Навігація
Посилання


Податковий менеджмент

Глава 1. ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЕЛЕМЕНТ СТРУКТУРИ ДЕРЖАВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ. Сучасні аспекти менеджменту і його основні концепції


Людство нагромадило величезну масу знань, досвіду, матеріальних і духовних цінностей. Виник катастрофічний розрив між накопиченими матеріальними й інтелектуальними ресурсами й ефективністю управління їх використанням. Цей розрив зростає в геометричній прогресії й здобуває екстремальні значення, загрожуючи національній безпеці розвинених країн. У такій ситуації оновлюючим і перетворюючим фактором стає менеджмент, а професія менеджера набуває актуальності і престижності. Під менеджментом розуміють сукупність сучасних засобів, методів і форм управління певною діяльністю з метою підвищення її ефективності. У буквальному перекладі менеджер – «той, хто веде за руку».

В умовах ринкових відносин менеджмент виступає як самостійний вид професійної діяльності, це менеджмент бізнесу.

Зміст поняття «менеджмент» розглядається в різних аспектах, зокрема, як синтез науки і практики, синтез науки і мистецтва тощо.

Еволюція менеджменту на заході пройшла кілька етапів:

І. А) талант і протекція; Б) талант без протекції; В) протекція без таланта (дуже дорого коштує).

ІІ. «Сходи». Завзятий, цілеспрямований, честолюбний рух із найнижчої сходинки сходів до найвищої. ІІІ. «Інтелігент». Фахівець у дозрілих літах висувається на високий пост, минаючи багато окремих сходинок. Має високий рівень спеціальних знань у галузі економіки, техніки, соціології, психології й технологій, відзначається високим загальним культурним рівнем (культурою спілкування).

Концепція наукового управління виникла на рубежі ХХ століття. Її основоположником був Ф. Тейлор (1915–1956) – автор книги «Принципи наукового управління», появу якої вважають початком визнання менеджменту як науки управління і як самостійної галузі дослідження.

Фредерік У. Тейлор – родоначальник наукового менеджменту – був першим, хто застосував терміни «менеджмент» і «менеджер» у сучасному значенні цих слів. Це він надав цим словам глибоку змістовність.

Менеджмент привернув увагу вчених і практиків, які, у свою чергу, висунули кілька концептуальних проблем, пов’язаних з цією діяльністю. До них належать:

Концепція адміністративного управління. Вона спрямована на розробку загальних проблем і принципів управління організацією (підприємством, фірмою тощо) в цілому. Ця концепція одержала назву класичної школи управління, яку очолив А. Файоль. Йому належать слова: «Управляти – це значить передбачати, організовувати, розпоряджатися, погоджувати, контролювати» (1923). А. Файоль розробив основні принципи побудови структури організації й управління персоналом. Виходячи з цих принципів, у закордонній пресі висловлено думку, що головним фундаментом сучасного суспільства є не економіка, не технологія і не продуктивність праці, а управління організацією з метою досягнення заздалегідь визначених кінцевих результатів.

Концепція управління з позицій психології й людських відносин. Психолог А. Маслоу розробив теорію мотивації вчинків людей, які пов’язані не тільки з економічними, але й з іншими інтересами: відносинами між робітниками й менеджерами, відносинами у виробничому колективі тощо (менеджер – це команда

, колектив).

Концепція адаптації, або стратегія пристосування, маневрування, пошуку найбільш вигідних шляхів реалізації своїх можливостей.

Концепція глобальної стратегії – спрямована на оптимізацію діяльності фірми. Вона включає теорію множинних цілей та інші аспекти розвитку, включаючи диверсифікованість виробництва (подвійні технології).

Концепція цільової орієнтації – орієнтує на вибір домінуючої мети розвитку організації (фірми).

Концепція управління з позицій науки про поведінку. Набула розвитку в 60-ті роки ХХ століття. Її основне кредо: підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Це менеджмент, який характеризується певними зрушеннями у використанні людського потенціалу, що видно з порівняння, наведеного у табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Порівняння поглядів авторів концептуальних проблем

Ця концепція змінила погляди на багато проблем. Зокрема, важливе значення відведено ролі інтелекту в перетворенні сучасного суспільства. Академік В. І. Вернадський ще на початку минулого століття сформулював роль інтелекту в перетворенні суспільства. Цей процес він назвав ноосферизацією (noos – грецьк «розум»).

Менеджмент в умовах адміністративно-тоталітарної системи характеризується такими ознаками:

перманентні диспропорції й втручання іззовні;

обмеження права голосу (згори) і права ухвалення рішення (знизу) при великому формалізмі цього процесу;

необхідність вирішувати численні оперативні задачі на шкоду концептуальній діяльності.

В умовах ринку менеджер підлеглий законам ринку й працює у відносно стабільних умовах об’єктивного характеру, що відповідають вимогам ринку. Його робочий день розподіляється в такий спосіб (табл. 1.2):

Таблиця 1.2. Структура робочого дня менеджера

В умовах конкурентної економіки до менеджера висуваються такі вимоги:

  • професійна компетентність;
  • методична компетентність;
  • соціальна компетентність.

Менеджмент в умовах перехідної економіки зазнає змін залежно від ситуації (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Типи менеджерів у процесі переходу від планової економіки до ринкового

У міру розвитку продуктивних сил менеджмент усе більшою мірою набуває професійної самостійності, тому що підприємець, який володіє капіталом, стає залежним від менеджера, який пропонує свої послуги підприємцеві.

Відділення функції управління капіталом від функції володіння капталом зумовлено зростаючим масштабом національних і транснаціональних корпорацій, розташованих на всіх континентах світу. У цьому зв’язку розширюються можливості менеджменту. До його функцій входять соціальні й національно-етнічні проблеми, які треба вирішувати в інтересах власника капіталу. Таким чином, менеджмент виходить за межі національних кордонів і функціонує у планетарному просторі як повновладний представник світового капіталу.

Фундаментом сучасного суспільства, економіки й людських відносин є керована організація як суспільний інститут, метою якого є досягнення кінцевого результату. Менеджмент у цій системі відносин і ситуацій виступає як спеціальний інструмент, особлива функція, специфічний апарат, що забезпечує досягнення організацією поставлених цілей.

До сфери уваги й відповідальності менеджменту входить усе, що будь-яким чином впливає на продуктивність організації й результативність її діяльності – як усередині організації, так і за її межами, як у підконтрольних організації сферах, так й у сферах, нею не контрольованих1.

У системі «менеджмент організації» податковий менеджмент (ПМ) посідає особливе місце, що характеризується такими ознаками:

податковий менеджмент здійснює перетворення керованого об’єкта, орієнтуючи його на кінцеві результати господарської, фінансової або іншої діяльності;

вирішуючи проблему збільшення розміру податкових сум, що надходять до бюджету, податковий менеджмент водночас сприяє процесу інтенсифікації виробництва й підвищенню його ефективності;

податковий менеджмент здійснює регулюючі й стимулюючі функції, забезпечуючи стійкі темпи податкових надходжень за рахунок розширення податкової бази;

проникаючи у структуру економіки підприємства – платника податків, податковий менеджмент акцентує його увагу на розвиток і розширення тих ланок виробництва, які створюють прибуток і сприяють розширенню податкової бази за обов’язкового збереження умов розвитку підприємством – платником податків розширеного відтворення.


загрузка...