Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ВИКОРИСТАННЯ ПОЗИКОВИХ КОШТІВ НА ПРИБУТКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА: ВІТЧИЗНЯНИЙ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД


Банківська справа за своєю економічною природою є ризиковою сферою застосування капіталу, адже кожній можливості отримати прибутки від операцій протистоїть можливість зазнати збитків. Тому банки на підставі щорічних балансів вимагають дані про використання позикових коштів у народному господарстві як короткострокового, так і довгострокового характеру.

В зв’язку з цим є доцільним провести оцінку впливу використання залучених коштів на прибутковість діяльності підприємства. При цьому аналізі використовуватиметься досвід такого аналізу в зарубіжних країнах, зокрема в США, Великобританії та Франції. Найважливіші показники доцільно трансформувати для української методики аналізу, використовуючи нові стандарти бухгалтерського обліку і звітності.

Показники рентабельності роботи підприємства свідчать про економічну ефективність його діяльності. Для оцінки здатності клієнта вчасно погашати свої платіжні зобов’язання ці показники мають розраховуватись у динаміці за певний період. Розглянемо вплив використання кредитних вкладень банків, розташовуючи перед показниками рентабельності показники платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства, в яких показані комбінації співвідношень власних і позичених коштів. Показники платоспроможності характеризують структуру капіталу і ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які мають довгострокові вкладення в підприємство або фірму. Вони відображають рівень використання власних і позичених коштів у формуванні ресурсів господарства, з’ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно і спроможність погашати заборгованість.

Деякі показники платоспроможності називають у зарубіжній літературі показниками ліверіджу. Вони обчислюють міру, якою фірма покладається на борги (позики). За інших рівних умов, високий показник ліверіджу показує ризикову діяльність фірми, тому що боргові платежі, як правило, постійні, навіть якщо доходи фірми коливаються (нестійкі). Як наслідок, якщо надходження готівки зменшується понаднормово, фірма може не сплатити свої боргові платежі в останній строк, що приведе її до технічного дефолту (невиконання договору зі сплати кредиту) [3].

Фінансовий ліверідж, як система показників переваги рентабельності власного капіталу над рентабельністю всіх активів в Україні майже не застосовується через нестабільну і негнучку кредитну політику. Недоступність для більшості приватних підприємств банківських кредитів і їх дорожнеча (55—95% річних станом на 1 грудня 1999 р.), а також відсутність кредитних взаємовідносин між самими суб’єктами господарювання (постачальники не зобов’язують своїх покупців платити відсотки за надані їм відстрочки) зводять нанівець зацікавленість показниками фінансового ліверіджу. У разі виникнення потреби в додаткових фінансових ресурсах покупці надовго затримують оплату своїм постачальникам і таким чином користуються позиченими коштами, акціонерні товариства випускають додаткову кількість акцій на продаж. Так, навпаки, в США власник контрольного пакета акцій корпорації не захоче допускати тимчасове пониження рентабельності власного капіталу і отримувати нові зобов’язання з виплати дивідендів акціонерам, він скористається відн

осно недорогими кредитами. У прийнятті рішення йому допоможуть показники фінансового ліверіджу як показники переваг чи недоліків у використанні власних і запозичених коштів [1].

Як для зарубіжного аналізу, так і для вітчизняного використовується коефіцієнт Б/А (борг / активи) або в нашій практиці коефіцієнт заборгованості, який показує частку залучених коштів у структурі капіталу, тобто, яка частина активів підприємства фінансується через позики [3; 4]:

.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 (П(С)БО) «Баланс», пасив балансу підприємства зазнав значних змін [2] . Структура пасиву за П(С)БО 2 та чинної на сьогодні форми бухгалтерської звітності №1 суттєво відрізняються. Обсяг заборгованості за старим балансом розраховувався як сума підсумків розділів ІІ «Довгострокові пасиви» і ІІІ «Розрахунки та інші короткострокові пасиви». У ці розділи входили всі позикові кошти — короткострокові, довгострокові і кредиторська заборгованість.

За новим балансом можна скласти такий показник Б/А:

.

Розділ ІІІ пасиву балансу охоплює, окрім відстрочених податкових зобов’язань, довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові та інші довгострокові зобов’язання. До розділу ІV пасиву балансу належать короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, поточні зобов’язання за розрахунками з авансів, з бюджетом, з оплати праці тощо [2].

Використаємо наскрізний приклад розрахунку коефіцієнтів. Для цього візьмемо дані канадської фірми «IP», яка на 31 грудня 1998 р. мала такі показники [3]:

Показники діяльності

Сума (в доларах, $)

Власний капітал, фонди і резерви

5565

Позикові кошти (довгострокові і короткострокові)

10660

Загальні активи (підсумок балансу)

16225

Прибуток до сплати процентів і податків

1015

Проценти сплачені

940

Чистий прибуток

47

Отже, фірма «IP» у 1998р. мала Б/А = $10660/$16225 = 0,657, тобто 65,7% залучених коштів в обсязі загальних активів. Норма цього коефіцієнта 0,35—0,55. Показник свідчить не на користь фірми, залежність від позик досить велика.

Наступний показник теж дуже важливий для українських підприємств. Він ілюструє залежність діяльності фірми від позик і за кордоном називається Б/ВК (борг / власний капітал) або коефіцієнт покриття загальної заборгованості [3; 4]. У практиці України його назва — коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, і він характеризує розмір залучених коштів на
1 грн. власних:

.

У балансі до прийняття Положення (стандарту) БО2 чиста вартість означала власний капітал або І розділ пасиву українського балансу «Капітал, фонди і резерви». За новими правилами коефіцієнт Б/ВК матиме такий вигляд:

.

Б/ВК у фірмі «ІP» за 1998р. становив $10660/$5565 або 1,916. Норма цього коефіцієнта — не більше 1,0. Високе значення показників Б/А і Б/ВК свідчать про ризиковий стан фірми. Б/А в 0,657 показує, що фірма повинна фінансувати 34,3% своїх активів з власного капіталу. Показник Б/ВК тоді рівний 0,657/0,343 або 1,916, як і Б/ВК, що розрахований вище. Зв’язок між Б/А і Б/ВК покажемо через таку формулу [3]:

.

Доцільніше розрахувати Б/ВК, зменшуючи капітал на резерви наступних витрат і платежів ( ІІ розділ пасиву) та доходи майбутніх періодів (V розділ пасиву):

.

До показника Б/ВК можна додати коефіцієнт покриття короткострокової заборгованості (КБ/ВК):

.

Відразу розрахувавши рентабельність, аналітик має змогу показати зв’язок між динамікою залучених коштів і фінансовими результатами діяльності фірми. Дохідністю або рентабельністю характеризується ефективність використання капіталу. Отже, показник рентабельності сукупного капіталу або П/А (прибуток на активи), а також рентабельність активів або ROA визначається як [3; 4]:

.

Середні активи іноді заміняють визначенням середньорічної суми основного і оборотного капіталу. Використовуючи наш приклад, цей коефіцієнт П/А = $47/$16225 = 0,003 або 0,3% прибутковості. Середня вартість усіх активів за звітний період визначається як середнє арифметичне між валютами балансів на початок і кінець звітного періоду. Показник рентабельності сукупного інвестованого капіталу визначає продуктивність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження. Він показує, скільки прибутку дає кожна гривня, інвестована (вкладена) в активи [1].

Між показниками рентабельності сукупного капіталу і
його оборотністю (оборотністю активів) існує взаємозв’язок [4]:

.

Прибуток на активи (П/А) = Прибутковість, рентабельність продаж  Оборотність активів (капіталу).

Ці коефіцієнти застосовуються в зарубіжних країнах як основні показники для оцінки фінансового стану і ділової активності підприємства, фірми. Подібним показником є рентабельність власного капіталу або прибуток на власний капітал (П/ВК), відомий у зарубіжному аналізі як ROE [3; 4]:

.

Для фірми «IP» маємо П/ВК = $47/$5565 = 0,0084 або 0,84% прибутковості власного (акціонерного) капіталу. Показник дає уявлення про ефективність інвестованого власниками капіталу, спроможність підприємства отримувати достатній прибуток на інвестиції, прогнозувати величину прибутку. Рентабельність капіталу, що характеризує співвідношення прибутку і капіталу, який використовується для отримання цього прибутку, є одним з найбільш цінних і широко розгалужених показників ефективності діяльності суб’єкта господарювання. У розрахунок беруть прибуток за вирахуванням податків і відсотків на обслуговування боргу, а також дивідендів за привілейованими акціями. Порівняння П/А і П/ВК дає змогу оцінити різницю рентабельності власних і залучених коштів, вплив останніх на діяльність фірми.

Якщо перейняти даний коефіцієнт для української практики аналізу, то крім підсумку розділу І пасиву балансу «Власний капітал», до знаменника слід додавати і розділ ІІ «Забезпечення наступних витрат і платежів», і розділ V «Доходи майбутніх періодів». Але цей показник не зможе відобразити реальну рентабельність власного капіталу на поточний період.

Рентабельність власного капіталу в українській практиці аналізу доцільно відображати як [1]:

.

Власний капітал береться як підсумок розділу І пасиву нового балансу «Власний капітал». Середній власний капітал — середнє арифметичне значень власного капіталу на початок і кінець звітного періоду.

Вплив інших показників на рентабельність власного капіталу розкриває взаємозв’язок [4]:

.

Розширена формула містить навіть більше компонентів П/А:

.

П/ВК = Прибутковість, рентабельність продажу · Оборотність
активів · Вплив активів на чисту вартість акцій.

Показники погашення боргу за зарубіжною методикою аналізу дають змогу оцінити здатність клієнта сплатити по-
точну заборгованість [4]. Доцільно використати їх і у віт-
чизняній практиці аналізу господарської діяльності підприємств:

.

Коефіцієнт процентних сплат (П/Пр) або показник процентного покриття показує ступінь захищеності кредиторів від несплати процентів за наданими позиками, відображає кількість разів покриття процентів доходами підприємства. Він обчислює використання доходів фірми до сплати відсотків і податків, тому що вони є наявними доходами, з яких платиться відсоток [3; 4]:

.

Для нашого прикладу, П/Пр фірми «ІP» становить $1015 / $940 =
= 1,08. Це значить, що фірма отримає тільки $1,08 на кожний
долар процентних витрат, які вона платить. Для детальнішо-
го аналізу залучення кредитних вкладень і їх ефективності використовується — коефіцієнт покриття процентних платежів (П/ОДПр) [4]:

.

Коефіцієнти обслуговування боргу показують, яка частина прибутку погашається процентними та фіксованими платежами. У зарубіжній методиці аналізу в П/ОДПр у чисельнику до прибутку додають орендні платежі [4]. Отже, назва дещо змінюється — коефіцієнт покриття постійних витрат. Ці коефіцієнти мають особливе значення при високих темпах інфляції або при кризових явищах, нестабільній ситуації на кредитному ринку, коли величина сплачених відсотків може наближатися до основного боргу клієнта або навіть його перевищувати. Чим більша частина прибутку направляється на покриття відсотків сплачених та інших фіксованих платежів, тим менше її залишається для погашення боргових зобов’язань і покриття ризиків, тобто тим нижча кредитоспроможність клієнта.

Розглянуті показники дають змогу оцінити фінансування підприємства, відношення боргів і капіталу, спроможність погасити свої зобов’язання. Основний акцент було зроблено на вплив позик через показники ліверіджу на фінансові результати, а отже на рентабельність підприємства. Використовуючи дану систему коефіцієнтів, банки при аналізі кредитоспроможності позичальників мають можливість знизити ризик помилок при наданні всіх видів позик.

Література

1. Грачова Р. Аналіз фінансового стану підприємства // Галицькі контракти. — 1999. — № 4.

2. Губачова О., Мельохіна О. Нові підходи до побудови балансу та розкриття його статей // Бухгалтерський облік і аудит. — 1999. — №9, 10.

3. Kolb Robert W., Rodriguez Ricardo J. Financial Management. — Canada, Toronto, Heath and Company, 1992.

4. Osius Margaret E., Putnam Bluford H. Banking and Financial Risk Management. Training Handbook. — USA, Washington, 1992.


загрузка...