Навігація
Посилання


Актуальні питання кримінального процесу України

§ 5.3. Порядок та умови застосування запобіжних заходів


Запобіжні заходи це заходи процесуального примусу, які застосовуються до підозрюваного (обвинуваченого) з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та характеризується: по-перше, тимчасовим обмеженням конституційних прав і свобод людини; по-друге, застосовуються тоді, коли особа ще не визнана винною у вчиненні злочину.

Запобіжними заходами є:

  • особисте зобов´язання;
  • особиста порука;
  • застава;
  • домашній арешт;
  • тримання під вартою (ч. 1 ст. 176 КПК України);
  • затримання особи як тимчасовий запобіжний захід (ч. 2 ст. 176 КПК України).

Цей перелік запобіжних заходів під час кримінального провадження є вичерпним. Класифікація запобіжних заходів у ч. 1 ст. 176 КПК України наведена від найменш суворого особисте зобов´язання, до найбільш суворого тримання під вартою.

Запобіжні заходи під час досудового розслідування застосовуються на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або клопотанням, складеного прокурором, під час судового провадження судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України).

Застосування будь-якого запобіжного заходу повинно мати мету та підстави застосування. Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є:

  • забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов´язків;
  • запобігти спробам підозрюваного, обвинуваченого:
  • переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
  • знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
  • незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
  • перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
  • вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Щодо підстав застосування запобіжного заходу то ними є повідомлення особі про підозру та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може:

  • переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
  • знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
  • незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
  • перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
  • вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Наявність хоча б однієї з цих підстав дає можливість звертатися слідчому (за погодженням з прокурором) прокурору до слідчого судді (під час досудового розслідування) або прокурора до суду (під час судового провадження) з клопотанням про застосування запобіжного заходу. Водночас відсутність підстав, передбачених ст. 177 КПК України, призводить до того, що слідчий, прокурор навіть не мають права ініц

іювати перед слідчим суддею, судом питання про застосування запобіжного заходу (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Визначення конкретного запобіжного заходу, крім наявності підстав для цього, вирішується з урахуванням сукупності обставин, що беруться до уваги при обранні запобіжного заходу, яким обов´язково є:

  • вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
  • тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
  • вік і стан здоров´я підозрюваного, обвинуваченого;
  • міцність соціальних зв´язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
  • наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
  • репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
  • майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
  • наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
  • дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
  • наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
  • розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Наведений перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, є не вичерпним. У кожному конкретному випадку можуть існувати й інші обставини, що будуть враховані при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

За наявності підстав для застосування запобіжного заходу слідчий, за погодженням з прокурором, прокурор складають клопотання про застосування запобіжних заходів до конкретного підозрюваного (обвинуваченого). Тобто застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити:

  • короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
  • правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
  • виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
  • посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України;
  • виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
  • обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м´яких запобіжних заходів;
  • обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов´язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).

До клопотання додаються:

  • копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
  • перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;
  • підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 184 КПК України).

Копія клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання слідчим суддею, судом (ч. 2 ст. 184 КПК України).

Після подання клопотання воно може бути: змінено якщо слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу. За таких обставин слідчий, прокурор зобов´язаний доповнити або змінити раніше подане клопотання, або замінити його новим клопотанням; відкликано якщо прокурору стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.ч. 1, 2 ст. 185 КПК України).

Розгляд клопотання слідчим суддею, судом має бути проведений невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Після отримання клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд призначає дату судового засідання та здійснює судовий виклик (ст.ст. 134-139 КПК України).

Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника. У випадку нез´явлення підозрюваного, обвинуваченого з поважних причин до слідчого судді, суду, то:

  • слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого якщо він не з´явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у виді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою;
  • якщо ухвала про привід не була виконана, то слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу.

Якщо в клопотанні слідчого, за погодженням з прокурором, прокурора ставиться питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то разом з таким клопотанням, слідчий, за погодженням з прокурором, прокурор може подати одразу і клопотання про затримання з метою приводу, порядок та умови подання й виконання якого у випадку задоволення слідчим суддею, про що ним виноситься відповідна ухвала врегульовано ст.ст. 188-192 КПК України.

Затримувати підозрюваного, обвинуваченого з метою приводу для участі в розгляді клопотанні про застосування запобіжного заходу без ухвали слідчого судді забороняється (ст. 204 КПК України).

Однак за відсутності підозрюваного, обвинуваченого може бути розглянуто клопотання, що стосується обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, якщо прокурор, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, доведе, що підозрюваного, обвинуваченого оголошено у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м´який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 193 КПК України).

Після того, як прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суддя зобов´язаний роз´яснити його права:

  • мати захисника;
  • знати суть та підстави підозри або обвинувачення;
  • знати підстави його затримання;
  • відмовитися давати пояснення, показання щодо підозри або обвинувачення;
  • давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;
  • досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора;
  • заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.

Якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, або якщо участь захисника є обов´язковою у такій категорії справ, або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника слідчий суддя, суд зобов´язаний вжити необхідних заходів для забезпечення його захисником.

В подальшому досліджуються надані сторонами докази щодо можливості й необхідності застосування конкретного запобіжного заходу. У зв´язку з цим, за клопотанням сторін або з власної ініціативи, слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

При цьому будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

За результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, якщо слідчим суддею, судом будуть встановлені докази щодо: 1) наявності обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатності застосування більш м´яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про застосування запобіжного заходу. Адже, якщо прокурор не доведе наявність хоча б однієї з цих обставин, слідчий суддя, суддя відмовляють у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 194 КПК України).

Слідчий суддя, суд не обмежений у виборі запобіжного заходу, який просить застосувати у своєму клопотанні слідчий, прокурор, оскільки:

слідчий суддя, суд має право зобов´язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, але не доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, визначених у ст. 177 КПК України, та недостатньо застосувати більш м´який запобіжний захід для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 3 ст. 194 КПК України);

слідчий суддя, суд має право застосувати більш м´який запобіжний захід, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання, такі обов´язки, як:

  • прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
  • не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
  • повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
  • не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
  • пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
  • докласти зусиль до пошуку роботи або навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в´їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; та

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м´яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Однак, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов´язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, визначених у ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зазначений у клопотанні, та зобов´язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов´язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

  • прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
  • не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
  • повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
  • утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
  • не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
  • пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
  • докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
  • здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в´їзд в Україну;
  • носити електронний засіб контролю.

Ці обов´язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. За необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора згідно зі ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, зокрема продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов´язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов´язки скасовуються.

Винятком з цього правила обрання запобіжного заходу є:

  • випадок, коли особі повідомлено про підозру у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За таких обставин може бути застосовано запобіжний захід лише у виді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених Главою 18 КПК України;
  • домашній арешт, який може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі;
  • тримання під вартою, що є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден із більш м´яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому тримання під вартою не може бути застосоване, окрім як:

  • до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов´язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
  • до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
  • до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п´яти років, виключно у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
  • до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п´ять років;
  • до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
  • до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв´язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку в порядку і на підставах, передбачених Розділом IX цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов´язковість якого надана Верховною Радою України.

Стосовно рішення слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу, то воно оформлюється у формі ухвали, в якій відображається:

  • кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа;
  • обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;
  • обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м´яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України;
  • посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;
  • запобіжний захід, який застосовується.

В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов´язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов´язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених КПК України, строк, на який їх покладено.

В ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту зазначається точна адреса житла, яке підозрюваному, обвинуваченому забороняється залишати.

Слідчий суддя, суд зобов´язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, визначеного КПК України.

Для тримання під вартою строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Для домашнього арешту строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати двох місяців. За необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений, за клопотанням прокурора, в межах строку досудового розслідування згідно зі ст. 199 КПК України. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Щодо самої суті обраного запобіжного заходу.

Особисте зобов´язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов´язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов´язки:

  • прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
  • не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
  • повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
  • утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
  • не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
  • пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
  • докласти зусиль до пошуку роботи або навчання;
  • здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в´їзд в Україну;
  • носити електронний засіб контролю.

У разі обрання цього запобіжного заходу підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов´язки та роз´яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до двох розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов´язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, прокурор.

Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов´язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов´язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов´язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Поручителю роз´яснюється: у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов´язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов´язань та порядок реалізації такого права.

Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов´язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.

У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов´язань на нього накладається грошове стягнення в розмірі:

  • у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м´яке покарання, від двох до п´яти розмірів мінімальної заробітної плати;
  • у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п´яти років, від п´яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;
  • у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п´яти до десяти років, від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
  • у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, від двадцяти до п´ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням зобов´язань про особисту поруку здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, прокурор.

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з´являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов´язаних із виконанням покладених на неї зобов´язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. За необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений, за клопотанням прокурора, в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов´язків, за умови звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов´язків.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов´язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах:

  • щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
  • щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;
  • щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

У виняткових випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов´язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб´єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При застосуванні запобіжного заходу у виді застави підозрюваному, обвинуваченому роз´яснюються його обов´язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов´язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов´язків.

У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз´яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув´язнення.

Підозрюваний, обвинувачений, якого не тримають під вартою, не пізніше п´яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави зобов´язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Зазначені дії можуть бути здійснені не пізніше п´яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

З моменту обрання запобіжного заходу у виді застави щодо особи, яку не тримають під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом, в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов´язані виконувати покладені на них обов´язки, пов´язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Можливість застосування застави стосовно особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначена ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України. У цих випадках підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі невиконання обов´язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з´явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов´язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або з власної ініціативи суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

Водночас строк дії обраного запобіжного заходу та покладених разом з ним обов´язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може бути продовжений:

  • у разі застосування домашнього арешту під час досудового розслідування в межах строку досудового розслідування, але сукупний строк домашнього арешту під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. Після закінчення цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту припиняє дію і запобіжний захід вважається скасованим (ч. 6 ст. 181 КПК України);
  • у разі застосування тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, але сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
  • шести місяців у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;
  • дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів;

За наявності підстав продовження строків тримання під вартою або домашнього арешту (ч. 6 ст. 181 КПК України) прокурор, слідчий, за погодженням з прокурором, не пізніше ніж за п´ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою або домашнього арешту мають подати клопотання про продовження його строку.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою або домашнього арешту подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою або домашнього арешту повинно містити: короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обгрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м´яких запобіжних заходів; обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов´язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, крім того:

  • виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з´явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою або домашнім арештом;
  • виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою або домашнього арешту.

Строк розгляду клопотання клопотанням про продовження тримання під вартою або домашнім арештом має відбутися у слідчого судді до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Однак слідчий суддя відмовляє у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з´явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою або домашнім арештом; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою або домашнього арешту виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою або домашнім арештом.

Стосовно інших запобіжних заходів, тобто особистого зобов´язання, особистої поруки, застави, то після закінчення строку дії ухвали слідчого судді про їх застосування, слідчий, за погодженням з прокурором, або прокурор мають право звернутися повторно про застосування запобіжного заходу в загальному порядку, передбаченому для звернення із клопотанням про застосування запобіжного заходу.

Проте під час досудового розслідування можливі випадки і зміни запобіжного заходу, а саме: прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в загальному порядку, передбаченому ст. 184 КПК України, до слідчого судді, суду із клопотанням про: 1) зміну запобіжного заходу; 2) про скасування запобіжного заходу; 3) покладення додаткових обов´язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України; 4) зміну способу виконання.

За таких обставин, слідчий, за погодженням з прокурором, прокурор складають клопотання, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 184 КПК України, також обов´язково зазначаються обставини, які:

  • виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
  • існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

До клопотання додаються:

  • копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;
  • перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
  • підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надіслано копію клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність зміни запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

При цьому правом на зміну запобіжного заходу наділена також і сторона захисту (ст. 201 КПК України).

Після закінчення строку дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу, в тому числі і у випадку продовження строків застосування запобіжного заходу (домашній арешт, тримання під вартою) чи коли відбувалася заміна запобіжного заходу, а також у разі постановлення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження, такий запобіжний захід вважається скасованим.

Питання для самоконтролю

1) Мета та підстави застосування запобіжного заходу.

2) Порядок звернення із клопотанням до слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу.

3) Порядок розгляду слідчим суддею, судом клопотання слідчого за погодженням з прокурором, прокурора про застосування запобіжного заходу.

4) Порядок постановлення та виконання ухвали слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу.

5) Порядок продовження строку застосування запобіжного заходу.

6) Порядок зміни раніше обраного запобіжного заходу.

7) Порядок припинення раніше обраного запобіжного заходу.


загрузка...