Навігація
Посилання


Актуальні питання кримінального процесу України

§ 3.3. Сторона обвинувачення та реалізація нею своїх функцій


Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України стороною обвинувачення є слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України та ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» прокурором є Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, прокурори міст і районів, районні у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК України.

Діяльність прокурора у кримінальному провадженні, крім КПК України, регулюється ст.ст. 121-123 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру» та підзаконними нормативними актами Генерального прокурора України, зокрема його наказом від 19 грудня 2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні».

У кримінальному провадженні прокурор єдиний учасник усіх стадій процесу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи та громадяни зобов´язані виконувати законні вимоги прокурора, насамперед ті, що висунуті у формі процесуальних рішень.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, прокурор уповноважений:

  • розпочинати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України;
  • мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
  • доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
  • доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений законом строк гласних і негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
  • доручати проведення слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
  • призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
  • скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих;
  • ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених КПК України, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
  • приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, в тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України;
  • погоджувати або відмо
    вляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК України, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
  • повідомляти особі про підозру;
  • пред´являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
  • затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт або зазначені клопотання;
  • звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
  • підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України;
  • погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, перейняття кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому КПК України;
  • доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об´єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;
  • перевіряти перед направленням прокурору вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необгрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних нормативних договорів, згода на обов´язковість яких надана Верховною Радою України, законом України;
  • доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;
  • оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому КПК України;
  • здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

Органами досудового розслідування, що здійснюють дізнання і досудовий розгляд (відповідно до ст. 38 КПК України), є слідчі підрозділи органів внутрішніх справ, служби безпеки, державного бюро розслідувань, а також органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою, сформованою керівником органу досудового розслідування, яким згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України є начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ; органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, державного бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

  • визначати слідчого (слідчих), який його здійснюватиме, а також старшого слідчої групи, який керує діями інших слідчих;
  • відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою з ініціативи прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора, призначати іншого слідчого за наявності підстав для його відводу чи відсторонення у разі неефективного розслідування;
  • ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;
  • вживати заходів до усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;
  • погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;
  • здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;
  • здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

Керівник органу досудового розслідування зобов´язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. їх невиконання тягне передбачену законом відповідальність.

Слідчий це учасник кримінального провадження, який безпосередньо веде розслідування. Здійснюючи повноваження, він є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється. Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий уповноважений:

  • розпочинати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України;
  • проводити гласні і негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, передбачених законом;
  • доручати проведення слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
  • призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;
  • звертатися за погодженням з прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій;
  • повідомляти за погодженням з прокурором особі про підозру;
  • за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
  • приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, визначених у ст. 284 КПК України;
  • здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Слідчий зобов´язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. їх невиконання тягне передбачену законом відповідальність. У разі відмови прокурора у погодженні клопотання перед слідчим суддею про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює перед прокурором вищого рівня розгляд питань, порушених у ньому. Протягом трьох днів відповідне клопотання погоджується або у його погодженні відмовлено.

Під час досудового розслідування слідчий має право оскаржувати будь-які рішення, дії чи бездіяльність прокурора, прийняті або вчинені у відповідному досудовому провадженні, за винятками прямо вказаних у законі. Скаргу на рішення, дію чи бездіяльність прокурора слідчий має право подати у письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії чи прояву бездіяльності до прокуратури вищого рівня. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупиняє їх виконання (ст.ст. 311, 312 КПК України).

Учасниками кримінального провадження з боку обвинувачення, які здійснюють гласні і негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора, обов´язковим для виконання, є також оперативні підрозділи органів:

  • внутрішніх справ;
  • Служби безпеки України;
  • контролю за додержанням податкового законодавства;
  • Державної пенітенціарної служби України;
  • Державної прикордонної служби України;
  • Державної митної служби України.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні з власної ініціативи або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Питання для самоконтролю

  1. Поняття «сторони обвинувачення», її учасники.
  2. Загальна характеристика діяльності прокурора як учасника сторони обвинувачення.
  3. Загальна характеристика діяльності слідчого як учасника сторони обвинувачення.
  4. Загальна характеристика діяльності інших учасників сторони обвинувачення.

загрузка...