Навігація
Посилання


Податковий менеджмент

Податкова система Республіки Казахстан


У Республіці Казахстан закон «Про бюджетну систему» прийнято у квітні 1999 року. Він регулює фінансові відносини, що складаються в процесі формування бюджетів різних рівнів. У республіці самостійно функціонують республіканський і місцевий бюджети, складаючи в сукупності державний бюджет.

Бюджетний процес на місцевому рівні. Порядок розробки, розгляду й затвердження місцевих бюджетів установлює ст. 18 закону «Про бюджетну систему». Відповідно до змін, внесених до цього закону 15 січня 2001 р, для розробки проекту місцевого бюджету акими (виконавчі органи) областей, міст Астана й АлмаАти утворюють бюджетні комісії, визначають завдання й порядок їхньої роботи. Перелік адміністраторів місцевих бюджетних програм визначається місцевими виконавчими органами у відповідності зі схемою управління адміністративно-територіальної одиниці, затверджуваною місцевими представницькими органами.

Бюджетні комісії областей, міст Астана й Алма-Ати розглядають і подають пропозиції для узгодження з Міністерством фінансів за такими показниками:

  • обсяг надходжень до бюджету області, міст Астана й Алма-Ати;
  • ліміт боргу відповідного місцевого виконавчого органу на кінець фінансового року;
  • обсяг витрат на погашення й обслуговування боргу. Потім, з урахуванням параметрів індикативного плану со-
  • ціально-економічного розвитку країни, прогнозних показників Міністерства фінансів, субвенцій, переданих з республіканського бюджету до обласних бюджетів, і бюджетних відрахувань, переданих до республіканського бюджету, а також з урахуванням програм розвитку регіонів, перерозподілу доходів між обласними й районними (міськими) бюджетами, бюджетні комісії областей, міст Астана й Алма-Ати формує й надає відповідному акиму основні прогнозні показники проекту місцевого бюджету.

Місцеві виконавчі органи областей і міст Астана й Алма-Ати з урахуванням пропозицій бюджетної комісії розробляють проекти відповідних місцевих бюджетів, доводять до акимів районів, міст погоджені прогнозні обсяги надходжень до бюджетів районів, міст і до 1 вересня надають прогноз бюджетів областей і міст Астана й Алма-Ати Міністерству фінансів.

Акими районів і міст у свою чергу також утворюють відповідну бюджетну комісію.

Після набрання чинності законом «Про республіканський бюджет» акими областей і міст Астана й Алма-Ати протягом двох тижнів уточнюють раніше складені прогнозні показники бюджету і подають їх на розгляд відповідних маслихатів (представницькі органи). Згідно із законом «Про бюджетну систему» місцеві бюджети затверджуються рішеннями маслихатів не пізніше двотижневого строку після внесення.

Рішення маслихату про місцевий бюджет повинні містити такі показники, як обсяги надходжень, витрат, кредитування, дефіциту бюджету і його фінансування, нормативи розподілу доходів між обласним бюджетом і бюджетами районів, міст, розмір резервів місцевих виконавчих органів, перелік місцевих бюджетних програм, що не підлягають секвеструванню, тощо. При цьому бюджет подається у вигляді додатку до рішення маслихату, який складається строго у відповідності зі структурою бюджету, визначеною законом «Про бюджетну систему», і єдиною бюджетною класифікацією. Вит

рати й кредитування місцевих бюджетів затверджуються до рівня програм.

Зміни, внесені в січні 2001 року до закону «Про бюджетну систему», спрямовані на посилення ролі маслихатів у процесі уточнення місцевих бюджетів. Якщо раніше зміни до місцевого бюджету, затверджені рішенням маслихату, вносилися рішенням акима, яке надалі для дотримання формальностей затверджувалося маслихатом, то тепер п. 3 ст. 181 «Порядок уточнення місцевого бюджету» визначає, що «місцеві виконавчі органи не вправі здійснювати фінансування додаткових бюджетних програм, що передбачаються при уточненні місцевого бюджету, до ухвалення відповідного рішення маслихату».

Формування доходної бази місцевих бюджетів здійснюється «згори», тобто процес прийняття рішень іде згори до низу. Місцеві органи управління не мають значного впливу на доходи й витрати бюджету. Фактично доходи й витрати місцевих бюджетів визначає Міністерство фінансів, розраховуючи контрольні цифри й на підставі цього встановлюючи для регіонів розміри субвенцій і вилучень. Місцеві бюджети затверджуються тільки після того, як затверджується республіканський бюджет, і стає відомою величина субвенцій і вилучень.

Доходи місцевих бюджетів. Відповідно до закону «Про податки й інші обов’язкові платежі до бюджету», прийнятого в 1995 році, податки підрозділялися на загальнодержавні й місцеві. Було встановлено п’ять загальнодержавних і шість місцевих податків.

Загальнодержавні податки:

  • прибутковий податок на доходи юридичних і фізичних осіб;
  • податок на додану вартість;
  • акцизи;
  • збір за реєстрацію емісії цінних паперів;
  • спеціальні платежі з користувачів надр. Місцеві податки:
  • земельний податок;
  • податок на майно юридичних і фізичних осіб;
  • податок на транспортні засоби;
  • збір за реєстрацію фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю;
  • збори за право заняття окремими видами діяльності;
  • збір з аукціонних продажів.

Загальнодержавні податки і збори були регулюючими джерелами державного бюджету Республіки Казахстан, суми відрахувань по них надходили в доходи республіканського й місцевого бюджетів у порядку, визначеному законом про республіканський бюджет на черговий рік. Місцеві податки і збори, закріплені між рівнями бюджетної системи, щорічно переглядалися.

З 1999 року цей порядок зазнав змін. Колишній поділ податків на загальнодержавні й місцеві, що передбачався законом «Про податки й інші обов’язкові платежі до бюджету», скасовано. Розподіл податків між республіканським й місцевими бюджетами, передбачений раніше законом «Про республіканський бюджет», тепер визначається законом «Про бюджетну систему» від 1 квітня 1999 р., в якому дано перелік податків і зборів, що надходять до республіканського і місцевого бюджетів.

Згідно з цим законом (ст. 11) доходи місцевих бюджетів формуються з:

а) надходжень податків, зборів та інших обов’язкових платежів;

б) неподаткових надходжень;

в) доходів від операцій з капіталом.

а) Надходження податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету:

  • прибутковий податок з юридичних осіб – 50%, крім прибуткового податку з юридичних осіб, зареєстрованих як платники у м. Астана;
  • податок на додану вартість на вироблені товари, надані послуги особами, зареєстрованими як платники у м. Астана – 50%;
  • акцизи на вино-горілочні вироби – 50%;
  • акцизи на ігорний бізнес;
  • акцизи на бензин і дизельне паливо з роздрібного продажу;
  • прибутковий податок з фізичних осіб;
  • земельний податок;
  • соціальний податок;
  • прибутковий податок з фізичних осіб;
  • податок на транспортні засоби;
  • частка Республіки Казахстан по розділу продукції за укладеними контрактами у частині, що надходить до місцевого бюджету;
  • збір за реєстрацію фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю;
  • ліцензійний збір за право заняття окремими видами діяльності;
  • збір за державну реєстрацію юридичних осіб;
  • збір з аукціонних продажів;
  • збір за право реалізації товарів на ринках;
  • збір за використання юридичними й фізичними особами символіки міста Алма-Ати в їхніх фірмових найменуваннях, знаках обслуговування, товарних знаках відповідно до закону;
  • плата за воду;
  • плата за лісове користування. б) Неподаткові надходження:
  • надходження дивідендів на пакет акцій, що є комунальною власністю;
  • частка прибутку комунальних підприємств;
  • надходження доходів від державних лотерей, проведених за рішенням місцевих урядових органів;
  • винагорода (інтереси), отримані за надання кредитів з місцевого бюджету;
  • надходження від продажу майна, що належить державним установам, фінансованим з місцевого бюджету;
  • надходження від реалізації послуг, надаваних державними установами, фінансованими з місцевого бюджету;
  • надходження від оренди майна комунальної власності;
  • надходження від проведення державних закупівель, що організуються державними установами, фінансованих з місцевого бюджету;
  • надходження від оренди земельних ділянок;
  • плата за забруднення навколишнього середовища;
  • плата за державну реєстрацію прав на нерухоме майно й угод щодо нього;
  • державний збір;
  • адміністративні штрафи й санкції, що стягуються місцевими державними органами.

в) доходи від операцій з капіталом:

  • надходження від приватизації об’єктів комунальної власності;
  • надходження від продажу земельних ділянок;
  • надходження від реалізації зерна, закуповуваного для самозабезпечення регіонів;
  • отримані офіційні трансферти (гранти) від вищестоящих бюджетів;
  • погашення основного боргу за раніше виданими з місцевих бюджетів кредитами.

Важливою зміною, прийнятою в 1999 році, стало встановлення єдиних нормативів для кожної області щодо загального обсягу надходжень від регулюючих податків на постійній основі, замість індивідуальних нормативів по кожному з регулюючих податків, що діяли до цього.

У структурі доходів місцевих бюджетів найважливішим джерелом є соціальний податок (майже третина від загальної суми надходжень), потім прибутковий податок з юридичних осіб (понад 20%) і прибутковий податок з фізичних осіб (понад 16%).

Внаслідок реалізації законодавчих змін 1999 року доходи місцевих бюджетів почали з зростати. Це сталося через зміну підходів до механізму міжбюджетного регулювання: більшість податків стали надходити повністю до місцевих бюджетів і вже потім ці кошти перерозподілялися за допомогою субвенцій і вилучень.

Якщо в 1998 році доходи місцевих бюджетів без субвенцій від держави становили 29,9%, а після отримання субвенцій – 39,8%, то в 1999 році без субвенцій вони склали 46,5%, а з субвенціями 54,6%. Із 2000 року тенденція зростання збереглася: до отримання субвенцій 45,4–46,5%, а з субвенціями 52,4–55%.

Місцеві податки і збори. Податки, які до 1999 року визначалися в Законі «Про податки й інші обов’язкові платежі до бюджету» як місцеві (податок на майно юридичних і фізичних осіб, землю, транспорт), зараз так не називають, хоча вони, як і раніше, надходять до місцевих бюджетів. Їх частка в доходах місцевих бюджетів становить близько 14%. Збори до місцевих бюджетів несуттєві, їх частка – всього близько 1,5%.

Місцеві бюджети в Казахстані не мають самостійності у бюджетно-податковій сфері. Місцеві представницькі органи не можуть установлювати ставки податків або визначати базу оподаткування. Винятком із цього правила є тільки земельний податок. Місцеві представницькі органи в межах своєї компетенції мають право, залежно від місцезнаходження земельної ділянки, її забезпеченості водою, виробничих умов господарювання, знижувати або підвищувати ставки земельного податку в межах 20% (ст. 109 Закону «Про податки й інші платежі в бюджет»). Представницький орган м. Алма-Ати вправі встановлювати порядок і розмір збору за використання юридичними і фізичними особами символіки м. Алма-Ати в їхніх фірмових найменуваннях, знаках обслуговування, товарних знаках.


загрузка...