Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ РИЗИКУ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ


У сучасній економічній науці та практиці все більше уваги приділяється поняттю «ризик». Це пов’язано з тим, що часи тотального планування і гарантій на рівні держави відійшли в минуле. На суб’єкти економічної діяльності поширились не лише економічні свободи, а й відповідальність за прийняті рішення, вони самостійно мають ураховувати всі ризики. Це стосується підприємницької діяльності в усіх галузях економіки, зокрема, і в сільському господарстві.

Сільське господарство, як і будь-яка інша галузь економіки, має свої особливості, які зумовлюють певну специфіку проявів ризиків у ньому, і які слід ураховувати при дослідженні цих
ризиків.

Тоді як природні сили в будь-якій іншій галузі розглядаються лише з погляду можливих збитків від стихійного лиха, то сільське господарство є винятком. Зважаючи на те, що в рослинництві сонячна енергія та волога є чинниками виробництва, їх дія може приносити не тільки збитки, а й додатковий дохід. Вплив цих чинників неможливо точно передбачити, тому урожайність сільськогосподарських культур може значно змінюватись з року в рік. На рис. 1 відображено такі коливання на прикладі середньої урожайності озимої пшениці в Кагарлицькому районі Київської області, в Україні та у світі в цілому.

Урожайність озимої пшениці у світі відносно стабільна і має чітку тенденцію до підвищення. Урожайність в Україні і Кагарлицькому районі має тенденцію до зниження, про що свідчать лінії тренду на рис. 1. При цьому урожайність з року в рік має значні коливання, які по Кагарлицькому району і Україні також не збігаються. Так, наприклад, в Україні порівняно з минулим роком урожайність у 1990, 1992, 1997 рр. зростала, а в Кагарлицькому районі знижувалась.

Стабільність урожайності у світі можна пояснити тим, що її зниження в одних регіонах, зумовлене несприятливим впливом погодних умов, компенсується підвищенням урожайності в інших регіонах, де погодні умови були сприятливими для вирощування даної культури в певний період. Урожайність по Кагарлицькому району досить сильно коливається. Це пов’язано з тим, що всі виробники даного району перебувають в одних природно-кліматичних умовах і їх вплив на урожайність або однаково несприятливий, або однаково сприятливий для всіх. Це зумовлює певні підходи при підборі інформації для вивчення ризиків конкретного підприємства: використовувати потрібно інформацію не загальнодержавну, а «місцеву», локальну, яка враховує специфіку регіону, де розташоване підприємство.



Рис. 1. Динаміка врожайності озимої пшениці

Ще одна особливість сільського господарства, яка підвищує рівень ризику — тривалий період виробництва. Рішення щодо виробництва приймаються за рік, а

то й більше до моменту реалізації. За цей час ринкова ситуація може значно змінитися в несприятливу для підприємства сторону. Порівняно з іншими галузями промисловості, які мають тривалий період виробництва, наприклад суднобудування, сільськогосподарські підприємства перебувають у несприятливіших умовах тому, що на всю продукцію не укладаються контракти до початку її виробництва, тоді як продукція суднобудування замовляється до початку виробництва і підписуються контракти. У сільському господарстві також є інструмент, який пом’якшує цю проблему — ф’ючерсні угоди.

Ще одна дуже важлива особливість сільського господарства порівняно з промисловістю полягає в тому, що обсяги виробництва змінюються за однакових обсягів використання ресурсів. Якщо на промисловому підприємстві точно відомо, що з однієї тонни металу вийде, скажімо, певна кількість деталей, то в сільськогосподарському підприємстві при використанні однієї тонни мінеральних добрив не можна бути точно впевненим у кількості майбутнього врожаю. Навіть можливий варіант, коли при використанні меншої кількості міндобрив під впливом погодних умов буде отримано більший урожай.

Технологічний процес в аграрному секторі має жорсткі часові межі. За відсутності в певний момент ресурсів, промислове підприємство може вийти на заплановані обсяги виробництва, отримавши ці ресурси пізніше та організувавши дво- або тризмінну роботу. Якщо аграрне підприємство не проведе вчасно посівну кампанію, то пізніше це зробити неможливо і виробництва даного виду продукції в поточному році не буде. Технологічний процес в більшості галузей промисловості може бути призупинений, а потім продовжуватись далі без великих утрат. У сільському господарстві призупинити технологічні процеси практично неможливо. Перенесення збирання врожаю зернових на кілька тижнів призведе до його втрати. Якщо не подоїти вчасно корів, то це призведе до зниження їх продуктивності.

Робочий період у сільському господарстві не збігається з періодом виробництва. Тому невиконання окремої технологічної операції може не призупинити процес виробництва, як у більшості інших галузей, а матиме негативний вплив на результати виробництва. Так, у будівництві, якщо стіни не зведені через відсутність цегли, то дах будувати неможливо за наявності всіх ресурсів для цього. У рослинництві невнесення в певний період мінеральних добрив для підживлення виробництво не зупиняє, але його результати значно погіршуються: знижується врожайність і, як наслідок, обсяги виробництва.

У технологічному процесі сільського господарства використовуються живі організми, тому він прив’язаний до біологічних особливостей сільськогосподарських культур і тварин. Додаткові витрати виникають у зв’язку з потребою захистити врожай та тварин від шкідників та хвороб.

У сільському господарстві в багатьох випадках неможливо різко збільшити обсяги виробництва через біологічні особливості рослин та тварин. Наприклад, якщо ми в племінному господарстві маємо нову високопродуктивну породу великої рогатої худоби в кількості 100 голів, на яку є попит 200 голів на рік, то задовольнити ми його зможемо в поточному році лише наполовину.

Фінансовий ризик у сільському господарстві високий у зв’язку з тим, що сучасні сільськогосподарські підприємства доволі капіталоємкі. Значна частина дорогих основних засобів використовується протягом року короткий термін, вузькоспеціалізована, має великий строк окупності. При цьому виникає потреба в залученні фінансових ресурсів. Ще одна особливість сільського господарства, яка підвищує рівень фінансового ризику — сезонність виробництва. У зв’язку з цим виникає потреба в сезонних кредитах, обсяг яких практично не зменшується з року в рік навіть при простому відтворенні.

Досконалої конкуренції практично немає в жодній галузі економіки, крім сільського господарства. При цьому прояв кон’юнктурного ризику набуває особливого значення, особливо у високоврожайні роки, коли різко збільшується пропонування сільськогосподарської продукції. Високий урожай за певних обставин призводить до зменшення прибутків або навіть до збитків сільськогосподарських товаровиробників. Низький урожай може, у свою чергу, призвести до підвищення цін і зростання доходів аграрних товаровиробників. Але в країнах з відкритою економікою і відсутнім дійовим захистом національного товаровиробника, до яких належить і Україна, так відбувається не завжди. Завдяки міжнародній торгівлі зниження пропонування на національному ринку швидко ліквідується і підвищення цін буде незначним. У перспективі міжнародна конкуренція в галузі сільського господарства зростатиме, а отже, буде зростати рівень кон’юнктурного ризику.

Наведені приклади свідчать, що сільськогосподарське виробництво є високоризиковою галуззю економіки і з погляду інвестування. Водночас вирізняють ще одну особливість сільського господарства порівняно з іншими галузями: тут високий рівень ризику при низькій нормі прибутку. Чим більший рівень ризику, тим більший має бути сподіваний прибуток, бо в іншому випадку зникає стимул для вкладання грошей у ризиковану справу. Тому прямі інвестиції в сільське господарство України закордонних інвесторів, ураховуючи також високий рівень правового ризику і стан економіки, навряд чи матимуть значні обсяги, якщо не буде змінено правову базу.

Сучасне сільське господарство України сильно піддається і валютним ризикам. Навіть якщо господарство безпосередньо не займається експортно-імпортними операціями, воно може зазнати значних збитків у зв’язку зі зміною курсу національної валюти. У структурі ресурсів, які споживає сільське господарство, значна частка імпортних, ціни на які залежать від курсу гривні. Останнє падіння курсу гривні призвело до різкого підвищення цін у національній валюті на паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин і тварин, техніку.

Високий рівень ризику в сільському господарстві України потребує кваліфікованого управління, тобто прийняття рішень з урахуванням ризику. На жаль, на сьогодні управлінські рішення в сільському господарстві приймаються практично без урахування ризику. Причин такого становища є кілька. По-перше, відсутні відповідні навики в керівників підприємств. У програмах вузів питання ризику почали впроваджуватись відносно недавно, відповідної широкої перепідготовки або підвищення кваліфікації практично не проводиться, а для вивчення цього питання самостійно відсутня навчально-методична література стосовно сільського господарства. По-друге, в умовах економічної кризи в країні в сільськогосподарських підприємствах майже відсутнє стратегічне планування, керівники змушені займатися лише поточними питаннями. По-третє, урахування ризику при прийнятті рішень потребує належного інформаційного забезпечення. На жаль, ринкова інформація, яка загальнодоступна в багатьох розвинутих країнах, в Україні часто відсутня або дорого коштує.


загрузка...