Навігація
Посилання


Збірка доповідей «Екологічні проблеми сучасності»

40. В.В. Гамаюнова, Г.В. Каращук, С.В. Каращук Агроекологічне значення розрахункової норми добрив при вирощуванні зернових культур.


В.В. Гамаюнова, Г.В. Каращук, Херсонський ДАУ, С.В. Каращук, ІЗПР УААН АГРОЕКОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ НОРМИ ДОБРИВ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Вступ. Враховуючи, що в окремі роки протягом зимового періоду в південних регіонах України відмічається тенденція загибелі значної частини посівів озимих зернових культур, виникає необхідність пересіву цих площ. Ячмінь ярий є першою страховою і другою після пшениці зерновою культурою, яка спроможна стабілізувати валові збори зерна. Недосконала технологія вирощування цієї культури стримує одержання високих і сталих рівнів врожаїв зерна за ліміту вологи.

Питання підвищення врожаю сучасних маловивчених сортів ячменю ярого та отримання зерна високої якості залежно від мінеральних добрив в умовах південного Степу України вивчене ще недостатньо. Окрім того, строкатість у вмісті елементів живлення у ґрунтах регіону вимагає застосування добрив у розрахункових нормах, для чого необхідно знати винос елементів живлення, який залежить і від особливостей сорту. До теперішнього часу це питання не досліджене, а тому є актуальним.

Останнім часом все більша увага приділяється відносно новій культурі – сорізу, яка одночасно з можливістю формувати гарантовані, стабільні врожаї зерна доброї якості, вирізняється відносною невибагливістю до умов вирощування. Ця круп’яна культура досить посухостійка і за умов зрошення здатна формувати високу продуктивність. Удосконалення основних технологічних прийомів дозволить отримувати 65-70 ц/га зерна сорізу та суттєво розширити площі під цією культурою і особливо у несприятливі роки, коли виникає необхідність значного збільшення ярого клину внаслідок пересіву озимини.

Постановка і розв’язання проблеми. Досліди із сорізом проводили протягом 1999-2001 рр. на зрошенні, а із ячменем ярим у 2005-2006 рр. без зрошення в експериментальному господарстві Інституту землеробства південного регіону УААН, яке розташоване на півдні України, в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи. Ґрунт дослідної ділянки темно-каштановий середньосуглинковий. Закладення та проведення дослідів, відбір ґрунтових і рослинних зразків, підготовку їх до аналізу проводили згідно методичних вказівок та ДСТУ [1-9].

Мінеральні добрива – аміачну селітру, гранульований суперфосфат та калійну сіль вносили врозкид вручну під оранку згідно схем дослідів (табл. 1, 2). Розрахункову норму добрив визначали за методикою ІЗЗ УААН [10]. Залежно від фактичного вмісту елементів живлення в ґрунті вона становила під соріз урожаю 1999 р. – N147Р0К0, 2000 р. – N144Р30К0, 2001 р. – N139Р0К0 (у середньому за роки досліджень – N143Р10К0), під ячмінь ярий урожаю 2005 р. – N68Р0К0, 2006р. – N79Р0К0.

Вплив мінеральних добрив на продуктивність та якість зерна ячменю ярого вивчали на трьох сортах: Адапт, Сталкер і Вакула. У досліді, який проводили із сорізом вирощували гібрид Оксамит. Агротехніка проведення дослідів була загальноприйнятою для зони півдня України.

Як показали наші дослідження, вміст нітратів у ґрунті змінювався за фазами розвитку культури сорізу і різнився за роками досліджень. Найбільша їх кількість як у 0-30, так і 30-50 та у 0-100 см шарах ґрунту, в середньому за три роки спостережень, відмічена н

а початку розвитку сорізу, а саме у період сходів (табл. 1). Азотне добриво, внесене під основний обробіток ґрунту, збільшило, порівняно з неудобреним контролем, вміст нітратів до 2,7 разів. Причому, чим вищою була доза азоту, тим більшим був і цей показник. Протягом практично всього періоду вегетації більша частина нітратів знаходилася у 0-30 см шарі ґрунту. До фази повної стиглості зерна їх кількість зменшувалась як в орному, так і в більш глибоких шарах. Причому, це зменшення залежало від дози азотного добрива.

За період від сходів до повної стиглості зерна у 0-50 см шарі ґрунту вміст нітратів зменшився на фоні N90Р60К30 – на 73,7, N120Р60К30 – на 73,6, N150Р60К30 – на 72,6, розрахункової норми добрив – на 72,7%. Найбільшим воно виявилося у неудобреному варіанті на 84,3%.

Кількість нітратів від сходів до викидання волоті у ґрунті більшості варіантів зменшувалась приблизно наполовину, а у міжфазний період викидання волоті – повна стиглість зерна витрати нітратів із ґрунту становили біля третини від загальної їх кількості.

Вміст NО3 у ґрунті тісно корелював із витратами цього елемента живлення рослинами сорізу у міжфазні періоди. Так, за проміжок вегетації сходи – вихід у трубку, витрати в удобрених варіантах у 2,8 разів були більшими, ніж неудобреними рослинами, а викидання волоті – повна стиглість зерна – у 3,2 рази. Це пов’язано зі значно інтенсивнішими процесами формування надземної біомаси сорізу та зерна на оптимальному та підвищеному фонах азотного живлення, що свідчить про важливість наявності нітратів у ґрунті, особливо у критичний період – після викидання сорізом волоті, а також підтверджує важливу роль у цьому азотних добрив.

Мінеральні добрива впливають на середньодобові витрати нітратів. Відповідно одержаних нами даних, при застосуванні N120Р60К30 за вегетаційний період із 0-100 см шару вони збільшуються на 92,9 %, порівняно з неудобреним ґрунтом.

Підвищення дози азоту призводить до подальшого збільшення середньодобових витрат нітратів із ґрунту, особливо у міжфазний період викидання волоті – повна стиглість зерна.

Дослідженнями встановлено, що вміст нітратів у ґрунті змінювався за фазами розвитку у всіх сортів ячменю ярого. Протягом вегетації ячменю найбільша їх кількість як у 0-30, так і у 0-50 см шарах ґрунту відмічена у період колосіння, що пов’язано зі сприятливими умовами нітрифікації та мікробіологічної активності ґрунту.

Вміст нітратів в удобреному ґрунті збільшився у період сходи колосіння, порівняно з неудобреним по всіх сортах в 1,2-1,5 рази. Причому, чим вищою була доза азоту, тим більшим був і цей показник.

Таблиця 1 Вплив співвідношення елементів живлення на вміст нітратів у ґрунті при вирощуванні сорізу (середнє за 1999-2001 рр.),мг/кг ґрунту

Протягом практично всього періоду вегетації більша частина нітратів містилася у 0-30 см шарі ґрунту. До фази повної стиглості зерна їх кількість зменшувалась як в орному, так і в більш глибоких шарах. Так, за період від сходів до повної стиглості зерна у 0-50 см шарі ґрунту при вирощуванні сорту Адапт вміст нітратів на фоні N30Р30 зменшився на 44,3, N60Р30 – на 33,8, розрахункової норми добрив – на 37,5 %, а без застосування добрив

– на 45,7 %. Для сорту Сталкер показники становили – 24,3; 20,5;13,8 та 0 %, а для Вакули – 40,7; 45,1; 45,2 та 54,7% відповідно.

Вміст NО-3 у ґрунті тісно корелював із витратами цього елементу живлення рослинами ячменю ярого у міжфазні періоди вегетації. Так, за колосіння – повна стиглість зерна, витрати в удобрених варіантах при вирощуванні сорту Адапт в 0,8-1,8, Сталкера в 1,2-1,5, а Вакули у 0,9-1,2 рази були більшими, ніж неудобреними рослинами.

Максимальний урожай соріз сформував при внесенні N150Р60К30 та розрахункової норми добрив. Дослідження показали, що вносити доцільніше не середні оптимальні, а розрахункові дози, які ґрунтуються на урахуванні фактичного вмісту елементів живлення у ґрунті та запланованого рівня врожаю. Відповідно одержаних даних, розрахункова норма мінеральних добрив забезпечила формування врожаю зерна як і при внесенні N150Р60К30 на рівні 71,8 ц/га, та на 6,4 % більше, порівняно з N120Р60К30. Окупність же 1 кг мінерального добрива зерном на фоні розрахункової норми була максимальною.

Створені за рахунок внесення добрив фони живлення у кінцевому підсумку позначилися й на продуктивності ячменю ярого (табл. 2).

Наведені дані свідчать, що врожай ячменю ярого досить сильно залежить від погодних умов року. Так, у посушливому 2005 р. у середньому по всіх фонах удобрення і двох сортах отримали зерна на рівні 12,1 ц/га. Причому між Адаптом та Сталкером істотної різниці не встановлено. Приріст від добрив коливався на рівні 17,2-51,6%.

У сприятливому за зволоженням 2006 р урожайність сформована удвічі більшою – 25,5 ц/га. У Адапта та Сталкера показники були близькими, а максимальний урожай зерна отримали на сорті Вакула, до того ж він найбільшою мірою реагував на добрива – приріст зерна на фоні N30Р30 склав 55,4, N60Р30 – 76,3, а розрахункової норми добрив – 80,2%. У середньому за роки досліджень по всіх сортах приріст урожайності від добрив коливався у межах 26,8-60,1%, порівняно з контролем.

Таблиця 2 Урожайність ячменю ярого залежно від сорту та мінеральних добрив, ц/га

За внесення N60Р30 та розрахункової норми добрива по всіх сортах отримали однакові рівні врожаїв, проте окупність одиниці внесеного добрива була вищою на фоні розрахункової норми, наприклад, у 2006 році по сорту Адапт 10,67 і 11,90, а Вакула – 17,22 та 20,51 кг зерна на кг діючої речовини добрива відповідно.

Аналогічні дані по продуктивності та окупності добрив отримали й при вирощуванні сорізу. До того ж в умовах зрошення соріз залишає після себе значну кількість післяжнивно-кореневих решток – на неудобреному фоні 36,8 ц/га, при внесенні N120Р60К30 та розрахункової норми добрив їх маса збільшилась відповідно на 17,9 і 24,7%.

Вміст поживних речовин у післяжнивно-кореневих рештках також залежав від застосування добрив. Без їх внесення вміст загального азоту становив 0,63, фосфору – 0,13, калію – 0,69 %. Застосування повного мінерального добрива (N120Р60К30) і розрахункової норми добрив збільшило ці показники відповідно на 11,1; 30,8; 13,0 та 9,5; 23,1; 14,5 відносних відсотків. Тобто, на неудобреному варіанті в ґрунт надходить азоту – 23,2, фосфору – 4,8, калію – 25,4 кг/га, а при внесенні N120Р60К30 та розрахункової норми добрив відповідно на 31,0; 54,2; 33,5 і 36,6; 52,1; 42,9 % більше. Це ще раз підтверджує, що за внесення добрив навіть у меншій нормі агроекологічне значення їх у т.ч. для послідуючих культур зростає.

Висновок. Застосування азотного добрива під основний обробіток ґрунту при вирощуванні ячменю ярого без зрошення та сорізу при зрошенні призводить до підвищення вмісту елементів живлення у ґрунті, що ми показали на прикладі нітратів. Максимальними продуктивність і окупність одиниці внесеного добрива як при вирощуванні сорізу, так і ячменю ярого, виявилися у варіанті застосування розрахункової норми добрива. Після зрошуваного сорізу в ґрунті залишається значна маса післяжнивнокореневих решток, з якими в ґрунт надходить певна кількість елементів живлення. Мінеральні добрива їх значно збільшують і вони будуть використані наступними культурами.

При вирощуванні сорізу та ячменю ярого в умовах півдня України для достатньої забезпеченості їх елементами живлення і отримання високих врожаїв зерна доцільно застосовувати розрахункову норму мінерального добрива, яку визначають за різницею між необхідною кількістю елементів живлення для формування врожаю заданого рівня та фактичним вмістом їх у ґрунті конкретного поля і сіяти найбільш продуктивні, посухостійкі та адаптовані до умов зони сорти.

Література

Агрохимические методы исследования почв. – М.: Наука, 1975. – 656 с.

Горянский М.М. Методические указания по проведению

исследований на орошаемых землях. – К.: Урожай, 1970. – 261 с.

Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). – 5 изд. доп. и перераб. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с. ил.

Методические рекомендации по повышению плодородия почв в Херсонской области. – Херсон, 1980. – 106с.

Методические рекомендации по проведению полевых опытов в условиях орошения УССР. – Херсон, 1985. – Ч. І. – 114 с.

Петербургский А.В. Агрохимия и физиология питания растений. – М.: Россельхозиздат, 1981. – 183 с.

Петербургский А.В. Практикум по агрономической химии. –М.: Колос, 1968. – 496 с.

Справочник по определению норм удобрений под планируемый урожай / Ф.Е.Мосиюк, А.П.Лисовал, Н.Е.Власенко, А.Я.Гетманец. – К.: Урожай, 1989. – 512 с.

Степанов Н.С., Костецкий И.И. Практикум по основам агрономии. – М.: Колос, 1981. – 240 с.

Гамаюнова В.В., Филипьев И.Д. Определение доз удобрений под сельскохозяйственные культуры в условиях орошения // Вісник аграрної науки. – К. 1997. № 5. – С. 15-19.


загрузка...