Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ЛІЗИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ


За сучасних умов виникають значні проблеми в здійснен-
ні інвестування підприємницької діяльності, яка на сьогодні
є практично єдиним способом підтримки українського бізне-
су. Гіперінфляція та нестабільність економічної ситуації, з одного боку, стримують приватних інвесторів від вкладення коштів у ризиковане підприємництво. З іншого боку, відсотко-
ві ставки на звичайні банківські кредити зростають настільки, що ризики, які виникають, роблять таке кредитування невигідним як для банків, так і для одержувачів кредитів. Бюджетні ресурси обмежені і не сприяють активному державному інвестуванню. У такій ситуації вихід України з економічної кризи можна здійснити за допомогою нетрадиційних для економіки нашої держави форм та методів оновлення матеріальної бази і модифікації основних фондів суб’єктів підприємницької діяльності.

Однією з перспективних форм інвестування, особливо з боку іноземних інвесторів, є лізинг. Але жоден з видів лізингової діяльності не знайде широкого застосування, якщо він не буде корисним усім учасникам договірних угод. Для того, щоб лізингова угода була взаємовигідною, необхідно дотримуватись балансу інтересів на підставі аналізу різних сторін лізингової діяльності.

З погляду лізингоотримувача, лізингові угоди мають такі економічні переваги:

  1. Зручне джерело фінансування:

  • диверсифікація джерел фінансування;

  • 100% фінансування за фіксованими ставками;

  • поступовість оплати вартості майна, що лізингується;

  • гнучкість виплат з лізингу.

  1. Можливість економії наявних коштів:

  • використання пільгового капіталу на розвиток виробництва;

  • економія витрат, пов’язаних з володінням майном;

  • економія на сервісному обслуговуванні;

  • безкоштовне навчання власного персоналу;

  • спрощення бухгалтерського обліку та звітності;

  • максимальне використання виробничих ресурсів;

  • економія при укладанні міжнародних угод;

  • отримання податкових пільг;

  • можливість виходу на ринки інших країн.

  1. Зменшення ступеня ризику:

  • ризик утрат під час освоєння нової продукції;

  • спрощене отримання банківських кредитів;

  • розширення можливостей ознайомлення з новою технікою;

  • використання ринкових можливостей лізингодавця;

  • збільшення можливостей для обґрунтованішого планування розвитку виробництва.

  1. Безперервні та високі темпи оновлення виробництва:

  • стимулювання процесу оновлення ОВФ;

  • прискорення освоєння нового обладнання та технологій;

  • скорочення термінів освоєння нової продукції;

  • використання імпортного обладнання та його обслуговування на вигідних умовах;

  • оперативне оновлення техніки.

Ці групи переваг взаємопов’язані та взаємозалежні. Так, економія фінансових ресурсів збільшує рентабельність та конкурентоздатність підприємства, полегшує процес його модернізації. Наявність або відсутність раніше зазначених переваг у конкретних угодах залежить значною мірою від класу майна, мети його використання, проміжку часу, фінансового стану компанії, майбутніх податкових та економічних умов. Таким чином, рішення про купівлю або взяття майна в лізинг має прийматися після детального аналізу кожного окремого випадку.

Лізинг є вигідним і лізингодавцю. До таких переваг належать:

  • розширення кола операцій та зростання числа клієнтів;

  • зменшення небезпеки втрат від неплатоспроможності клієнтів;

  • простота ведення розрахунків;

  • полегшення збуту високовартісної та нової продукції;

  • можливість отримання прибутку з майна, яке не використовується;

  • отримання та оперативне використання прибутку;

  • зиски страхування;

  • можливість виходу на закордонний ринок;

  • можливість підтримання в робочому стані техніки, яка потребує постійного завантаження.

Звідси випливає, що в умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім та великим підприємствам. Підприємству-виробнику лізинг корисний тим, що з його допомогою підтримується тісний зв’язок між виробниками та споживачами техніки. Вся інформація про недоліки обладнання, яке використовується, надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, збільшуючи цим конкурентоспроможність своєї продукції. Збуваючи продукцію через лізингові операції, виробник вирішує проблему одержання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище та допомагає вижити в умовах кризи. Фірма-лізингодавець та підтримуючий її банк в умовах падіння ділової активності можуть знаходити собі клієнтів, згодних експлуатувати об’єкти лізингу та повертати затрачені кошти з прибутком. Фірма-лізингоотримувач, не маючи резервів для капіталовкладень, може одержати у своє розпорядження високовартісну техніку, використання якої забезпечить роботу, зарплату та прибуток, достатній для того, щоб через деякий час з орендаря стати повноправним власником об’єкта лізингу.

Переваги лізингу особливо відчутні в зовнішньо-економічній сфері підприємництва. У зв’язку з цим, слід звернути увагу на особливості імпортного та експортного лізингу. Імпортний лізинг, як одна з форм інвалютного кредитування, застосовується тільки в певних межах, оскільки збільшує зовнішню заборгованість країни. У такому разі необхідний суворіший контроль порівняно з імпортом за готівку. Експортний лізинг скорочує обсяги експорту за готівку. При укладанні кожної угоди необхідно оцінювати очікувані надходження з урахуванням часу їх одержання країною-орендодавцем та вибирати оптимальне співвідношення лізингу і поставок за готівку.

Отже, як засвідчує практика, лізинг є вигідним усім його суб’єктам. Ураховуючи те, що кожний учасник лізингової угоди фіксує свої податкові зобов’язання перед державним та місцевими бюджетами і сприяє їх наповненню, доцільно інвестувати деяку частину коштів, які надходять ззовні, на підтримку українського бізнесу, на створення фірм лізингодавців та розвиток лізингових відносин.

Лізинг може здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозабезпечення, як це відбулося у США після енергетичної кризи 1974—1975 рр. Крім цього, за допомогою лізингу Україна може підняти свою авіапромисловість, адже повітряні перевезення — найбільш прибуткові і держава володіє найкращим у світі вантажним літаком АН-225 «Мрія». Україна має зручне геополітичне розташування, яке дає змогу контролювати вантажні перевезення в напрямах: Західна Європа — Близький Схід, Близький Схід — Північна Америка, Західна Європа — Далекий Схід. Україна вже має кілька лізингових аеробусів «Боїнг-737», повністю самоокупних, але це викликає невдоволення
вітчизняних авіабудівників, оскільки валюта йде за кордон. Тому необхідно купувати не іноземні літаки, а власні, розробивши необхідні для цього схеми лізингового ліверіджу з фінансування спорудження авіабудівних заводів. До того ж, акціонерна російська міжнародна авіакомпанія створила самостійний підрозділ з вантажних перевезень — «Аерофлот-карго»; останній використовує менші за потужністю вантажні літаки АН-124 «Руслан» та ТУ-204С, і тому Україна має поки що значні переваги на ринку повітряних транспортних послуг. Слід додати, що обсяги вантажних повітряних перевезень зросли за останні роки в 1,7 раза.

На основі лізингового ліверіджу в Закарпатті можна було б створити експортні підприємства з виробництва алюмінію, консервування мінеральних вод та оздоровчо-туристичні комплекси; в Криму — побудувати нафто- та газокомплекси з урахуванням екологічних умов, а також туристичні та оздоровчі центри. Це допоможе вирішити і деякі політичні проблеми. Варто зазначити, що при розгляді проектів будівництва нафтового терміналу під Одесою навіть не йшла мова про використання лізингу під час його експлуатації — а це б дало можливість сплачувати кошти за реальну продуктивність, забезпечувати своєчасне введення та ремонт обладнання — так виник би великий валютний кредит для держави.

Україна могла б брати в лізинг казеїнові, олійні, маргаринові, шкіропереробні та інші заводи під гарантію уряду. В Україні цією діяльністю вже зайнялися приватні фірми, які пропонують казеїнові заводи на компенсаційних умовах, згідно з якими платня за обладнання має виплачуватись повністю або частково за рахунок виготовленого цим обладнанням продукту. Таке обладнання має бути сучасним (в іншому випадку сам постачальник матиме проблеми з неякісною продукцією-оплатою) і купуватися не за валюту.

Україна має великий позитивний лізинговий досвід на компенсаційних умовах, наприклад з ФРН при будівництві газопроводу «Уренгой—Помари—Ужгород» за схемою «газ в обмін на труби» (газопровід давно окупився, Росія отримала канал експорту природного газу, а Україна його частину на транзитні виплати). Але цей проект має і недоліки — у лізинг брали тільки труби, а варто було б ще й заводи для їх виробництва за сучасними технологіями (з їх розміщенням в Україні).

Для об’єктивності слід указати на деякі притаманні лізингу недоліки. Наприклад, лізингодавець ризикує моральним старінням майна та отриманням лізингових платежів, а для лізингоодержувача складається така ситуація, що вартість лізингу більша, ніж ціна покупки чи банківського кредиту.

Гальмом на шляху розвитку лізингу є вимога податкової інспекції списувати на рахунок собівартості орендну плату тільки в межах норми амортизації на цей вид обладнання, тобто лізингоодержувачу слід оплачувати прибуток лізингодавцю зі свого прибутку, що в економічній політиці є нонсенсом (в усіх країнах прибуток одного господаря входить в собівартість іншого). Як наслідок, підприємці змушені перевищувати вартість обладнання і ставку орендної плати. Цю проблему на перших порах можуть вирішити тільки малі підприємства, бо вони мають право списувати в перший рік експлуатації до 30% вартості. Але як мале підприємство може бути великим лізингодавцем?

Перепоною на шляху лізингу є й нестача кваліфікованих фахівців, які б високопрофесійно і майстерно володіли всіма тонкощами організації лізингових відносин, а дилетантський підхід у такому складному та витонченому бізнесі недопустимий. А тому, першочергову увагу необхідно приділити підготовці кадрів.

Дуже часто лізинг в Україні впроваджується вимушено. Річ у тому, що підприємства-монополісти зіткнулися з кризою збуту своєї продукції, але продовжували відвантажувати її споживачам, щоби не зупинити виробництво. Унаслідок цього виникла платіжна криза. Однак продукцією користувалися не заплативши за неї або заплативши частково. При цьому брали зобов’язання погасити борг. Чим це не вимушений лізинг? Виходячи з такої ситуації, промислові підприємства на свій страх і ризик відкрили власні лізингові компанії та філіали, які займалися постачанням обладнання з відстрочкою платежу на кілька місяців з певною передоплатою.

Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок: створення умов для розвитку лізингу в Україні є гострою проблемою, однак перехід до лізингового підприємництва вже можливий.

Для впровадження лізингу в Україні необхідно:

— здійснити демонополізацію виробництва основних засобів;

— зупинити інфляцію;

— надати платіжні пільги при купівлі вітчизняного обладнання;

— використати іноземні інвестиції не на закупівлю обладнання, а на лізинг, що сприятиме економії валюти, використанню обладнання у вітчизняних умовах, гарантуватиме його своєчасний ремонт та обслуговування;

— при розвитку ринку нерухомості та падінні цін на неї — створювати компанії з лізингу нерухомості.

Література

  1. Газман В. Д. Лизинг: теория, практика, комментарии. — М.: Правовая культура, 1997. — 416 с.

  1. Внукова Н. Н., Ольховиков О. В. Мир лизинга. — Харків: Основа, 1994. — 224 c.

  2. Бухгалтерский, валютный и инвестиционный аспекты лизинга. — M.: Ист — сервис, 1994. — 86 с.

  1. Україна опановує лізинг // Вісник НБУ. — 1997. — № 2. —
    С. 24—33.

  2. Юрьева Т., Шпачук Е. Лизинг и муниципальные хозяйства // БизнесИнформ. — 1998. — № 2. — С. 83—84.


загрузка...