Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

СТРУКТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ ТА АПК


Споживча кооперація і АПК органічно взаємозв’язані єдиним відтворювальним процесом і перебувають у різнобічній залежності одне від одного. Тому місце споживчої кооперації у системі економічних відносин значною мірою визначається тією роллю, яку вона відіграє в розвитку і функціонуванні АПК.

Однак сучасний перехідний етап характеризується різким послабленням ролі споживчої кооперації у становленні АПК країни, нагромадженням негативних явищ в усіх сферах їх співробітництва, загальним падінням рівня ефективності взаємодії.

Причин такого становища багато. Одна з них — прорахунки у структурній політиці, які призводять до деформації структури АПК і руйнування структурних зв’язків його взаємозалежних сфер, у тому числі й споживчої кооперації.

Структура АПК надзвичайно складна і динамічна. Результати сучасних досліджень і практика розвитку АПК дають змогу виокремити й проаналізувати чотири структури, що найтісніше пов’язані зі споживчою кооперацією (рис. 1).

Рис. 1. Споживча кооперація в структурі АПК

З рис.1 видно, що споживча кооперація дуже тісно пов’язана з функціональною, галузевою, організаційно-господарською та соціально-економічною структурами АПК.

Функціональна структура АПК. У характеристиці структури АПК провідну роль відіграє функціональний аспект. Функціональна структура відображає співвідношення стадій відтворення за ресурсами, структурою продукту і темпами відтворення. Аналіз цієї структури найбільш об’єктивно можна здійснити на основі кінцевого продукту АПК. Розподіл кінцевого продукту на частини за місцем створення відображає сфери й економічні відносини, які виникають у процесі відтворення.

За даними досліджень функціональна структура кінцевого продукту АПК складається з таких сфер:

І сфера — виробництво засобів виробництва для всіх сфер АПК.

ІІ сфера — сільськогосподарське виробництво.

ІІІ сфера—виробництво продуктів і товарів з сільськогосподарської сировини.

ІV сфера — реалізація продукції АПК (сфера обігу).

V сфера — виробничо-технологічне обслуговування АПК.

Названі сфери утворюють єдиний завершений технологічний цикл. Споживча кооперація, поряд з іншими сферами обігу, насамперед повинна забезпечити кінцеву стадію циклу, тобто реалізацію кінцевого продукту.

Опосередковуючи обмін, споживча кооперація не тільки доводить товари до споживачів і реалізує форму їх вартості, а й забезпечує безперервність і повторення відтворювального процесу в більш широких масштабах. У цьому полягає її найважливіша роль у функціональній структурі АПК.

Однак за останні роки роль споживчої кооперації у функціональній структурі різко знизилась. Якщо в 1990 р. її частка в реалізації кінцевого продукту АПК становила 23%, то сьогодні вона істотно знизилась. Це однаковою мірою відноситься як до аграрної продукції, так і до продукції, яка переробляється.

Замість споживчої кооперації обмін все більше опосередковується торговими посередниками, фірмовою торгівлею та іншими малоперспективними і недосконалими суб’єктами. Усе це

призводить до серйозних деформацій відтворювального процесу, його загального гальмування.

Посилення ролі споживчої кооперації, насамперед у функціональній структурі АПК, пов’язане перш за все з поглибленням інтеграції її товаропровідних каналів в АПК. Йдеться про кооперативну торгівлю і заготівельну систему.

Разом з тим необхідно всебічно розвивати товарно-грошові відносини, перевести обмін з натуральної, бартерної основи на грошову. За даними статистики, частка бартеру в обміні продукції АПК коливається від 3,0 до 59%.

Галузева структура АПК. Якщо функціональний аналіз дозволяє характеризувати АПК як систему відтворення його кінцевого продукту, то галузевий дає змогу виділити АПК як конкретну сукупність технологічно, організаційно й економічно взаємопов’язаних галузей, які функціонують у рамках єдиної системи зв’язків.

Споживча кооперація, як уже зазначалося, представлена головним чином у ІV сфері, яка об’єднує галузі товарного обігу. Слід підкреслити, що частка продукції АПК становить понад 3/4 кооперативного товарообігу. Звідси випливає, що основна маса матеріальних і трудових витрат у кооперативній торгівлі пов’язана з реалізацією кінцевого продукту агропромислового комплексу.

Будучи багатогалузевою господарською системою, споживча кооперація бере участь не тільки в реалізації кінцевого продукту АПК, а й безпосередньо створює його. На базі сільськогосподарської сировини кооперативне виробництво випускає щорічно продукції на 0,7—0,8 млрд грн. Значна частина сільськогосподарської продукції доводиться до необхідного товарного вигляду на підприємствах громадського харчування. Продукти власного виробництва кооперативних підприємств громадського харчування становлять не менше 0,2 млрд грн. на рік.

Говорячи про місце споживчої кооперації в галузевій структурі АПК, потрібно врахувати і обсяг заготівель. Заготівельний обіг, який охоплює головним чином продукцію сільського господарства, досягає 0,4 млрд грн. на рік.

У цілому майже всі 30 галузей і підгалузей діяльності споживчої кооперації безпосередньо пов’язані з галузевою структурою АПК і доповнюють її.

У перспективі посилиться міжгалузева взаємодія у сферах торгівлі, заготівель, а також виробничо-технологічного обслуговування АПК. Водночас створюються передумови для організаційно-господарського оформлення асоціацій, кооперативів, корпорацій на базі об’єднання підприємств з однорідною діяльністю, але різних за відомчою приналежністю, тобто відбувається трансформація організаційно-господарської структури АПК.

Організаційно-господарська структура АПК. Ця структура включає в себе сукупність організаційних форм, які функціонують у АПК. Вона нараховує більш як 40 тис. формувань тільки в аграрній і переробній сферах.

Важливе місце в загальній сукупності господарських одиниць займають організації і підприємства споживчої кооперації. Їх кількість перевищує 30 тис. одиниць, з яких: 18,5 тис. продовольчих магазинів, понад 280 оптових баз, 450 заготівельних організацій і закупівельно-збутових баз, 11 тис. підприємств громадського харчування, 2,7 тис. переробних підприємств і виробництв, більш як 930 продовольчих ринків. Крім того, сюди можна віднести значну кількість підприємств транспорту і будівництва.

Господарські одиниці становлять основу інтегрованих і кооперованих формувань: агропромислових підприємств (АПП) і агропромислових об’єднань (АПО).

Споживча кооперація слабо представлена в організаційних формах виробництва, заснованих на агропромисловій інтеграції. Відповідно мало розвинуті і її взаємозв’язки. Заготівельні й торговельні кооперативні організації виступають здебільшого в ролі оптових покупців сільськогосподарської і переробної продукції. До організації міжгалузевого обороту вони майже не залучаються.

Іншою організаційною формою міжгалузевого характеру є міжгосподарське об’єднання. Його створення засноване на принципах міжгосподарського кооперування. Усі суб’єкти, які входять до складу об’єднання, зберігають відомчу приналежність, господарську і юридичну самостійність. Вони тільки беруть участь своїми засобами в створенні об’єктів для спільної експлуатації або організації тих чи інших видів спільної діяльності. У 1998 р. міжгосподарські підприємства і кооперативи АПК нараховували лише 7тис.одиниць. У їх складі споживча кооперація участі майже не бере.

Проте міжгосподарське кооперування є дуже перспективною формою організації, особливо в умовах роздрібненого виробництва. Найближчим часом можна очікувати інтенсивний розвиток кооперативів за участю споживчої кооперації. Йдеться насамперед про кооперативи збутові, маркетингові, сервісні, виробничі, де можливості й потенціал споживчої кооперації мають свої переваги.

Соціально-економічна структура АПК. Соціально-економічна структура АПК за своїм змістом і складом дуже складна. Вона включає сукупність соціальних груп населення, типів господарств залежно від форм власності, видів поселень і соціальних сфер. Ця структура є найбільш динамічною.

В АПК зайнято більше 7 млн чоловік. Однак трудові ресурси становлять лише ядро. Більш глибокий аналіз вимагає розгляду всіх соціальних груп населення безпосередньо пов’язаних з АПК. Йдеться насамперед про сільське населення, яке перевищує 16 млн чоловік.

Врахування диференціації населення в соціальній структурі АПК має важливе значення для споживчої кооперації, яка обслуговує приблизно 20 млн чоловік, у тому числі понад 70% трудових ресурсів АПК. Воно полягає у підвищенні ролі системи в забезпеченні потреб населення різними товарами, реалізації доходів робітників АПК, підвищенні їх культурно-побутового рівня, зближенні умов життя і праці в сільському господарстві й промисловості.

Інший аспект соціально-економічної структури народногосподарського агропромислового комплексу — це форми власності.

До складу АПК входять сотні тисяч підприємств, заснованих на різних формах власності: колективній, державній, приватній. До нього також входять особисті підсобні господарства. Під впливом інтеграційних процесів відбувається зближення форм власності, їх взаємопроникнення і злиття.

Таким чином, можна стверджувати, що структура АПК багатовимірна. Аналіз головних її аспектів (функціонального, галузевого, організаційно-господарського і соціально-економічного) всебічно виявляє місце і роль споживчої кооперації в народногосподарському агропромисловому комплексі й разом з тим дає змогу визначити основні проблеми і напрями вдосконалення і підвищення ефективності структурних зв’язків.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Апопий В. В. Система связей потребительской кооперации в АПК. — М.: Экономика, 1994.

  2. Зіновчук В. В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США. — К., 1996.

  3. Месель-Весоляк В. Я. Удосконалення економічних відносин учасників інтегрованих формувань // Економіка АПК. — 1998.

  4. Суханова И., Глобов И. Формы и уровни кооперации в АПК России и других государств СНГ // АПК: экономика, управление. — 1998. — №11.


загрузка...