Навігація
Посилання


Актуальні питання кримінального процесу України

Глава 7. Особливості правової регламентації проведення гласних та негласних слідчих (розшукових) дій. § 7.1. Загальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій


Кримінальний процесуальний кодекс України визначає поняття, підстави та порядок проведення слідчих (розшукових) дій. Згідно із ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів (показань, речових доказів, документів, висновків експертів) або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Новелою КПК України є визначення підстав для проведення слідчих (розшукових) дій, якими є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення їх мети, тобто можливістю за їх результатами отримання (збирання) або перевірки доказів. Оцінка наявності таких «достатніх відомостей» проводиться у кожному конкретному кримінальному провадженні з урахуванням встановлених у ньому обставин, особливостей виконання окремих процесуальних, слідчих дій, їх обсягу та складності, поведінки учасників кримінального провадження, дотримання процесуальних строків тощо.

У будь-якому випадку необхідність співвідносити проведення слідчих (розшукових) дій із реальною можливістю досягнення їх мети є суттєвою процесуальною гарантією забезпечення засад законності, а також прав і свобод учасників кримінального провадження під час досудового розслідування.

Законом передбачено можливість проведення із зазначеною метою таких слідчих (розшукових) дій, як:

Допит (ст.ст. 225, 352, 353, 351, 226 КПК України); пред´явлення особи для впізнання (ст.ст. 228, 229, 230 КПК України); огляд (ст.ст. 237, 238, 239 КПК України); ексгумація трупа (ст. 239 КПК України); обшук (ст. 234 КПК України); слідчий експеримент (ст. 240 КПК України); освідування особи (ст. 241 КПК України); проведення експертизи (ст. 242 КПК України).

Слідчі (розшукові) дії необхідно відрізняти від негласних слідчих (розшукових) дій, які хоч і є їх різновидом, проте відомості про факт та методи їх проведення не підлягають розголошенню.

Стаття 223 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор повинен вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз´яснюються їх права і обов´язки, а також відповідальність, встановлена законом.

Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов´язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи пре

дставника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо зробити або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, які її ініціювали, мають право ставити запитання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов´язковою участю понятих та захисника незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов´язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК України, де зазначається: якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд, за клопотанням сторони, має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази недопустимими.

Відповідно до ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування, відповідним оперативним підрозділам проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) дії в порядку, визначеному цим Кодексом.

Керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов´язані виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання законних вказівок і доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому КПК України, передбачає відповідальність (ч. 3 ст. 39, ч. 5 ст. 40 КПК України).

Враховуючи зміст ст. 41 КПК України, оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України уповноважені здійснювати слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні виключно за письмовим дорученням слідчого або прокурора.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого, однак вони не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні з власної ініціативи або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій є обов´язковими для виконання оперативним підрозділом.

Питання для самоконтролю

  1. Поняття «слідчі (розшукові) дії».
  2. Перелік слідчих (розшукових) дій.
  3. Мета проведення слідчих (розшукових) дій.
  4. Загальний порядок проведення слідчих (розшукових) дій.
  5. Суб´єкти проведення слідчих (розшукових) дій.

загрузка...