Навігація
Посилання


Економічний аналіз

РОЗДІЛ 7 Аналіз собівартості промислової продукції 7.1. Аналіз загальної суми витрат на виробництво товарної продукції


Найважливішим показником, що характеризує роботу промислових підприємств, є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан господарюючих суб´єктів.

Аналіз собівартості дозволяє виявити поточні зміни даного показника, виконання плану за його рівнем, визначення факторів, що впливають на приріст, і на цій підставі дати оцінку роботи підприємства з використання наявних ресурсів і встановити резерви зменшення собівартості продукції.

Об´єктами аналізу собівартості продукції є показники:

  • аналіз собівартості товарної продукції у цілому і за елементами витрат;
  • витрати на 1 грн. товарної продукції;
  • собівартість порівняльної товарної продукції;
  • собівартість окремих виробів;
  • окремі елементи і статті витрат (рис. 7.1).

Джерелами інформації для аналізу служать: звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції, планові і звітні калькуляції собівартості, дані синтетичного й аналітичного обліку витрат по основних і допоміжних виробництвах тощо.

Планування й облік собівартості на підприємствах ведуть відповідно до «Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом від 02. 02. 2001 №47. Витрати класифікуються за видами витрат: на витрати по економічних елементах і витрати за статтями калькуляції.

Рис. 7.1. Об´єкти аналізу собівартості продукції

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні витрати (сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби, паливо,енергія),витрати на оплату праці,відрахування на соціальні заходи,амортизація, інші витрати (знос матеріальних активів, орендна плата, обов´язкові страхові платежі, % за кредитами у банках, що включаються в собівартість продукції, відрахування в позабюджетні фонди...).

Групування витрат по економічних елементах необхідне для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість і фондомісткість і встановити вплив НТП на структуру витрат. Якщо частка заробітної плати зменшується, а частка амортизації збільшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про ріст виробітку праці. Питома вага заробітної праці скорочується й у тому випадку, коли збільшується частка покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що свідчить про збільшення рівня кооперації і спеціалізації.

Приклад 7.1. Виконати аналіз собівартості за економічними елементами за даними таблиці 7.1.

Таблиця 7.1. Аналіз собівартості продукції за економічними елементами

Як видно із таблиці 7.1, підприємство знизило собівартість продукції порівняно з попереднім роком на 100 тис. грн. або 0,18%. Це відбулося за рахунок зниження всіх економічних елементів, крім інших витрат, які збільшились на 150 тис. грн. або 8,9%. Порівняно з планом підприємство збільшило собівартість продукції на 909 тис. грн. або 1,62%, що є небажаним для підприємства.Підприємству необхідно розробити заходи щодо зниження матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Як наслідок — знизиться елемент відрахування в фонд соціального страхування.

Групування витрат з

а призначенням, тобто за статтями калькуляції, вказує, куди, на які цілі й у яких розмірах витрачені ресурси. Воно необхідне для обчислення собівартості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві, також для встановлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їхнього скорочення.

Основні статті калькуляції: сировина і матеріали, зворотні відходи (віднімаються), покупні вироби і напівфабрикати, паливо й енергія на технологічні цілі, основна і додаткова заробітна плата основних виробничих робітників, відрахування на соціальні заходи, витрати на обслуговування і експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничі витрати, втрати від браку, інші виробничі витрати.

Приклад 7.2. Виконати аналіз собівартості за статтями за статтями калькуляції за даними таблиці 7.2.

За даними таблиці 7.2 видно, що фактична собівартість нашої продукції вища від планової на 917,0 тис. грн. або на 1, 62%. Це відбулося за рахунок збільшення витрат за всіма статтями калькуляції. На відхилення фактичної собівартості продукції від планової впливають:

  • зміна обсягу випуску і структури асортименту продукції;
  • рівень собівартості одиниці окремих видів продукції;
  • зміни цін на спожиту сировину,матеріали, покупні вироби, енергію, паливо;
  • тарифи на вантажні перевезення та ін.

Розмір впливу зміни обсягу виробництва продукції на фактичну собівартість визначається добутком повної собівартості за планом на відсоток перевиконання плану (недовиконання) плану за обсягом виробництва продукції в оптових цінах: АС ф. овп. = (Спл.% пер. пл. ) 100.

Перевиконання плану за обсягом виробництва продукції на 1, 88% викликало підвищення повної собівартості на 1062 тис. грн.:

АС ф.овп= (56483 х 1, 88) 100 = 1062, 0 тис.грн.,

що є цілком закономірним у зв´язку з перемінним характером окремих статей витрат стосовно обсягу виробництва продукції.

З огляду на те, що калькуляційні витрати поєднують умовно постійні і перемінні витрати, більш точні результати впливу обсягу на відхилення фактичної собівартості від планової одержують, якщо розрахунки роблять по кожній калькуляційній статті з урахуванням питомої ваги перемінних витрат.

Вплив змін структури асортименту продукції розраховується різницею між повною собівартістю продукції за минулий рік і повною собівартістю планового обсягу, скоректованого на відсоток виконання плану за обсягом виробництва продукції в оптових цінах:

Відповідно структурні зрушення вплинули на собівартість продукції на 45,0 тис. грн.

За даними обліку протягом звітного періоду ціни на матеріали й енергію змінилися і збільшили витрати на 18 тис. грн. Алгебраїчною різницею між відхиленням фактичної собівартості від минулого року і збільшення цін на матеріали й енергію розраховується розмір впливу рівня собівартості одиниці окремих видів продукції і складає:

Загальне відхилення складає: 1062 + (-45) + (-18) + (-82) = 917 тис. грн. Таким чином, підвищення фактичної собівартості в порівнянні з плановою, як у цілому, так і за окремими калькуляційними статтями, викликане, в основному, надплановим випуском продукції. Однак, при збільшенні випуску продукції на 1, 88%, зворотні відходи зросли на 4, 36%, загальновиробничі та інші витрати зросли на 2, 2; 2, 0% відповідно. Такий ріст витрат не можна визнати позитивним, оскільки планові зворотні відходи свідчать про погіршення використання матеріальних ресурсів, а в складі загальновиробничих та інших витрат значна питома вага умовно постійних витрат.

Збільшення зворотних відходів, подорожчання покупних виробів, перевитрата за загальновиробничими, іншими витратами, втрати від браку являють собою непродуктивні витрати і є резервом для зниження собівартості продукції.

За способом перенесення вартості на продукцію розрізняють також прямі і непрямі витрати. Прямі зв´язані з виробництвом визначених видів продукції (сировина і матеріали, ЗП основних робітників). Прямі витрати прямо відносяться на той чи інший об´єкт калькуляції.

Непрямі витрати зв´язані з виробництвом деяких видів продукції і відносяться на об´єкти калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (основній заробітній платі виробничих робітників чи виробничій площі). Прикладом непрямих витрат можуть бути загальновиробничі витрати, витрати на обслуговування і експлуатацію машин і обладнання.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат усі витрати підприємства можна розділити на постійні і змінні. Постійні — це витрати абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється: амортизація, оренда приміщень, податок на майно, погодинна оплата праці робітників. Ці витрати відносяться до постійних і при зміні обсягів виробництва не змінюються. А змінні витрати (відрядна ЗП виробничих робітників, сировина і матеріали, технологічне паливо, енергія) змінюються прямо пропорційно росту обсягів виробництва.

Лінія витрат при наявності прямих і непрямих витрат являє собою рівняння 1-ого ступеня:

  • де у — це сума витрат на виробництво продукції;
  • а — абсолютна сума постійних витрат;
  • в — ставка перемінних витрат на одиницю продукції;
  • а— обсяг виробництва продукції;

Перемінні витрати в собівартості усього випуску ростуть пропорційно зміні обсягу виробництва.

Наприклад: постійні витрати на виробництво всієї продукції складають 1000 грн., змінні витрати на одиницю продукції — 200грн., кількість виготовленої продукції — 10 шт. Тоді сума витрат на виробництво продукції складає: у= 1000+200* 10=3000 грн.

При збільшенні обсягу виробництва до 15 шт. продукції сума витрат на виробництво продукції буде складати:у=1000+200*15=4000 грн.

Зате в собівартості одиниці продукції вони складають постійну величину:

І при умовах попереднього прикладу собівартість одиниці продукції буде дорівнювати:

1000 +200 = 300 10

При збільшенні обсягу до 15 шт. продукції собівартість одиниці продукції знизиться і буде складати:

Взаємозв´язок обсягу виробництва і собівартості продукції повинний враховуватися при аналізі собівартості як усього випуску, так і одиниці продукції.


загрузка...