Навігація
Посилання


Банківські операції

Особливості банківської діяльності у розвинутих країнах. Досвід банківської системи Сполучених Штатів Америки


Становлення банківської системи США в сучасному вигляді пов’язане з проведенням реформи 1913 р., у результаті якої було створено урядову систему управління монетарною й банківською діяльністю – Федеральний резерв, або Федеральна резервна система США (ФРС).

Основними завданнями цієї системи на початковому етапі її існування були: виконання функцій центрального банку країни; емісія грошей; нагляд за випуском банкнот і монет та деякі інші функції контролю над банківською системою й Казначейством. Одна з головних функцій ФРС «кредитора на чорний день» – не втратила свого значення і в наш час. З розвитком економіки США і змінами в умовах діяльності банків та інших суб’єктів фінансового ринку повноваження ФРС поступово розширювалися. Але навіть наявність дуже широких повноважень не завжди давала змогу запобігти й компенсувати втрати від криз у національній фінансовій системі. Однією з таких була велика біржова й банківська паніка 1933 р. у період Великої депресії. Причиною паніки стало масове непогашення кредитів і позичок, що вважалися цілком надійними за нормативами ФРС у 20-х роках. Ресурсів ФРС виявилося недостатньо для підтримки довіри до стійкості банківської системи США, а масове вилучення вкладів стало причиною неплатоспроможності банків і призвело до їх масового банкрутства.

З урахуванням досвіду, отриманого в період Великої депресії, у банківській системі США було створено згадувану вище Федеральну корпорацію страхування депозитів (ФКСД), а згодом – Федеральну корпорацію позичково-ощадного страхування (ФКПОС).

ФКСД було започатковано відповідно до закону Гласса-Стагалла (закону 1933 р. про банківську діяльність) як один із засобів упорядкування банківської системи. Основна мета її створення – відновлення й зміцнення довіри вкладників до банків, втраченої в роки Великої депресії. Спочатку ФКСД гарантувала повернення внесків, які не перевищували 100 тис. дол., у разі банкрутства застрахованого банку. Це дало змогу запобігти втратам американської банківської системи від сплесків недовіри вкладників банків і відповідно масового вилучення вкладів за перших ознак кризових явищ.

Створення державної системи, страхування вкладів значно підвищило довіру вкладників до фінансових установ, що мали ліцензії на роботу від федеральної влади. Стабілізуюча функція ФКСД і ФКПОС дала змогу фінансовій системі США порівняно безболісно пережити період серйозних криз у 70-х і на початку 80-х років XX ст., але певною мірою сприяла масовому банкрутству американських банків і ощадних асоціацій у ході реформи банківської системи США наприкінці 80-х.

Нині ФРС, створена свого часу як незалежне агентство федерального уряду з управління монетарною й банківською діяльністю, належить до системи ЦБ США і формально підпорядкована Конгресу. Проте Конгрес не має права втручатися в її повсякденну діяльність, а обсяг повноважень і рівень відповідальності за реалізацію грошово-фінансової політики, покладені на ФРС, ставлять її на один щабель з Конгресом США і виконавчою владою.

Основними функціями ФРС є:

  • виконання ролі центрального банку країни;
  • емісія грошей;
  • нагляд за випуском банкнот і монет.

Крім того, Федеральний резерв служ

ить кліринговою палатою в разі грошових переказів усередині банківської системи і стежить за дотриманням правил роботи банків.

Клірингова палата – місце, де представники банків певного регіону щоденно зустрічаються у визначений час для взаєморозрахунків чеків, складаючи за операціями клірингу результуючі баланси.

Спочатку ФРС створювали як агентство, незалежне від Казначейства США і здатне здійснювати контроль за його діяльністю, для обмеження можливостей використання фінансової системи США в інтересах Казначейства. За сучасних умов ФРС тісно співпрацює з Казначейством США й органами федеральної влади на різних рівнях. Голова Ради керуючих ФРС взаємодіє із секретарем Казначейства, главою Ради економічних консультантів при Президенті США, директором Федерального відомства управління й бюджету.

Відповідно до закону ФРС двічі на рік звітує перед Конгресом про результати своєї діяльності й відповідність її економічним умовам і цілям державної адміністрації й Конгресу.

У США в грошовому обігу перебувають ліквідні активи, що випускаються такими емітентами, як федеральний уряд, взаємні фонди грошового ринку, комерційні та депозитні банки.

Існують чотири типи депозитних установ:

  • комерційні банки,
  • позичково-ощадні асоціації (ПОА),
  • ощадні банки;
  • кредитні спілки.

Розбіжності між американськими депозитними установами полягають переважно в залученні різних видів депозитів і специфічних їх умовах використання за надання позичок і кредитів.

Найбільшу групу депозитних установ США становлять комерційні банки. Головна їх відмінність як депозитних установ – переважне використання депозитів на ринку кредитів для розвитку бізнесу, де на даний час переважають короткотермінові комерційні кредити. Крім того, комерційні банки практикують надання споживчих кредитів (під майбутні доходи) і кредитів під нерухомість (заставні кредити). До початку реформування законодавства про банківську систему наприкінці 70-х – початку 80-х років комерційні банки США були монополістами в багатьох сегментах фінансового ринку. Дотепер вони залишаються основними тримачами вкладів до запитання й інших чекових депозитів у вигляді ощадних і термінових вкладів, внесків у цінних паперах на умовах договорів про зворотний викуп та ін.

Позичково-ощадні асоціації (ПОА) в США спеціалізуються здебільшого на наданні кредитів під нерухомість, позичок під будівництво житла та іншої нерухомості, споживчих кредитів та інших порівняно невеликих комерційних позичок. Основними джерелами грошових ресурсів ПОА є ощадні та термінові вклади, чекові депозити тощо. Особливість цих американських асоціацій – те, що більшість таких установ юридичне є не банками, а асоціаціями вкладників, тобто умови їх діяльності можуть істотно відрізнятися від умов діяльності комерційних банків під юрисдикцією федеральної чи муніципальної влади.

Система ощадних банків у США розвивається з XIX ст. і спочатку була орієнтована на використання нагромаджень дрібних і особливо дрібних вкладників, у перспективі – як система «Dime Savings Bank» («Банк дрібних заощаджень»). У системі ощадних банків США акумулювалися здебільшого заощадження й нагромадження сімейних (домашніх) і одноособових господарств. У сучасних умовах можливості ощадних банків США багато в чому наблизилися до рівня й номенклатури сервісу комерційних банків.

Кредитні спілки на ринку депозитів США представлені дрібними фінансовими посередниками – кооперативними організаціями у вигляді кас кредитної взаємодопомоги й асоціацій дрібних вкладників. Кредитні спілки оперують на ринку дрібних споживчих, іпотечних позичок тощо. У другій половині 70-х років XX ст. у ході реформування банківської системи США розбіжності між фінансовими установами і традиційне розмежування сфер їх діяльності стали поступово нівелюватися. В сучасних умовах практично всі депозитні й комерційні установи США мають можливість діяти в єдиному федеральному правовому полі як універсальні банки, за винятком деяких спеціально обумовлених випадків і з урахуванням обмежень, прийнятих владою окремих штатів.

У другій половині XX ст. банківська система США загалом уникла втрат, подібних тим, яких зазнала в період Великої депресії 30-х років. Але у 80-х роках в економічній і фінансовій системах стали виявлятися наслідки змін законодавства, що регламентує банківську діяльність. Протягом декількох попередніх десятиліть у країні діяв твердий законодавчий поділ установ фінансового ринку на комерційні й інвестиційні з чітким розмежуванням повноважень. У результаті спеціалізації, властивої різним сегментам внутрішнього фінансового ринку, банківські установи США функціонували в суттєво різних умовах, з використанням різних методів оцінки ризику, визначення відсоткових ставок за кредитами, депозитами тощо.

Зміни в законодавстві про банківську діяльність у США значно диференціювали умови діяльності суб’єктів фінансового ринку. Менеджери позичково-ощадних кас, наприклад, одержали можливість надавати кредити не тільки під заставу нерухомості, а й на інших умовах. Можливість швидкого виходу на ширший ринок виявилася занадто привабливою для менеджерів, які не мали достатнього досвіду роботи в нових умовах. Внаслідок змін, що відбулися, конкуренція на фінансовому ринку різко зросла, деякі позичково-ощадні асоціації стали серйозними конкурентами комерційних банків, але більшість інших збанкрутіла через неповернення кредитів та інші негативні явища, пов’язані із нестачею досвіду для оцінки ризику фінансових операцій у нових умовах.

Криза позичково-ощадних асоціацій стала наслідком об’єктивних чинників, що не дали змоги ефективно впливати на розвиток ситуації на грошовому ринку. Найсуттєвішими з них є:

  • складність реальної оцінки ризику операцій у разі федеральних банківських ревізій;
  • недостатнє забезпечення власного капіталу фінансових установ для операцій на нових сегментах фінансового ринку;
  • неможливість компенсувати негативні наслідки дій менеджерів, недостатньо компетентних для роботи на нових сегментах фінансового ринку;
  • швидке вичерпання ресурсів федеральної системи, орієнтованої на захист фінансової системи від тимчасових труднощів і втрат при ефективному менеджменті, але не на компенсацію втрат від неефективного управління.

В той же час на розвиток деяких негативних процесів у банківській системі США істотно вплинула система державного страхування вкладів у банківських установах, зареєстрованих ФРС. Практика страхування банківських вкладів і розрахунок на гарантоване відшкодування можливих втрат клієнтів з ресурсів ФКСД призвели до масового поширення практики надання занадто ризикованих позичок і кредитів. У сформованих умовах свідоме перевищення рівня припустимого ризику при кредитуванні давало можливість збільшити дохід кредитора в разі успішної діяльності позичальника і водночас розраховувати на компенсацію можливих втрат з федеральних резервів. Таким чином, обережні кредитори були змушені частково оплачувати втрати від дій своїх ризикуючих конкурентів, не отримуючи ніякого прибутку в разі їх одноосібного виграшу. На сучасному міжнародному фінансовому ринку американські банки приділяють особливу увагу операціям на ринку цінних паперів, особливо високоприбутковому ринку оновлених європейських держав, що прагнуть до розвитку національної економіки. Істотним стримуючим чинником для американських банків на європейському ринку цінних паперів є відчутна відмінність у культурі ділових та інших відносин між американською й європейською цивілізаціями. Ці розбіжності, що найсильніше виявляються в країнах на території колишнього Радянського Союзу, істотно позначаються на настроях сучасних американських інвесторів, які мають негативний досвід господарської діяльності часів перебудови в СРСР і перших років спільного співробітництва з підприємцями нових незалежних держав.

Банки США, пройшовши початковий етап процесу реорганізації національної фінансової системи, постійно вдосконалюють і розширюють свої можливості як на національному, так і на міжнародному ринку. Американські банки, вийшовши з кризи національної фінансової системи, розширюють власні можливості, поширюючи свій вплив на нові галузі діяльності. Комерційні банки США інтенсивно працюють на внутрішньому ринку капіталу і виявляють підвищений інтерес до цінних паперів корпорацій, особливо на ринку облігацій.


загрузка...