод витрат, метод аналогів продажу, метод потенційної прибутковості (метод дохідності).

Кожному з них властиві як позитивні, так і негативні аспекти. Що стосується їх застосування, то на Заході найбільш поширеним є метод аналогів, де оцінка капіталу проводиться за аналогічними об’єктами. Цей метод потребує наявності у оцінщика достатньо повної інформаційної бази щодо продажу аналогічного капіталу в аналогічній місцевості й за аналогічних умов. Нині повною інформаційною базою щодо об’єктів, які змінили форму власності, не володіє навіть ФДМУ, а тим більше вторинний ринок. У кращому випадку бази даних продажу нерухомості формуються у великих фірмах в окремих регіонах. Тому в сучасних умовах в Україні цей метод оцінки капіталу (майна) не може забезпечити скільки-небудь достовірних відомостей.

Саме неповнота інформації, а не відсутність продажу, не дає змоги знаходити об’єкти, які мають аналогічні характеристики. Вважаємо, що доцільно обмежувати пошук аналогів тим регіоном, де знаходяться об’єкти, які оцінюються. У майбутньому при відповідному розвитку ринку нерухомості України з’явиться можливість розглядати його як єдину ринкову зону. Тоді необхідним буде лише внесення коректив за такими критеріями: час продажу; місце розташування об’єкта; умови продажу; умови фінансування (відсоткова ставка, строк кредиту); фізичні характеристики об’єкта.

Щоб оцінити і порівняти продані об’єкти, необхідно зіставити умови продажу хоча б за двома факторами: кількістю покупців та формою оплати вартості об’єкта (гроші чи приватизаційні папери).

Зрозуміло, що різні умови продажу можуть істотно вплинути на ціну продажу.

Метод витрат полягає в тому, що враховується сума коштів, необхідна для зведення об’єкта з «нуля». Далі в дію вступають коригуючі коефіцієнти, величина яких обумовлена в кожному конкретному випадку ступенем амортизації об’єкта, його розташуванням та іншими факторами. Цей спосіб дає змогу визначити «ножиці» вартості об’єкта і разом з урахуванням попереднього методу скласти про нього достатньо повне уявлення.

Цей метод при всій його простоті має ряд похибок і багато в
чому необ’єктивний, насамперед внаслідок проблеми землекористування (земля не включається в ціну об’єкта продажу). Крім того, витратний метод сам по собі не враховує найефективніше використання ділянки землі.

Останнє можна реалізувати лише при використанні методу капіталізації доходів, згідно з яким вартість нерухомості визначається величиною прибутку, що може дати функціонування об’єкта, який продається. Інакше кажучи, метод дохідності дає змогу визначити оцінку об’єкта з точки зору найвигіднішого бізнесу на даній ділянці землі в даний момент. Різницю між вартістю об’єкта, яка визначається методом капіталізації доходів та затрат, можна розглядати як вартість землі.

Оцінка методом капіталізації доходів передбачає визначення ринкової ціни об’єкта з урахуванням перспектив її зміни найближчим часом.

Цей метод, хоч і вимагає від оцінщика значних трудових затрат, дає змогу провести оцінку об’єкта із максимально можливою точністю. Під час його застосування враховується також ряд факторів, пов’язаних з ринковими перспективами об’єкта. Застосування цього способу оцінки вимагає від спеціалістів фірми уміння орієнтуватись в ринковій кон’юнктурі й спрогнозувати розвиток конкретних секторів економіки, яких вони поки що не мають.

Слід підкреслити, що найбільше спірних питань викликає абсолютна величина оцінки об’єкта (питома вага за 1м кв.). Продавець підозрює оцінщика у заниженні оцінки, а покупець у — завищенні. Якби продаж здійснювався постійно й охоплював множину об’єктів з великою кількістю продавців і покупців, то цієї проблеми не було б, а оскільки в процесі приватизації ця умова не виконується, то й наявність незадоволеної сторони неминуча.

Серед оцінщиків немає одностайності щодо інтерпретації результатів з приводу тієї чи іншої оцінки. Витратний метод відбиває ціну пропозицій, це мінімальна межа ціни з боку продавця. Метод капіталізації доходів показує верхню межу з боку покупця — ціна попиту.

Певний тиск на оцінщика здійснюють і замовники, які, як правило, перед проведенням оцінки домовляються з оцінщиком про верхню чи нижню (залежно від мети оцінки) межу вартості об’єкта.

Крім цього, виникають й інші проблеми, що впливають на оцінку об’єкта. Однією з найважливіших серед них під час акціонування державних підприємств є погашення заборгованості підприємства.

Вибір методичної основи для експертної оцінки має бути обгрунтований експертом на підставі фінансового стану підприємства, прибутковості, внутрішніх та зовнішніх умов його роботи, інформації про ціни аналогічних підприємств, сфери діяльності об’єкта тощо.

За методикою, що використовується в Україні, визначається початкова ціна майна, яке підлягає продажу на аукціоні або за конкурсом; ціна майна, яке приватизується шляхом викупу; статутного фонду ВАТ, що створюється в процесі приватизації та корпоратизації; початкової вартості інвестиційних зобов’язань у разі продажу об’єктів малої приватизації за конкурсом; ціни пакетів акцій, що належить державі, ВАТ; ціни майна підприємтсв, визнаних арбітражним судом банкрутами.

За цією методикою оцінка вартості цілісного майнового комплексу визначається за такою формулою:

Вцмк = Оз + На + Вкі + Уні + Вдв + (Зз + Фа – Кр),

де Вцмк — вартість цілісного майнового комплексу;

Оз — залишкова вартість;

На — залишкова вартість матеріальних активів, відображених у балансі;

Вкі — відновна вартість незавершаних капіталних вкладень (з урахуванням індексації);

Уні – відновна вартість невстановленого устаткування (з урахуванням індексації);

Вдв – довгострокові фінансові вкладення;

Зз – запаси і затрати, які входять у валюту балансу;

Фа – фінансові активи (інші позаоборотні активи, грошові кошти, розрахунки та інші активи);

Кр – кредиторська заборгованість (довгострокові пасиви, розрахунки та інші пасиви, резерви майбутніх витрат і платежів).

На нашу думку, методика оцінки капіталу підприємств є не-
досконалою. Це підтверджується тим, що за оцінкою двох фірм одного й того самого об’єкта, навіть за умови їх повної незаці-
кавленості у результатах, результати можуть відрізнятись на по-
рядок. Нині існує ряд механізмів, причому легальних, для завищення чи заниження вартості капіталу. Так, достатньо включити залежно від цілей оцінки до складу комплексу, що приватизується, об’єкти соціально-культурного чи побутового призначення із затратами на їх утримання, щоб результати оцінки стали відрізнятись досить істотно. Крім цього, завищеною чи заниженою буде ціна об’єкта за умови різних визначень амортизації. При оцінці об’єктів продажу в практиці мали місце випадки, коли знос однієї з структурних складових об’єкта визначався у розмірі 120%, а внесені поправки щодо вартості інших складових даного об’єкта досягали 20%.

За сучасною методикою оцінки капіталу підприємства вартість майнового комплексу включає багато складових. Основною з них є залишкова вартість основних фондів. До інших складових належать залишкова вартість нематеріальних активів, відновна вартість незавершених капітальних вкладень та встановленого обладнання, довгострокові фінансові вкладення, запаси і затрати, фінансові активи з урахуванням кредиторської заборгованості мають незначну частку в загальній вартості або відсутні зовсім. Тому основну увагу слід звернути на правильність оцінки основних фондів. Згідно з чинною методикою оцінки вартості майна при приватизації величина статутного фонду акціонерного товариства визначається за нетто-балансом з урахуванням кредиторської заборгованості. При цьому не враховується ринкова вартість деяких активів, зокрема повністю замортизованого, але ще працюючого

У результаті реальна вартість капіталу не відповідає балансовій. Вважаємо, що більш доцільним є інший підхід до визначення величини статутного фонду державних підприємств, що знаходяться у стадії акціонування.

Суть підходу, що пропонується, полягає у такому. Враховуючи, що активи діючого підприємства складаються з власного і позикового капіталу, доцільно, на наш погляд, суму процентів за кредити не включати у вартість майна підприємства.

Крім того, необхідно вирішити на державному рівні питання про оплату акцій. Нині всі кошти направляються в бюджет. Якщо ж кредиторську заборгованість включити у статутний фонд підприємства, то необхідно частину акцій на суму цієї заборгованості продавати тільки за реальні гроші й направляти їх на розрахунковий рахунок акціонерного підприємства. У цьому випадку всі акції будуть підтверджені капіталом у майновій формі, ризик зниження капіталу фірми за рахунок неодержання коштів за дебіторською заборгованістю буде мінімальним. Одночасно необхідно вирішити питання щодо виплат за заборгованість і створити умови для нормального функціонування підприємств.

Враховуючи недоліки існуючих методів стартової оцінки майна, ми пропонуємо вартість майнового комплексу, що являє собою величину статутного фонду державного підприємства (тобто стартову ціну капіталу), розрахувати за такою формулою:

Вс.ф = Вб + Ео.а – Кд.з.  Ді – Кр  Т  Пр : 100,

де Вс.д — величина статутного фонду;

Вб — валюта банку;

Ео.а — експертна оцінка вартості капіталів, нерухомості, нематеріальних активів, неврахованих на балансі;

Кд.з — коефіцієнт ризику неотримання коштів за дебіторською заборгованістю;

Дз — дебіторська заборгованість;

Кр — сума кредитів;

Т — період виплат відсотків за кредит;

Пр — банківський відсоток за кредити.

Такий підхід до оцінки капіталу при акціонуванні державних підприємств дасть змогу більш реально оцінити капітал, а також розрахуватись із заборгованістю підприємств.

ЛІТЕРАТУРА

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.96 «Про методику оцінки вартості майна при приватизації».

2. Цуканова Н. М. Верховна Рада не задоволена результатами приватизації в Україні у 1997 році // Фінанси України. — 1997. — № 12. — С 3.

3. Григорьев В. В., Федотова М. А. Оценка предприятий: теория и практика. — М.: Инфра, 1997. — 318 с.

4. Лебедь Н. П., Мендрул Л. А. Практическое пособие по экспертной оценке предприятий. — К.: ФГИ, 1996. — С. 145.

5. Лебідь Н. П. Особливості проведення експертної оцінки пакетів акцій ВАТ, що пропонуються до продажу потенційним інвесторам // Державний інформаційний бюлетень приватизації. — 1997. — № 5. — С. 2.

6. Тарасевич Е. Ч. Оценка недвижимости. — СПб: Изд-во ГТУ, 1997. — 422 с.

7.ФридманД., Ордуэй Н. Анализ и оценка приносящей доход недвижимости. — М.: Дело – ЛТД, 1995. — 691 с.


загрузка...