Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

Основи побудови внутрішньогосподарського бухгалтерського обліку


Бухгалтерський облік, який постав одночасно з писемністю, став фундаментальною потребою господарської діяльності. Вернер Зомбер усвоїй відомій праці про походження капіталізму зазначав, що бухгалтерський облік зіграв важливу роль у створенні ринкової економіки. В момент становлення і розвитку всесвітньої торгівлі зовсім невипадково відомий математик Лука Пачолі 1494 року вперше описує практичне застосування подвійної бухгалтерії. Це дало поштовх до розвитку таких відомих нам нині понять, як фінансовий та внутрішньогосподарський облік, калькулювання, собівартість продукції і т. ін.

Процес розвитку і становлення сучасного бухгалтерського обліку вимірюється тисячоліттями. Ті технічні, економічні, політичні зміни, якими знаменита сучасна епоха, не могли обминути бухгалтерського обліку. Процес економічного розвитку відбувається настільки швидко, що вчорашні можливості бухгалтерського обліку його зовсім незадовольняють. Зміни, що відбуваються в світі, вимагають одержання все нової і нової інформації в найрізноманітніших сферах діяльності.

Майже кожен пов’язаний з підприємництвом виявляє великий інтерес і відчуває велику потребу як у кількісній, так і в якісній інформації, як відносно свого підприємства, так і інших підприємств. Власників не задовольняє примітивний облік витрат і доходів підприємств, їм потрібна конкретна широкомасштабна інформація про ту чи ту галузь виробництва, яка б дала можливість для всебічного аналізу діяльності підприємства та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

Приватизація державної власності, що проводиться в Україні, створення ринкової інфраструктури, розроблення та реалізація ринкових принципів і впровадження нових механізмів комплексної дії мікроланок ринкової системи зумовлюють необхідність створення концепції внутрішньогосподарського обліку та її застосування на практиці. На базі цієї концепції на підприємствах України повинні бути створені відповідні системи, в яких оперативно формується інформація для прийняття тактичних та стратегічних рішень.

Переваги внутрішньогосподарського обліку полягають в його гнучкості; спрямованості на кінцевий результат (постійне співвіднесення затрат, випуску та реалізації за всіма сферами та сегментами діяльності, структурними підрозділами, центрами відповідальності); оперуванні різноманітними категоріями собівартості: повною, стандартною, змінною, постійною, прямою, маржинальною.

Впровадження принципів внутрішньогосподарського обліку дає можливість визначити результати за центрами відповідальності, сегментами діяльності, регулювати ціни; обчислювати результати виробництва та реалізації продукції і приймати на основі цієї інформації управлінські рішення.

Серед чинників, що стимулюють розвиток внутрішньогосподарського обліку, можна назвати посилення конкуренції, витрати цінового тиску, прискорення розвитку технології у вигляді поширення автоматизації. Зміни, викликані цими подіями, підвищують потребу менеджерів у інформації, надто в тій, що пов’язана з внутрішніми операціями і не може бути отримана з традиційного звіту про прибутки та збитки (звіт про фінансові результати та їх використання) та балансу. Економічний вплив цих та інших факторів триватиме. В той час як менеджери борються з наслідками

конкуренції, що посилюється зростанням витрат та розвитком технологій, роль внутрішньогосподарського обліку значно зростає в порівнянні з попередніми роками. Французький дослідник Клод Фонтен підкреслює збільшення частки внутрішньогосподарського обліку в промисловості та в галузі послуг; навіть у дрібних фірмах створюється система внутрішньогосподарського обліку. Зазираючи в майбутнє, можна очікувати подальшого зростання його значення. Як вважає більшість економістів і людей, що займаються бізнесом, спроможність організації вижити у швидкозмінному світі прямо залежатиме від того, як швидко вона відреагує на нові проблеми. Роль внутрішньогосподарського обліку у їх розв’язанні буде дуже важливою. Внутрішньогосподарський облік став відповіддю на труднощі, на які наштовхнувся традиційний бухгалтерський облік, при цьому перший не відміняє, а доповнює його.

В результаті, на сьогоднішній день в економіці розвинутих країн облік як економічна наука і як сфера практичної діяльності поділяється на 3 взаємопов’язані галузі: фінансовий облік (Financial Accounting), управлінський облік (Managment Accounting) та аудит (Auditing).

Внутрішньогосподарський облік є внутрішньофірмовим і призначається для цілей управління, зокрема, оперативного. Американською обліковою асоціацією (American Accounting Association) управлінський облік визначається як «використання потрібних методів та концепцій для отримання та обробки історичних та прогнозованих економічних даних про підприємство з метою надання допомоги керівництву в плануванні прийнятих економічних рішень для їх досягнення».

На наш погляд, найвідповіднішим сьогоднішнім потребам є таке визначення: внутрішньогосподарський облік — це складна інтегрована система нагромадження та повної всебічної оперативної обробки інформації про внутрішню виробничо-господарську діяльність підприємства з метою створення універсальної бази даних для прийняття тактичних, стратегічних, технологічних, інноваційних, економічних та структурних рішень обліку, планування, контролю, аналізу, регулювання та прогнозування виробничих ситуацій та оцінки можливих тенденцій розвитку підприємства та його підрозділів. Дане визначення відображає всі характерні риси системи внутрішньогосподарського обліку.

Ведучи мову про місце та роль внутрішньогосподарського обліку, необхідність та можливість його впровадження в Україні, потрібно вказати на наявність двох концепцій його розуміння.

Згідно з першою, внутрішньогосподарський облік (у вузькому розумінні) в період між двома світовими війнами був орієнтованим в основному на вимірювання фактичної собівартості. Він отримав назву промислового.

Недоліки тієї концепції полягали в тому, що:

  • дані про минулі витрати важно використовувати в управлінні, бо не відома кількість продукції, яка виготовлятиметься та реалізовуватиметься;

  • фактичну собівартість у період, що описується, визначали приблизно двадцятьма різними методами, що потребували значних витрат праці і давали незіставлювані результати; крім того, фактична собівартість часто-густо розраховувалася запізно, що не давало економічного ефекту.

Після другої світової війни сформувалася друга концепція, з якою внутрішньогосподарський облік (у широкому розумінні) спрямований на відображення кінцевих результатів та аналітичний співвимір витрат на випуск. На цій концепції й будується прийняття рішень узалежності від аналітичності та комплексності даних, а також оперативних, тактичних та стратегічних управлінських проблем. Такий облік дістав назву маржинального.

Донедавна вважалося, що існують дві зовсім різні сфери практичної діяльності, що обумовлюють розвиток двох галузей спеціальних знань — з одного боку, бухгалтерський облік, а з іншого — управління підприємством. Саме управлінню підприємством надавалася провідна роль у розробці можливих варіантів управлінських рішень, виборі з них оптимального варіанта та прийняття кінцевого рішення. Облік же визначається як одна з функцій управління економічними процесами, що викликає до життя нові форми організації, діяльності підприємства, ставить їх перед необхідністю перегляду уявлень про роль бухгалтерського обліку. Нині вже не виникає сумніву, що ця система повинна забезпечувати досягнення двох основних цілей: складання фінансового звіту та обґрунтування рішень з управління виробництвом.

Тому так потрібні чіткі методологічні принципи впровадження внутрішньогосподарського обліку в широкому розумінні на підприємствах країни. Головні цілі внутрішньогосподарського обліку зводяться до цілей адміністративного управління. Ними є:

  • надання інформаційної допомоги керівництву;

  • контроль та прогнозування витрат;

  • вибір найефективніших шляхів розвитку підприємства;

  • прийняття оперативних управлінських рішень.

Суть внутрішньогосподарського обліку, його призначення передає відоме формулювання: виробництво інформації для управління.

Завдання внутрішньогосподарського обліку зводиться до визначення різноманітних категорій собівартості та відхилень від неї, результатів за центрами відповідальності, сегментами діяльності: регулювання ринкових цін; обчислення результатів та прийняття на основі цієї інформації управлінських рішень.

У даний час загальна бухгалтерія на Заході розподіляється на дві галузі — фінансовий і управлінський облік.

Цей розподіл об’єктивно зумовлений різницею в цілях та завданнях зовнішньої та внутрішньої бухгалтерії.

Фінансовому та внутрішньогосподарському обліку притаманні:

  • єдність систем первісного обліку;

  • загальні принципи побудови обліку як подвійного процесу;

  • загальне професійне середовище.

Але існує чимало й розбіжностей.

Досі в нашій країні не було розподілу бухгалтерії на фінансову та внутрішньогосподарську, що стало необхідним в умовах розвитку ринкових відносин. У зв’язку з цим, з’явилась потреба в розробці концепції внутрішньогосподарського обліку для окремих галузей промислового господарства, дослідженні його методології та організації, що зумовлені потребами ринкової економіки.

Впровадження принципів внутрішньогосподарського обліку потребує розв’язання проблеми повноти включення витрат до собівартості продукції.

Традиційним є варіант обліку витрат на виробництво перед калькулюванням повної собівартості. Інший варіант пропонує в розрізі об’єкта калькулювання планувати та обліковувати неповну, обмежену собівартість.

Вона включає лише витрати, що залежать від зміни обсягу виробництва. Інші види витрат, які за своєю економічною суттю також складають частину поточних витрат, не включаються в калькуляцію, а відшкодовуються загальною сумою із виручки (або валового прибутку). У цьому полягає головна відмінність системи обліку прямих витрат: американської — Direct-Costing System; німецької — Grenkorrechnung; англійської — Morginab costing; французької — La comptabilite marginale.

В теорії та практиці управління собівартістю та прибутком застосовуються такі принципи оцінки точності калькуляції: найточніша калькуляція не та, яка найповніше після численних розрахунків та розподілу включає в себе всі види витрат підприємства, а та, в яку входять тільки витрати, безпосередньо пов’язані з випуском продукції. Насамперед це стосується можливості проводити ефективну політику цін. Традиційні класичні методи ціноутворення, що базуються на повній калькуляції собівартості, поступово відходять на другий план. Нині потрібні інші підходи до ціноутворення, за яких передусім враховуються фактори, що стосуються попиту, а не ті, що мають відношення до пропозицій. Після того як встановлена ціна рівноваги, підприємство має проаналізувати всі свої витрати та постаратися максимально скоротити їх. Крім інформації про розмір витрат, пов’язаних з виробництвом того чи того виробу, потрібно мати відомості про можливі межі зниження цін у залежності від впливу різних ринкових факторів. Тому в управлінському обліку є поняття довготермінової та короткотермінової межі ціни. Довготермінова нижня межа ціни показує, яку ціну можна ще встановити, щоб мінімально покрити повні витрати на виробництво та збут товарів: вона дорівнює повній собівартості виробу. Короткотермінова нижня межа ціни орієнтована на ціну, що покриває лише прямі (змінні) витрати: вона дорівнює собівартості в частині тільки прямих (змінних) витрат.

З використанням обліку неповної собівартості також пов’язана можливість проведення демпінгової політики, розрахунку та вибору різноманітних комбінацій ціни на товар та обсягів його реалізації.

Часто на підприємствах, що працюють в умовах ринку, виникають ситуації, пов’язані з недозавантаженістю виробничої потужності. Виникають так звані «холості витрати» — частина постійних витрат, що припадає на частку невикористаних виробничих потужностей. У цих ситуаціях до правильних рішень може привести лише інформація, отримана в системах обліку неповної собівартості.

Важливим методологічним питанням організації внутрішньогосподарського обліку є визначення його місця в системі рахунків бухгалтерського обліку.

Для визначення можливості його організації на підприємствах України скористаємося досвідом економічно розвинутих країн.

В міжнародній практиці вироблено два підходи до структури плану рахунків:

1) двоколовий принцип, тобто виділення двох автономних систем рахунків згідно з цілями фінансового та управлінського обліку;

2) інтегрований принцип, згідно з яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.

Другий підхід реалізують у планах рахунків майже 80 країн (Франція, Німеччина, Іспанія, Бельгія і т. д.).

У нашій країні донедавна існувала досить громіздка модель обліку, що базувалася на інтеграції обліку виробничих витрат та калькулюванні собівартості продукції в загальну бухгалтерію. Цей варіант виник на етапі становлення промислового обліку в країнах Західної Європи в кінці ХХ ст. і припинив існування з виникненням аналітичного управлінського обліку. Це було викликано тим, що перед промисловим обліком постали нові завдання, які неможливо було розв’язати в єдиній фінансовій та управлінській бухгалтерії.

Ця система збереглася в усіх країнах СНД, хоч і була значно вдосконалена. Нагадаємо, що в СРСР до реформи 1930—1932 рр. бухгалтерія була вже розділена, але перехід на адміністративно-командну систему означав, зокрема, скасування економічної самостійності підприємств, що викликало повернення до єди-
ної бухгалтерії, тобто інтеграції промислового та фінансового обліку.

Реформування системи бухгалтерського обліку України із застосуванням міжнародних стандартів від етапу розробки перейшло до етапу впровадження.

Так, з 01.01.2000 р. набрав чинності Закон України «Про бух галтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996- XIV , що визначає основні терміни і принципи бухгалтерського обліку та звітності, а також систему державного регулювання бухгалтерського обліку.

Набрали чинності цілий ряд Національних стандартів бухгалтерського обліку, наказом Міністерства фінансів Украї-
ни «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» від 30.11.1999 р. № 291 затверджені новий План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій та Інструкція щодо його застосування.

Перехід на новий План рахунків повинен бути здійснений протягом 2000 року з дати, що визначається підприємством самостійно. З моменту переходу на новий План рахунків інші нормативні документи Міністерства фінансів України, що містять кореспонденцію рахунків, втрачають для цього підприємства чинність.

Метою введення Національних П(С)БО в Україні є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

В умовах адаптації вітчизняного обліку до міжнародних стандартів найважливішими обліковими категоріями стають доходи і витрати.

Література:

  1. Голов С. Ф. Управлінський бухгалтерський облік. — К.: Скарби, 1998. — С. 35.

  2. Сопко В. В. Бухгалтерський облік. — К.: Техніка, 1998.

  3. Шеремет А. Д. Управленческий учет. — М.: ИД ФБК Пресс, 1999.


загрузка...