Навігація
Посилання


Актуальні питання кримінального процесу України

§ 6.2. Особливості початку досудового розслідування


Відповідно до положень КПК України в кримінальне процесуальне законодавство України вводиться низка нових інститутів. Зокрема, впроваджуються «кримінальні правопорушення» (які поділятимуться на злочини та кримінальні проступки), ліквідовуються стадія порушення кримінальної справи та інститут повернення кримінальної справи на додаткове розслідування; вводиться новий суб´єкт кримінального провадження «слідчий суддя»; запроваджується дистанційне досудове розслідування тощо.

Розглянемо один із інститутів, який зазнав найбільш суттєвих змін початок досудового розслідування. Враховуючи сталу тенденцію в країні до збільшення кількості зареєстрованих заяв і повідомлень про злочини (у 2000 р. 1,8335 млн; у 2004 р. 2,6296; у 2008 р. 2,8743; у 2010 р. 3,1124; у 2011 р. 3,3465) та передбачений законодавством перерозподіл підслідності злочинів, що призвів до суттєвого зростання рівня навантаження на слідчі органи внутрішніх справ (вони здійснюють розслідування майже у 95% кримінальних проваджень), питання належного законодавчого забезпечення початку досудового розслідування набуває особливого значення.

Саме тому важливою новелою КПК України є положення щодо відмови від інституту порушення кримінальної справи. За таких умов громадяни матимуть змогу реалізувати право на захист своїх інтересів одразу після надходження заяви чи повідомлення про злочин.

Відповідно до КПК України слідчий, прокурор не пізніше двадцяти чотирьох годин після подання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов´язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Слідчий одразу (в найгіршому разі через 24 години) після вчинення кримінального правопорушення матиме можливість проводити комплекс слідчих (розшукових) дій, необхідних для повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування. Крім того, він матиме право проводити негласні слідчі (розшукові) дії, які ще значно розширюють його процесуальні права та можливості.

Із заявою чи повідомленням може звернутися як заявник, так і потерпілий (кримінальний процесуальний закон розрізняє цих суб´єктів). Більше того, він наділяє заявника певними правами вже на стадії реєстрації заяв (право отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, підтверджувати факти, викладені в заяві, речами та документами, а також отримати інформацію про закінчення досудового розслідування). Відтак, заявник одразу матиме суттєвий арсенал прав для відстоювання своїх інтересів.

Позитивним є й крок щодо додаткового визначення такого суб´єкта як потерпілий. За КПК України потерпілим може бути визнана й юридична особа. Потерпілим згідно з положеннями КПК України є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов´язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не так, як раніше: доводилося чекати винесення пос

танови про визнання потерпілим з метою реалізації своїх законних прав. Обсяг прав потерпілого значно ширший, аніж у заявника. Тому недаремно законодавець передбачив необхідність вручення пам´ятки про його процесуальні права та обов´язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Маніпулювання громадянами можливістю автоматичного набуття статусу потерпілого унеможливлюється шляхом закріплення у КПК України права слідчого відмовити у такому визнанні.

За КПК України 1960 року не могли визначитись щодо статусу потерпілого в разі смерті особи, адже інколи всі родичі померлого з різних причин хотіли набути цих прав. За КПК України, якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, потерпілим визнається лише одна особа з числа близьких родичів чи членів сім´ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Й лише за відповідним клопотанням, на розсуд слідчого, потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Після того, як особа, яка перебувала у стані, що унеможливлював подання нею відповідної заяви, набуде здатності користуватися процесуальними правами, вона може подати заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа за необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Якщо порівнювати форми подання заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, то вони залишились незмінними. Заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення можуть бути як усними, так і письмовими. Позитивним є й те, що форма таких заяв не визначена, й особи матимуть можливість у будь-якому форматі подати заяву, і жодна посадова особа правоохоронного органу не може відмовити в її прийнятті.

Для запобігання поданню завідомо неправдивих заяв про злочини заявник попереджатиметься про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення (ст. 383 КК України).

Ще одним приводом до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку відповідного розслідування є самостійне виявлення працівником правоохоронного органу ознак кримінального правопорушення. Наприклад, при розслідуванні одного кримінального правопорушення слідчий виявлятиме ознаки іншого. Якщо кримінальне правопорушення виявляє безпосередньо працівник правоохоронного органу, він складатиме рапорт із зазначенням відомостей, які вноситимуться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Позитивним положенням КПК України є те, що саме керівник органу досудового розслідування визначатиме попередню кваліфікацію кримінального правопорушення та слідчого (слідчих), який буде здійснювати досудове розслідування. Наділення цього суб´єкта такими повноваженнями стане надійною гарантією недопущення приховування кримінальних правопорушень від обліку.

Отже, початок досудового розслідування як стадія кримінального провадження буде здійснюватись під наглядом керівника органу досудового розслідування, якого контролюватиме прокурор, що зумовить появу «взірцевих» матеріалів кримінального провадження.

Питання для самоконтролю

  1. Поняття «початок досудового розслідування».
  2. Єдиний реєстр досудового розслідування, його призначення.
  3. Суть кримінального провадження на початку досудового розслідування.
  4. Форма та зміст звернення про початок досудового розслідування.
  5. Порядок початку досудового розслідування.

загрузка...