Навігація
Посилання


Податковий менеджмент

Словник виробничого менеджера


АГЕНТ (від лат. agens – діючий) – у комерційній діяльності особа, яка виконує також роль брокера, дилера, комісіонера, маклера. Агент виконує певні доручення іншої особи від його імені, а також дії по підготовці угод, але без права їх підпису. Свої дії агент виконує зазвичай за винагороду, розмір якої визначається за згодою між ним і особою, яка дала доручення.

АМОРТИЗАЦІЯ (від лат. amortisatio – погашення) –

1) поступове зношування основних фондів (устаткування, будинків, споруд) і перенесення їхньої вартості в міру зношування на собівартість виготовленої продукції з метою наступного відшкодування зношування основних фондів;

2) поступове погашення боргу окремою особою або організацією шляхом внесення періодичних внесків або викупу зобов’язань;

3) визнання боргового зобов’язання недійсним внаслідок його втрати, крадіжки тощо.

Перенесення вартості основних фондів на готовий продукт накопичується в цільових фінансових фондах і надалі використовується для відтворення (відшкодування, відновлення) зношених основних фондів. У процесі виробництва (обслуговування) основні фонди піддаються фізичному (в результаті тертя, атмосферного й іншого впливів) і моральному (старіння в результаті науково-технічного прогресу) зношуванню. Внаслідок цього вони втрачають частину споживчої вартості, і їхня вартість відповідно зменшується.

Амортизаційні відрахування здійснюються за встановлюваними державою нормами, відповідно до яких на підприємствах відбувається списання на собівартість. Прискорена амортизація основних фондів сприяє швидшій їх заміні, що стимулює науково-технічний прогрес, але призводить до зниження прибутку. Для недопущення зниження рентабельності в результаті прискореної амортизації в країнах з ринковою економікою практикується зменшення сум прибутку, оподатковуваного податком, на величину втрат, пов’язаних із прискореною амортизацією.

АНАЛІЗ РИНКУ – глибоке всебічне дослідження усіх аспектів функціонування ринку з метою визначення його привабливості для товаровиробника і споживача товару. Використання ринку як економічного механізму взаємодії виробника й споживача товару вимагає знання відповідей на такі питання: з якою ціною виходити на ринок, яким є попит на товар, які тенденції зміни структури ринку, які потенційні можливості продажу товарів тощо.

Визначальним фактором формування ціни є якість товару. Рівень ціни (В) залежить від того, наскільки грошових одиниць (М) товаровиробник збільшує ціну за рахунок кращої якості порівняно з товаром конкурента і на скільки одиниць знижуємо

(N) її за рахунок погіршення інших параметрів, тобто

де Ц – ціна, за якою реалізує товар підприємство-конкурент. Для аналізу ринку в закордонній практиці широко використовуються методи математичного та імітаційного моделювання, а також програмування, теорії імовірності, сіткового планування,

експертні методи.

АНАЛІЗ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА (ФІРМИ) – гли-

боке всебічне дослідження усіх напрямів фінансової діяльності підприємства (фірми) з метою визначення їх фінансового стану. Здійснюється шляхом вивчення фінансової звітності, балансу, рахунків прибутків і збитків, надходжень і витрат коштів, дослідження інши

х документів.

Найбільш важливі для аналізу статті активу балансу – основний капітал і оборотні активи (готівка, матеріально-виробничі запаси, дебіторська заборгованість). Пасив балансу відображає розмір власного капіталу, оплаченого акціонерного капіталу, капіталізованого прибуток, заборгованість (короткострокову й довгострокову).

БАЛАНС – документ, що відображає у вартісному вираженні активи підприємства (фірми) і джерела їх формування станом на певну дату. Складається на основі даних бухгалтерського обліку й поділяється на дві рівновеликі групи показників – актив і пасив. В активі показники групуються за складом і розміщенням коштів, у пасиві – за джерелами їх формування.

БАРТЕР (від англ. barter – обмін товаром) – натуральний товарообмін, коли певна кількість одного або декількох видів товарів обмінюється на еквівалентну за ціною кількість іншого (інших) товару. Обмін здійснюється на безгрошовій основі. Набуває поширення у період нерозвинених товарно-грошових відносин і нестійкості валюти та в умовах інфляції.

БЕЗТАРИФНА ОПЛАТА ПРАЦІ – один із принципів розподілу фонду оплати праці. Заробітна плата працівників сплачується за результатами праці, а не згідно з нормами, тарифами, ставками.

БІЗНЕС (від англ. business – справа, заняття) – будь-яка економічна (господарська, виробнича, посередницька та ін.) діяльність в умовах ринкової економіки, що приносить прибуток (доходи) власникові. Відповідає українському «підприємництво».

БІЗНЕС-ПЛАН – ретельно підготовлений документ, що розкриває всі сторони будь-якого започаткованого комерційного заходу. Починається бізнес-план з резюме, де коротко викладаються основна ідея та переваги даного комерційного заходу, а також питання його здійснення й основних фінансових результатів. Розділи бізнес-плану:

1. Опис продукту (послуги), якого буде запропоновано;

2. Оцінка ринку збуту;

3. Конкуренція;

4. Стратегія маркетингу;

5. План виробництва;

6. Організаційний план;

7. Юридичний план;

8. Оцінка ризику й страхування;

9. Фінансовий план;

10. Стратегія фінансування.

БРОКЕРСЬКІ КРЕДИТИ –

1) кредити, надавані банками біржовим маклерам-брокерам і дилерам для здійснення на фондовій біржі операцій з купівлі та продажу цінних паперів. За рахунок отриманих банківських кредитів брокери видають позичку своїм клієнтам, головним чином під заставу цінних паперів, на умовах «до запитання»;

2) кредити, надавані товарними брокерами своїм клієнтам (переважно експертам сировинних товарів) на заготівлю товарів для експорту, а так само під заставу товарів на складах, коносаментів та інших товарно-розпорядницьких документів.

БРУТТО (від італ. brutto – грубий) –

1) маса товару разом з упаковкою, загальна вага;

2) валовий доход без вирахування витрат.

БЮДЖЕТ (від франц. і англ. budget) – збалансований кошторис, розпис грошових доходів і витрат на певний період. Якщо видаткова частина перевищує дохідну, то бюджет зводиться з дефіцитом (нестачею). Перевищення доходів над витратами утворить позитивний залишок бюджету. Основним джерелом доходів державного бюджету є відрахування від доходів підприємств у вигляді податків, а також податки на доходи населення.

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ – загальний обсяг продукції, виражений у грошових одиницях, вироблений підприємством за певний період (місяць, квартал, рік). Валова продукція є одним з показників сукупного суспільного продукту й містить у собі упредметнену працю (вартість спожитих матеріальних ресурсів, включаючи зношування знарядь праці) і живу працю (заробітну плату і прибуток). Валова продукція є показником роботи підприємства, що відображає його загальні підсумки. Цей показник не стимулює випуск необхідної суспільству продукції, орієнтуючи підприємство на використання у виробництві дорогих матеріалів. Це збільшує «вал». Валова продукція підприємства включає готові вироби, приріст залишку напівфабрикатів, незавершеного виробництва, роботи промислового характеру на сторону. Показник валової продукції використовується для визначення валового суспільного продукту і національного доходу, але не застосовується для оцінки діяльності підприємств і визначення продуктивності праці, тому що містить повторне врахування перенесеної вартості використаних засобів виробництва (у промисловості приблизно 60–70%), а також включає зміну залишків незавершеного виробництва. Показник валової продукції є менше валового обороту на величину внутрівиробничого (внутрішньозаводського) обороту. Показник валового обороту використовується у внутрівиробничому плануванні та для визначення обсягу валової продукції.

ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) – сума всіх

кінцевих товарів і послуг у грошовому вираженні, вироблених у даній країні за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць). Один з основних показників системи національних рахунків, що характеризують вартість кінцевих товарів і послуг, створених у народному господарстві. Він відображає темпи і структуру економічного розвитку, використання продуктів за призначенням тощо. Показники ВВП класифікуються за трьома критеріями: галузі народного господарства; види використання кінцевого продукту; види доходів. Внесок галузі у ВВП нараховується «доданою вартістю» шляхом виключення з валової продукції галузі її виробничого споживання (повторного врахування). З погляду структури вартості ВВП включає в себе: оплату праці робітників та службовців, прибуток, відрахування на соціальне страхування, непрямі податки, амортизацію основних фондів. Для визначення його фізичного обсягу ВВП оцінюється в порівнянних цінах, а для вирахування фактичного обсягу застосовуються ринкові ціни, за якими покупці оплачують товари і послуги.

ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ВНП) – так

само як і валовий внутрішній продукт (ВВП), є найважливішим макроекономічним показником статистики народного господарства країни. Відображає суму товарів і послуг, вироблених національними суб’єктами (підприємствами, організаціями і приватними особами) за рік, незалежно від їхнього територіального місця розташування. ВНП відрізняється від ВВП на сальдо (різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний період) зовнішньоекономічних операцій, включаючи сальдо експорту й імпорту товарів і послуг, сальдо переказу прибутків від вивезеного за рубіж капіталу. ВНП може бути більше або менше ВВП залежно від значення сальдо.

ВАЛОВИЙ ОБОРОТ – сумарна вартість усіх видів продукції, вироблених за звітний період.

ВАЛОВИЙ СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ВСП) – сума ма-

теріальних благ, вироблених суспільством за певний період (за рік, п’ятирічку тощо). ВСП у вартісному вираженні складається з двох частин: перенесеної вартості засобів виробництва і знову створеної вартості. Перша частина – це фонд відшкодування понесених матеріальних витрат, друга – національний доход. Загальний доход ВСП визначається як сума валової продукції всіх підприємств сфери матеріального виробництва, без урахування внутрішньозаводського обороту продукції, але з урахуванням обороту готових виробів і послуг між підприємствами. Показник ВСП значно перебільшує дійсний обсяг створюваного в країні продукту, тому що допускає багаторазовий повторний облік послідовно оброблюваної продукції. Вартість сировини при такому методі розрахунку кілька разів включається в обсяг виробництва й істотно збільшує загальний результат діяльності галузей народного господарства.

ВІДКРИТИЙ РАХУНОК – форма розрахунків, найменш вигідна для експортера, оскільки не містить достатньо надійних гарантій того, що експортний виторг буде отримано вчасно. Сутність відкритого рахунку як форми розрахунку полягає в безпосередньому відправленні на адресу іноземного покупця товару і товарних документів, оплату яких імпортер здійснює протягом обумовленого в контракті строку. Якщо цей строк перевищує місяць, то відкритий рахунок розглядають не як форму розрахунку готівкою, а як розрахунок у кредит.

ВИРОБНИЧА КООПЕРАЦІЯ – виробничі зв’язки, засновані на взаємній участі договірних сторін у виготовленні тих самих виробів на основі подетальної спеціалізації, дотримуючись єдиних технічних умов. Виробнича кооперація припускає активне співробітництво в обміні виробничим досвідом, технологією й результатами науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок.

ВИРОБНИЧІ ОСНОВНІ ФОНДИ – виробничий апарат підприємства (об’єднання), що становить собою сукупність засобів праці, використовуваних для виробництва продукції. Виробничі основні фонди протягом визначеного часу частинами переносять свою вартість на новостворюваний продукт за ряд кругооборотів. Включають у себе: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини й устаткування, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, продуктивну і робочу худобу, багаторічні насадження. До складу виробничих основних фондів не включаються малоцінний інструмент і засоби праці із строком служби менше одного року незалежно від їхньої вартості.

ВИТРАТИ – втрати, віднесені на рахунок прибутку і збитків, витрати по анульованих виробничих замовленнях, а також витрати на виробництво, що не дало продукції. Вартість безкоштовно надаваних працівникам окремих галузей відповідно до чинного законодавства житла й комунальних послуг, харчування. Вартість видаваних безкоштовно відповідно до чинного законодавства предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні (або сума пільг у зв’язку з їхнім продажем за зниженими цінами). Оплата відповідно до чинного законодавства чергових (щорічних і додаткових) відпусток (компенсація за невикористану відпустку), пільгових годин підлітків, перерв у роботі матерям, які годують немовлят, а також часу, пов’язаного з виконанням державних обов’язків.

ГЕНЕРАЛЬНА ЛІЦЕНЗІЯ (від лат. licentia – право, дозвіл) документальний дозвіл, що видається Зовнішекономбанком на право самостійно вести зовнішньоекономічні операції.

ГЕНЕРИКА – швидко зростаюча група невеликих компаній, що займаються копіюванням товарів і послуг провідних фірм.

ДЕРЖАВНИЙ АРБІТРАЖ (від франц. arbitrage) – офіційний орган, що виконує функцію посередника між конфліктуючими сторонами: державними, кооперативними, спільними та іншими підприємствами, а також міжнародними об’єднаннями й організаціями. Арбітраж розглядає спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні й виконанні господарських договорів. Причинами спорів є, як правило, різноспрямованість відомчих інтересів, порушення норм господарського законодавства. Рішення Держарбітражу обов’язкові для підприємств, організацій, міністерств і відомств. Вони набирають чинності відразу після їх прийняття.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ (від лат. diversus – різний і fakere – робити) – одночасний розвиток декількох або багатьох, не зв’язаних технологічно один з одним видів виробництва й (або) обслуговування, розширення асортиментів вироблених виробів і (або) послуг. Диверсифікація дає можливість фірмам «триматися на плаву» при складній економічній кон’юнктурі за рахунок випуску різноманітних асортиментів продукції й послуг: збитки від нерентабельних виробів (тимчасово, особливо нових) перекриваються прибутком від інших видів продукції. Існує горизонтальна й вертикальна диверсифікація. При горизонтальній диверсифікації відбувається одночасне розширення асортиментів виробленої продукції або надаваних послуг. При вертикальній – в одній і тій же фірмі подовжується цикл життя виробів: після їх виробництва настає фаза післяпродажного обслуговування життєвого циклу даного виробу.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЕКСПОРТНА – збільшення числа видів і найменувань продукції та послуг, призначених для експорту.

ЕКОНОМІЧНА ЗОНА (спеціальна) – регіон з особливо сприятливим режимом для спільного підприємництва. Такі зони є додатковим каналом участі в міжнародному співробітництві шляхом створення спільних виробництв на основі паритетного інвестування. За рубежем такі зони – анклави – не пов’язані з національним ринком. Вони повністю орієнтовані на експорт. У нашій країні вони підпорядковані вирішенню завдань насичення товарами й технологіями внутрішнього ринку.

Економічні зони можуть бути комплексними, цільовими, функціональними, вільними, митними, туристичними, транзитними тощо. Це господарське, а не адміністративне утворення, тому їхні межі визначаються виходячи з економічної доцільності, на основі якої вирішуються такі питання: механізм взаємин із зовнішнім ринком, із внутрішнім ринком країни, структура управління зоною. Товарообіг зони із зовнішнім ринком повністю звільняється від мит, квот, ліцензій та інших форм регулювання зовнішньоекономічних відносин. Закордонним підприємцям надається право створювати в економічних зонах підприємства з цільовими податковими й амортизаційними пільгами, вибирати джерело фінансування й самостійно встановлювати ціни. Їм надаються такі пільги: дозвіл вкладати капітал у нерухомість (купівля будинків і споруд, довгострокова оренда землі тощо) і в акції українських підприємств, виконувати держзамовлення, обертати частину прибутку в гривнях в іноземну валюту через систему валютних аукціонів.

Економічні зони орієнтовані на валютну самооплатність, мають самостійний платіжний баланс і свій банк, самостійно розпоряджаються надплановою продукцією через свій банк, контролюють грошовий і валютний обіг, залучають іноземні кредити й виступають акціонером, вирішують питання про структуру заробітної плати й регулюють режим ввезення і вивезення товарів. ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ – результат виробничо-господарської діяльності, обчислений шляхом порівняння витрат по зрівнюваним варіантам. В економічній практиці підприємств розрізняють: очікуваний економічний ефект, що розраховується на стадії проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, при обґрунтуванні економічної доцільності впровадження заходу; плановий економічний ефект, що розраховується при розробці планів впровадження досягнень науки й техніки, капітального будівництва; фізичний економічний ефект, що розраховується за кінцевими результатами впровадження або реалізації. Відношення витрат до величини економічного ефекту (результату) виражає ефективність виробництва, тобто окупність витрат. Ефективність капітальних вкладень або їх окупність визначається порівнянням капітальних вкладень у різні варіанти господарських рішень з економією поточних витрат. Основним критерієм економічної ефективності капітальних вкладень є приріст прибутку. Залежно від мети розрахунку розрізняють загальну (абсолютну) економічну ефективність капітальних вкладень і порівняльну (відносну). Абсолютна ефективність використовується для виміру приросту продукції як результату капітальних вкладень; відносна ефективність – для вибору варіанта капітальних вкладень. Критерієм оптимального варіанта ефективності капітальних вкладень є мінімум здійснених витрат.

ЕКОНОМІЧНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ (від нім. Souvernitt, франц. souverainet – верховна влада) – економічна незалежність і самостійність суверенної держави в зовнішній і внутрішній господарській діяльності, що не допускає втручання іноземної держави. Економічним суверенітетом володіють країни з нормально функціонуючою економікою, активним зовнішньоторговельним балансом, не обтяжені значним внутрішнім і зовнішнім боргом незалежно від розміру території держави, географічних умов її розташування, національного складу, кількості населення й типу суспільного ладу. Економічний суверенітет забезпечується активною політичною діяльністю націй, розвитком дипломатичних, торгово-економічних та інших зв’язків з країнами і континентами. Наявність природних ресурсів у країні є важливою, але не єдиною умовою досягнення і зміцнення економічного суверенітету. Держава використовує специфічні йому джерела й резерви життєдіяльності для зміцнення свого економічного суверенітету, вибираючи як статті експорту, крім природних багатств, прогресивну технологію, патенти і винаходи, міжнародний туризм тощо. Здійснення економічного суверенітету вимагає створення необхідних умов для широкого розвитку економічних, наукових і культурних зв’язків із закордонними країнами, а також правової основи і механізму захисту інтересів держави, соціальних груп і підприємців.

ЕКСПОРТ (від англ. export, лат. exportare – вивозити) – вивіз за межі країни товарів, послуг і капіталу для продажу. Експорт товару означає вивіз матеріальних благ з метою одержання доходу. Експорт послуг – це надання на певних умовах іноземному партнерові послуг виробничого або іншого характеру. Експорт капіталу – інвестування фінансових коштів у створення виробничих або інших об’єктів на території іншої країни з певним строком їх окупності.

ЕМБАРГО (від ісп. embargo – заборона, накладення арешту) – заборона державною владою ввозу і вивозу товарів або валюти в іншу країну, продиктована економічними або політичними мотивами; поширюється на судноплавство й інші транспортні комунікації.

ЕМІСІЯ (від лат. emissio – випуск) – випуск в обіг грошей і цінних паперів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів та інших боргових зобов’язань). Емісія грошей здійснюється центральним банком держави. Емісія цінних паперів провадиться промисловими й торговельними компаніями, банками й іншими кредитно-фінансовими установами, центральними й місцевими державними органами. Є одним із способів мобілізації фінансових ресурсів. Компанії випускають цінні папери для поповнення нестачі капіталу, банки й інші кредитно-фінансові установи – з метою збільшення капіталу й фінансування своєї кредитної діяльності, центральні й місцеві державні органи – для покриття бюджетного дефіциту й фінансування державного боргу (включаючи зовнішній). Емісія цінних паперів і їх розміщення здійснюються самим емітентом або ж через банки й інші кредитно-фінансові установи, які для цієї мети часто об’єднуються в емісійні консорціуми. Цінні папери розміщуються шляхом публічної підписки, або серед заздалегідь визначеного кола інвесторів, або на фондовій біржі й позабіржовому ринку цінних паперів. Емісійний курс, за яким здійснюється емісія цінних паперів, установлюється залежно від фінансового становища емітента і його перспектив, його позицій на ринку позичкових капіталів, рівня процентних ставок. Курс розміщуваних цінних державних паперів підтримується на національних ринках самою державою, яка для цього через Центральний банк купує або продає свої цінні папери. Обсяг національного ринку цінних паперів залежить не тільки від економічної міцності держави, привабливості цього ринку для іноземних емітентів, але й від того, на які джерела позичкового капіталу традиційно орієнтуються місцеві позичальники – на випуск цінних паперів чи на банківські кредити.

ЕТИКЕТКА – засіб для позначення товару або змісту упаковки. Використовується в рекламі конкретних товарів. Зазвичай наноситься на сам товар або на його упаковку; має фірмовий знак, барвисто оформляється.

ЕФЕКТ ТОКВІЛЯ – стан суспільства, що характеризується соціальною напруженістю, обумовленою незадоволеністю змін, що відбуваються, через відсутність розриву з минулим. Алексіс Токвіль – французький історик, соціолог і політолог ХІХ ст. У праці «Старий порядок і революція» писав, що зло, яке переносилося терпляче, як щось неминуче, здається нестерпним при думці, що від нього можна позбутися. Суспільство в перехідний період перебуває в стані соціальної напруженості, позбавляючись від наслідків авторитаризму. На цій основі зростає суспільна активність мас, що проявляється в безпрецедентній хвилі мітингів, демонстрацій, страйків. Поряд із цим прогресує процес ідейного становлення й організованого оформлення нових партій і громадських організацій.

ІНДЕКСИ ЦІН – узагальнюючі показники динаміки і співвідношення рівня цін товарів. Вони можуть бути індивідуальними і зведеними. Останні поділяються на загальні й групові. Для характеристики динаміки ціни одного товару обчислюють індивідуальний індекс цін:

де: р1 – ціна звітного періоду;

р0 – ціна базисного періоду, з якою провадиться порівняння.

З ростом цін знижується купівельна спроможність грошової одиниці. Тому частина приросту грошових доходів спрямовується на компенсацію цього зниження.

ІНЖИНІРИНГ (від англ. engineering – облаштовувати, організовувати ) – одна з форм послуг у сфері науки, головним змістом якої є доведення науково-дослідної і дослідно-конструкторської розробки до впровадження. Ці послуги містять у собі комплекс робіт, що включають в себе: техніко-економічне обґрунтування; експериментальну доробку технології; розробку детальних структур проекту виробів або об’єктів; технологічний супровід у процесі освоєння, консультування тощо. Служба інжинірингових послуг здійснює свою роботу на основі об’єктивної інформації про особливості умов функціонування підприємств, труднощах інновацій, визначення організаційно-технічних передумов для прискорення впровадження.

КОЛІЗІЙНА НОРМА (від лат. collisio – зіткнення) – норма, що вказує право якої держави має бути застосовано до цивільних (майнових), трудових та інших правовідносин міжнародного характеру. Правовідносини мають міжнародний характер у разі, якщо хоч одним з їх учасників є іноземна юридична особа (наприклад, при укладанні договору про створення спільного підприємства з іноземною фірмою); якщо об’єктом правовідносини є річ, що перебуває за кордоном (наприклад, орендується майно, що перебуває в іноземній державі); якщо юридичні факти, з якими пов’язані виникнення, зміна або припинення правовідносин, мали місце за кордоном (наприклад, за кордоном було укладено договір міжнародної купівлі-продажу товарів або заподіяно майнову шкоду якою-небудь дією).

КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО (від фр. cоmmandite – товариство на вірі) – вид господарської організації, що включає в себе, поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність по зобов’язаннях товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства. Якщо в командитному товаристві беруть участь два або більше учасники з повною відповідальністю, то вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

КОНСАЛТИНГ (від англ. consalting – консультуючий) – консультування, здійснюване фірмами продуцентів, продавців і покупців з питань економічної діяльності підприємств, фірм, організацій, включаючи зовнішньоекономічну сферу. Консалтингові фірми надають послуги по: дослідженню й прогнозуванню ринку (товарів, послуг, ліцензій, ноу-хау тощо) і цін на світових товарних ринках; оцінці торгово-політичних умов, експортноімпортних операцій; розробці техніко-економічних обґрунтувань на об’єкти міжнародного співробітництва і створення спільних підприємств; розробці експортної стратегії; проведенню маркетингових досліджень; розробці маркетингових програм; аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств з урахуванням внутрішнього й зовнішнього середовища, а також характеристик конкретних ринків, на яких підприємства здійснюють експортноімпортні операції.

КОНСЕНСУС (від лат. consensus – згода, єдність). Термін вживається в дипломатії й означає згоду договірних сторін. Результатом консенсусу в дипломатичній практиці є прийняття спільного документа, договору або угоди, що мають міжнародне значення. У період переходу до активної структурної політики термін консенсус вживається при створенні великих виробничо-господарських комплексів: концернів, консорціумів, асоціацій тощо.

КОНСИГНАЦІЯ (від лат. consignatio – письмовий доказ, документ) – вид договору, по якому комітент (консигнант) передає комісіонерові (консигнатору) товар для продажу. Звичайні умови консигнації – зберігання товару на складі посередника від 1 до 1,5 року. Якщо в цей період товар не буде проданий, то він повертається власникові за його рахунок. Консигнаційні умови продажу товарів застосовуються при експорті машин, устаткування, запасних частин і вузлів, товарів широкого вжитку в тих випадках, коли важливо не упустити час продажу, оптимальний з погляду ефективності угоди, або коли фактор негайної поставки товару має важливе значення (наприклад, термінова поставка запасних частин і вузлів для устаткування, що перебуває в експлуатації).

КОНСОЛІ (від лат. consaols) – зобов’язання державних безстрокових або довгострокових позик.

КОНСОРЦІУМ (від лат. consortium – співучасть, товариство) – одна з форм монополій, тимчасова угода між декількома промисловими підприємствами, інститутами, банками для спільного розміщення позик, науково-технічної розробки, комерційних операцій великого масштабу, здійснення великого проекту. Колишня назва синдикат. Відповідно до законодавства України до консорціумів відносяться тимчасові статутні об’єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети. Консорціуми діють на основі договорів або статутів, що затверджуються їхніми засновниками або власниками. Учасники консорціуму зберігають за собою права юридичної особи. Економіко-правовими формами консорціуму є товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства тощо.

КОНТАНГО – співвідношення цін, при якому ціни за угодами на строк перевищують ціни на наявний товар, а котирування далеких позицій вище котирувань ближніх.

КОНТОКОРРЕНТНИЙ РАХУНОК (від італ. conto corrente – поточний рахунок) – єдиний рахунок підприємства, через який проводяться всі операції банку з даним клієнтом. Поєднує в собі розрахунковий (поточний) і позичковий (кредитний) рахунки. На контокоррентному рахунку відображаються, по-перше, позички банку і всі платежі з рахунка з доручення даного клієнта і, по-друге, кошти, що надходять до банку від клієнтів даного підприємства у вигляді оплати рахунків за продукцію, внесків, повернення позички тощо.

КОНТРАКТ (від лат. contraktus – договір) – угода (частіше письмова) із взаємними зобов’язаннями для договірних сторін. Контракт включає в себе визначення договірних сторін, предмет договору, контрактну ціну й загальну суму контракту, строки поставок товарів, умови платежів, види упаковки й маркування товарів, гарантії сторін, штрафні санкції і відшкодування збитків, страхування, арбітраж. Контракт може містити й інші умови.

КОНТРАФАКЦІЯ (від франц. contrefaction – підробка) – використання фірмами чужих товарних знаків (як правило, виробів, що вже зарекомендували себе). Підприємство, інтереси якого порушуються контрафакцією, може вжити заходів до захисту права на приналежний йому товарний знак у порядку, встановленому законодавством відповідної держави.

КОНЦЕНТРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА (від лат. con – до

і centrum – центр, осередок) – процес все більшого зосередження виробництва на великих підприємствах. При цьому на таких підприємствах зосереджується все більша частина засобів виробництва, працівників і випуску продукції. Здійснюється в різних формах: збільшення розмірів діючих підприємств і їх розширення, реконструкція і модернізація, комбінування й обслуговування. Концентрація виробництва як форма організації виробництва дозволяє використовувати переваги великого виробництва. Разом з тим концентрація виробництва веде до монополізму. Тому в практиці країн з ринковою економікою забезпечується раціональне сполучення великих, середніх і малих підприємств.

КОНЦЕРН (від англ. concern – справа, інтерес) – одна з форм монополій, об’єднання багатьох промислових, фінансових і торговельних підприємств, що формально зберігають самостійність, але фактично підлеглі фінансовому контролю й керівництву пануючій в об’єднанні групи підприємців. Створення концерну має на меті протистояти конкурентній боротьбі й одержувати максимальні доходи шляхом використання спільних фінансових зв’язків, патентно-ліцензійних угод, різного роду договорів про спільні інтереси або про ті чи інші питання тощо.

Відповідно до законодавства України під концерном розуміється статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на підставі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. У цілому концерн як форма організації виробництва означає посилення централізованого начала в управлінні. Концерн може створюватися за двома різними критеріями: 1) диверсифікованості; 2) об’єднання підприємств і організацій, пов’язаних єдиним технологічним циклом (від видобутку сировини до післяпродажного обслуговування). Керівництво концерном здійснює правління, що складається, як правило, із власників пакетів акцій. Воно вирішує принципові питання діяльності концерну, здійснює контроль і загальне керівництво його справами. Оперативне управління справами концерну здійснюється шляхом контролю і загального керівництва його справами. Оперативне управління справами концерну здійснює підлегла правлінню рада директорів (менеджерів).

КОН’ЮНКТУРА (від лат. conjunctura – зв’язувати, з’єднувати) – 1) сукупність умов у їх взаємозв’язку, обстановка, що склалася або складається в економічній області (на ринку), яка визначає її подальший розвиток; 2) сукупність ознак, що характеризують поточний стан економіки в певний період.

КОН’ЮНКТУРА РИНКУ – співвідношення попиту та пропозиції на конкретні види товарів і послуг. Кон’юнктуру ринку вивчають за допомогою певних укрупнених показників: обсяг виробництва, попит, споживання, техніка й методи торгівлі, рівень цін, банківський відсоток, рівень заробітної плати, оборот зовнішньої торгівлі тощо. За цими показниками розробляються прогнози, які використовуються підприємцями.

КООПЕРАЦІЯ (від лат. cooperatio – співробітництво) – 1) форма організації праці, при якій велика кількість людей спільно бере участь у тому самому або в різних, але пов’язаних між собою, процесах праці; 2) одна з форм організації виробництва, заснована на груповій власності; 3) виробнича кооперація – форма тривалих і стійких зв’язків між господарсько самостійними підприємствами, зайнятими спільним виготовленням певної продукції на основі спеціалізації їхнього виробництва.

КОПІРАЙТ (від англ. copyright – авторське право) – система правових норм, що визначають становище авторів літературних, наукових і художніх творів та їх взаємини з іншими контрагентами (з державою, при виданні творів, виплаті гонорарів тощо).

КОРНЕР (від англ. corner – загнати в кут) – дії групи фірм (однієї фірми) або осіб по створенню нестачі товару на ринку шляхом скупки біржових контрактів і реального товару.

КОРПОРАЦІЯ (від лат. corporatio – об’єднання, співтовариство) – 1) товариство, союз, група осіб, об’єднана спільністю професійних або станових інтересів; 2) широко використовувана форма акціонерного товариства. Колишня назва – трест. Відповідно до чинного законодавства України до корпорацій належать договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Як правило, корпорація є акціонерним товариством, акції якого належать учасникам корпорації. Керівництво корпорацією здійснює правління (рада директорів). Корпорації є найбільш стійкими й ефективно діючими організаційними структурами в економіці ринкового типу. Велика корпорація, що складається з безлічі підприємств і організацій, характеризується найчастіше багатогалузевою структурою. Учасники корпорації зберігають права юридичної особи, мають високий рівень економічної і правової самостійності, особливо в організації оперативно-господарської діяльності.

ЛАТЕНТНА ЕКОНОМІКА (від лат. lotens– прихований, невидимий) – різновид тіньової економіки, що має більш яскраво виражений криміногенний характер. Найбільш високою є латентність так званої господарсько-корисливої злочинності, у тому числі злочинів, пов’язаних з порушенням правил здійснення валютних операцій, хабарництвом, приписками, недбалістю, посадовими підробками, випуском недоброякісної, нестандартної або некомплектної продукції.

ЛЕГІТИМНІСТЬ (від лат. legitimus – законний) – визнання або підтвердження законності якого-небудь права, повноваження, уряду, парламенту.

ЛІЗИНГ (від англ. lease – здавати або брати в оренду) – довгостроковий договір на право користування устаткуванням і майном на основі орендних відносин. Поширення лізингу почалося з 1952 року, коли компанія «Юнайтед Стейтс лізинг корпорейшн» організувала перше соціальне лізингове товариство. Зараз частка лізингу у виробничих інвестиціях в економіку США досягає 25%. Лізинг являє собою специфічну форму фінансування. Банк, що володіє валютними ресурсами, здобуває для свого клієнта право власності на майно і віддає його йому в оренду на певний строк. Таким чином, лізингова фірма (банк) кредитує орендаря, надаючи йому право користування об’єктом. Найпоширенішими об’єктами лізингу є транспортні засоби, устаткування і технології, ліцензії, ноу-хау, програмні засоби тощо. Вартість лізингу утворюється з регулярних платежів, що складаються з амортизації і відсотка за кредит. Децентралізація зовнішньоекономічної діяльності розширює межі лізингу. В умовах конкуренції лізинг дає можливість вижити дрібним, середнім і великим підприємствам, що потрапили у важке фінансове становище. Лізинг – це середнє між орендою і кредитом, розстрочкою і прокатом.

ЛІКВІДНИЙ РИНОК (від фр. lignidite – поточний) – ринок у фьючерсній торгівлі, учасниками якого є велика кількість різних покупців і продавців (спекулянтів, торговців, виробників, споживачів). Обсяг угод на такому ринку великий, і контракт може бути укладений у будь-який момент.

ЛІЦЕНЗІЯ (від лат. licentia – право, дозвіл) – 1) у зовнішньоторговельній діяльності – спеціальний дозвіл, одержуваний від державних органів на ввіз-вивіз або транзит певних товарів, вільний ввіз-вивіз або транзит яких допускається; 2) патентна ліцензія – надаване власникам патенту право (дозвіл) на використання технічної документації або запатентованих винаходів. Продаж ліцензій оформляється комерційною справою, так званою ліцензійною угодою, що передбачає умови продажу ліцензій, її оплати, права й обов’язки продавця (ліцензіара) і покупця (ліцензіата). Реалізація ліцензії вигідна для ліцензіара тому, що не вимагає додаткових витрат, але відшкодовує витрати на НДіДКР. Ліцензіатові придбання ліцензії вигідне тим, що не потрібно витрачати кошти на дослідження і розробку виробу. Придбання ліцензії може обійтися дешевше, ніж розробка самотужки.

ЛОГОТИП (від грецьк. logos – слово й typos – відбиток) – літера (буква, знак) або літери, що позначають повне або скорочене найменування підприємства, марки виробів або їх групи. Розробляється як спеціально підготовлене оригінальне накреслення й використовується в рекламних цілях. Входить найчастіше до складу торговельної марки (марки обслуговування).

ЛОМБАРД (від назви італ. провінції Ломбардія) – кредитна установа, яка займається видачею позичок для особистих цілей під заставу рухомого майна або приймає речі на зберігання за певну плату (в основному золотих і срібних речей, дорогоцінних каменів).

МИТА – платежі, які справляють митні органи за перевезення товарів через кордон. Розрізняють ввізні мита й митні збори. Ввізні мита стягуються митницею з імпортованих товарів. Вони здорожують товари, тому що включаються в ціну. Ввізні мита перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок і стимулюють розвиток їх вітчизняного виробництва. Використовуються для фіскальних цілей. Поіляються на адвалорні (за вартістю) і специфічні (тверда ставка з ваги, штуки, метра тощо). Митні збори справляються з транзитних товарів і товарів, що вивозять. Поділяються на диференціальні, заступницькі й преференційні.

НАДІЙНІСТЬ РИНКУ – здатність ринку забезпечити нормальне функціонування, що досягається його інституціональними структурами й системою державних гарантій. Надійність ринку забезпечується за допомогою двох механізмів: 1) солідарна відповідальність агентів ринку за укладеними угодами. Застосовується на фондових біржах; 2) система одного гаранта, у ролі якого виступає, як правило, державний орган.

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ПРОДУКЦІЯ – продукція наукових організацій і конструкторських бюро, що являє собою товар, реалізований за договірними цінами. До такої продукції відносяться:

1) результати закінчених фундаментальних теоретичних і пошукових досліджень;

2) результати закінчених науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних та інших робіт зі створення нової техніки, технології і матеріалів;

3) результати закінчених робіт в області науково-технічного і соціально-економічного планування та прогнозування, екології й ергономіки, техніко-економічних досліджень і ціноутворення, стандартизації, патентознавства, інформації та в інших областях наукових досліджень;

4) результати науково-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на вдосконалення і розширення застосування автоматизованого проектування, математичного моделювання, художнього конструювання й інших прогресивних методів розробки, досліджень і доведення зразків нової техніки;

5) дослідні зразки (дослідні партії) нової продукції;

6) надання технічної допомоги в дослідженнях, освоєнні та впровадженні нової техніки.

НАУКОМІСТКІСТЬ – один із показників виробничої діяльності, що характеризує внесок науки в будь-який вид продукції. Наукомісткість відображає ступінь наукового забезпечення і використання у виробництві науково-дослідних і дослідноконструкторських розробок (НДіДКР). Визначається в грошовому вираженні як економічна пропорція (співвідношення) між НДіДКР і виробництвом. При визначенні наукомісткості існують два підходи: наукомісткість конкретних видів продукції та наукомісткість виробництва (підприємства, об’єднання, галузі). Показником наукомісткості є питома вага витрат на НДіДКР у ціні продукції (на одиницю продукції). Додатковими показниками наукомісткості можуть бути: чисельність науковців у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства (об’єднання) або вартість виробничих (основних) фондів наукових підрозділів у загальній вартості основних фондів підприємства (об’єднання).

НЕРИНКОВИЙ СЕКТОР – галузь народного господарства, який охоплює фундаментальну науку, охорону здоров’я, освіту, культуру і мистецтво, охорону природи тощо. В умовах ринкової економіки забезпечується збереження державної підтримки галузей цього сектора. У максимальній мірі використовуються недержавні суспільні кошти на утримання і розвиток його установ і організації. Комерціалізація діяльності деяких галузей неринкового сектора здійснюється на основі чіткого законодавчого розмежування статусу комерційних і некомерційних організацій. ОЛІГОПОЛІЯ (від гр. oligos – малий, незначний і pÇleÇ – продаю) – групова монополія, тобто панування на ринку або в якійнебудь галузі господарства невеликого числа великих підприємств

(фірм), що ведуть між собою переважно цінову конкуренцію.

ОЛІГОПСОНІЯ (від гр. oligos – малий, незначний і opsonia – закупівля) – монополія на ринку покупців певного виду товару. Зазвичай супроводжується обмеженням закупівель і зниженням ціни з метою зниження доходів продавців.

ОРЕНДА (від лат. аrrendare – віддавати в позику) – наймання фізичною або юридичною особою майна в тимчасове користування за певну плату.

ОФЕРТА (від лат. offertus – запропонований) – офіційна письмова пропозиція продавця, направлена потенційному покупцеві, про продаж партій товару на визначених умовах. Фірма або особа, яка послала таку пропозицію, називається оферентом. У міжнародній торговельній практиці розрізняють два види оферти: тверду й вільну. Вид оферти оформляється відповідним написом.

Тверда оферта – письмова пропозиція експортера на продаж певної партії товару, надіслана оферентом одному можливому покупцеві, із зазначенням строку, протягом якого експортер є зв’язаним своєю пропозицією і не може зробити аналогічну пропозицію іншому покупцеві. Неотримання відповіді від імпортера протягом установленого в оферті строку рівнозначно відмові імпортера від укладення угоди на запропонованих умовах і звільняє експортера від зробленої ним пропозиції. Тому, перш ніж послати тверду письмову пропозицію покупцеві, експортер часто погоджує з ним заздалегідь окремі умови майбутньої угоди.

Вільна оферта – письмова пропозиція експортера, надіслана одночасно на ту саму партію товару декільком можливим покупцям. Вона не встановлює строків для відповіді, тому не зв’язує оферента своєю пропозицією. Згода покупця з умовами, викладеними в такий оферті, підтверджується його твердою контрофертою. Вільна оферта в торгівлі машинами й устаткуванням застосовується досить рідко. Оскільки експортери не можуть орієнтуватися на вільний ринок, їхня виробнича діяльність будується з урахуванням конкретного попиту. Оферта широко застосовується в комерційній практиці.

ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПРИ ПРИВА-

ТИЗАЦІЇ. Оцінку вартості майна перетвореного державного підприємства здійснює комісія з роздержавлення або приватизації в порядку й на умовах, установлених законодавством. Оцінка провадиться виходячи з наявності й фактичного стану майна, які визначаються за результатами інвентаризації і відповідно до реально існуючих цін. До складу оцінюваного майна включаються основні й оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. При визначенні оціночної вартості майна враховуються: фінансовий і економічний стан підприємства, його права на результати інтелектуальної діяльності, конкурентоспроможність і попит на випущену продукцію (надавані послуги), рентабельність виробництва, перспективи розвитку й зміни економічних показників та інші фактори.

ПАБЛІК РІЛЕЙШНЗ (від англ. public relations – ставлення до публіки, до громадськості) – сукупність методів і форм відносин, зв’язків з громадськістю. Входить складовою частиною в рекламу й маркетинг. Але ведеться переважно на некомерційній основі. Паблік рілейшнз виступає як мистецтво створювати сприятливий психологічний клімат не тільки в колективі даної фірми, але й навколо неї – з боку споживачів і широких мас громадськості, в яких фірма зацікавлена. Система паблік рілейшнз побудована на постійному зворотному зв’язку, що дає можливість протидіяти (або хоча б пом’якшувати) негативну громадську думку про дану фірму або її товари й послуги. Форми паблік рілейшнз: прес-конференції для журналістів, підготовка й розсилка прес-релізів у засоби масової інформації; некомерційні статті в пресі; некомерційні телерепортажі; різна громадська й добродійна діяльність; ювілейні заходи; щорічні звіти про діяльності фірми тощо.

ПАБЛІСИТІ (від англ. publicity – гласність, реклама) – процес некомерційного стимулювання попиту на товар або послугу шляхом поширення доброзичливої інформації про них у засобах масової інформації й серед громадськості (пропагандистської кампанії). Питаннями пабліситі на підприємствах займаються служби «паблік рілейшнз». Пабліситі вживається також у розумінні «популярність».

ПАЙ – частка (частина) коштів (у грошовому або майновому вираженні – у вигляді основних і оборотних коштів), внесена учасником у спільну справу. Зазвичай у вигляді паю виступають грошові або майнові внески при організації кооперативів, приватних малих підприємств, товариств із обмеженою відповідальністю.

ПАРАФУВАННЯ (від франц. paraphe – скорочений підпис) – одна з форм підтвердження згоди на укладання договору. Представники сторін здійснюють парафування шляхом фіксування (нанесення) своїх ініціалів на кожній сторінці тексту договору або наприкінці тексту.

ПАРИТЕТ (від лат. paretas – рівність) – 1) рівність, однакове становище, рівноправність господарюючих суб’єктів у договірних відносинах; 2) співвідношення між грошовими одиницями різних країн або за кількістю золота (валютний, місцевий), або за їхньою купівельною спроможністю до певного набору товарів (паритет купівельної сили); 3) ціна на цінний папір, еквівалентний її номінальній вартості. Паритет важливий при здійсненні операцій з облігаціями, тому що виступає як рівень ризику погашення.

ПАРТНЕРСТВО (від франц. partenaire – учасник у спільній діяльності) – юридична форма організацій підприємницької форми, що займає проміжне місце між індивідуальним (сімейним) підприємством і товариством (підприємством) з обмеженою відповідальністю. Партнерство – співробітництво декількох осіб (фізичних, юридичних), які беруть участь у діяльності підприємства капіталом і особистою працею. Основою партнерського підприємства є договір, що регулює права й обов’язки партнерів, а також порядок відшкодування витрат і розподілу прибутку.

ПАСИВ (від лат. passivis – пасивний, бездіяльний) – 1) частина бухгалтерського балансу, що відображає джерела утворення коштів юридичної особи і їх призначення (власні резерви, позики тощо); 2) перевищення грошових витрат над доходами; 3) дефіцит платіжного балансу країни.

ПАУШАЛЬНИЙ ПЛАТІЖ (від нім. pauschal – узятий у цілому) – фактична ціна ліцензії, одноразова винагорода за право користуватися предметом ліцензійної угоди до одержання економічного ефекту (прибутку) від його використання. Винагорода у вигляді такого платежу є капіталізацією роялті, тобто його достроковою одноразовою виплатою. Паушальний платіж практикується при передачі супутніх ліцензій разом з поставками технологічного устаткування. При продажу ліцензій маловідомій фірмі, небажанні ліцензіата допустити контроль над виробництвом ліцензійної продукції, при можливих ускладненнях у процесі прибутку і в деяких інших випадках. Як правило, у виплаті паушальної винагороди більше зацікавлений продавець (ліцензіар).

ПІДПРИЄМЛИВІСТЬ – особливий новаторський стиль господарської поведінки, в основі якої лежить постійний пошук нових можливостей для розвитку своєї справи й ресурсів. Включає такі складові: постійне підвищення свого професійного рівня, критичність в оцінці своєї діяльності й уміння визнавати власні помилки, оптимізм, незалежність у поводженні, уміння починати й вести справу, генерувати ідеї й принципи і використовувати їх; готовність до інновацій – здатність до ризику; уміння переборювати опір зовнішнього середовища; обґрунтованість прийнятих рішень; підтримання гарних відносин з колективом і турбота про підлеглих; допустимість компромісів; здатність здійснювати дії в найбільш сприятливий для них час; терплячість при досягненні цілей, гнучкість.

ПІДПРИЄМНИЦТВО – ініціативна господарсько-фінансова діяльність суб’єктів різних форм власності в рамках чинного законодавства на свій ризик і під власну фінансову й майнову відповідальність. Набуває розвитку в усіх сферах економіки. Підприємництво неможливо без свободи господарської діяльності, що включає три основні складові – економічну самостійність; економічну й правову рівноправність; економічну відповідальність.

Основні типи підприємництва – 1) малий бізнес, заснований на особистій власності або оренді; 2) спільне підприємництво, що базується на спільній (колективній) власності; 3) корпоративне підприємництво, засноване на акціонерній власності.

Існують в основному дві моделі підприємництва (частіше застосовується їх поєднання): 1) класична – орієнтується на максималізацію віддачі від наявних у даного підприємства (організації, фірми) ресурсів. Схема дії підприємця при такій моделі: оцінка наявних ресурсів, вивчення можливостей досягнення мети, використання тієї можливості, що забезпечує максимальну віддачу від наявних ресурсів; 2) інноваційна – припускає використання будьяких можливостей (у рамках закону) для підприємництва, навіть якщо власних ресурсів для цього недостатньо. Схема дій: формулювання мети, вивчення зовнішнього середовища в пошуках альтернативних можливостей, оцінка своїх ресурсів зі співвідношенням їх зі знайденими можливостями, пошук у зовнішньому середовищі додаткових джерел ресурсів, діяльність з реалізації мети.

ПЛАТЕЖІ – виплати грошей як розрахунок за щось придбане, використане тощо. розрізняють декілька видів платежів: ліцензійні – становлять собою винагороду продавцеві (ліцензіарові) за надані права покупцеві (ліцензіатові) за досягнуту ліцензійну угоду. Ліцензійні платежі можуть бути: одноразовими, не пов’язаними з періодом використання ліцензій і встановлюваними шляхом експертних оцінок; періодичними, обумовленими періодом дії ліцензійної угоди й розміром одержуваного економічного ефекту; планові (трафікові) – періодичні перерахування коштів у строки й розмірах, заздалегідь погоджених сторонами за поставки товарів і (або) надання послуг; паушальні платежі

– тверді фіксовані суми, зазначені в ліцензійній угоді. Розмір їх не пов’язаний з обсягом виробництва і збуту продукції; періодичні виплати паушального платежу – одноразові платежі, платежі у вигляді роялті. Ці платежі визначаються як виплата відсотка від відбору, вартості чистих продажів ліцензійної продукції або встановлюються в розрахунку на одиницю випущеної продукції у межах 2–10%.

ПЛАТІЖНА ВИМОГА – платіжний (розрахунковий) документ, у якому міститься вимога постачальника (виробника) або іншого одержувача платникові про сплату йому певної суми коштів через банківську установу.

ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ – платіжний документ, у якому міститься доручення банку про перерахування (переказ) з його рахунка певної суми на рахунок одержувача (за продукцію, послуги тощо).

ПОВНЕ ТОВАРИСТВО – вид господарської організації, коли всі його учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю й несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Діє на основі установчого договору, в якому вказуються: розмір частини кожного з учасників, розмір, склад і порядок внесення внесків, форма їх участі у справах товариства. Ведення справ у повному товаристві здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Повне товариство здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про господарські товариства».

ПОКАЗНИКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТО-

ВАРУ – система кількісної оцінки конкурентоспроможності товару, що складається з одиничних, групових (зведених) та інтегральних показників. Одиничний показник – процентне відношення величини будь-якого технічного або економічного параметра до величини того самого параметра, при якому одиничний показник потреби теоретично повністю задовольняється. Груповий (зведений) показник поєднує одиничні показники й характеризує ступінь задоволення потреби в цілому. Інтегральний показник являє собою чисельну характеристику конкурентоспроможності товару і є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами.

Для оцінки динаміки зміни рівня конкурентоспроможності під впливом різних факторів (науково-технічний прогрес, технологія, якість тощо) за певний період розраховуються індекси конкурентоспроможності.

ПОКАЗНИКИ РОБОТИ ФІРМИ – характеризують в узагальненому вигляді виробничо-господарську діяльність фірми (підприємства). Такими показниками є: активи, продажі або валовий прибуток, основний капітал, оборотний капітал, власний і позиковий капітал, капіталізований прибуток, виробничі потужності, витрати на НДіДКР, число зайнятих тощо. Показники бувають абсолютні й відносні. Чим ширше коло показників, тим об’єктивніша оцінка роботи фірми.

ПОЛ – місце, де дозволене укладення угод на біржі.

ПОЛІС СТРАХОВИЙ (від англ. policy) – іменний документ (свідоцтво), що підтверджує угоду страхування. Видається страховим товариством після здійснення угоди.

ПОРТФЕЛЬ ЗАМОВЛЕНЬ – перелік замовлень у натуральному й грошовому перерахуванні, наявних у даного підприємства (організації) на певну дату, звичайно на кінець року, незалежно від часу їх надходження. Дозволяє судити про завантаження підприємства (організації) на наступний рік, дає можливість спланувати виробничо-фінансові показники, визначитися із заходами щодо розвитку виробництва.

ПОСТАЧАЛЬНИК – особа, фірма, компанія, організація, що здійснює за контрактом, угодою або договором поставку замовникові певного товару (робіт, послуг).

ПРАВОЗДАТНІСТЬ – здатність фізичної та юридичної особи (громадянина, організації) мати права й обов’язки (майнові й немайнові), укладати угоди й інші юридичні акти – будувати, придбавати й відчужувати майно, засновувати свої філії, представництва й агентства, а також брати участь в організаціях, діяльність яких відповідає завданням зовнішньоторговельних об’єднань; виступати відповідачем у судах і арбітражах. Правоздатність юридичних осіб, що є учасниками зовнішньоекономічних зв’язків, виражає характер зовнішньоекономічних операцій і насамперед номенклатуру (перелік) товарів (робіт і послуг), призначених для експорту. При реєстрації підприємств, об’єднань, виробничих кооперативів та інших організацій, що здійснюють експортноімпортні операції, їх засновником має бути подано статут, який містить дані про характер і номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності по виробленій продукції (роботах, послугах).

ПРЕЗЕНТАЦІЯ (від лат. pracsentatio) – 1) подання, пред’явлення перекладного векселя особі, зобов’язаній зробити платіж;

офіційне подання підприємства, організації, фонду, виду діяльності тощо перед лицем громадськості, зацікавлених споживачів з метою ознайомлення з діяльністю, видами вироблених товарів чи послуг або реклами. Сьогодні – одна з форм паблік-рілейшинз; часто використовується при представленні закордонних фірм на українському ринку; супроводжується часто семінаром, конференцією, виставкою, демонстрацією зразків товарів або послуг.

ПРЕЙСКУРАНТ (від франц. prix – ціна і courant – поточний, теперішній; нім. Preiskurant) – довідник цін на товари, промислову продукцію, різного роду послуги. Є офіційним документом, на основі якого здійснюються розрахунки за товари (продукцію, послуги) між юридичними особами, між останніми й фізичними особами. ПРЕС-РЕЛІЗ (від англ. press-release – випуск для преси) – бюлетень, що випускається спеціально для працівників засобів масової інформації, який містить матеріали для термінової публікації.

Випускаються фірмами з інформацією про їхню діяльність. Одна з форм паблік-рілейшшнз.

ПРЕФЕРЕНЦІЯ (від лат. praeferre – предпочитать) – переваги, особливі пільги в торговельних і митних відносинах, взаємно надавані договірними країнами одна одній.

ПРИВАТИЗАЦІЯ – перетворення державної власності в інші форми власності шляхом продажу, передачі або сполучення продажу з передачею. При здійсненні приватизації державні підприємства й організації можуть бути перетворені в орендні, колективні, акціонерні, кооперативні, приватну форми власності, за участю іноземного капіталу, змішану власність.

ПРИВЕДЕНІ ВИТРАТИ – метод вибору найкращого (оптимального) варіанта капітальних вкладень, заснований на розрахунку їхньої ефективності. Наведені витрати виражаються сумою поточних витрат (собівартості) і капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності відповідно до нормативного коефіцієнта ефективності, що використовується для розрахунку порівняльної ефективності капітальних вкладень, обґрунтування необхідності їх додаткового залучення з метою реалізації господарських і проектних рішень.

ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ – величина вартості фінансових коштів і майна, необхідних для підтримання нормального фізичного існування працівника й непрацюючих членів його сім’ї. Прожитковий мінімум установлюється для визначення мінімальної заробітної плати, а також з метою її регулювання у зв’язку з ростом цін на товари народного споживання й послуги. У міру інфляції прожитковий мінімум повинен підвищуватися шляхом індексації доходів.

ПРОКАТ – надання в тимчасове користування машин, механізмів, устаткування, приладів та інших технічних засобів на строк до одного року. Розрізняють: прямий прокат – організація орендних відносин безпосередньо між підприємствами й організаціями без посередництва підприємств із прокату технічних засобів; посередницький прокат – посередництво прокатних підприємств при залученні в народногосподарський оборот (прокатооборот) приладів і апаратури, що перебувають на балансі споживачів, яких обслуговують, але тимчасово не використовуваних; прокат часу – прокат стаціонарних приладів, складного комплексного устаткування, ЕОМ, а також пересувних комплексних лабораторій, майстерень тощо, при якому власник надає різним споживачам час для їх використання. Власники стаціонарного устаткування можуть також виконувати роботи для сторонніх організацій. Форма надання техніки напрокат між господарськими організаціями може бути безоплатної, взаємною і з оплатою.

ПРОЛОНГАЦІЯ – (від лат. pro – уперед, longus – довгий, франц. prolongation) – продовження строку дії договору, угоди, векселя, повноважень тощо.

ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК – художнє й художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд виробу. Промислові зразки можуть бути об’ємними (моделі), площинними (малюнки) або комбінованими. Промисловому зразку надається правова охорона, якщо він є новим, оригінальним і промислово застосовним. Промисловий зразок є новим, якщо сукупність істотних ознак не відома в країні або за рубежем до дати фіксації його пріоритету. Промисловий зразок може бути оригінальним, якщо його істотні ознаки або (і) їх комбінація вирізняються своєрідністю. Промисловий зразок визнається промислово застосовним, якщо він може бути відтворений промисловим способом у відповідному виробі для введення в господарський або особистий оборот. Право автора (авторів) на промисловий зразок охороняється державою й засвідчується патентом. Патент на промисловий зразок засвідчує авторство, пріоритет і виключне право на його використання.

ПРОСПЕКТ – (від лат. prospectus – вид, огляд) – 1) план, короткий виклад змісту видання (журналу, книги); 2) довідкове видання у вигляді брошури або листівки рекламного або науковотехнічного призначення, що містить систематизований перелік товарів (послуг), призначених до випуску й продажу або випущених даною фірмою. Як правило, проспект – добре ілюстроване комерційно-рекламне видання. Широко використовується при проведенні реклами методом «директ+мейл». Містить докладний опис окремих товарів і послуг, графіки, таблиці, малюнки, фотографії, за допомогою яких споживач може самостійно визначити достоїнства й можливості застосування даного товару (товарів) або послуг.

ПРОТЕКЦІОНІЗМ (від лат. protectio – прикриття) –економічна політика держави, що має на меті убезпечити національне господарство від закордонної конкуренції. Включає зазвичай введення високих мит з увезених до країни товарів, обмеження або повну заборону ввозу окремих категорій товарів, їх ліцензування, податкові пільги, пільгові кредити, стимулювання й державну підтримку тим підприємствам, у яких у цей момент найбільші можливості випускати конкурентоспроможну на зовнішньому ринку продукцію.

ПРОФІТ (від франц. profit) – прибуток, вигода, доход. Уживається в розмовній мові.

ПУЛ (від англ. pool – казан) – одна з форм об’єднань, підприємців, характерна тим, що прибуток всіх учасників надходить у загальний фонд, а потім розподіляється між ними відповідно до заздалегідь установленої пропорції.

РАНТЬЄ (від франц. rentier) – особа, яка живе на доходи (відсотки) від здаваних у позичку грошей або на дивіденди від цінних паперів. Як правило, рантьє не займаються підприємницькою діяльністю.

РЕВАЛЬВАЦІЯ (від лат. приставки re…–поновлення або протилежна дія й франц evaluation – оцінка), інакше валоризація, ревалоризація – збільшення золотого змісту грошової одиниці (національної або міжнародної) або підвищення її курсу відносно валют інших країн, здійснюване державою в офіційному порядку, протилежно девальвації. У цей час держава міняє валютні курси шляхом здійснення операцій на валютному й грошовому ринках. Ревальвація створює можливості для країни, що її здійснює, дешевше придбавати закордонну валюту, що відповідає інтересам імпортерів товарів і експортерів капіталів.

РЕЕКСПОРТ – вивіз за межі країни раніше увезеного товару, що не піддавався переробці. Реекспортні товари, як правило, призначаються для торгівлі на міжнародних аукціонах і товарних біржах. Операції з їх реалізації проводяться на території «вільних зон», тобто поза митним регулюванням даної країни. Реекспорт може бути здійснений без завезення товарів у реекспоруючу країну.

РЕЖИМ (від франц. regime): найбільшого сприяння – визначається міжнародними угодами й договорами, у яких фіксуються сприятливі взаємини між державами й створюються відповідні умови для спілкування, обміну, торгівлі тощо; національний – установлення в міжнародних договорах (угодах) нормативного положення про те, що юридичні й фізичні особи договірних сторін у процесі торговельних операцій користуються правами місцевих громадян. Це стосується режиму торгівлі, митних обкладань, режиму торговельних суден у портах, оформлення угод тощо; спеціальний – встановлення в міжнародних договорах (угодах) нормативного положення про надання юридичним особам і громадянам договірних сторін відповідних прав, передбачених договорами (угодами).

РЕІМПОРТ – зворотний провіз через кордон вітчизняних товарів, що не піддавалися там переробці. До цих товарів відносяться ті, які вивозилися на аукціон, але не були продані, а також товари, повернуті з консигнаційних складів: товари, забраковані покупцями як некондиційні тощо.

РЕКВІЗИТИ (від лат. requtsitum – необхідне) – обов’язкові дані (відомості), установлені законом або положеннями для підготовки документів. Відсутність на документі хоча б одного з реквізитів позбавляє його тримача можливості використати документ для здійснення тих операцій, для яких він призначений. Це можуть бути: адреса, телефон, номер рахунка, найменування, дата, сума тощо.

РЕКЕТ (від англ. raket – шантаж) – вимагання, залякування, застосовувані гангстерами. Здійснюється шляхом насильства й погрози його застосування. Останніми роками став поширюватися й у нашій країні щодо кооператорів, підприємців, відомих спортсменів, артистів, політичних діячів та ін.

РЕКЛАМА (від лат. reclamare – викрикувати) – 1) цілеспрямована інформація про достоїнства конкретних товарів і послуг з метою повідомлення можливих споживачів і створення попиту на ці товари й послуги; 2) процес поширення такої інформації з метою створення популярності товарам і послугам та ділової репутації фірмі, що їх випускає.

РЕКЛАМАЦІЯ (від лат. reclamatio – заперечення, несхвалення) – заява одержувача товару (робіт, послуг) про те, що постачальник не виконує домовлених зобов’язань. У рекламації викладають вимоги по усуненню дефектів, зниженню ціни або відшкодуванню збитків за поставку неякісної продукції, тобто невідповідної кресленням, технічним умовам, еталонам або держстандартам.

РЕНТА (від лат. reddita – віддана назад) – 1) регулярно одержуваний доход з приватної власності, капіталу, майна, землі, що не вимагає від власника підприємницької діяльності; 2) доход по облігаціях державних позик; 3) певна щорічна сума, яку сплачує страхове товариство застрахованому.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ (від нім. rentabel – прибутковий, дохідний) – показник ефективності виробництва, що характеризує співвідношення між результатами виробничо-господарської діяльності й витратами на виробництво продукції. У практиці планової роботи розраховується загальна рентабельність виробництва й рентабельність продукції. Перша нараховується як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів, тобто

де Рп – загальна рентабельність, %; П – балансовий прибуток; Фосн – середньорічна вартість основних виробничих фондів; Фоб – середньорічна вартість нормованих оборотних коштів. Рентабельність окремих видів продукції (Рс) розраховується як відношення прибутку, отриманого від реалізації даного виду продукції, до собівартості (С), тобто

Цей показник характеризує ефективність використання поточних витрат на виробництво і застосовується для порівняння результатів і витрат по конкретних видах продукції.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ АКТИВІВ – показник, що виражає ефективність використання основного й оборотного капіталу або всього інвестованого капіталу (майна) фірми (підприємства). Розраховується як відношення суми прибутку за звітний період до суми активів (за підсумками балансу) на кінець звітного періоду. Обчислюється у відсотках. Низький рівень рентабельності активів свідчить про недостатній обсяг продажів через низький попит на продукцію (послуги). Її рівень визначається шляхом порівняння з показниками аналогічних фірм.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ КАПІТАЛУ (фірми підприємства) – включає рентабельність активів, основного капіталу, власного і позикового капіталу.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ КАПІТАЛУ ВЛАСНОГО – показник, що відображає ефективність використання капіталу, інвестованого за рахунок власних джерел фінансування. Розраховується у відсотках як відношення суми прибутку (чистого) за звітний період (рік) до розміру власного капіталу (балансової вартості на кінець звітного періоду). Зміна рівня рентабельності власного капіталу впливає на рівень котирування акцій на фондовій біржі. У розрахунках такої рентабельності іноді використовується не тільки власний, але й довгострокової позиковий капітал. Тоді рентабельність власного й позикового капіталу розраховується як відношення прибутку (чистого) за звітний період до суми власного капіталу на кінець звітного періоду і довгострокового позикового (невиплаченого) капіталу на кінець того ж періоду.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ КАПІТАЛУ ОСНОВНОГО – розраховується у відсотках як відношення прибутку (чистого) за звітний період до основного капіталу за винятком амортизації на кінець звітного періоду. Високий рівень цього показника свідчить про високу ефективність використання основних коштів. Ріст цього показника при зниженні рентабельності активів означає надмірне збільшення оборотних коштів. Це відбувається в результаті відсутності збуту продукції, утворення зайвих матеріальних запасів або зростання дебіторської заборгованості. Пошук причин здійснюється методами аналізу динаміки структури оборотних коштів.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПРОДАЖІВ – показник виробничогосподарської діяльності фірми (підприємства), що характеризує розмір прибутку, одержуваного від реалізації продукції. Визначається у відсотках як відношення суми прибутку, отриманого за звітний період (рік), до суми продажів за цей же період. Якщо це відношення дорівнює, наприклад, 20%, то це означає, що на кожну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції припадає 20 коп. прибутку. Зростання відношення може означати або підвищення цін при незмінних витратах виробництва, або зниження останніх при збереженні колишніх цін. Зменшення відношення може бути викликане як зниженням цін, що не супроводжується скороченням витрат, так і підвищенням собівартості, не супроводжуваним підвищенням цін. У кожному разі зменшення цього показника означає зниження попиту на продукцію фірми і, як слідство, зниження рентабельності її операцій. Обсяг продажів є одним з найважливіших показників ефективності виробничогосподарської діяльності фірми (підприємств). Він є базовим для обчислення інших відносних показників ефективності.

РЕНТИНГ – короткострокова оренда машин і устаткування без права їх наступного придбання орендарем. Це відрізняє рентинг від лізингу. Орендодавцем виступає рентингове товариство – власник орендованого майна. Плата за оренду за рентингом вище, ніж за лізингом.

РИЗИК – дія на удачу, на щасливий результат, що не виключає можливості невдачі, небезпека: валютний ризик – небезпека втрати валюти, обумовлена зміною курсу іноземної валюти стосовно національної в процесі проведення зовнішньоторговельних, кредитних, валютних операцій, а також операцій на товарних і фондових біржах; курсовий ризик –небезпека втрати грошей, що виникає через коливання ринкової вартості валют.

РИНОК – в економіці – сфера товарного обігу, товарообігу. За типами розрізняють ринки: світовий – сукупність національних ринків країн, що беруть участь у світовій торгівлі з продажу товарів, обміну науково-технічними досягненнями, послугами тощо; регіональний – обмежений територією певного регіону, до якого можуть входити кілька країн, взаємозв’язаних єдиними для регіону умовами економічного обміну на основі суспільного поділу праці, властивого країнам даного регіону; товарний – ринок одного (специфічного) або групи товарів, що мають виробничотехнологічну єдність або загальне призначення за споживчими або іншими властивостями; комплектних об’єктів – представлений сферою товарного обміну між постачальником (продавцем) товару (комплектного об’єкта) і замовником (покупцем), який виявляє попит на відповідне підприємство або інший комплектний об’єкт, що підлягає продажу.

РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ – частина ринку позичкових капіталів, де здійснюються емісія, купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів (банки, спеціальні кредитні інститути й фондова біржа) акумулюються грошові накопичення підприємств, банків, держави, приватних осіб і спрямовуються на продуктивне і непродуктивне вкладення. Розрізняють первинний ринок цінних паперів, де здійснюються емісія й первинне розміщення цінних паперів, і вторинний, де провадиться купівля-продаж (обіг) раніше випущених цінних паперів. Функціонування ринку припускає широко розвинену систему обігу цінних паперів: акцій, облігацій, векселів тощо. Акції, що випускаються підприємствами для своїх співробітників, не є цінними паперами, тому що вони не продаються й не обертаються на фондовій біржі.

РОЗДРІБНА ЦІНА – кінцева ціна на товари народного споживання. Роздрібні ціни обслуговують оборот між державною, кооперативною торгівлею, з одного боку, і населенням – з іншого. Роздрібна ціна відрізняється від оптової величиною торговельної знижки, що відшкодовує витрати й забезпечує прибуток підприємствам роздрібної торгівлі. Застосовуються державні роздрібні ціни, договірні ціни, ціни комісійної торгівлі та ціни ринку.

РОЗРАХУНКОВІ ПАЛАТИ – створюються при всіх біржах для гарантії виконання зобов’язань сторін за ф’ючерсним контрактом. Членами розрахункової палати є великі брокерські й торговельні фірми, які зобов’язуються забезпечувати розрахункову палату достатніми фінансовими ресурсами, щоб гарантувати виконання будь-якої біржової угоди. Для забезпечення фінансових ресурсів, необхідних для гарантування операцій на біржі, розрахункова палата вимагає від всіх її членів, а ті – від клієнтів депозити, називані гарантійним задатком, для кожного придбаного або виданого контракту. Задаток вноситься в той же день, коли укладається угода. Кошти поміщаються на окремий умовний рахунок і не можуть бути вилучені доти, поки біржова операція не буде завершена шляхом укладення протилежної угоди, тобто якщо була зроблена покупка – продажем, а продаж – відкупом контракту. Розмір первісного внеску встановлюється для кожного товару радою директорів зазвичай у розмірі 5–10% від вартості товару за даним контрактом. Гарантійний задаток може бути підвищений або знижений залежно від зміни цін та інших ринкових факторів.

РОЯЛТІ (від англ. royalty – авторський гонорар) – вид ліцензійної винагороди за право використання винаходів, патентів, ноу-хау, випуск книг у вигляді періодичних або поточних відрахувань, які встановлюються у вигляді фіксованих процентних ставок. Основою для їхнього встановлення є підрахунок фактичного економічного результату використання ліцензії. Роялті виплачуються покупцем ліцензії через певні погоджені проміжки часу. Роялті – також плата за право розробки природних ресурсів.

САЛЬДО (від італ. saldo – розрахунок, розплата, залишок) – різниця між грошовими надходженнями й витратами за певний період часу; у бухгалтерському обліку – різниця підсумкових сум за дебетом і кредитом, а так само підсумкових сум активу і пасиву. У міжнародних торговельних і платіжних розрахунках – різниця між обсягами експорту й імпорту країни (сальдо торговельного балансу) або між її закордонними платежами і надходженнями.

СКЕЛПЕР – дрібний маклер, що діє від свого імені або за дорученням і оперує невеликими партіями реального товару на біржі. Прибуток скелпера утворюється за рахунок зміни ціни на товар протягом, як правило, біржового дня.

СЛОГАН (від англ. slogan – гасло, девіз) – рекламне гасло, девіз даного товару, реклами фірми. Складається у вигляді стислого, ясного, психологічно помітного, чітко сприйманого формулювання рекламної ідеї.

СЛУЖБА ФІСКА (від лат. fiscus – державна скарбниця) – традиційно виконує функції збору державних податків. Податкова інспекція є важливим ринковим інструментом, що забезпечує регулювання взаємин між громадянами й державою, й одним з найважливіших ознак переходу до ринкової економіки.

Створення служби фіска пов’язане з тим, що держава перестає бути хазяїном усіх результатів діяльності виробничих колективів. Значна частина прибутку залишається в розпорядженні колективів і їх працівників. Податкова інспекція, об’єднувана службою фіска, наділяється правом призупинення банківських операцій по рахунках платника – порушника податкового законодавства, а також вилучення патенту або реєстраційного посвідчення, застосування економічних санкцій і накладення адміністративних штрафів на винних. У більшості розвинених країн склалися традиції, відповідно до яких сплата податків є справою честі громадянина країни. Поряд з цим застосовуються й репресивні заходи. Наприклад, несплата податків у США карається тюремним ув’язненням строком до 5 років або штрафом до 500 тис. дол.

СПІЛЬНЕПІДПРИЄМСТВО–формаспівробітництвапартнерів, що об’єднують капітал для здійснення спільної виробничогосподарської діяльності, управління й розподілу прибутку пропорційно вкладеному капіталу. Створення спільних підприємств спрямовано на: виробництво товарів з метою поповнення споживчого ринку; впровадження передових досягнень науки і техніки, прогресивної технології, управлінського досвіду, залучення додаткових матеріальних і фінансових ресурсів; прискорення освоєння вітчизняної науки і техніки; розширення експортної бази й оптимізації імпортних поставок. Спільні підприємства створюються на основі договорів або декількома юридичними особами.

СТАГФЛЯЦІЯ (утворено від двох слів – стагнація й інфляція) – стан економіки країни, що характеризується економічним спадом (застоєм) з одночасною інфляцією. Веде до економічної кризи держави і краху.

СТАНДАРТИ МІЖНАРОДНІ – розроблені міжнародною організацією по стандартизації (ІСО). Це документи, що встановлюють якісні характеристики товарів і застосовуються у взаємній торгівлі країн світу. Міжнародні стандарти ІСО серії 9000 з управління якістю продукції прийняті європейськими країнами як національні. Наша країна прийняла рішення про їх пряме застосування в 1987 р., що розглядається як передумова для укладення контрактів про взаємні поставки з використанням системи забезпечення якості продукції постачальника, на основі узагальненого міжнародного досвіду. Відповідно до міжнародного стандарту продукція й послуги повинні: відповідати певним вимогам, сфері застосування або призначення; задовольняти потреби споживача; відповідати стандартам і технічним умовам; відповідати чинному законодавству й іншим нормативним вимогам (по екології, безпеці, економії енергії й матеріалів тощо); пропонуватися споживачеві за доступними цінами; зумовлювати одержання прибутку.

СТАТУТНИЙ ФОНД (КАПІТАЛ) – сукупність коштів і майна, необхідна для започаткування й ведення діяльності підприємства (організації). До нього входить вартість основних і оборотних коштів. Створюється за рахунок засновницьких паїв (внесків), виторгу від продажу акцій, державних коштів, приватних вкладень, частини доходів даного підприємства. Величина статутного фонду закріплюється у статуті підприємства (організації) або в договорі про створення спільного чи малого підприємства, акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю. Підтримання певного співвідношення між обсягами статутного фонду й загальним обсягом виробничо-господарської діяльності є ознакою фінансової стабільності даного підприємства (організації).

СТАТУТНИЙ ФОНД СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА – сукупність коштів і майна, що складається із внесків учасників спільного підприємства. Поповнюється за рахунок прибутку й інших джерел. До статутного фонду спільного підприємства зараховуються: будинки, споруди, устаткування й інші матеріальні цінності, права користування землею, природними ресурсами, основними фондами, а так само інші майнові права (у тому числі на використання винаходів, ноу-хау), кошти у валютах країнпартнерів та у вільно конвертованій валюті. Внесок українського учасника до статутного фонду визначається за домовленістю з іноземним партнером як в українській, так і в іноземній валюті за договірними цінами з урахуванням цін світового ринку. Внесок іноземного учасника оцінюється в такому самому порядку з перерахуванням вартості внеску в гривнях за офіційним курсом. При відсутності цін світового ринку партнери спільного підприємства мають право на узгодження між собою вартості майна, внесеного до статутного фонду.

СУБВЕНЦІЯ (від лат. subvenire – приходити на допомогу) – вид державної фінансової допомоги місцевим органам влади або окремих галузей влади, надаваної на конкретні цілі. При цьому на інші цілі субвенція не може бути використана.

ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – вид господарської організації, статутний фонд якої поділено на частини, розміри яких визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а в разі недостатності цих сум – додатково приналежним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірі, кратному внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається установчими документами. Товариство створюється й діє на основі установчого договору і статуту. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмети й цілі його діяльності, склад засновників і учасників, найменування, місцезнаходження, розміри і порядок створення статутного фонду, порядку розподілу прибутку і збитків, склад й компетенції органів товариства, порядок прийняття ними рішень, порядок внесення змін в установчі документи, порядок ліквідації й реорганізації товариства. На товариства з додатковою відповідальністю поширюється чинність Закону України «Про господарські товариства».

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ – організація, створювана на підставі угоди між юридичними особами і (або) громадянами шляхом об’єднання їхніх внесків для досягнення загальних цілей. Товариства з обмеженою відповідальністю утворюють статутний фонд тільки за рахунок коштів пайовиків. Акції воно не випускає. Несе відповідальність тільки в межах власного майна, а учасники – у межах їхніх внесків.

ФАКТОРИНГ – фінансова операція, відповідно до якої «фактор-фірма» купує у своїх клієнтів їхні вимоги до контрагентів, протягом двох-трьох днів оплачує 70–90% цих вимог у вигляді авансу, а частину, що залишилася, – тільки після надходження до клієнта рахунка-оплати. Клієнт «фактор-фірми» у результаті такої операції одержує можливість значно збільшити свої платіжні кошти (ліквідність). «Фактор-фірма» надає свої послуги за 0,5–1,5% від суми оплачених рахунків плюс звичайний банківський відсоток для короткострокових угод. Особливо вигідні підприємству послуги факторингу в період реконструкції або при освоєнні нових видів продукції. До договора входять умови одержання в банку грошей для видачі зарплати. Відділ факторингу видає під вексель відстрочку. Кредитна ставка – 0,1%. Підприємство, таким чином, користується вільним банківським рахунком, продовжуючи необхідні банківські операції. Факторинг включає у сферу своєї кредитно-фінансової діяльності введення в оборот вільних фінансових ресурсів, забезпечуючи підприємству прибуток у розмірі 3% і більше.

ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ – дані про стан і результати фінансової діяльності, що характеризують кредитоі платоспроможність суб’єкта господарювання (фірми, підприємства). Ефективність суб’єкта господарювання залежить від розмірів і масштабів зростання капіталізованого прибутку, обумовленого системою відповідних показників. Відношення власного капіталу до підсумку балансу відображає фінансову незалежність фірми від зовнішніх джерел фінансування. Чим вище це відношення, тим краще її фінансове становище. Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власного капіталу. Якщо це відношення становить понад 50%, то фінансування діяльності фірми за рахунок позикового капіталу здійснюється в припустимих межах. Відношення всієї заборгованості до власного капіталу відображає співвідношення зовнішніх і власних джерел фінансування. Заборгованість не повинна перевищувати власний капітал. Відношення власного капіталу до реального основного капіталу показу, в якій ступені інвестування капіталу в основні фонди здійснюється за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Якщо це відношення менше 1 (одиниці), то частина основних фондів фінансується за рахунок позикового капіталу, що спричиняє збільшення витрат у формі сплати відсотків. Якщо розмір виплачуваного відсотка вище середньої норми прибутку, одержуваного фірмою на вкладений капітал, то це свідчить, що вона працює збитково.

ФІРМА (від англ. firm – фірма) загальна назва господарських первинних осередків у ринковій економіці, що переслідують у своїй діяльності одержання прибутку (комерційні цілі). Це можуть бути промислове, господарське або торговельне підприємство, що користується правами юридичної особи. Створюється в будь-якій галузі економіки і з будь-якою формою власності. Переважаюче число фірм у країнах з ринковою економікою належать до малих і середніх підприємств і організацій.

ФІРМА ДОЧІРНЯ – формально самостійна компанія (яка зареєстрована і має права юридичної особи), контрольний пакет акцій (засновницький капітал) у якій належить іншій компанії (материнській). Остання визначає напрям і деякі інші питання діяльності дочірньої фірми. У нашій країні – це зазвичай малі підприємства, створені за рахунок коштів інших підприємств і організацій.

ЧИСТА ПРОДУКЦІЯ – вартісний показник обсягу виробленої продукції, що характеризує розмір новоствореної вартості, тобто «вартості, доданої обробкою». Цей показник не включає у свою структуру вартість використаних сировини, матеріалів, кооперованих або інших видів поставок від інших підприємств. Чиста продукція розраховується як різниця між обсягом валової (товарної) продукції, матеріальними витратами (сировина й матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергія) і амортизаційними відрахуваннями. Сума чистої продукції всіх галузей матеріального виробництва становить вироблений національний доход країни. Зростання обсягу чистої продукції є найважливішим критерієм ефективності суспільного виробництва.

ЧИСТИЙ ДОХОД – прибуток після відрахування витрат (витрат на виробництво і реалізацію) та сплати податків і всіх боргових зобов’язань; є основою фондів економічного стимулювання.

ШТРАФ (від нім. Strafe) – адміністративне або кримінальне покарання у вигляді грошового стягнення, застосовуване як захід матеріального впливу. Призначається у випадках, передбачених законодавством або договором. Штраф може бути у вигляді неустойки, санкції за виконання договору, як адміністративне стягнення, як захід громадського впливу. У господарських відносинах штраф сплачується за порушення строків поставки товару або надання послуг, за некомплектність поставки, за поставку товарів низької якості або в неналежній упаковці, за порушення інших умов, передбачених договором. Стягується у визначеній твердій сумі або у відсотках до суми невиконаного зобов’язання. Строк давнини для стягнення штрафу – 6 місяців.

ЮРИДИЧНА ОСОБА – суб’єкт цивільного права, що відповідає певним вимогам законодавства. До числа ознак юридичної особи зазвичай відносять такі: незалежність існування від окремих осіб, що входять до її складу, які можуть мінятися; наявність свого майна, відособленого від майна її учасників; право здобувати, користуватися і розпоряджатися власністю, а також здійснювати від свого імені інші дозволені законом дії; право від свого імені бути позивачем і відповідачем у суді й арбітражі (третейському суді); самостійна майнова відповідальність; наявність розрахункового й інших рахунків у банках, самостійного балансу, печатки зі своїм найменуванням, товарного знаку (знаку обслуговування). Юридичними особами можуть бути державні підприємства й інші державні організації, що перебувають на господарському розрахунку; установи, що перебувають на державному бюджеті й мають самостійний кошторис; акціонерні товариства; кооперативні та громадські організації; малі спільні й приватні підприємства та ін. Юридична особа має певну структуру, обумовлену статутом або положенням. Будь-які підприємство або організація набувають права юридичної особи з моменту їх державної реєстрації. Підприємство (організація) не може мати у своєму складі інших юридичних осіб.

ЯРМАРОК – періодичні зібрання представників торговельних і промислових організацій, окремих комерсантів, підприємців і брокерів переважно для оптового продажу й закупівлі товарів за виставленими зразками. Широко використовується як у внутрішній, так і зовнішній торгівлі.

ЯМА – ділянка приміщення біржі, підлога якого перебуває на більш низькому рівні, ніж підлога усього залу. Це те місце, де дозволено укладати біржові угоди членам біржі.

ЯРЛИК – листок, прикріплений до товару або до його упаковки, з позначенням найменування, ваги, розміру, ціни, сорту тощо.


загрузка...