Навігація
Посилання


Методика розв´язування задач з мікроекономіки

Розділ IV. Аналіз поведінки споживача


Задача №11

Сім´я Івахненків отримує грошовий дохід у сумі 228 гр. од. на місяць. 72 гр. од. становить плата за комунальні послуги. Решту коштів родина витрачає на їжу та необхідні для сім´ї речі (одяг, взуття, предмети домашнього вжитку). Гранична корисність їжі для Івахненків дорівноює 22 -х, де х - кількість одиниць їжі за 10 кг; гранична корисність необхідних для сім´ї речей є рівною 33 - у, де у - кількість одиниць. Припустимо, що в середньому ціна 10 кг їжі становить 8 гр. од., а ціна одиниці необхідних речей - в середньому 12 гр. од.. Якщо вважати, що сім´я Івахненків - раціональний споживач, то з кардиналістської точки зору, яку кількість одиниць їжі та необхідних для вжитку речей вона буде купувати у місяць?

Розв´язування

Перш ніж розпочати безпосереднє розв´язування задачі, яка пояснює теорію поведінки споживача, потрібно розкрити зміст теорій споживацького вибору. При цьому вирізняємо кардиналістську, яка допускає кількісне вимірювання корисності, і ординалістську, за якої споживач здатний визначитись тільки порядково. Що стосується основних термінів означених теорій, то вони є такими:

- корисність;

- гранична корисність;

- бюджетне обмеження;

- лінія байдужості споживача.

Розглянемо їх у наведеному порядку.

Під корисністю товарів (послуг) розуміють задоволення, яке отримують споживачі від їхнього споживання. Корисність прийнято вимірювати в "утилях" (від англ. "utility") і позначати літерою и. На наш погляд, дана категорія є найбільш уразливою з точки зору кардиналістської теорії, тому що в основі її визначення є психологічні аспекти споживацької поведінки. В цьому разі обчислення зводиться до виміру кількісної корисності блага для конкретного споживача. Зрозуміло, що кожний споживач для себе визначає власне ставлення до корисності. У нашому випадку ми припускаємо, що вона є саме такою, хоча для іншої родини оцінка корисності щодо споживання цих же благ може бути зовсім іншою. Вперше дану концепцію і її похідну - теорію граничної корисності - було запропоновано за часів "маржинальної революції" К. Менгером, У Джевонсом та Л. Вальрасом [6, 138].

Гранична корисність (MU) будь-якого блага визначається приростом до сукупної корисності, який отримують внаслідок споживання додаткової (наступної) одиниці даного блага. Зновужтаки, якщо припустити, що черевики, які придбали першими, дружина Івахненка оцінює, наприклад, у 100 утилів (Ц), а другі - у 80 (ІІ2), то гранична корисність у цьому випадку дорівнює 20 утилів (Ц - ІІ2 або 100 - 80). З цього прикладу випливає дуже суттєве положення у визначенні граничної корисності: як правило, її значення щодо конкретного блага, починаючи з першого, є спадним. Зрозуміло, що перший пиріжок для голодної людини є смачнішим (скажімо кориснішим) за другий, а другий - за третій і так далі. Так само, у спеку, найбільш корисна саме перша пляшечка "кока-коли". Досить доказовими у цьому плані є пояснення концепції граничної корисності видатного українського вченого-економіста М. І. Туган-Барановського (1865-1919) [4, 105-107].

Таким чином, крива граничної корисності щодо блага набуває вигляду,який приблизно можна визначити за допомогою функції

У нашій задачі для спрощення мате

матичних обчислень свідомо припускаємо, що граничні корисності першого і другого благ зменшуються пропорційно до збільшення кількості, тобто, наприклад, гранична корисність їжі набуває такої залежності:

На противагу граничній, сукупна корисність є зростаючою (до визначеної межі). Зрозуміло, що чим більше Івахненки матимуть їжі та одягу, тим більшою буде величина сукупної корисності цих благ. У цьому прикладі сукупна корисність їжі обчислюється таким чином:

При цьому ключовим моментом аналізу є усвідомлення того, що саме гранична корисність, а не сукупна, має визначальне значення для прагнення раціонального споживача отримати найбільше задоволення за умови обмеженого доходу (бюджету).

Щодо визначення концепції бюджетного обмеження, то припустимо, що всі гроші після сплати комунальних послуг Івахненки витрачають на їжу. Неважко підрахувати, що за 156 гр. од. можна купити 156:8 = 19,5 одиниць їжі. Якщо ж усі гроші витратити на купівлю одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, то можна купити 156:12 = 13 одиниць. Відкладемо отриману кількість одиниць першого блага по горизонтальній осі, другого - по вертикальній і з´єднаємо визначені на осях точки. В результаті матимемо відрізок, який називається бюджетною лінією. Кожна точка цього відрізка визначає комбінації першого і другого благ, які можуть купити Івахненки, маючи бюджету 156 гр. од..

Останній етап аналізу задачі: яким чином Івахненки оптимізують свій вибір між першим (А) та другим (Б) благами, враховуючи при цьому їхні граничні корисності та бюджетне обмеження? У цьому разі треба розглянути концепцію ліній байдужості. Вперше цю проблему дослідив італійський вчений Вільфредо Парето (1848-1923), який розглядав вибір споживача, використовуючи криві байдужості, які віддзеркалюють збереження сумарних корисностей товарів у різних комбінаціях, їх поєднання та переваги одних комбінацій над іншими. Щодо нашого прикладу, то з´ясуємо, які набори благ А і Б приносять Івахненкам однакове задоволення, тобто визначимо такі комбінації, що забезпечують однаковий рівень загального задоволення. Припустимо, маємо таку ситуацію (табл. 6):

Таблиця 6 Співвідношення одиниць блага А та блага Б, що мають однаковий рівень задоволення для сім´ї Івахненків

Виходячи з попереднього визначення кривих байдужості, всі точки кривої и, (рис. 15), яку побудували за даними табл. 6, показують однаковий рівень корисності. При цьому акцентуємо увагу на тому, що криві, які розташовані вище (наприклад, u2), відповідають більш високому рівню корисності, а ті, що розташовані нижче (крива u3), - більш низькому. Якщо корисність є незмінною, то відповідна крива байдужості показує, від скількох одиниць першого блага може відмовитись споживач, щоб додатково отримати одиницю другого. Звідси можна визначити коефіцієнт нахилу кривої байдужості. Зрозуміло, що для раціонального споживача найкраще знаходитись на кривій байдужості, що розташована якнайвище, тобто у цьому випадку ми повинні поєднати оптимальний розподіл доходу між двома благами та бюджетне обмеження. Загальний принцип оптимізації означеної ситуації з точки зору раціонального споживача є таким: споживач максимізує корисність шляхом вибору такого споживацького набору, що відповідає бюджетному обмеженню, при якому відношення граничних корисностей до цін цих благ є однаковим. Математично цю умову можна позначити так:

де МU1 - гранична корисність першого блага; МU2 - гранична корисність другого блага; Р1 - ціна першого блага; Р2 - ціна другого блага; а - кількість першого блага; Ь - кількість другого блага; ВL - бюджетне обмеження споживача.

У нашому прикладі

Звідси маємо таку систему:

Після здійснення відповідних розрахунків отримуємо відповідь: х = 6; у = 9, тобто сім´я Івахненків як раціональний споживач за бюджетного обмеження у 156 гр. од. обирає 6 одиниць їжі та 9 одиниць предметів домашнього вжитку.

Цю задачу можна також розв´язати і графічним способом. При цьому враховуємо, що бюджетна лінія є дотичною до кривої байдужості, тобто в дотичній точці С (рис. 15) кутовий коефіцієнт кривої байдужості дорівнює кутовому коефіцієнту бюджетної лінії. В свою чергу, кут нахилу бюджетної лінії визначається відношенням ціни першого блага (ціна блага А) до другого (ціна блага Б). У нашому прикладі він становить

Звідси кут нахилу бюджетної лінії ід а = 33,7°. Проводимо під таким кутом лінію, дотичну до кривої байдужості, і отримуємо шукану точку.

Рекомендована література:

  1. Агапова И. Н. История экономической мысли: Курс лекций . - М.: ЭКМОС, 1998. - С. 84-93.
  2. Сборник задач по экономике: Учебное пособие / Отв. ред. Ю. Е. Власьевич. -М.: Издательство БЕК, 1996 . - С. 79-81.
  3. Слухай С. В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. - К.: Лібра, 1998. - С. 145-149.
  4. Туган-Барановський М. І. Політична економія. Курс популярний. - К.: Наукова думка, 1994. - С. 105-107.
  5. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика: Пер. с англ. 2-го изд. - М.: Дело ЛТД, 1993. - С. 98-118.
  6. Ядгаров Я. С. История экономических учений. - М.: Экономика, 1996. - С. 133-164.

загрузка...