Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ОСОБЛИВОСТІ ЗВІТНОСТІ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ


Страхові організації, як і інші суб’єкти підприємницької діяльності, відповідно до чинного законодавства України складають бухгалтерську звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною її стадією. Обсяг, склад та терміни подання звітності встановлюються Міністерством фінансів України. Основним документом з цього питання, яким керуються всі суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі страхові організації, є Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України №250 від 3 квітня 1993 р., із змінами та доповненнями.

Згідно з цим Положенням страховики складають місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображається склад майна та джерела його формування. До складу бухгалтерської звітності, що заповнюється суб’єктами підприємництва незалежно від виду діяльності, входять: форма №1 «Баланс підприємства», фор-
ма №2 «Звіт про фінансові результати та їх використання » і форма №3 «Звіт про фінансово-майновий стан підприємства». Щоквартально та щорічно страховики подають фінансову звітність контролюючим органам, до яких належать державна податкова інспекція, органи державної статистики та Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю як державний орган, у віданні якого перебувають страхові організації. Крім контролюючих органів, користувачами фінансової звітності страховика також виступають:

 учасники, засновники та органи управління компанії;

 установи банку відповідно до кредитних договорів та організації-партнери відповідно до угод;

 страхувальники, потенційні інвестори та інші заінтересовані особи.

Як відомо, діючі нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку та відповідні до них форми звітності не враховують особливості страхової діяльності, бо певною мірою є уніфікованими. Це не дає змоги повністю відобразити в них основні показники діяльності страхової організації.

З метою подолання цього недоліку Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю вносились доповнення до Порядку заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, що дозволяло без зміни структури форм висвітлювати деякі показники страхової діяльності. Останні такі зміни вносились у зв’язку з набранням юридичної сили Інструкції з бухгалтерського обліку операцій страхування (крім страхування життя), затвердженої наказом Укрстрахнагляду від 01.06.98 р. №32. Такі доповнення можна розглядати лише як роз’яснення щодо порядку заповнення бухгалтерської звітності страховиками. Тому в цілому форми звіту залишаються не пристосованими до потреб страхування, оскільки деякі принципово важливі, з точки зору страхової справи, показники завуальовані під загальними категоріями і вимагають додаткових розшифровок статей балансу.

Крім пристосування бухгалтерської звітності до особливостей страхування, Укрстрахнаглядом за погодженням з Міністерством фінансів та Міністер

ством статистики періодично розроблялись окремі форми (2-ст. «Звіт про страхування за 1993 рік», 1-ст. «Звіт про фінансову діяльність страхової організації», 4-ст. «Додаток до балансу підприємства»), за якими звітували страхові організації в окремі роки. Щодо форми № 1-ст. «Зв іт про фінансову діяльність страхової організації » , то з 1997 року вона застосовується як статистична звітність страховика. Оскільки такі форми звіту страховика мали тимчасовий характер, показники страхової діяльності відображались згідно з вимогами існуючого на той час законодавства та стану розвитку страхової справи, тобто були певною мірою обмежені й недосконалі.

Зі становленням страхового ринку, розширенням видів і обсягів страхових послуг та введенням у дію Закону України «Про страхування» виникла необхідність у розробці й удосконаленні складу страхової звітності.

Керуючись статею 33 Закону України «Про страхування», яка передбачає встановлення Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю форми подання страховими організаціями звітних даних, цим органом було розроблено звітність страховика у складі:

форма №1-Укрстрахнагляд «Звіт щодо доходів та витрат страховика»;

форма №2-Укрстрахнагляд «Загальні показники страхової діяльності по страхуванню життя»;

форма №3-Укрстрахнагляд «Показники страхової діяльності по видах страхування, інших, ніж страхування життя»;

форма №4-Укрстрахнагляд «Показники страхової діяльності по державному обов’язковому страхуванню»;

форма №5-Укрстрахнагляд «Пояснення щодо операцій перестраховування»;

форма №6-Укрстрахнагляд «Забезпечення платоспроможності страховика, розміщення страхових резервів»;

форма №7-Укрстрахнагляд «Відомості про сформований статутний фонд» (подається в складі річної звітності) та пояснювальна записка.

Використання такої кількості форм звітності страхової організації вказує на особливість страхування як виду діяльності, що характеризується широким колом показників.

Звіт про страхову діяльність не погоджено з Міністерством фінансів та Міністерством статистики і є внутрішньою звітністю Укрстрахнагляду. Звітність розроблено відповідно до останніх вимог страхового законодавства для використання з метою аналізу та регулювання страхового ринку.

Форма № 1-Укрстрахнагляд «Звіт щодо доходів та витрат страховика» є звітом про фінансові результати діяльності страховика в розрізі складових доходів та витрат страховика відповідно до статті 30 Закону України «Про страхування». Крім того, у формі представлені показники, що характеризують результати іншої діяльності страховика, у тому числі й інвестиційної, для визначення загального результату від фінансово-господарської діяльності компанії.

Інші форми звітності страховика характеризують страхову діяльність щодо її обсягів з окремих видів страхування, а саме: надходження страхових платежів, здійснених виплат страхових сум і страхових відшкодувань та інших важливих показників у розрізі видів страхування.

Оскільки форми страхової звітності розроблялися Укрстрахнаглядом в умовах існування новоствореного страхового законодавства, їх не можна вважати сталими, а тому досконалими. Деякі з форм звітності мають певні недоліки, пов’язані головним чином із змінним характером законодавства щодо страхової діяльності, що цілком закономірно в період становлення страхового ринку.

Що стосується форм звіту, які характеризують діяльність страхової організації в розрізі окремих видів страхування, то в їх зміні немає такої необхідності, бо в цих формах представлені суто статистичні показники, які використовуються для аналізу тенденцій розвитку страхування як галузі.

Найбільш важливими, з точки зору контролю за діяльністю страхових компаній з боку Укрстрахнагляду щодо виконання ними вимог страхового законодавства, є форма №1 та форма №6 звіту про страхову діяльність. Аналіз звітністі щодо фінансових результатів діяльності страховика, його платоспроможності та розміщення страхових резервів формує загальну оцінку діяльності страховика, що, у свою чергу, обумовлює особливі вимоги до наочності та правильності відображення у формах звіту таких показників страхової діяльності. Враховуючи останні зміни в економічному та правовому полі, зазначені вище форми страхової звітності повинні бути змінені відповідним чином.

По-перше, страхове законодавство передбачає окремий порядок здійснення діяльності з ризикових видів страхування та страхування життя. На нашу думку, складання звітності у розрізі цих видів страхової діяльності також має виконуватись окремо. На сьогодні показники діяльності зі страхування життя представлені у формах разом з іншими показниками. З точки зору аналізу обсягів цього виду страхування, доцільно всі показники зі страхування життя виділити в окремий звіт за такими напрямами: визначення фінансового результату від діяльності зі страхування життя, характеристика загальних показників діяльності, платоспроможність та розміщення резервів довгострокових зобов’язань. Це також можливо здійснити шляхом доповнення деякими показниками форми №2-Укрстрахнагляд, що є зараз спеціалізованою формою звітності діяльності страхової організації зі страхування життя. Такий звіт повинні складати як страхові організації, що займаються виключно страхуванням життя, так і ті страховики, у яких на звітну дату ще залишаються зобов’язання з цього виду страхування. Оскільки на сьогодні кількість страхових організацій, що займаються виключно страхуванням життя, обмежена (тільки 7, з 40 страхових компаній, що мають дозвіл на здійснення цього виду страхування) і більшість проводить інші види страхування, доцільність такого розмежування сумнівна. Але з розвитком страхування життя та збереженням цієї норми страхового законодавства сучасна тенденція зміниться в бік необхідності окремого виділення цього виду страхування.

По-друге, із застосуванням методу нарахування в бухгалтерському обліку страхових платежів постала проблема правильного відображення у звітності сум повернутих страхових внесків у разі розірвання договору страхування або надмірно сплачених платежів, які були виявлені в наступному за звітним періодом. Повернення таких сум пов’язане з необхідністю перерахунку страхових резервів і зміною обсягів зобов’язань на звітну дату й впливає на загальну суму страхових платежів минулого звітного періоду. Таким чином, у формі №1-Укрстрахнагляд необхідно передбачити роз’яснення з цього приводу у вигляді окремого рядка для відображення сум повернутих страхових платежів або шляхом примітки в кінці форми, що обов’язково вказувала б на причини зміни суми страхових платежів за попередні звітні періоди.

По-третє, певного трансформування потребує форма №6-Укрстрахнагляд, бо, у разі окремого складання страховиками звітності зі страхування життя, характеристику розміщення резервів довгострокових зобов’язань потрібно виключити із форми. Це доцільно і з тієї точки зору, що розміщення резервів зі страхування життя здійснюється без будь-яких обмежень. Крім цього, слід уникнути у формі обмежених обсягів окремих категорій активів, що приймаються як розміщення технічних резервів відповідно до Положення про порядок формування розміщення та обліку страхових резервів видів страхування інших, ніж страхування життя. Це дасть змогу показати страховій організації всі активи, що знаходяться в її розпорядженні й дозволені страховим законодавством для розміщення резервів. Необов’язково, щоб сума активів точно відповідала обсягам сформованих страхових резервів. Головним критерієм аналізу таких показників повинна бути достатність активів, а не їх структура, бо, як доводить час, оптимальна схема розміщення технічних резервів має забезпечуватись особисто страховиком. Крім цього, інформація щодо загальних обсягів активів компанії важлива для оцінки діяльності страховика у разі приведення ним неправильного розрахунку величини технічних резервів, а також з боку аналізу внутрішніх можливостей організації щодо збільшення страхових зобов’язань.

Підбиваючи підсумки сказаному вище, слід зазначити, що на сьогодні страхові організації мають законодавчо впорядковану систему бухгалтерського обліку та звітністі, побудованої з урахуванням особливостей страхової діяльності. Необхідність її вдосконалення виникає в процесі розвитку страхового ринку та становлення страхового законодавства. Зазначені вище зміни до звітності страховика обумовлені саме цими причинами і стосуються впорядкування показників страхової діяльності з метою більш досконалого їх аналізу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Приходько В. С. Бухгалтерський облік страхової діяльності. — Київ—Вінниця, 1998. — 156 с.

2. Про звітність страхових організацій за 1997 рік // Україна-бізнес.— 1997. — №50. — С. 3—8.


загрузка...