Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ (МСБО) В ОБЛІКОВІЙ СИСТЕМІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ


З початку 90-х років в економічній літературі з питань бухгалтерського обліку все частіше зустрічається поняття МСБО. Бухгалтери-практики відстоювали позицію, яка полягала в тому, що система бухгалтерського обліку, будучи за змістом та за суттю податковим обліком, добре відпрацьована. Вона, мовляв, забезпечує відображення інформації про результати всіх проведених операцій, а відтак і про суму зобов’язань перед бюджетом із сплати податків і обов’язкових платежів. Разом з тим не відкидалася теза щодо безпосереднього зв’язку бухгалтерського обліку з управлінням і визнання обліку невід’ємною частиною процесу управління. Однак побудова облікового процесу, спрямованого на визначення суми податків та контроль за їх сплатою, не забезпечує отримання інформації щодо реальної картини фінансового стану господарюючого суб’єкта та результатів його діяльності незалежно від правил та вимог податкового законодавства. Саме така інформація є необхідною для зовнішніх користувачів діючих та потенційних інвесторів, міжнародних фінансових організацій, світового банку.

Найбільшу потребу в міжнародному спілкуванні мають банки-резиденти [1]:

 через них проходять усі розрахунки суб’єктів господарської діяльності;

 виходячи на міжнародні фінансові ринки, банки зав’язують прямі кореспондентські відносини зі світовими фінансовими центрами;

 через банки в Україну надходять допомога і пільгові кредити перспективному бізнесу від міжнародних організацій та Світового банку.

Саме це а також ряд суб’єктивних обставин (вимоги МВФ та Світового Банку) зумовили об’єктивну потребу реформування бухгалтерського обліку та звітності в банківській структурі України.

Діюча (до 1 січня 1998р.) система бухгалтерського обліку, що була адаптована до умов Державного банку СРСР та його підрозділів, не відповідала вимогам нової організаційної побудови банківської системи України: Національного банку (його регіональних управлінь та установ) як вищої ланки та низової — комерційних банків. Окремі операції, як то: лізинг, з цінними паперами, фінансовими інструментами (форвардні, ф’ючерсьні, спотові контракти) взагалі не знаходили відображення у системі бухгалтерського обліку. Крім того, спільні проекти із закордонними банками, угоди з міжнародними фінансовими організаціями вимагали єдиних підходів до відображення в обліку витрат, а у звітності — результатів виконання.

Під час розробки Програми реформування бухгалтерського обліку та звітності в банках було враховано вимоги указу Президента України «Про заходи щодо реформування податкової політики» від 31.07.1996р. №621/96, яким передбачене запровадження єдиної системи рахунків фінансового обліку й відокремлення від неї системи аналітичного та податкового обліку.

Концептуальні підходи реформи передбачають створення національної системи обліку та розробку національних стандартів. Тому неетично стверджувати, що банківські установи України переходять до МСБО.

За своєю суттю міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не зобов’язують до обов’язкового їх виконання. Вони мають рекомендаційний характер. Комітет з МСБО, будучи незалежною організацією приватного сектора

, прагне досягти єдності принципів бухгалтерського обліку, що їх використовують підприємства та інші організації для складання звітності у різних країнах світу [2].

Слід зазначити, що Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України у 1998р. видала українською мовою повний текст усіх 33-х міжнародних стандартів обліку станом на 1 січня 1997р. Проводиться робота щодо розробки національних стандартів. Але це не означає, що всі 33 МСБО (а надалі їх число може змінюватися) будуть нормами облікової практики господарюючих суб’єктів України, у тому числі банківських установ [6].

Інша справа принципи, покладені в основу побудови МСБО [4].

Усі вони (а їх 11) знайшли відображення в новій обліковій політиці банків, що визначається Програмою реформування бухгалтерського обліку, яка навіть не припускала можливості демонтажу існуючої облікової системи та її заміну західними аналогами. Мова йде про суттєві зміни в методології обліку окремих операцій та, що вкрай необхідно, у підготовці фінансової звітності [5].

Програма реформування включає п’ять великих блоків, кожен з них, враховуючи важливість, міг би бути самостійним проектом:

 новий План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків та окремо Національного банку (регіональних управлінь НБУ);

 зміна підходів до ведення обліку, що є новою «ідеологією» обліку, яка базується на загальновизнаних принципах МСБО;

 поділ бухгалтерського обліку на фінансовий та управлінський;

 зміна потоків інформації;

 зміна форми збирання інформації, що передбачає перехід від звітності за окремими формами до звітності за економічними показниками діяльності банку і створення на цій основі бази даних — репозитарію.

План рахунків — це чітка логічна схема рахунків, що об’єднуються за класами. Кожен клас визначає перелік рахунків, за якими обліковуються цілком конкретні господарські операції банку. Рахунки шостого класу («Доходи») та сьомого класу («Витрати») є технічними рахунками, залишки за ними до балансу банку не включаються, а різниця між сумою доходів банку та сумою витрат визначається як результат діяльності, що показується у п’ятому класі «Капітал». Усі доходи та витрати банку включаються до класу 6 і 7 незалежно від порядку оподаткування. Отже, План рахунків визначає облікові процедури фінансового обліку й забезпечує можливість суцільної реєстрації господарських операцій (фактів) банку, що мали місце у звітному періоді за хронологічними системними ознаками [3].

Восьмий клас передбачає управлінський облік. Банкам надано право встановлювати внутрішні правила управлінського обліку, а відтак — відкривати за восьмим класом необхідні рахунки на власний розсуд, обороти та залишки за якими до звітності банку не включаються.

Зміна підходів до обліку передбачає включення до балансу звітних облікових даних лише за реальними активами та реальними зобов’язаннями банку. Такий підхід дасть змогу визначити дійсний фінансовий стан банку. З метою досягнення цього, введено такі інструменти:

 метод нарахування;

 метод переоцінок;

 метод резервів.

Метод нарахування є основоположним принципом, за яким готуються всі фінансові звіти відповідно до МСБО. Він передбачає, що доходи заносяться у звітність того періоду, в якому вони зароблені, а витрати — в якому вони понесені.

Факт сплати коштів (витрати) чи їх отримання (доходи) визначав, як відомо, касовий метод обліку доходів (витрат). Лише метод нарахування спричиняє реальний дійсний облік доходів (витрат) за звітними періодами [5].

Що стосується методу переоцінок, то на сьогодні Національний банк ще не запропонував ефективного механізму його застосування.

За МСБО 16 облік основних засобів повинен вестись за справедливою вартістю, що, як правило, є їх ринковою вартістю. Для цього господарюючим суб’єктам надано право за допомогою експертних комісій визначати цю вартість та при її замінах відображати записи за рахунком «Дооцінка» [2]. Слід підкреслити, що діюча в Україні система індексації основних засобів нічого спільного з вимогами МСБО не має.

Метод резервів є абсолютно новим елементом облікової політики банків. Резерви формуються за умови, що відбувається реальне зниження вартості активів (наприклад, падає ринкова вартість цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку) або виникає сумнів щодо можливості повернення позик.

Рахунки резервів є контрактивними рахунками і призначені для регулювання оцінки основних активних рахунків. Зрештою, сума створеного резерву зменшує облікову вартість відповідного активу. Відрахування до резервів є витратною статею банку, як, доречі, і нарахування податку на прибуток. Зрозуміло, що ці операції знаходять відображення у системі фінансового обліку, який якраз і висвітлює результати господарської діяльності банку за звітний період. Мова йде про отриманий економічний прибуток чи збиток, що, безперечно, є основною категорією фінансового обліку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Банковское дело: стратегическое руководство. — М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 1998. — 432 с.

2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку: Пер. з англ.; За ред. С.Ф.Гопова. — К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 1998. — 736 с.

3. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Затверджено постановою Правління Національного банку України від 21 листопада 1997р. №388. Реєстр №493 від 28.11.1997р.

4. Нидлз Б., Андерсон Х., Колдуэлл Д. Принципы бухгалтерского учёта. Пер. с англ. / Под ред. Я.В.Соколова. — 2-е изд., стереотип. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 496 с.

5. Сенищ П. Теоретичні аспекти реформування бухгалтерського обліку в банках // Вісник НБУ. — 1997. — Листоп. — С. 3—9.

6. Стуков С.А., Стуков А.С. Международная стандартизация и гармонизация учёта и отчётности. — М.: Бух. учёт, 1998. — 136 с.


загрузка...