Навігація
Посилання


Збірка доповідей «Екологічні проблеми сучасності»

30. Я. М.Успаленко Від здорового грунту - до здорових рослин, тварин та людини


Успаленко Я. М. ВНЗ "Кіровоградський технікум механізації сільського господарства", м. Кіровоград.ВІД ЗДОРОВОГО ГРУНТУ – ДО ЗДОРОВИХ РОСЛИН, ТВАРИН ТА ЛЮДИНИ

Вступ. Останнім часом багато проблем у людства виникло у зв´язку з безжалісною експлуатацією земельних угідь. У всьому світі швидкими темпами відбуваються деградація й ерозія грунтів. Як відомо, для утворення шару родючого грунту потрібні тисячі, навіть мільйони (залежно від клімату й складу материнської породи) років. А сучасна людина здатна зруйнувати грунт за 1 -2 роки. Підраховано: щорічно з оброблюваних земель виноситься понад 25 млрд тонн корисних речовин. За оцінкою Міжнародного ґрунтового центру (Нідерланди), в результаті діяльності людини вже деградувало більш як 15% усієї площі світової суші, причому близько 6% земель знищено водною ерозією, 28% — вітровою, 12%)— засолено через неправильне зрошення, близько 5% виведено з оброту внаслідок перехімізації та фізичної деструкції (витоптування худобою, розробка кар´єрів, екстенсивне переорювання та ін.). таким чином людина сама себе позбавила багатьох мільйонів гектарів землі-годувальниці.

Через те, що грунти стали неродючими, активізувалося спустелювання й триває вирубування лісів, лише в 21 державі Африки у 1984 1985 роках потерпіло близько 30 млн чоловік, 10 млн людей змушені були змінити місце свого проживання, ставши "екологічними" біженцями. [3]

Особливо напружена екологічна ситуація у Кіровоградській області. Вона займає сумну першість серед інших регіонів. Одна з причин перевищення допустимих норм концентрації шкідливих речовин у повітрі і грунті, воді, продуктах харчування. Православна церква донесла з 10 століття апокриф-заповіт про те, як бути здоровим: "Сили людські, ви забули, що ви діти, ваша мати земля. І всі, хто живе на землі, повинні жити по законах природи. Здоров´я це звичайний стан людини, а хвороба це відповідь на нерозумну її поведінку". Ще Гіппократ у своїй праці "Гігієна" писав, що людина народжується здоровою, а всі хвороби до неї приходять через рот з продуктами харчування. Треба подолати екологічну біду, щоб запобігти трагедії. Сучасний молдовський письменник Іво Друце так образно висловився про значення землі для людини: "Упродовж своєї тривалої історії людство не мало вірнішого союзника, захисника і друга, ніж його земля. Почуття синівської відданості матінці-землі стало передаватися генетично з покоління в покоління. І якими ж тільки словами наші предки її не величали! Вона для них і вічна, і свята, і рідна, і годувальниця!". [3]

Все на землі, все треба берегти: І птаха й звіра і оту травинку,Не чванся тим, що цар природи ти, Бо врешті, ти лише її частинка.

Зміст екологічної проблеми. Грунт це самостійне природне тіло, яке утворилося з поверхневих шарів гірських порід під сукупним впливом тварин, рослин, мікроорганізму, води, повітря, сонячного тепла і світла. Грунти володіють родючістю здатністю забезпечувати рослини елементами живлення, повітрям, теплом і вологістю. Грунти складаються з мінерального скелету, органічної речовини (гумусу) та активного населення різноманітних живих організмів від бактерій і вірусів до земноводних і ссавців. До основних властивостей грунтів належать: повітряпроникність, вологоємність, тепло

ємність, шпаристість та структурніть [2].

Безпосереднім джерелом отримання елементів живлення рослин (азоту, фосфору, калію) є гумус. Органічні речовини гумусу мінералізуються і розкладаються певними мікроорганізмами грунту до простих речовин: вуглекислого газу, аміаку, сірководню тощо, які вбираються коренями рослин і вступають в обмін речовин. Інша група організмів -бактерії, гриби, дощові черв´яки приймають участь у розкладанні відмерлих органічних решток рослин і тварин, гною і їх гуміфікацію. [2] У природних біогеоценозах це два взаємопов´язаних, збалансованих процеса мінералізація гумусу і гуміфікація органічних решток, тому природні комплекси характеризуються стійкістю та екологічною пластичнісю. В агроценозах (сільськогосподарських угіддях) у біологічні колообіги речовин та енергії активно втручається антропогенний фактор. Величезна кількість елементів живлення виноситься разом з урожаєм і не повертаються у грунт. Щороку землі України втрачають 24 млн т гумусу, що визначають родючість грунтів. Науковці підрахували, що для нормального функціонування грунту потрібно щороку вносити 30-40 тонн органічних добрив на 1 гектар сільськогосподарських угідь [3]. За останні 10 років внаслідок недалекоглядних кучмівських реформ села відбулося масове знищення тваринницького комплексу ферми Кіровоградщини поруйновані. Створився дефіцит органічних добрив, зокрема гною від великої рогатої худоби, якому агрономи та екологи співають оди. Тому зараз набула загрозливого масштабу проблема виснаження грунтів, втрата ними родючості, структурності. На найкращих грунтах ми збираємо посередні врожаї. Для інтенсифікації гуміфікації пропонується новий напрямок у біології біотехнологія гумусу. Це виробництво нових типів добрив препаратів, що збагачують грунт на гриби, бактерії, водорості, тобто на ті живі компоненти, які і роблять його грунтом, за висловом В.І. Вернадського, природним тілом. [6]. Також не останню роль у підвищенні вмісту гумусу відіграє ґрунтова фауна , зокрема, дощові черв´яки. Вони рихлять грунт, збагачують його своїми екскрементами. Землероби вермибіоту шанобливо називають біологічним плугом [2]. У Європі великим попитом користується продукція дощових черв´яків, яких вирощують на спеціальних біофабриках . Фермери їх купують і завозять на поля для поліпшення властивостей грунту. Дуже важливим фактом є те, що збільшення вмісту гумусу значно підвищує ефективність мінеральних добрив, знижує їх побічну дію, сприяє закріпленню їх надлишків і нейтралізує шкідливі домішки, що є потужним фактором самоочищення грунтів і охорони довкілля [3].

Бездефіцитний баланс гумусу можна забезпечити за допомогою нового агрономічного напряму біологічному альтернативному землеробству, який набув поширення у ряді європейських країн, США, в деяких українських господарствах. Біологічне землеробсво

це виробнича система, що частково чи повністю заперечує використання хімічних речовин (мінеральних добрив, пестицидів, регуляторів росту). Вона грунтується на використанні таких агротехнічних прийомів, як сівозміни, застосування гною, сидератів, рослинних решток і органічних відходів несільськогосподарського походження, вирощування бобових культур, біологічні методи захисту рослин, агроекологічне групування земель. Серед прекрасних ідей біологічного землеробства це зробити сільське господарство рентабельним, безвідходним, вироблення екологічно чистих продуктів харчування, які багаті на білки, вуглеводи, жири, духмяні, довго зберігаються і приносять користь людям. При цьому грунт розглядається як живий організм зі складними фізико-хімічними й біологічними процесами. Прихильники альтернативного землеробства вважають, що удобрювати потрібно не рослини, а грунт і виходять із принципу: "Від здорового грунту до здорових рослин, тварин і людини". Таке дбайливе ставлення до землі-годувальниці здавна було притаманне українському землеробові й збереглося донині серед справжніх трудівників сільського господарства України. [3]

Ще одна серйозна екологічна проблема полягає у перехімізації сільського господарства. На зміну віками перевіреній схемі землекористування: земля зерно гній земля -прийшла неприродна, виснажлива для грунтів схема: земля зерно мінеральні добрива -зерно більше мінеральних добрив і т.д. при цьому культурні рослини засвоюють усього близько 40% хімічних поживних речовин, що містяться у мінеральних добривах, зокрема азотних, а решта накопичується у продуктах харчування, що загрожує здоров´ю тварин і людей, а також забруднює водоносні підземні і поверхневі горизонти, де викликають евтрофікацію - цвітіння водойм, загибель риби. [3]

Для захисту врожаю від шкідників сучасне сільське господарство застосовує дедалі більше хімічних засобів боротьби пестицидів хлорорганічних, фосфорорганічних, ртутьорганічних та іншого складу. Багато видів пестицидів мають виражені властивості мутагенів, які знижують життєздатність організму, впливають на дітонародження. Із 170 пестицидів, що застосовуються в Україні, 50 особливо небезпечні, як високотоксичні, надкумулятивні і стійкі. [2] Навантаження їх на грунт стає нестерпним. Так, вирощуючи озиму пшеницю, інколи вносять 6-10 кг пестицидів на 1 га землі, а під овочеві культури 4550, плодові 164 кг/га! Але ж на отруєній землі не може вирости неотруєний колос або плід! [3] В Україні розораність земель сягає 55%! Це один з найвищих показників у світі. Більше половини нашої території регулярно обробляються добривами і пестицидами. [4] Саме пестицидним навантаженням на довкілля пояснюється зникнення багатьох видів тварин в Україні: степового орла, соколів, пугача, лебедів, жаб, бджіл, джмелів, метеликів, багатьох видів риб. Для них наше господарювання виявилося фатальним! Гинуть живі організми грунту, особливо жаби ропухи індикатори чистоти довкілля, землі. Закономірно знижується вміст гумусу, завдяки якому грунт відіграє у сучасній біосфері роль біологічного фільтра і нейтралізатора багатьох видів антропогенних забруднень. Особливо багато надходить забрудників грунту з атмосфери: це і важкі метали викидів важкої промисловості і транспорту, зокрема свинець протоплазматична отрута, канцероген, мідь, цинк, кадмій, ртуть; вуглеводневі сполуки: феноли, бензоли, сірчисті сполуки, радіонукліди та інші небезпечні речовини. [5] У здоровому грунті ці небезпечні для живих істот речовини зв´язуються і не передаються по трофічним ланцюгам.

Знаменитий природодослідник Джералд Дарелл висловив свої роздуми про людину і біосферу у таких рядках: "Тварини й рослини своєрідний барометр. Якщо раптово виявляється, що тварини й рослини зникають, то це попередження: з екосистемою негаразд. Тому охорона тварин і рослин за своєю суттю охорона нас самих... треба захищати їх, бо якщо підуть вони, підемо й ми." [3]

Заходи по відновленню і оздоровленню українських грунтів: Перехід на біологічне землеробство, який передбачає слідуюче:

  • Створення всіх умов для ефективності біологічного методу захисту рослин;
  • Застосування сівозмін, зі збільшенням частки бобових культур і багаторічних трав;
  • Періодична консервація угідь, коли земля відпочиває;
  • Застосування органічних добрив, сидератів;
  • Збагачення грунту на корисні живі організми: бактерії, гриби, дощові черв´яки тощо;
  • Застосування екологічно чистого біопального з ріпакової олії тощо замість нафтопродуктів;
  • Заборона спалювати стерню на полях і стару траву у лісосмугах.

Захист грунтів від ерозії:

  • насадження лісосмуг; [7]
  • заліснення крутосхилів;
  • агроекологічне групування земель [1].

Збереження екосистем. Заборона осушення боліт, для збереження багатої і неповторної фауни і флори. [4, 2]

Збільшення частки лісових насаджень з існуючих 2% до 15% за рахунок вилучення ріллі. Ліс пом´якшує клімат, знищує патогенні мікроорганізми, є притулком для багатьох тварин, особливо птахів природніх ворогів шкідливих комах і гризунів. [4]

Удосконалення нормування хімічного і біологічного забруднення грунту. [5]

Розширити сферу використання екологічних паспортів грунту серед сільського населення; [1]

Вести пропаганду серед студентів за екологічне мислення і незасмічення землі склом і пластиком.

Висновки: Людина невід´ємна частка біосфери. Ми підкоряємся тим законам, що і вся жива природа. Біосфера зараз перебуває на межі екологічної кризи. Внаслідок антропогенного фактору у довкілля потрапляє тисячі забруднюючих речовин штучного походження: пестициди, важкі метали, радіонукліди, поліциклічні ароматичні вуглеводні, які мають канцерогенні властивості. Вони, звичайно, накопичуються у грунтах, водах, повітрі, вступають до біологічного колообігу речовин і по ланцюгам живлення розносяться по планеті, в тому числі і до людини. Грунт відіграє у біосфері дуже важливу екологічну роль це не тільки джерело отримання харчових продуктів, але й біологічний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень. Важливу роль у процесах самоочищення грунтів відіграє жива речовина грунту і гумус. Лімітуючими екологічними факторами для них є хімічні і біологічні забрудники грунту, виснаження грунтів, засолення, ерозія. Я пропоную створити в Україні великі державні агропідприємства типу колишніх колгоспів, з висококваліфікованими кадрами керівників, агрономів, екологів, економістів та ін., де можливо було б застосувати великомасштабне біологічне землеробство. Запровадити тісний зв´язок між тваринництвом і рослинництвом, відбувати ферми для великої рогатої худоби, вести сівозміни тощо. У навчальних закладах освіти більше уваги приділяти вивченню екології.

Література:

Агроекологія: Навч. посібник О.Ф. Смаглій, А.Т. Кардашов, П.В. Литвак та ін. К.: Вища освіта, 2006.—671 с: іл.

Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко, В.М. Навроцький. Основи екології: Теорія та практикум. Навч. посібник. К.: Лібра, 2002. 352 с.

Білявський Г.О. та ін. Основи екології: Підручник Г.О. Білявський, Р.С. Фурдуй, І.Ю. Костіков. 2-ге вид.—К.: Либідь, 2005. 408 с.

Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип.—К.: МАУП, 2000.—240 с.

Джигирей B.C. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посіб.—К.: Т-во "Знання", КОО, 2000, -203 с.

Руснак П.П. Економіка природокористування: Навч. посібник. -К.: Вища школа, 1992. -318с.

Клименко П.Д. та ін. Основи землеробства і тваринництва: Підручник 3-тє вид., переоб. і допов. К.: Вища шк., 1991, — 375 с.

В. Сайко. На добро полю і людині. Дещо про системи обробітку грунтів в Україні. // Сільські вісті, №53, 17 травня 2007 р.


загрузка...