Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ФОРМУВАННЯ ДЖЕРЕЛ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


Сьогоднішній стан фінансування відтворення основних засобів в Україні характеризується затяжною кризою. Унаслідок інфляції, кризи неплатежів, різкого падіння валового товарного виробництва, рівня доходів і нагромаджень відбувається зменшення обсягів фінансування відтворення основних засобів. Водночас сталися істотні зміни і в структурі джерел їхнього фінансування, які залежно від умов залучення коштів поділяються на власні та прирівняні до них, позичкові й залучені. Новою для підприємств України, своєрідною формою кредиту для відтворення основних засобів є лізинг.

Про значні зміни в структурі джерел фінансування відтворення основних фондів та формування якісно нових взаємовідносин між державою і сільськогосподарськими підприємствами в цій сфері свідчать дані табл. 1.

Таблиця 1

ЗМІНА СТРУКТУРИ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ І ФІНАНСОВИХ ВКЛАДЕНЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ [5]

<

Показники

1995

1996

1997

1998

млрд. крб

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Направлено на фінансування капітальних і фінансових вкладень
у т. ч.:

122063

100

1853441

100

2032910

100

2010722

100

амортизація основних засобів

43703

35,65

1232207

66,48

1602092

78,81

1390446

69,15

амортизація нематеріальних активів

13

0,01

2

0,00

191

0,01

391

0,02

прибуток

29525

24,08

180560

9,74

138312

6,80

137435

6,84

позичкові і залучені кошти

23627

19,27

188284

10,16

75486

3,71

62313

3,10

бюджетні і позабюджетні кошти

25735

20,99

252388

13,62

216829

10,67

td >

420137

20,89

У ринкових умовах головну роль у відтворенні основних засобів відіграють власні джерела фінансування. Але в умовах високих темпів інфляції, платіжної кризи, зниження обсягів виробництва і необґрунтованого зростання цін на промислову продукцію, можливості сільськогосподарських підприємств у формуванні власних коштів для відтворення основних засобів досить обмежені. Поряд з цим, за період 1996—1997рр. спостерігалося значне скорочення частки державних коштів на фінансування капітальних і фінансових вкладень у сільському господарстві. Слід зазначити, що така ситуація відображає тенденцію формування ринкової структури капіталовкладень, де основне їх джерело — власні кошти підприємств. Однак в умовах глибокої економічної кризи, коли основна маса підприємств перебуває на межі банкрутства, економічно не є виправданим різке скорочення обсягів державних капіталовкладень.

Нині одним з основних власних джерел відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування, які в структурі джерел фінансування капітальних і фінансових вкладень сільськогосподарських підприємств у 1998 р. становили майже 70% (табл. 1). Глибинний економічний зміст амортизаційних відрахувань полягає в тому, що вони є виробничими витратами. З іншого боку, за рахунок цих відрахувань підприємство отримує кошти, які забезпечують формування внутрішніх джерел фінансування (чистих потоків грошей), оскільки чим більша сума амортизаційних відрахувань, тим нижчий оподатковуваний прибуток і тим менший відтік реальних грошей, що відповідає сумі податку на прибуток. Це положення є актуальним для підприємств, в яких сума, отримана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, менше 50% загальної суми валового доходу підприємства. Всі інші сільськогосподарські товаровиробники, згідно із Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» (надалі — Закон), є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, який сплачується в рахунок дванадцяти податків і зборів (ст. 1 Закону), включаючи і податок на прибуток підприємств. Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються у відсотках до грошової оцінки сільськогосподарських угідь, а отже, його розмір не залежить від результатів господарювання, у т. ч. і суми амортизаційних відрахувань, включених до собівартості виробленої продукції. Слід зауважити, що зазначеним Законом (ст. 9), для стабілізації сільськогосподарського виробництва, передбачено звільнення з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2001 р. від сплати фіксованого податку (крім сплати коштів на обов’язкове державне пенсійне страхування та на обов’язкове соціальне страхування) сільськогосподарських товаровиробників, які відповідно до норм Закону є платниками цього податку [1].

Використання різних методів нарахування амортизаційних відрахувань має неоднаковий вплив (за інших рівних умов) на темпи відтворення основних засобів. Перевага методів прискореної амортизації полягає в забезпеченні можливості значно швидше сформувати джерело для відновлення основних засобів, прискорюючи цим швидкість обороту капіталу. Використання прискореної амортизації забезпечує переваги з погляду теорії поточної вартості грошей. Оскільки цінність однієї гривні зараз більша, ніж її цінність у будь-який наступний період, то розподіл амортизаційних відрахувань у часі, коли в перші роки вони значно більші, а далі поступово зменшуються, забезпечує можливість нагромадити підприємству більшу реальну величину фінансових ресурсів для відтворення основних засобів.

Cучасний стан економічних взаємовідносин аграрних підприємств з суб’єктами економічного середовища, який характеризується бартеризацією та значним поширенням взаємозаліків, обмежує надходження на рахунок підприємства амортизаційних відрахувань у вигляді реальних грошових коштів, що призводить до зниження потенційних можливостей господарюючих суб’єктів у відтворенні основного капіталу.

Водночас, амортизаційна політика в Україні, яка головним чином підпорядкована завданню наповнення державного бюджету, не забезпечує використання всіх переваг амортизаційних відрахувань як джерела відтворення основних засобів. Серед основних причин такі:

— заборона індексації при застосуванні методу прискореної амортизації;

— запровадження понижуючих коефіцієнтів до норм амортизації при визначенні суми податку на прибуток, що практично адекватно підвищенню суми податку на прибуток підприємств.

Іншим важливим джерелом фінансування відтворення основних засобів є прибуток. Однак в умовах загальної кризи сільськогосподарського виробництва можливості підприємств щодо використання цього джерела відтворення значно звузилися. За підсумками роботи в 1998 р. лише 12% аграрних підприємств були прибутковими [4, с. 7]. Унаслідок цього за період 1995—1998 рр. питома вага прибутку в структурі джерел фінансування капітальних і фінансових вкладень катастрофічно скоротилася з 24,08% у 1995 р. до 6,84% у 1998 р. (табл. 1).

З погляду фінансового планування підприємству доцільно відшкодовувати весь обсяг витрат на придбання основних засобів через механізм амортизації, оскільки амортизаційні відрахування являють собою частину виручки від реалізації продукції, не обкладаються податком на прибуток і використовуються для наступного придбання основних засобів. Прибуток, перш ніж його можна буде використати для купівлі основних засобів, підлягає оподаткуванню, що звужує фінансові можливості підприємств у відтворенні матеріально-технічної бази.

Такі джерела відтворення, як виручка від ліквідації основних засобів, грошові надходження від реалізації вибракованої худоби з основного стада не мають визначального впливу на перебіг процесу відтворення основних засобів, оскільки їх питома вага в загальній сумі джерел фінансування незначна. Розмір страхових відшкодувань за основні засоби, що вибули внаслідок стихійного лиха, визначається як обсягом втрат, так і сумою страхових внесків, і в окремих випадках може бути важливим джерелом відтворення основних засобів підприємства. Однак в умовах нестачі вільних грошових коштів, сільськогосподарські підприємства рідко звертаються до страхування, що потенційно зменшує обсяги фінансових ресурсів для відтворення основних засобів.

Поряд з власними та прирівняними до них коштами, важливим джерелом відтворення основних засобів є позичкові кошти. На сучасному етапі ще не створено достатніх передумов для широкого використання довгострокових кредитів у сільському господарстві України. Це зумовлено прорахунками держави в кредитній політиці взагалі, і в політиці кредитування сільського господарства зокрема. Проголосивши єдиний для всіх виробників підхід до кредитування, держава цим закрила доступ аграрного сектора до кредитних ресурсів. Можливість отримання довгострокового банківського кредиту підприємством реальна лише за умови, що підприємство має стійкий фінансовий стан і високу ліквідність активів. Основна ж маса сільськогосподарських товаровиробників є збитковими, ліквідність їх активів низька, а можливість забезпечення кредитів — нульова. Тому сподіватися на значний потік у сільське господарство довгострокових кредитів немає підстав.

Бюджетні кредити обмежені фінансовими можливостями держави, мають цільовий характер і надаються для відтворення основних засобів на новій технічній основі в стратегічно важливих галузях сільського господарства. Зокрема, у 1997 р. створено державний лізинговий фонд, частина коштів якого формується за рахунок державного бюджету. Подальше використання коштів державного лізингового фонду здійснюється на засадах платності і зворотності для надання техніки сільськогосподарським виробникам на умовах довгострокової оренди (фінансового лізингу).

Фінансовий лізинг забезпечує можливість підприємствам отримати в користування (з наступним придбанням у власність) основні засоби, не маючи достатніх власних коштів для їх придбання, що є досить привабливим. Крім того, як зауважує
В. Г. Андрійчук [3, с. 214], навіть за наявності достатньої кількості власних фінансових ресурсів підприємства можуть звертатися до фінансового лізингу з метою уникнення «зв’язування» свого капіталу через купівлю необхідних основних засобів, а використати власний капітал у сферах діяльності з вищим коефіцієнтом обороту, одержуючи при цьому додатковий прибуток.

До переваг фінансового лізингу в порівнянні з іншими формами інвестування в основний капітал можна віднести:

— відсутність істотного впливу на погіршення показників лівереджу, що не перешкоджає підприємству залучати додаткові кредитні ресурси;

— існування амортизаційних і податкових пільг, що сприяє зменшенню лізингових платежів для лізингоотримувача;

— гнучкість кредитної угоди, а отже, можливість урахування сезонності сільськогосподарського виробництва і періодичності надходження коштів за реалізовану продукцію.

Розглянуті переваги лізингу, як своєрідної форми кредиту для відтворення основних засобів, на тлі скорочення можливостей аграрних підприємств щодо використання традиційних джерел, дають підстави стверджувати про перспективність застосування лізингу в забезпеченні сільського господарства необхідною технікою.

Фінансування відтворення основних засобів може здійснюватися за рахунок залучених коштів, серед яких вирізняють кошти, отримані від продажу акцій, облігацій. Для аграрних підприємств ця форма фінансування порівняно нова, але з розвитком акціонерних і пайових відносин в аграрному секторі вона посяде вагоме місце серед інших джерел відтворення основних засобів, особливо для великих сільськогосподарських підприємств.

Як свідчить аналіз, питома вага позичкових і залучених коштів у структурі джерел фінансування капітальних і фінансових вкладень (табл. 1) сільськогосподарських підприємств помітно зменшилася з 19,27% у 1995 р. до 3,10% у 1998 р. Ці цифри характеризують, з одного боку, невиважену державну політику щодо формування економічного середовища сільськогосподарських підприємств, а з іншого — надзвичайно тяжкий економічний стан останніх. В умовах ринкової економіки використання позичкових і залучених коштів є невід’ємною складовою ефективного функціонування підприємства. Тому роботу, спрямовану на поліпшення процесу відтворення основних засобів, необхідно проводити не лише в напрямі нарощування абсолютної суми коштів, що використовується на зазначені цілі, а й значну увагу приділяти досягненню оптимального співвідношення окремих джерел відтворення основних засобів.

Література

1. Про фіксований сільськогосподарський податок: Закон України від 17 грудня 1998 р., зі змінами від 3 лютого 1999 р. // Відом. Верхов. Ради. — 1999. — № 16. — Ст. 192.

2. Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: Закон України від 29 грудня 1998 р.

3. Андрійчук В. Г., Бауер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик. — К.: КНЕУ, 1998. — 316 с.

4. Урядовий кур’єр. — 1999. — № 29. — С. 7—8.

5. Річні звіти сільськогосподарських підприємств України за 1994—1998 рр. — К., 1999. — 601 с.


загрузка...