Навігація
Посилання


Економіка та підприємництво

ПОПЕРЕДНІЙ АНАЛІЗ КОРОТКОСТРОКОВИХ ВКЛАДЕНЬ БАНКУ В ЦІННІ ПАПЕРИ


Сьогодні фондовий ринок країни перебуває в досить тяжкому становищі: по-перше, відчувається загальносвітова криза фінансової системи, а по-друге, в інвесторів уже немає довіри до ОВГЗ. Але хочеться сподіватися, що згодом український ринок цінних паперів стане знов привабливим і для зарубіжних, і для вітчизняних інвесторів. Не викликає сумнівів, що українські банки також будуть активними учасниками фондового ринку. Адже цінні папери — це і засіб формування капіталу, і напрям вкладання тимчасово вільних коштів, і засіб підтримання необхідного рівня ліквідності, і одне з джерел одержання прибутку водночас.

Фондовий ринок вимагає від інвесторів уміння аналізувати інвестиційні якості цінних паперів. Тому основними завданнями аналізу інвестиційних операцій банку є правильний вибір фондових інструментів, відстежування динаміки їх курсів та оцінка реально отриманих доходів порівняно з прогнозованим рівнем.

Оскільки основний обсяг доходів банків приносять кредитні операції, фінансові вкладення здійснюються, переважно, лише за наявності тимчасово вільних коштів, які неможливо розмістити в кредити. Відділ управління ресурсами (або кредитний відділ) інформує відділ цінних паперів про обсяг вільних коштів, які потрібно розмістити в цінні папери.

У світовій практиці право прийняття рішень щодо розміщення ресурсів банку в обмеженому розмірі надається дилерам, які діють на різних ринках. Кожному з них керівництво банку надає певні ліміти, в межах яких дилер може керувати коштами банку.

Для конкретного комерційного банку розміщення його вільних коштів може вважатися оптимальним лише тоді, коли всі його показники відповідають політиці банку, яка обрана його керівництвом. Так, розміщення більшої частини тимчасово вільних коштів у короткострокові депозити на міжнародному ринку характеризується низькою дохідністю, високою ліквідністю і майже 100% надійністю (тобто повернення разом з нарахованими процентами). З іншого боку, інвестиції в папери вітчизняних підприємств та установ, а також підприємств країн СНД відрізняються високою дохідністю, середньою або низькою ліквідністю та низькою надійністю. Якщо правління банку проводить агресивну політику на кількох ринках і віддає перевагу ризику при великій дохідності, то в портфелі такого банку найбільшу частку становитимуть фінансові інструменти другого типу. Обрання обережнішої політики приведе до інвестицій у менш дохідні, проте надійніші інструменти.

Існує багато моделей аналізу портфеля інвестицій. Усі вони базуються на різних методах оцінки привабливості фінансових інструментів і напрямів інвестування, виходячи з багатьох заданих чинників. Для аналізу ефективності розміщення тимчасово вільних коштів банку доцільно розглядати портфель цінних паперів з погляду вказаних вище показників — дохідності, ризиковості, а при необхідності і ліквідності. Аналітик може використати декілька методів чисельного вимірювання цих чинників. Після присвоєння чисельних характеристик кожному з фінансових інструментів, які банк використовує або може використати, стає можливим аналіз інвестиційного портфеля і його адаптація до інтересів банку.

Розглянемо на умовному прикладі, як можна викорис-
тати даний метод при вивченні вітчизняного ринку цінних
п

аперів.

5 квітня 1998р. до відділу цінних паперів банку надій-
шов дозвіл начальника відділу управління ресурсами на розміщення 100тис.грн у фінансові інструменти строком на
1 місяць. По закінченні місяця придбані цінні папери належить продати, оскільки планується видати кредит на цю суму. Відповідальний робітник весь час стежить за станом фондового ринку. Він знає, які цінні папери є на теперішній час найпривабливішими. Він обирає, наприклад, акції концерну «Стирол», АТ«Дніпрообленерго» та АТ«Дніпрошина». Відповідальний працівник з метою зниження ризику не хоче вкладати всі кошти в один вид цінних паперів. Він уважає за необхідне розосередити весь обсяг фінансів між трьома цінними паперами. Але перед ним постає проблема: в якій пропорції розподілити гроші?

Перед працівником — зведена таблиця котирування цих акцій за минулий місяць (табл. 1).

Таблиця 1

КОТИРУВАННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Показники

Акції

«Стирол»

«Дніпрошина»

«Дніпрообленерго»

Номінал

0,25

9,16

10

Курси:

09.03 — продаж

1,8

17

30

купівля

3,5

16

60

16.03 — продаж

1,8

17

30

купівля

3,5

16

60

23.03 — продаж

3,5

21

43

купівля

3,6

16

60

30.03 — продаж

3,5

23

43

купівля

3,5

18

33

6.04 — продаж

3,5

23

43

купівля

3,7

21

40

Ми припускаємо, що банк у нашому прикладі не є активним учасником ринку цінних паперів, а виходить на нього лише тоді, коли є вільні кошти та добра нагода. Тому банк не вважає доцільним орендувати місце на біржі або користуватися послугами брокера. Він купує і продає цінні папери на позабіржовому ринку в спеціалізованих компаній. В аналізі ми спираємось на котирування, що публікуються цими компаніями в журналі «Фінансова консультація». Саме тому в таблиці подаються два курси: продажу та купівлі. При побудові таблиці ми брали до уваги лише найвигідніші пропозиції торговців, тобто найнижчу ціну продажу та найвищу ціну купівлі.

Якщо банк бере участь у торгах на фондовій біржі або в позабіржовій фондовій торговельній системі, то враховується лише один курс — обчислений за даними торгів цих систем. У такій ситуації аналіз спрощується, і банк може одержати більше прибутку. Але це має сенс лише в разі регулярної роботи з цінними паперами.

Спочатку працівник відділу цінних паперів розраховує показники дохідності та ризиковості на кожен з трьох видів акцій, спираючись на дані котирування (формула1).

, (1)

де — ціна продажу на останньому аукціоні місяця;

— ціна купівлі на першому аукціоні;

— ціна купівлі на другому аукціоні (і так далі до передостаннього аукціону за номером n – 1);

Цс — середнє арифметичне всіх величин курсів;

n — кількість аукціонів на місяць.

Ризик розраховується як відношення середнього квадратичного відхилення курсу до середньої величини курсу (формула2):

. (2)

Результати розрахунків заносяться до табл.2.

Таблиця 2
КОТИРУВАННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Показники

Акції

«Стирол»

«Дніпрошина»

«Дніпрообленерго»

Дохідність

0,0438871

0,042553191

0,049773756

Ризиковість

0,2187405

0,146252416

0,257918552

Тепер працівник відділу цінних паперів будує розрахункову таблицю можливих значень портфеля з трьох акцій (табл.3). Мінімальна частка одного виду акцій — 0,1. Відстань зміни частки акцій — також становить 0,1. Для кожного варіанта розподілу ресурсів прораховується значення сукупної дохідності та сукупної ризиковості портфеля:

, (3)

де дп — дохідність портфеля;

і — частка і-того виду акцій у даному варіанті портфеля;

ді — дохідність і-того виду акцій.

, (4)

де рп — ризиковість портфеля;

і — частка і-того виду акцій у даному варіанті портфеля;

рі — ризиковість і-того виду акцій.

У результаті одержуємо табл.3:

Таблиця 3

ПАРАМЕТРИ РІЗНИХ ВАРІАНТІВ ПОРТФЕЛЯ

Варіант

Акції

Дохід

«Стирол»

«Дніпрошина»

«Дніпро-
обленерго»

Дохідність портфеля

Ризиковість портфеля

1

0,1

0,1

0,8

0,048463038

0,24283413

2

0,2

0,1

0,7

0,047874378

0,23891633

3

0,3

0,1

0,6

0,047285717

0,23499852

4

0,4

0,1

0,5

0,046697056

0,23108072

5

0,5

0,1

0,4

0,046108395

0,22716291

6

0,6

0,1

0,3

0,045519734

0,22324511

7

0,7

0,1

0,2

0,044931073

0,2193273

8

0,8

0,1

0,1

0,044342413

0,2154095

11

0,1

0,2

0,7

0,047740982

0,23166752

12

0,1

0,3

0,6

0,047018926

0,22050091

13

0,1

0,4

0,5

0,046296869

0,20933429

14

0,1

0,5

0,4

0,045574813

0,19816768

15

0,1

0,6

0,3

0,044852756

0,18700107

16

0,1

0,7

0,2

0,0441307

0,17583445

17

0,1

0,8

0,1

0,043408643

0,16466784

19

0,7

0,2

0,1

0,044209017

0,20816069

20

0,6

0,3

0,1

0,044075621

0,20091188

21

0,5

0,4

0,1

0,043942226

0,19366307

22

0,4

0,5

0,1

0,04380883

0,18641426

23

0,3

0,6

0,1

0,043675435

0,17916546

24

0,2

0,7

0,1

0,043542039

0,17191665

На графіку (рис.1) наочно показано співвідношення дохідності й ризиковості різних варіантів портфеля.

Рис.1. Співвідношення дохідності й ризиковості
різних варіантів портфеля

Далі працівник, виходячи з політики банку на ринку цінних паперів, вирішує, який рівень ризику в цій ситуації є максимальним. У нашому прикладі таким «кордонним» значенням є ступінь ризику 0,2. Потім на графіку вибирається точка, яка б давала при такому рівні ризику максимальну дохідність. Це — точка А.

У таблиці шукають варіант розподілу коштів, який відповідає точці А. У нашому випадку таким варіантом буде чотирнадцятий. Він виділений сірим кольором у табл.3.

Приймається рішення вкладати кошти за чотирнадцятим варіантом:

10000грн. — в акції «Стирол» (0,1  100000);

50000грн. — в акції «Дніпрошина» (0,5  100000);

40000грн. — в акції «Дніпрообленерго» (0,4  100000).

При такому варіанті розподілу за найобережнішими оцінками планується одержати місячний дохід на рівні 4,58%, тобто 4557,48грн. Ризиковість вкладень становить 19,81%.

Способів розмістити вільні ресурси існує чимало, і обрати оптимальну їх комбінацію досить складно. Щоб визначити, як скористатися тимчасово вільними коштами, треба мати повне уявлення про кожний доступний для банку спосіб вкладення, його переваги та недоліки, ризики та ін. Цілком імовірно, подальший розвиток ринкової економіки разом з удосконаленням вітчизняних фінансових інструментів та зростанням професіоналізму банківського персоналу приведе вже в недалекому майбутньому до того, що гроші будуть використовуватися з максимальною віддачею.

Література

  1. ЛьвовЮ.И. Банки и финансовый рынок. — СПб., 1995.

  2. РассказовЕ.А. Управление свободными ресурсами банка. — М.: Финансы и статистика, 1996.

  3. Экономический анализ деятельности банка. — М.: Инфра,
    1996.

  4. КучеренкоВ. Позабіржова фондова торгівельна система // Вісник НБУ. — 1997. — № 10.

  5. НауменкоВ. Прогноз — справа техніки // Вісник НБУ. — 1998. — №4.

  6. Котировки цінних паперів // Фінансова консультація. — 1998. — №10—18.

  7. НайманЭ. Как мало денег нам дано // Бизнес. — 1999. — №1—2.


загрузка...