Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ЗАГАЛЬНОМЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ


Управлінський облік забезпечує інформацією економічне, технологічне, інноваційне та структурне управління підприємством. До завдань, що покладаються на управлінський облік, слід віднести такі: складання кошторису витрат виробництва за місцем їх винекнення і центром відповідальності; облік планових і фактичних
затрат з виявленням відхилень витрат від кошторису і норм; проведення інвентаризації НЗВ; розподіл виробничих витрат між окремими видами продукції, замовленнями чи послугами і розрахування собівартості продукції; складання звітів про собівартість виробленої продукції і здійснення аналізу витрат виробництва та результатів реалізації.

Завдання бухгалтерського обліку затрат на виробництво у системі управлінського обліку полягає в забезпеченні керівництва та інших заінтересованих користувачів достовірною інформацією про формування затрат на випуск продукції на основі єдиних для всіх галузей принципів нормативного регулювання обліку. З впровадженням ЕОМ у методології бухгалтерського і оперативного обліку затрат визначилась тенденція до їх інтеграції у сфері формування первинної облікової інформації, а також у способах контролю величин, витрачених на виробництво ресурсів щодо видів і напрямів використання. Ефективність побудови систем обліку виробничих затрат визначається у сучасних умовах тим, наскільки раціонально використовується нормативно-довідкова інформація при мінімізації змінюваних облікових даних.

До об’єктів управлінського обліку належать: затрати, процеси і стадії виробництва, центри відповідальності (центри затрат і центри прибутку), сфери діяльності.

До сфер діяльності управлінської служби належать прогнозування, планування, облік, аналіз і контроль названих вище об’єктів.

Можна виділити такі особливості, характерні для управлінського обліку:

  • відсутність інформаційної межі облікових функцій;

  • поняття управлінського обліку включає в себе фактичні дані минулих періодів, а також прогнози на можливі дані.

Таким чином, управлінський облік дає змогу отримати інформацію про затрати на виробництво і прибуток, обгрунтувати поточні й перспективні управлінські рішення, що приймаються під час вироблення виробничої політики підприємства. Організація управлінської служби у країнах з ринковою економікою, як правило, не регламентується державними і професійними органами.

Підприємства вибирають форму організації управлінського обліку, виходячи з особливостей діяльності, власної структури і обсягів споживання управління. Інформація нагромаджується і підготовляється для використання управлінським персоналом. Вона містить поточну оперативну інформацію і є засобом планування майбутніх затрат, аналізу собівартості продукції, яка відповідає меті короткострокового і довгострокового планування та прогнозування.

На думку американських учених, для управління підприємством більш необхідна інформація виробничого обліку, оскільки успіх підприємства значно залежить від інформації щодо собівартості.

У свою чергу, деякі вітчизняні вчені-економісти пропонують приділяти основну увагу фінансовій стороні й необгрунтовано ігнорують значення управлінського обліку. Частина з них пропонує відносити до управлінс

ького обліку визначення собівартості продукції, інші цей напрям роботи зводять до разових формальних розрахунків наприкінці року.

До того ж, управлінському обліку не приділяється достатньої уваги і в офіційних документах, що стосуються ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, управлінський облік — не нове явище, яке виникло у зв’язку з розвитком ринкової економіки. Такі елементи управлінського обліку, як теорія змінюваних і постійних витрат, концепція прямих і непрямих затрат та деякі інші, давно відомі українським економістам і бухгалтерам, вони частково використовувались у практичній діяльності.

Нині ж, коли постало завдання використання бухгалтерського обліку для управління підприємством, здебільшого бухгалтерський облік не дає такої інформації. Це має місце навіть тоді, коли, з точки зору податкових органів, бухгалтерія налагоджена бездоганно. Іноді це вдається подолати достатньо легко, в інших випадках необхідні додаткові розрахунки.

Важливою передумовою організації внутрішньогосподарського обліку є групування витрат за місцями (центрами) їх виникнення та центрами відповідальності. Так, досі немає достатньої ясності з ряду питань, зокрема щодо методики і критеріїв визначення місць (центрів) виникнення витрат.

У методологічному плані такий підхід орієнтований переважно на обчислення собівартості окремих видів продукції, а не на облік витрат за місцями (центрами) їх виникнення та центрами відповідальності. Офіційна методологія обліку витрат і калькулювання собівартості продукції все помітніше почала відставати від вимог практики.

Оскільки витрати виникають в усіх сферах господарської діяльності підприємства, то залежно від функціональної діяльності доцільно виокремити такі групи місць (центрів) виникнення витрат: придбання ресурсів, виробництво, обслуговування виробництва, збут і управління.

У кожній з цих груп можна точніше і легше вибрати конкретні місця (центри) виникнення витрат. При цьому слід виходити з того, що вони мають бути тісно пов’язані з центрами відповідальності через те, що не реалізуватиметься один з найважливіших принципів управління — порівняння витрат з отриманими результатами.

Ступінь деталізації місць (центрів) виникнення витрат може бути різним. Він залежить від цілей і завдань, поставлених перед колективами виробничих підрозділів.

Облік витрат потребує чіткого визначення об’єктів обліку витрат на стадії використання ресурсів і об’єктів калькулювання собівартості готових продуктів, а також правильного співвідношення між ними. Вибір цих об’єктів залежить від особливостей технологічного процесу й організації виробництва, номенклатури і складності продукції, що випускається, стану внутрішньовиробничих відносин.

Практика переконує, що метою обліку виробничих витрат, як правило, є отримання систематизованих даних про собівартість продукції.

Обчислення собівартості продукції — методологічно складний обліковий процес. Для того щоб визначити величину витрат по кожній одиниці продукції, що випускається, слід встановити науково обгрунтовані об’єкти калькулювання.

На промислових підприємствах продукти комплексної переробки сировини можуть бути поділені на дві групи: калькульовані та некалькульовані, вартість яких виключають із загальної суми виробничих витрат за досить умовною оцінкою, яку і беруть за їхню собівартість. Цей показник жодною мірою не відбиває величину реальних витрат на отримання цієї продукції. Та і собівартість калькульованої продукції за таких умов визначають не за фактичними витратами на її виробництво, а як знеособлену різницю між загальними витратами і загальною вартістю продуктів, що виключається з виробничих витрат (не калькулюється).

На промислових підприємствах під час калькулювання собівартості продукції використовують умовно-натуральні калькуляційні одиниці, які визначають за допомогою системи коефіцієнтів. Проте при розробці коефіцієнтів неможливо врахувати всі фактори, що впливають на витрати виробництва.

У зв’язку з викладеним визначення калькуляційних одиниць має грунтуватися на комплексному вивченні практичного виконання вимог.

Таким чином, для того щоб приймати рішення з управління в динамічних ринкових ситуаціях, адміністрації потрібна своєчасна оперативна і аналітична інформація про витрати, доходи і результати діяльності підприємства. У зв’язку з цим виникає потреба у створенні та організації такого внутрішньогосподарського обліку, який як частина бухгалтерського обліку виконував би завдання, пов’язані з управлінням не тільки підприємством у цілому, а і його внутрішніми підрозділами.

Крім того, дуже важливо приділяти увагу аналітичності управлінського обліку, що дасть змогу відображати в бухгалтерських регістрах господарчі процеси в необхідному обсязі, проводити якісний аналіз і оперативно використовувати отриману інформацію для прийняття управлінських рішень. При цьому слід урахувати, що в більшісті країн з розвинутою ринковою економікою підприємства ведуть управлінський облік шляхом використання різних форм і способів, прийомів і методів обліку затрат на виробництво з метою визначення шляхів підвищення ефективності виробництва.

ЛІТЕРАТУРА

1. ДруриК. Введение в управленческий и производственный учет: Учеб. пособие для студ. вузов. — М.: Аудит, 1997. — 560 с.

2. Николаева С.А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система « директор-костинг » : Теория и практика. — М.: Финанс ы и статистика, 1993. — 128 с.

3. Шим Джей К., Стел Джоэл Г. Методы управления стоимостью и анализа затрат: Пер. с англ. — М.: Информ.-издат. дом «Филинъ», 1996. — 344 с. — (Серия «Экономика для практиков»).

4. Энтони Р., Рис Дж . Учет: ситуация и примеры / Гл. ред. Я.В. Соколов. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 560 с. — (Серия по бухгалтерскому учету и аудиту UNGTC ).


загрузка...