Навігація
Посилання


Корпоративне управління

Принципи корпоративного управління Європейського банку реконструкції і розвитку.


Мета принципів, розроблених Європейським банком реконструкції і розвитку, – сприяння встановленню взаєморозуміння між корпораціями, кредиторами, інвесторами під час ухвалення рішень про надання кредиту або вкладання капіталу впровадженням раціональних ділових норм у корпоративну практику.

Принципи ЄБРР мають універсальний характер, що дозволяє адаптувати їх до умов конкретної компанії кожної країни з урахуванням норм чинного законодавства.

Основну увагу у принципах ЄБРР приділено відносинам зацікавлених сторін та створенню балансу їх інтересів у діяльності акціонерного товариства. Головними вважають відносини з клієнтами, акціонерами, постачальниками, громадськістю, державною та місцевою владою. Європейський банк реконструкції і розвитку за сприяння компанії «Куперс енд Лайбранд» визначили своє бачення змісту принципів:

Взаємовідносини з клієнтами. Найважливіша складова успіху будь-якої компанії – наявність стабільних клієнтів, кредиторів та інвесторів, довіра яких ґрунтується на дотриманні правил:

  • незмінно висока якість товарів та послуг і за конкурентоспроможними цінами;
  • гласність у взаємовідносинах із клієнтами і надання їм достовірної інформації про товари і послуги;
  • урахування всіх аспектів обслуговування клієнтів, включаючи надійність послуг, дотримання термінів, оперативний розгляд скарг і активний збір відгуків клієнтів, а також реагування на них;
  • довгострокові взаємовідносини з клієнтами і недопущення спекуляцій ринковою кон’юнктурою.

Взаємовідносини з акціонерами. Акціонери є власниками компанії, тому вони повинні мати можливість контролювати діяльність керівництва корпорації і брати участь у прийнятті ключових рішень. До раціональних принципів корпоративного управління відносять такі:

  • юридичне закріплення в статуті компанії функцій і обов’язків керівних органів і акціонерів;
  • гласніcть правил голосування, складу акціонерів, особливо реальних власників великих пакетів акцій, для недопущення втрати контролю за ситуаціями, коли певні акціонери можуть мати конкретні цілі, що не збігаються з цілями інших акціонерів;
  • захист прав дрібних акціонерів щодо втрати вартості їх акцій;
  • порядок забезпечення достовірності списку акціонерів;
  • систематичний і відкритий зв’язок з акціонерами наданням їм перевіреної аудиторами звітності, відомостей про діяльність компанії і пояснень основних рішень, прийнятих керівником, у складі річного звіту;
  • додержання правил проведення зборів акціонерів та надання достатньої інформації щодо прийняття рішень;
  • чіткий розподіл повноважень між керівними органами корпорації, тобто правлінням, спостережною радою і загальними зборами акціонерів;
  • обнародування особистих фінансових інтересів членів керівних органів корпорацій в угодах, пов’язаних із діяльністю компанії, і в інших ситуаціях конфлікту інтересів.

Взаємовідносини з працівниками. Незважаючи на глибокі культурні і соціальні розбіжності між різними країнами щодо цього питання, є ряд основних принципів, яких дотримуються успішні компанії у взаємовідносинах зі своїми працівниками:

  • обов’язкове дотримання трудовог
    о законодавства;
  • забезпечення норм охорони і гігієни праці;
  • принцип найму, оплати праці і просування по службі працівників без будь-якої дискримінації;
  • дотримання права працівників на участь у профспілковій діяльності;
  • ефективні системи консультацій із працівниками щодо умов праці й інших питань, що безпосередньо пов’язані з робочим місцем;
  • чітко сформульовані принципи оплати праці, пільг, просування по службі;
  • піклування про добробут працівників у цілому, вчасне перерахування компанією обов’язкових або добровільних внесків у пенсійні фонди для працівників, забезпечення надійності пенсійних фондів.

Взаємовідносини з постачальниками. Справедливість і гласність у взаємовідносинах з постачальниками – важливі елементи ефективної корпоративної практики, оскільки вони створюють умови для забезпечення надійності відносин з постачальниками. Тому компанії повинні:

  • дотримуватися чітких і гласних принципів закупівель;
  • суворо карати працівників, що беруть хабарі;
  • уникати справ з постачальниками, котрі намагаються підпорядкувати процес закупівель власним інтересам;
  • підтримувати суто комерційні відносини з постачальниками, зокрема з тими, що пов’язані з компанією спільною власністю. Варто утримуватися від угод з використанням трансферних цін, коли ціни не відображають реальної вартості товарів і послуг, а встановлюються на користь певних осіб, проте шкодять акціонерам, кредиторам або іншим зацікавленим особам;
  • прагнути оперативно оплачувати рахунки постачальників;
  • утримуватися від закупівель матеріалів, торгівля якими заборонена міжнародними екологічними й іншими конвенціями.

Взаємовідносини з громадськістю. Оскільки будь-яка компанія є невіддільною частиною місцевості, де вона розміщена, правильно побудовані відносини з громадськістю мають найважливіше значення. Компанії повинні:

  • ураховувати проблеми, що турбують місцеве населення;
  • консультуватися у разі потреби з місцевим населенням і з відповідними групами, що представляють інтереси громадськості;
  • ураховувати вплив своєї діяльності на навколишнє середовище і дотримуватися всіх чинних природоохоронних законів і норм.

Взаємовідносини з державними органами і місцевою владою. Найкращий спосіб збереження добрих взаємовідносин з державними органами для корпорації – це дотримання законів країни, де вони діють і платять податки. До основних принципів раціонального кредитування й інвестування належать:

  • сплата всіх нарахованих податків;
  • додержання всіх обов’язкових норм законодавства;
  • наявність всіх державних дозволів і ліцензій, потрібних для діяльності корпорації;
  • ведення справ з місцевими і центральними органами влади без особистої зацікавленості, не вдаваючись до хабарництва або неправомірних засобів впливу на прийняття адміністративних рішень.

У багатьох країнах зазначені принципи є тільки бажаною метою, оскільки законодавча база не забезпечує умов для використання набутого міжнародною спільнотою досвіду. Для поліпшення інвестиційного клімату і подальшої лібералізації економіки потрібні відповідні дії уряду, які б сприяли впровадженню міжнародної практики в юридичні, нормативні і бюджетноподаткові норми конкретної країни.


загрузка...