Навігація
Посилання


Менеджмент підприємства

Методика оцінки потенціалу розвитку економічної системи


Як відомо, система – це єдність, що складається із взаємозалежних частин, які мають певний порядок у розташуванні і зв’язках. Кожна з цих частин додає щось конкретне в унікальні характеристики цілого.

Економічна система – це сукупність виробничих відносин, що відповідають певному ступеню розвитку виробничих сил на рівні окремих суб’єктів господарювання, галузей, регіонів, народного господарства в цілому.

Оскільки ціна є ключовим елементом ринкової економічної системи, який стимулює або дестимулює розвиток окремих виробництв, значний інтерес становить дослідження факторів, які визначають зміни в структурі цін та собівартості продукції (товарів, послуг) і, отже, вплив цих факторів на потенціал розвитку окремих галузей, підприємств або інших суб‘єктів господарювання в сучасних умовах переходу України до ринку.

Потенціал розвитку економічної системи – це сукупність можливостей, наявних сил, запасів, засобів, що необхідні і можуть бути використані для розвитку економічної системи певного рівня.

Потенціал розвитку можна визначити як:

де Пч, А, Д, ∆Н – відповідно потоки чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, дотацій та податкових пільг.

Внутрішній устрій економічної системи характеризується її структурою. Структура економічної системи – це сукупність її сформованих зв’язків, що забезпечують цілісність системи і тотожність самій собі, тобто збереження основних її властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Структура економіки відображає співвідношення між елементами економічної системи, що виділяються залежно від конкретного напряму аналізу.

Як видно з таблиці 5.46, окремі галузі характеризуються різними структурами ціни та собівартості.

Структури цін та собівартості змінюються в часі внаслідок як масштабних (падіння або зростання виробництва), інфляційних, так і нормативно-законодавчих впливів. Не залишається також постійним потенціал розвитку окремих галузей. Щоб визначити переваги в можливостях розвитку однієї економічної системи порівняно з іншою, введемо поняття відносного потенціалу розвитку, який оцінюється коефіцієнтом:

де Пчі, Аі, Рі, Ді, ∆Ні – показники будь-якої і-ої галузі; Пчn, Аn, Рn, Дn, ∆Нn – показники для будь-якої іншої n-ої галузі; Р – обсяг реалізації продукції.

Україна успадкувала від колишнього СРСР деформовану структуру виробництва з переважним розвитком важкої промисловості та низькою питомою вагою споживчого сектора. В результаті неоднакових темпів падіння виробництва й індексів інфляції в різних галузях, ці деформації ще посилюються. Так, частка базових галузей (електроенергетики, паливної промисловості і металургійного комплексу) в обсязі продукції всієї промисловості зросла з 19,9% в 1990 р. до 49,6% в 2000 р. Водночас, частка машинобудування, легкої та харчової промисловості знизилася з 62,3% в 1990 р. до 31,8% в 2000 р. Такі зміни в структурі суперечать загальносвітовій тенденції.

Як бачимо, відбувається подальше деформування структури промисловості країни. Дослідження показали, що енергомісткість національного доходу, виробленого в металургійному комплексі України в 1990 році, була вдесятеро вищою, ніж у машинобудуванні. Тому, збільшення ча

стки продукції металургійної галузі і зменшення машинобудівної, значно погіршує економічний стан усієї промисловості в цілому.

Актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку економіки країни є виправлення цих деформацій і забезпечення прогресивних змін як у міжгалузевих, так і у внутрішньогалузевих структурах.

Прогресивна структура – це така, яка забезпечує випереджаючий розвиток галузей, що працюють на задоволення потреб споживачів (населення), а також наукомістких галузей, що виробляють конкурентоспроможну продукцію на зовнішніх і внутрішніх ринках. Раціональний варіант розвитку економічної системи – це такий, який забезпечує оптимальну частку прогресивних галузей (виробництв) у загальному обсязі виробництва товарів (послуг).

Стримуючи розвиток окремих галузей з одночасним переозброєнням виробництва в них на сучасних засадах, стимулюючи прискорений розвиток прогресивних та гальмуючи розвиток відсталих галузей, можна збалансувати та покращити міжгалузеву структуру народного господарства. А для цього треба використати відповідні економічні важелі.

Бажана схильність (потенціал) галузі до розвитку – це така, яка забезпечує створення умов для поліпшення міжгалузевої структури. Необхідний потенціал (необхідна схильність) галузей до розвитку – це такий, який забезпечує оптимальну міжгалузеву структуру. Так, бажана і необхідна схильність окремих галузей і всієї промисловості до розвитку можуть бути забезпечені правильно сформульованою кредитно-податковою політикою та політикою центрального банку України щодо встановлення стимулюючо-дестимулюючих банківських процентних ставок.

Оскільки взаємозв’язки між податковими нормами та нормативами відрахувань у різні державно-цільові фонди і вартісновиробничими та міжгалузевими структурами вивчені недостатньо, нами розроблена динамічна економіко-математична модель для дослідження цих взаємозв’язків. Як критерії оцінки варіантів розвитку економічної системи, прийняті обсяги чистого прибутку (Пч), амортизаційних відрахувань (А), фондів оплати праці (ФОП), доданої вартості (ДВ) у різних податкових умовах та їх частки по окремих галузях, підприємствах, виробництвах в базовому році та в перспективі.

де Пр – розмір прибутку до сплати податку; Всоц – відрахування на соціальні заходи; Р – обсяг реалізації; Ум, Уа, Уз – частка в собівартості відповідно матеріальних (в тому числі інших) витрат, амортизаційних відрахувань та витрат на оплату праці; R – рентабельність; Нпр – ставка податку, в частках одиниці; Кс – нарахування на заробітну плату, в частках одиниці; kп  1 – понижуючий коефіцієнт до норм амортизації; Ка – частка основних виробничих фондів (ОВФ), що поліпшуються;  – розмір податкових пільг на поліпшення ОВФ, в частках одиниці; Кц – коефіцієнт централізації частки амортизаційних відрахувань в держбюджет.

Модель, представлена системами рівнянь (3)-(5), дозволяє визначити потенціал економічної системи будь-якого рівня. Крім того, вона дозволяє розробити багатоваріантний прогноз розвитку як народного господарства в цілому, так і окремих його галузей і складових частин у прогресивному напрямі.

За період 1991-1996 рр. всі впливаючі фактори діяли одночасно, безсистемно і в різних напрямках. Щоб виділити вплив кожного з факторів, нами було виконано спеціальні розрахунки. За основу прийнята структурна база 1990 року. Норматив нарахувань на заробітну плату (КС) змінювали від 13,4 до 51% при незмінних ставках податку, нормах амортизації та податкових пільгах. Так само при незмінних КС та інших параметрах змінювали понижуючий коефіцієнт до норм амортизації з 1,0 до 0,6, щоб визначити його вплив на економічні результати діяльності суб’єкта господарювання. Аналогічно визначається одночасний вплив цих коефіцієнтів, а також вплив інших чинників.

Оскільки всі ці чинники змінюються залежно від економічної кон’юнктури, політичних, законодавчих заходів, методика забезпечує прогнозування їх змін у часі. Вона дозволяє перегрупувати всі елементи потенціалу до розвитку сукупної економічної системи та її складових частин і, таким чином, забезпечити реальні прогресивні зміни з урахуванням особливостей етапу загального виходу економіки з кризи та змін у податковій політиці.

В таблиці 5.47 подано результати розрахунків потоків Пч + А, які припадають на 1грн. виручки. Як видно з таблиці, всі параметри, що розглядаються, є взаємозалежними: при зміні Кс або kп змінюються всі інші параметри (R, Уа, Уз, Ум, Пч + А). Встановлено такі характерні особливості: чим більше значення Уа, тим більші зміни параметрів спостерігаються при зміні kп. Аналогічно, чим більше Уз, тим більше, за решти рівних умов, змінюються значення інших параметрів при зміні Кс.

Таблиця 5.47. Результати розрахунків окремих параметрів галузевих структур (Нпр = 30; Р = const = 1грн.)

Продовження таблиці 5.47.

Зменшення Кс з 51% до 13,4% при kп = 1 збільшує Пч + А для чорної металургії - на 8,9%, для електроенергетики - на 6,4%, для машинобудування - на 26,2%, для легкої промисловості - на 29,2%, для харчової промисловості - на 14,9%. Збільшення kп з 0,6 до 1,0 при Кс = 51% збільшує Пч + А для вищеназваних галузей відповідно на 8,6; 9,1; 6,2; 3,4; 15,7%. Одночасне зменшення Кс з 51% до 13,4% і збільшення Кп з 0,6 до 1,0 дає приріст Пч + А по чорній металургії - 19,5%, електроенергетиці - 16,1%, машинобудуванню - 34%, легкій 34% та харчовій промисловості - 21%. Таким чином, перехід до нормативу нарахувань на заробітну плату і норм амортизації, характерних для 1990 року, збільшить потенціал до розвитку машинобудування та легкої промисловості більшою мірою, ніж чорної металургії та електроенергетики. Отже, міжгалузева структура в цьому випадку могла б дещо поліпшитися.

Для порівняння потенціалу розвитку окремих галузей з таким же потенціалом для галузі машинобудування, розрахували коефіцієнт α за формулою (2).

Розрахунки коефіцієнтів α за 1990-2000 рр. наведені в таблиці 5.48 (Д = ∆Н = 0). В розрахунках використані діючі у відповідному році нормативи нарахувань на заробітну плату, ставки податків на дохід і прибуток, норми амортизації та понижуючі коефіцієнти до них .

Як видно з таблиці 5.48, найбільші переваги у накопиченні припливів коштів, що забезпечують потенційні можливості розвитку порівняно з машинобудуванням, в 1992-2000 рр. були забезпечені для паливної промисловості, електроенергетики, чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості.

Таким чином, можна констатувати, що фактична економічна політика, яка здійснювалася в Україні у 1990-2000 рр., призвела до того, що для прогресивних галузей (харчової, легкої промисловості, машинобудування) створювався низький потенціал розвитку, а для ресурсоі енергомістких галузей цей потенціал був у 3-4 рази більший.

Таблиця 5.48. Результати розрахунків відносної схильності до розвитку основних галузей промисловості по відношенню до такої ж схильності в машинобудуванні

Розрив між галузями за показником схильності їх до розвитку стає ще разючішим, якщо врахувати дотаційну урядову політику. Так, наприклад, в 1993 році обсяг виділених з бюджету коштів вугільній галузі України досяг 3,3% валового внутрішнього продукту, в 1996 році ця дотація становила 1124,5 млн грн.

На наш погляд, таких негативних наслідків можна було б уникнути при належному моделюванні можливих рішень, прийнятих вищим менеджментом на макроекономічному рівні. Адже будь-які, навіть незначні зміни законодавчих норм потребують ретельного економіко-математичного моделювання всіх можливих наслідків їх впровадження з урахуванням інших динамічних змін у зовнішньому середовищі. Тому саме зараз, в умовах значної втрати керованості народним господарством України, виникла нагальна потреба в методичному апараті для визначення напрямів ефективного впливу держави на розвиток як народного господарства в цілому, так і окремих його галузей і складових частин у прогресивному напрямі.

Запропонована методика визначає послідовність та основні методичні засади всебічної оцінки потенціалу розвитку економічних систем, дає змогу впорядкувати процес обрання найбільш прийнятних законодавчих норм та дає детальну аналітичну оцінку їх можливих наслідків.


загрузка...