Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІНОЗЕМНИХ КРЕДИТІВ ПІД ГАРАНТІЇ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ


Передумовами стабілізації економіки України та забезпечення її економічного зростання є проведення структурних реформ, відродження виробництва, створення імпортозамінних та експортоспроможних виробництв. Це потребує проведення комплексної модернізації переважної більшості підприємств, оновлення їх основних фондів, упровадження передових технологій. Ураховуючи слабкість вітчизняної банківської системи, найдоступнішим джерелом фінансових ресурсів залишаються кредити міжнародних фінансових організацій, іноземні інвестиції, міждержавні та міжбанківські кредити.

Іноземні експортні кредити під гарантії Кабінету Міністрів України залучаються Україною з 1992 р. Назву «експортні» такі кредити дістали тому, що надаються переважно шляхом поставок обладнання, послуг, «ноу-хау», проектного фінансування спеціалізованими фінансовими установами або визначеними ними іноземними банками під гарантію агентств страхування експорту країн-членів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОСЕР).

Такі кредити надаються країнами-кредиторами для того, щоб імпортери мали змогу отримати обладнання та інші ресурси економічного розвитку походженням із країн кредиторів з відстрочкою платежу і водночас, щоб забезпечити ринок збуту власним товаровиробникам.

Стандартною схемою надання експортних кредитів є обов’язкове 85% покриття кредитом вартості контрактів, надання гарантій Кабінету Міністрів України на цю сумму та сплата 15% авансу на користь експортера. Такі кредити залучаються відповідно до міжнародних домовленостей, тому мають істотні переваги порівняно із звичайними комерційними кредитами. Так, середня відсоткова ставка 7—8% річних і середній термін 5—10 років робить їх найбільш привабливими в умовах відсутності реального сектора кредитування українськими комерційними банками, які зосередили основні зусилля на короткострокових сегментах ринку.

Однак, слід зазначити, що визначення напрямів використання таких кредитів залишається за країнами-позичальниками і реалізується шляхом застосування внутрішніх процедур та механізмів.

Стратегія залучення і використання іноземних кредитів базується на Положенні про пріоритетні напрями розвитку економіки України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. № 234 (енерго- та ресурсозберігаючі технології, агропромисловий комплекс, медична та мікробіологічна промисловість, авіабудування, ракетобудування, легка промисловість, інфраструктура, окремі надзвичайно важливі проекти, що мають загальнодержавне значення), а також на програмах діяльності Кабінету Міністрів України з відповідними поправками, що окреслюються щороку Законом про державний бюджет України.

Формою надання експортних кредитів є відкриття кредитної лінії шляхом укладання кредитної угоди (рамкової або індивідуальної) між іноземним банком та банком-агентом Кабінету Міністрів України. На сьогоднішній день, кредитування під гарантії уряду здійснюється в рамках діючих кредитних ліній Німеччини, Ексімбанку США, Швейцарії, Канади, Чехії, Франції, Іспанії, Японії. Крім того, укладено низку міжнародних угод про фінансове співробітництво з урядом Польщі, Норвегії, Данії, Туреччини, Фінляндії, які дають можливість українським підприємс

твам залучати іноземні кредити на загальну суму понад 1 млрд. дол. США та співпрацювати з іноземни-
ми партнерами в різних напрямах модернізації власного виробництва.

В Україні встановлено та запроваджено в дію процедуру надання державних гарантій із забезпечення зобов’язань позичальника щодо погашення таких кредитів згідно з Положенням «Про порядок залучення і використання іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов’язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 414
від 5 травня 1997 р.

Розгляд заявок юридичних осіб-резидентів на отримання гарантій уряду щодо іноземних кредитів здійснюється у два етапи (попередній розгляд та остаточна експертиза):

Перший етап охоплює розробку проекту та подання пакета документів, відповідно до вимог зазначеної вище Постанови, до Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції (НАУРЄІ). На цьому етапі ретельно досліджується пріоритетність упровадження проекту, виходячи із загальнодержавних та галузевих потреб, окупність, джерела авансових платежів, ринок збуту продукції та ін. Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів України ухвалює рішення щодо доцільності або недоцільності подальшого опрацювання проекту.

Другий етап передбачає експертизу проекту Мінфіном, Мінекономіки, банком-агентом, НАУРЄІ. Здійснюються цінова та юридична експертиза контрактів, оцінка застави за кредит, експертиза економічної ефективності проекту. Кожне із зазначених міністерств, виходячи з покладених на нього функцій та обов’язків, здійснює експертизу проекту і свій висновок подає на розгляд Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України (у разі позитивного висновку). Валютно-кредитна рада розглядає напрацьовані документи та ухвалює рішення про доцільність або недоцільність надання гарантій уряду.

Станом на кінець 1999 р. загальна сума використаних іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, становить 2 308,19 млн. дол. США. Фактично сплачено за цими кредитами 1 810,42 млн. дол. США, у тому числі — 113,95 млн. дол. США сплачено за рахунок власних коштів позичальниками, які отримали ці кредити на умовах валютної самоокупності, 1 696,47 млн. дол. США — з бюджету, ураховуючи платежі за кредити, що залучені на умовах погашення зовнішнього зобов’язання за рахунок коштів бюджету з подальшим відшкодуванням витрат у національній валюті та поставками продукції до Держкомрезерву. З них 45,17 млн. дол. США сплачено за бюджетними проектами; 645,37 млн. дол. США — платежі, пов’язані з наданням гарантій. Тільки в цьому році сплачено 246,14 млн. дол. США, в тому числі за рахунок бюджету 238,87 млн. дол. США, з них 113,97 млн. дол. США — платежі, пов’язані з наданням гарантій. Сума планових платежів до кінця дії кредитних угод становить
1 276,94 млн. дол. США.

Однак, аналізуючи використання кредитів, не можна ігнорувати таке актуальне для українських позичальників питання, як невиконання зобов’язань за кредитами. Так, сума заборгованості перед бюджетом по проектах АПК — 388,61 млн. дол. США, що в загальному обсязі заборгованості становить 44,66%; далі відповідно: металургійна промисловість — 151,94 (17,46%), медична промисловість — 135,86 (15,61%), хімічна промисловість — 58,93 (6,77%), товари народного споживання — 45,2 (5,19%), машинобудування — 30,65 (3,52%), легка промисловість — 27,24 (3,13%), охорона здоров’я — 11,06 (1,27%), промисловість будматеріалів — 7,4 (0,84%), деревообробна промисловість — 6,52 (0,75%), гірничо-збагачувальна промисловість — 6,25 (0,72%).

Щоб проаналізувати стан ефективного використання та погашення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, пропонуємо умовно розділит и їх на три групи.

Перша група — це проекти, які реалізовані або реалізуються відповідно до передбачен и х у бізнес-планах умов. Тобто погашення та обслуговування кредитів здійснюється позич а льниками своєчасно.

До цієї групи, належать насамперед проекти, які реалізуються в галузі телекомунікацій. Так, за рахунок отриманого підприємством «Укртек» кредиту придбано обладнання для радіорелейної лінії зв’язку «Київ-Азимут». Спорудження лінії забезпечило роботу нової цифрової телефонної станції в Києві.

Реалізація проектів ЗАТ «Хмельницька макаронна фабрика» та ВАТ «Макаронна фабрика» (м. Київ) дала змогу скласти серйозну конкуренцію на ринку продовольчих товарів України макаронним виробам з Туреччини та Польщі за рахунок рівня ціни та високої якості виробів. Ці підприємства достроково гасять кредити.

Пі дсумовуючи, зазначимо, що 30-ма підприємствами, які умовно віднесені до першої групи, залучено та ефективно використовується іноземних кредитів на суму 821,77 млн. дол. США або 31,18% від загальної суми залучених під державні гарантії іноземних кредитів.

Друга група — це проекти, де вже здійснено постачання та введення в експлуатацію всього отриманого обладнання або його частини, але позичальники свої зобов’язання з погашення і обслуговування цих кредитів повністю або частково не виконують.

Під час реалізації проектів Украгробіржі та Украгротехсервісу одержано і розподілено між господарствами понад 1300 одиниць сільськогосподарської техніки, більшість якої, попри заборгованість позичальників перед бюджетом з платежів за ці кредити, експлуатується на полях практично всіх областей України, зміцнивши технічну базу господарств і створивши нові робочі місця.

При реалізації цих проектів створені додаткові робочі місця, освоєні сучасні технології, налагоджено випуск нових видів продукції, зміцнена технічна база підприємств. Так, наприклад, реконструкція та модернізаціяпрокатних станів на комбінаті «Криворіжсталь» уможливили випуск стальної катанки, яка відповідає найвищим вимогам.

Біда цих підприємств полягає в тому, що внаслідок хронічної відсутності обігових коштів створені додаткові виробничі потужності використовуються не повністю. Утративши обігові кошти ще в умовах значної інфляції, запровадження фіксованого кур с у долара (1993—1994 рр .), непрогнозованого зростання відсоткових ставок за банківськими кредитами, вони не можуть надолужити втрачене.

Іншою проблемою цих підприємств є збут продукції. Вона виникла за умов зміни кон’юнктури зовнішнього та внутрішнього ринків. Крім того, значна частина неприбуткових виробництв та об’єктів соціально-культурної сфери на цих підприємствах не дає можливості спрямувати на погашення заборгованості перед бюджетом навіть найменшої частини пр и бутку, отриманого в і д роботи реконструйованих виробництв.

Так, наприклад, для підприємств легкої пром и словості (ВАТ «Сумикамволь») проблема реалізації готової продукції пов’язана з відсутністю в підприємств-споживачів цієї продукції коштів для розрахунків. Тому вони або працюють тільки на давальницькій сировині або простоюють. ВАТ «НОТЕКС» (Волинська обл.) отримало обладнання для виробництва махрових тканин, яке перебуває в робочому стані, але н е використовується через відсутність ринків збуту готової продукції.

У зв’язку зі стрибком у 1994 р. цін на енергоносії і сировину зросла собівартість металу, і, як наслідок, скоротились обсяги реалізації продукції на експорт підприємствами металургії (ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», ДГМК « Криворіжсталь»). Унаслідок чого потужності не використовуються як передбачалося .

Реалізація значної кількості проектів цієї групи започаткована ще в 1991—1992 рр., коли рішення про їх доцільність приймались виходячи з існуючих на той час загальних потреб підприємств на території колишнього СРСР без будь-якого передбачення розвитку ситуації в майбутньому. Слід констатувати, що при обґрунтуванні доцільності реалізації проектів та їх окупності недостатньо ретельно виконано дослідження зовнішнього та внутрішнього ринків, а також наступних змін їх кон’юнктури. Допущено прорахунки в прогнозах щодо потреб народного господарства в продукції не тільки на наступні 5—10 років, а навіть на кілька найближчих місяців. Тому обладнання, що було отримано для збільшення потужностей виробництва, виявилося не потрібним. Багатьом позичальникам навіть не вдалося ввести обладнання в експлуатацію. Яскравим прикладом цього є Макіївський металургійний комбінат (державна частка в статутному фонді 60,2%).

Безумовно, це проблеми, яких зазнають тисячі інших підприємств. Вихід із ситуац і ї, що склалася з погашенням та обслуговуванням залучених цими підприємствами кредитів, бачиться в тісному поєднанні з ах одів, які пропонується застосовувати щодо кожного підприємства-боржника з метою поліпшення його фінансово-господарської діяльності із заходами, що забезпечать ефективне функціонування виробничої сфери загалом.

Третя група — це проекти, де обладнання від іноземних постачальників або надійшло не повністю, або надійшло, але не введено в експлуатацію (в основному проекти АПК).

Причиною розвитку негативної ситуації з погашенням кредитів є відсутність державної програми підтримки АПК, яка б містила конкретні заходи та схеми надання неприхованих державних дотацій та фінансування сільськогосподарського виробника. Треба провести інвентаризацію заборгованості цих підприємств перед державою, ураховуючи як заборгованість з платежів за іноземні кредити, так і за бюджетні позички, що надавалися з 1994 р. під урожаї відповідних років, та визначити строки й умови їх погашення, враховуючи прогнозні показники щодо майбутніх урожаїв та їх використання, або прийняти традиційні рішення про списання деяких з них.

Крім того, необхідно зобов’язати облдержадміністрації передбачати в хлібофуражних балансах областей позиції щодо обсягів сільськогосподарської продукції, яка має надходити до Держрезерву для погашення заборгованості перед бюджетом за бюджетні позички та іноземні кредити.

Поряд з названими загальними причинами існують і причини, пов’язані з недотриманням процедури залучення та супроводу кредитних проектів.

Головна з цих причин — гарантійні зобов’язання уряду фактично не забезпечені грошима та майном позичальників кредитів або їх поручителів.

В умовах обмежених внутрішніх фінансових можливостей, надання Кабінетом Міністрів України гарантій щодо повернення іноземних кредитів є одним з механізмів кредитування реального сектора економіки. Однак, як свідчить аналіз, разом зі зростанням обсягу залучених іноземних кредитів під державні гарантії, зростає заборгованість за ці кредити як кредиторам, так і державі. Тому з метою поліпшення ситуації щодо погашення та обслуговування іноземних кредитів необхідно вирішити цілу низку питань.

Одним із можливих шляхів підвищення ефективності використання залучених іноземних кредитів під державну гарантію, забезпечення їх погашення та обслуговування може бути тісне поєднання заходів, які пропонується застосовувати щодо кожного підприємства-боржника з метою поліпшення його фінансово-господарської діяльності, із заходами, що забезпечать ефективне функціонування народного господарства загалом.

У цьому контексті відповідним міністерствам та відомствам необхідно ретельно проаналізувати шляхи подальшого впровадження кредитних проектів. Слід визначити доцільність реалізації кожного проекту сьогодні як з господарської, так і фінансової точок зору, враховуючи концепції та програми державного, регіонального і галузевого розвитку. Міністерствам та відомствам треба переглянути розроблені раніше схеми реалізації кредитних проектів, у разі необхідності, підготувати обґрунтовані практичні заходи з подальшого їх ефективного впровадження. Ураховуючи, що для багатьох підприємств-боржників єдиним шляхом налагодження їх стабільної та прибуткової роботи є залучення на підприємства зовнішніх і внутрішніх інвесторів, необхідно визначити умови та можливості продажу акцій цих підприємств.

Ефективність використання іноземних кредитів залежить від багатьох причин. Однією з них є вчасне і повне введення в дію закупленого за кошти кредиту обладнання та устаткування. З метою запобігання фізичному та моральному старінню обладнання під час довготривалого його зберігання до введення в експлуатацію необхідно передбачити відповідальність міністерств та відомств, що ініціювали реалізацію кредитних проектів, за несвоєчасне введення цього обладнання в експлуатацію у строки, визначені в бізнес-планах.

Для досягнення відчутніших результатів від використан-
ня іноземних кредитів необхідно підвищити відповідальність за ці результати керівників міністерств та відомств, облдерж-
адміністрацій, які ініціювали і підтримали залучення іноземних кредитів, а також керівників підприємств-позичальників цих кредитів.

З поглибленням процесів приватизації актуальнішим стає питання ефективного управління державними корпоративними правами та підвищення ролі наглядових рад.

Одним з елементів забезпечення ефективного управління державними корпоративними правами має бути включення Національним агентством з управління державними корпоративними правами (НАУДКП) та галузевими міністерствами і відомствами в завдання уповноваженій особі з управління державними корпоративними правами підприємств-позичальників іноземних кредитів обов’язкових умов щодо своєчасного погашення, обслуговування іноземних кредитів та відшкодування видатків з державного бюджету на виконання гарантійних зобов’язань держави.

Водночас НАУДКП необхідно в установленому порядку контролювати роботу представників відповідних органів виконавчої влади в наглядових радах через їх щоквартальне звітування про виконання уповноваженою особою встановлених завдань і, зокрема, з погашення й обслуговування іноземних кредитів.

Виникненню ситуації з неефективним використанням іноземних кредитів, неповерненням їх кредиторам, невідшкодуванням видатків держбюджету на виконання гарантійних зобов’язань щодо цих кредитів сприяло і запізнення з упровадженням процедури супроводження кредитних проектів, яка передбачає контроль за цільовим та ефективним використанням іноземних кредитів, а також фінансовим станом їх позичальників. Зазначену процедуру супроводження кредитних проектів було введено постановою КМУ від 6 січня 1999 р. №23 «Про заходи щодо здійснення контролю за цільовим та ефективним використанням іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії», тоді як процес залучення іноземних кредитів під державну гарантію було започатковано в 1992 р. У цьому напрямі міністерствами, що здійснюють експертизу кредитних проектів, були розроблені форми щоквартальної звітності підприємств-позичальників, які набули вже чинності (рішення) ВКР КМУ від 29 жовтня 1999 р.). Доцільним є подальше зосередження зусиль на створенні та забезпеченні функціонування системи супроводу та контролю, яка на цей час тільки започаткована.

Останнім часом все частіше питання надання державних гарантій розглядаються Верховною Радою України. Так, у Законі про Державний бюджет на 2000 рік, прийнятому Верховною Радою, також планується обмежити право надання таких гарантій, або надавати їх виключно під зустрічні гарантії комерційних банків. Однак в умовах глобального економічного і фінансового спаду, обмежених внутрішніх фінансових можливостей, від яких тепер потерпає економіка України, доцільно продовжувати роботу зі створення умов для реструктуризації підприємств, формування інфраструктури та економічної стабілізації в країні. Однією з дієвих та ефективних форм державної підтримки товаровиробника є залучення середньо- та довгострокових фінансових ресурсів в рамках міжнародних договорів: міждержавних та банківських кредитів. Надання експортних кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України українським виробникам, з одного боку мало позитивний соціально-економічний ефект, з іншого — через відсутність чіткої законодавчої бази, економічну нестабільність та низку вище описаних чинників супроводжувалось невиконанням позичальниками зобов’язань за кредитами. Тому необхідно запроваджувати ефективніші інструменти забезпечення, які б уможливили поетапну відмову від надання гарантій Кабінету Міністрів.

Література

1.Експортні іноземні кредити: Збірник / За ред. М. М. Медолиза; Нац. агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції. — К.

2.Положення про порядок залучення і використання іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов’язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення: Постанова Кабінету Міністрів України № 414, 5 травня 1997 р. // Офіційний вісник України, 1997.

3.Про бюджет України на 1999 рік: Закон України. // Закони України. — 1999. — Т. 15 — с. 161—415.


загрузка...