Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ: ЇХ ФУНКЦІОНАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ ТА МАЙБУТНЄ В УКРАЇНІ


Економічному середовищу тієї чи іншої країни відповідає певна банківська система, яка задовольняє потреби економіки. Банківська система як частина кредитної системи включає в себе два рівні:

І рівень — Центральний банк;

ІІ рівень — комерційні банки.

Розглянемо другий рівень банківської системи і порівняємо діяльність комерційних банків у країнах з розвинутою ринковою економікою та в Україні. Нас цікавить, які комерційні банки можуть існувати (мається на увазі за величиною капіталу та за спектром виконуваних операцій і послуг) в стабільних економічних умовах з поміркованим ризиком фінансового ринку та в умовах економіки, яка переживає глобальну кризу і потребує структурної перебудови. Слід з’ясувати, які саме банки спроможні вижити в таких умовах, працювати і допомагати економіці й подолати кризові явища.

Для цього насамперед необхідно визначитися з поняттями: комерційний і універсальний банк.

На наш погляд, комерційний банк слід визначити як багатофункціональну установу, яка здійснює комерційну банківську діяльність, тобто залучає тимчасово вільні кошти (депозити), надає кредити, виступає посередником у розрахункових операціях своїх клієнтів і виконує різноманітні послуги за дорученням клієнтів. Комерційні банки, як правило, переважну частину своїх ресурсів формують за рахунок депозитів, тому їх відносять до депозитних банків. Проте на відміну від іншого виду депозитних банків — ощадних банків — перші залучають кошти як фізичних, так і юридичних осіб або лише юридичних осіб. Такі банківські установи, за умови виконання ними короткострокових депозитних та кредитних операцій, можна вважати класичними комерційними банками, оскільки вони функціонально схожі на перші комерційні банки.

Універсальний банк — це комерційний банк, який у своїй діяльності вийшов за межі класичних комерційних операцій (залучення депозитів та надання кредитів), і поєднує їх з інвестиційною банківською справою (випуск, розміщення цінних паперів компаній, торгівля ними, вкладення коштів у цінні папери). Такий банк є активним учасником фондового ринку як інвестор і посередник. Іншими словами, це банківська установа, яка має юридичну можливість та реальну здатність і готовність до виконання широкого спектра банківських операцій та послуг. Універсальні банки працюють здебільшого на основі довгострокових запозичених ресурсів.

Універсальними банками можуть бути, як правило, великі за розміром капіталу банківські установи, і чим він менший, тим менший ступінь універсальності.

Універсальну банківську справу іноді критикують через загрозу концентрації влади на фінансовому ринку в руках кількох банків, надмірний контроль з боку банків за діяльністю клієнтів та потенційну можливість конфлікту інтересів банків і

клієнтів. Але адекватне державне регулювання та нагляд з боку Центрального банку дає змогу долати ці труднощі.

Отже, універсальний банк відрізняється від класичного комерційного банку спектром виконуваних операцій і послуг. А тому можна сказати, що названі банківські установи стикаються з різними видами ризиків (маються на увазі ризики, пов’язані з виконанням тих чи інших операцій).

Універсальний банк, з одного боку, має справу з більшою кількістю ризиків, ніж класичний комерційний банк, проте, з іншого боку, завдяки диверсифікації діяльності для першого характерна менша частка ризику від загальної його величини, що припадає на один вид операцій. Завдяки диверсифікації універсальний банк підвищує загальну прибутковість своєї діяльності. Класичний банк більшою мірою відчуває залежність від кількох видів ризиків, адже він виконує порівняно менший перелік операцій. Проте в сучасних умовах і ті, й інші банки опанували майстерність управління ризиком і використовують для цього різні заходи:

по-перше, намагаються приділяти більше уваги банківським послугам. Адже кредитування підприємств (або кредитування підприємств та вкладення коштів у цінні папери) — це завжди ризик, навіть в умовах стабільної економіки. Тому популярним стало гасло швейцарських банків: «Менше кредиту — більше послуг»;

по-друге, встановлюють граничну суму інвестування коштів у ті чи інші активні операції;

по-третє, перш ніж інвестувати кошти, ретельно вивчають інформацію про клієнта, стан ринку, регіону;

по-четверте, залучають до розподілу ризиків інші установи (інші банки, дочірні банки або страхові компанії).

Регулювання ризику банківської діяльності відбувається не лише на рівні окремого банку (мікрорівень), а й на макрорівні шляхом встановлення економічних нормативів, обмежень у діяльності банків та оперативного резервування (створення резервів коштів на коррахунках у Центральному банку та в інших банках, різних фондів).

У країнах з розвинутою ринковою економікою існують різні підходи до питання, які ж комерційні банки — класичні чи універсальні — мають функціонувати в тій чи іншій державі. Тому й існує кілька моделей банківського середовища залежно від належності до спеціалізації чи універсалізації. На формування цих моделей впливали історичні передумови, особливості національних економік, тиск ринкових сил та сучасні тенденції в розвитку банківських установ й економіки в цілому. Тому на сьогодні співіснує кілька моделей банківських середовищ:

банківські середовища, де вирішальну роль відіграють універсальні банки (Німеччина, Швейцарія, деякі скандинавські країни) внаслідок відсутності законодавчого розмежування комерційної та інвестиційної банківської справи;

банківські середовища, де взаємодіють універсальні й класичні комерційні банки. Як правило, універсальний характер мають кілька найбільших банківських установ (Великобританія, Іспанія, Франція, Австралія, Канада, Японія). Тобто в даному середовищі обмеження в банківській діяльності скасовані або скасовуються, проте лише окремі найбільші банки об’єднують різні сфери діяльності;

банківські середовища, де банки переважно виконують свої класичні функції незалежно від розміру капіталу (США, Італія), тобто банківська діяльність законодавчо обмежена. Але банки мають можливість виконувати заборонені операції в певному обсязі шляхом об’єднання у банківські холдингові компанії (США, операції з корпоративними цінними паперами) або шляхом утворення дочірних структур (Італія, довгострокове кредитування).

Дослідження банківських середовищ, де функціонують універсальні й класичні комерційні банки (перша та друга модель) дають змогу зробити висновок, що прагнення до універсальності чи спеціалізації не є сталими. Залежно від стабільності, чи навпаки, від тимчасового порушення стабільності економічного середовища тенденція може змінюватися або на користь універсалізації (коли підвищуються ризики окремих ринків банківських продуктів, банки за рахунок диверсифікації операцій та злиття капіталів окремих установ намагаються вижити), або на користь спеціалізації, адже в стабільних умовах надмірна універсалізація обтяжує і є дорожчою за спеціалізацію. Тому за таких обставин можна працювати з прибутком, здійснюючи лише деякі операції.

Таким чином, у банківських середовищах постійно відбувається «природний процес руху».

Незважаючи на відмінності банківських середовищ відносно виконуваних операцій та послуг, є в них і спільна риса. У країнах з розвинутою ринковою економікою шляхом поєднання дії ринкового механізму і державного регулювання забезпечується відносна стабільність фінансових ринків, а отже, і можливість функціонування різних за розміром капіталу банківських установ. При цьому малі банки мають свої ніші на ринках банківських продуктів, своїх клієнтів і можуть ефективно функціонувати та конкурувати з великими банками за рахунок мобільності.

Україна як держава, яка лише розпочинає будувати ринкові відносини, формує власну модель банківського середовища на основі світового досвіду, національних особливостей економіки та її сучасного стану. У 1991 р. законом України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що комерційні банки в Україні можуть функціонувати як універсальні установи. Формування універсальних банків в Україні, як і в сусідній Росії, викликане кількома причинами:

по-перше, історичними передумовами, адже в Російській імперії на початку ХХст. відбувався процес універсалізації банківської діяльності під впливом західноєвропейського капіталу;

по-друге, сприйняттям досвіду сучасної Західної Європи, насамперед Німеччини;

по-третє, врахуванням нестабільності економічного середовища, в якому можуть працювати лише великі універсальні банки, та покладанням на банки відповідальної місії щодо підтримки розвитку економіки.

На сьогоднішній день в Україні більшість (з 227 зареєстрованих на 1.01.1998 р.  3  , у тому числі 180 працюючих банків  5  ) являють
собою малі банківські установи (деякі з них є кишеньковими банка-
ми підприємств-засновників) і лише семи банкам (Промінвестбанк України, АКАПБ «Україна», АКБ «Укрсоцбанк», Ощадбанк України, Укрексімбанк, АППБ «Аваль», КБ «Приватбанк») належить 60% сукупних активів банківської системи України  4  . Проте, як правило, і ті й інші вважають себе універсальними установами (див.табл.1).

Спеціалізацію в банківській системі України здебільшого можна виявити номінально, аніж фактично (зокрема, АКБ «Аркада»).

Останні події в Україні довели, що в сучасних умовах банківська система має спиратися на великі, сильні універсальні банківські установи, які,

по-перше, можуть вистояти в умовах фінансової кризи;

по-друге, можуть надавати кредити перш за все промисловості, а не торгівлі;

по-третє, можуть виконувати різноманітні банківські послуги, що допоможе врівноважити дохідність і ризиковість банківської діяльності.

Про це свідчать проблеми, які постали перед банками на початку осені 1998 р. Якщо великі банки зазнали збитків від розміщених активів і зіткнулися з проблемою відсутності ринків, на яких можна було б працювати, то малі банки, крім збитків та згортання ринків, опинилися ще перед однією проблемою — проблемою існування в статусі банківської установи. Уже станом на 10 жовтня 1998р.
27 банків не мали статутного капіталу в сумі, еквівалентній 1 млн ЕКЮ (за курсом 2,25 грн/USD)  2  .

Таблиця 1

ПАРАМЕТРИ ДІЯЛЬНОСТІ ОКРЕМИХ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ*

Назва
банківської установи

Кількість
філій

Кількість працюючих

Кількість обслуговуваних юридичних осіб

Спеціалізація

Великі банки

Промінвестбанк України

268

18094

140000

універсальний

АКАПБ «Україна»

538

23100

200000

універсальний

АКБ «Укрсоцбанк»

146

9720

108500

універсальний

АППБ «Аваль»

530

4950

30500

універсальний

КБ «Приватбанк»

188

н/д

58711

універсальний

Малі банки

АБ «Чернігівбанк»

5

106

497

універсальний

КБ«Чорноморський банк розвитку та реконструкції»

1

58

150

універсальний

АКБ «Технобанк»

н/д

60

400

універсальний

Фермерський земельний акціонерний банк

1

40

428

універсальний

АБ «Укрпрофбанк»

1

84

245

універсальний

* Таблицю складено за даними  1  .

Саме тому необхідно проводити політику укрупнення банків шляхом злиття та поглинання. Це думка не лише західних, а й вітчизняних фахівців. Адже українські банки за розміром капіталу незрівняно малі порівняно з банками сусідніх країн (наприклад, Росії, Польщі), а тим паче з банками країн з розвинутою ринковою економікою (наприклад, США, Німеччини, Франції, Великобританії та ін.). На користь укрупнення та універсалізації свідчить також досвід країн Латинської Америки. Досягнення ж довгострокової стабільності економічного середовища дасть змогу бажаючим банкам втілити в життя принцип спеціалізації.

ЛІТЕРАТУРА

1.Банки України ’98. Операції, послуги, тарифи, комісійні. Інвестиційна банківська діяльність: Довідник-каталог. — К.: КОН, 1998. — С. 8, 10, 12, 15, 16, 19, 20, 22, 143, 144, 147, 164, 166, 188, 190, 195, 196, 197, 298, 301.

2.Коробова Л. Глаза б мои этого не видели // Бизнес. — 1998. — 12 октяб. — С. 24.

3.Королюк Ю. Після 1 квітня статутний фонд банків має бути не меншим 1 млн ЕКЮ // Галицькі контракти. — 1998. — № 8. — С. 19.

4.Потоцкая Е. Гиганты под лупой // Бизнес. — 1998. — 19 октяб. — С. 25.

5.Соболев Е. Никто не хотел умирать // Бизнес. — 1998. — 5 октяб.— С. 17.


загрузка...