Навігація
Посилання


Актуальні питання кримінального процесу України

§ 2.2. Реалізація засад кримінального провадження


Однією з умов практичного використання того чи іншого інституту кримінального провадження є існування механізму його реалізації, знання якого забезпечуватиме досягнення мети як загальної в кримінальному провадженні, так і спеціальної, визначеної стосовно цього конкретного інституту.

Знання механізму реалізації кожної засади кримінального провадження забезпечуватиме виконання вимоги ч. 1 ст. 7 КПК України, відповідно до якої зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати його загальним засадам.

Зокрема, розкриваючи порядок забезпечення такої засади кримінального провадження, як верховенство права, потрібно зазначити, що це загальнодекларативна норма, передбачена не лише в ст. 8 КПК України, а й у ст. 3 Конституції України: людина, її життя і здоров´я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов´язком держави.

При цьому зазначена засада повинна реалізуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 КПК України), який через свої рішення більш детально роз´яснює:

  • які дії під час кримінального провадження розцінюються як ті, що порушують основні права і свободи людини;
  • як вони проявляються в кримінальному правосудді.

При реалізації такої засади, як законність, потрібно виходити з того, що весь порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, до якого передусім необхідно віднести відповідні положення Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов´язковість яких надано Верховною Радою України, КПК України та інші закони, практику Європейського суду з прав людини.

При цьому згідно з частинами 3, 4, 6 ст. 9 КПК України закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК України. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК України. Однак, якщо норми КПК України суперечать міжнародному договору, згода на обов´язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору. Водночас, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Проте, оскільки в кримінальному провадженні задіяні посадові особи органів державної влади, тобто ті, для кого така діяльність є обов´язковою в повсякденному житті, та ті, хто є учасником такої діяльності лише у зв´язку з певною подією, дотримання принципу законності в загальному контексті полягатиме в тому, що слідчий, прокурор, інші суб´єкти кримінального переслідування, слідчий суддя, суддя (судді) та інші працівники судового апарату, діятимуть лише у спосіб, передбачений КПК України. Адже у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов&acut

e;язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та законами України.

Розкриваючи механізм реалізації такої засади кримінального провадження, як рівність перед законом і судом (ст. 10 КПК України), в даному випадку це проявляється через те, що учасники кримінального провадження користуються рівними правами і рівною мірою виконують свої обов´язки, які передбачені в КПК України, незважаючи на расу, колір шкіри, політичні, релігійні чи інші переконання, стать, етнічне та соціальне походження, майновий стан, місце проживання, громадянство, освіту, рід занять, а також за мовними або іншими ознаками. Винятком є випадки і порядки, передбачені КПК України, щодо певної категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження, які користуються додатковими гарантіями (ч. 2 ст. 10 КПК України), а саме: щодо обов´язкової участі законного представника, адвоката у разі якщо підозрюваний (обвинувачений) неповнолітній; обов´язкової участі перекладача у разі якщо особа є іноземцем тощо.

Відповідність здійснення кримінального провадження такій засаді, як повага до людської гідності передусім проявлятиметься через те, що під час кримінальної процесуальної діяльності забороняється піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність, оскільки це є вимогами ч. 2 ст. 11 КПК України.

Така засада кримінального провадження, як забезпечення права на свободу й особисту недоторканність у практичному житті проявляється через те, що кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність і обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Про затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб, а також про її місце перебування має бути негайно повідомлено її близьких родичів, членів сім´ї чи інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому КПК України. Кожен, хто понад строк, визначений у КПК України, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений. Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стосовно недоторканності житла, недоторканності права власності, то ця засада реалізовується через механізм провадження будь-яких слідчих (розшукових) дій у домоволодінні чи іншому домоволодінні особи лише на підставі ухвали слідчого судді. Якщо прокурор, слідчий у невідкладних випадках провели такі дії без попередньої згоди слідчого судді, суду, то в подальшому вони все одно мають звернутися до слідчого судді, суду щодо надання згоди на проведення цієї дії, бо, якщо вони цього не зроблять, будь-які докази, отримані без згоди суду, будуть визнані недійсними.

Таємниця спілкування як засада кримінального провадження полягає в тому, що ознайомитися з листуванням, телефонною розмовою, телеграфною та іншою кореспонденцією, іншими формами спілкування, можна лише на підставі ухвали слідчого судді. При цьому таке обмеження таємниці спілкування може відбуватися лише з метою виявлення чи запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в іншій спосіб неможливо досягти цієї мети.

Розкриваючи реалізацію такої засади, як невтручання у приватне життя, потрібно знати: якщо в ході кримінального провадження будуть встановлені якісь обставини особистого життя учасника кримінального провадження, їх не можна розголошувати. Єдине, для чого вони можуть бути використані, це з метою вирішення завдань кримінального провадження.

Презумпція невинуватості й забезпечення доведеності вини як засада кримінального провадження реалізовується через те, що обов´язок доказувати винуватість особи покладається на слідчого, прокурора, які, зібравши достатні матеріали (докази), повинні направити їх до суду, де і приймається рішення про винуватість чи невинуватість особи. При цьому докази органів розслідування, прокурора повинні бути зібрані лише у встановленому законом порядку. Якщо докази не будуть зібрані взагалі, чи зібрані із порушенням порядку їх отримання, то таку особу мають визнати невинуватою, оскільки всі сумніви тлумачаться на користь підозрюваного (обвинуваченого).

Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім´ї як засада кримінального провадження проявляється в тому, що:

  • Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
  • Кожна особа має право не говорити нічого щодо підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.
  • Жодну особу не можна примусити давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім´ї кримінального правопорушення.
  • Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення як засада кримінального провадження проявляється в тому, що кримінальне провадження підлягає негайному закриттю, якщо стане відомо, що по тому самому обвинуваченню існує вирок суду, який набрав законної сили.

Забезпечення права на захист як засада кримінального провадження реалізується в тому, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов´язані роз´яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави. При цьому участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.

Доступ до правосуддя та обов ´язковість судових рішень як засада кримінального провадження реалізується в тому, що вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному КПК України, є обов´язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов´язків. Якщо інше не передбачено КПК України, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.

Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості як засада кримінального провадження виявляється в тому, що:

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Суд, зберігаючи об´єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для забезпечення сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов´язків.

Безпосередність дослідження показань, речей і документів як засада кримінального провадження реалізується в тому, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, визначених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності реалізується в тому, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України (Глава 26 Розділу III, Розділ V КПК України).

Публічність як засада кримінального провадження реалізується в тому, що прокурор, слідчий зобов´язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх визначених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Диспозитивність як засада кримінального провадження реалізується через те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачений КПК України, крім того:

  • відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення тягне закриття кримінального провадження, крім випадків, визначених у КПК України;
  • слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їхній розгляд сторонами та віднесені до їхніх повноважень КПК України, а саме: слідчий суддя контроль за дотриманням прав і свобод учасників кримінального провадження, тоді як суд розгляд кримінального провадження по суті;
  • кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, визначених у КПК України, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Передусім йдеться про справи приватного обвинувачення, що передбачені Главою 36 КПК України, та випадки, коли прокурор відмовився від подальшого підтримання обвинувачення. Тоді потерпілому, його представнику пропонується продовжити здійснити це самостійно. Якщо потерпілий, його представник відмовилися від цього, то справа також підлягає закриттю.

Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами як засада кримінального провадження реалізується через те, що зазвичай судові засідання проходять у відкритій формі, а їх хід фіксують на звукозаписувальні технічні засоби. Винятком є випадки, коли суддею прийнято рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини:

  • якщо обвинувачений є неповнолітнім;
  • відбувається розгляд справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи;
  • необхідно запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
  • якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
  • необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні;
  • якщо під час судового засідання будуть досліджуватися особисті записи, листи, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень, що, як правило, оголошуються у відкритому судовому засіданні, проте слідчим суддею, суддею може бути прийнято рішення про їх дослідження у закритому судовому засіданні на підставі того, що необхідно запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи.

При цьому кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням загальних правил судочинства, передбачених КПК України, і на судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони й інші учасники кримінального провадження.

Кожен, хто присутній у залі судового засідання, може стенографувати, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Однак проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускається на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.

Крім того, судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, виголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення виголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилося закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення.

Розумні строки як засада кримінального провадження реалізовується через те, що вся кримінальна процесуальна діяльність від самого початку то остаточного вирішення по суті, в загальному контексті, та деякі рішення чи дії суб´єктів кримінального переслідування мають бути виконані та проведені протягом певного процесуального строку, що визначений відповідною нормою КПК України. Наприклад, мається на увазі строк застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу чи, наприклад, строк виконання ухвали слідчого судді про проведення тієї чи іншої слідчої (розшукової) дії.

Проте строк, передбачений для певної дії чи рішення в ході кримінального провадження, у відповідних статтях КПК України встановлений законодавцем, як правило, як граничний термін (проміжок часу), протягом якого це повинно бути здійснено чи проведено. Тоді як розумні строки вимагають проведення дії, виконання рішення в ході кримінального провадження в найкоротший термін. Тобто в строк, що об´єктивно необхідний для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

При цьому розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

  • складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування, тощо;
  • поведінка учасників кримінального провадження;
  • спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Водночас кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або, щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. У зв´язку з цим підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладають обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені КПК України.

Розглядаючи таку засаду кримінального провадження, як мова, якою здійснюється кримінальне провадження, то воно здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою, якою згідно зі ст. 10 КПК України є українська.

Однак особу повідомляють про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись за необхідності послугами перекладача згідно з КПК України.

Питання для самоконтролю

  1. Нормативне регулювання реалізації засад кримінального провадження.
  2. Загальна характеристика реалізації засад кримінального провадження.
  3. Особливості під час реалізації засад кримінального провадження.

загрузка...