Навігація
Посилання


Актуальні питання кримінального процесу України

10.2.2. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Підстави для їх скасування або зміни


Судові рішення, які можуть бути оскаржені в суді касаційної інстанції, тобто об´єкти касаційного оскарження, передбачені ст. 424 КПК України.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені:

  • вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції;
  • ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК України;
  • вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок.

Ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Таким чином, є три види судових рішень, на які прокурор може подати касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Характерною ознакою для всіх видів судових рішень є те, що рішення судів першої інстанції можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції лише у випадку, коли вони були оскаржені і переглянуті апеляційним судом. Якщо ж вони не оскаржувалися до суду апеляційної інстанції вони не можуть бути об´єктом касаційного провадження, тобто на них не може бути подано касаційну скаргу.

Щодо оскарження ухвал, передбачених ч. 2 ст. 424 КПК України, то необхідно зазначити, що об´єктами апеляційного і касаційного оскарження можуть бути лише ухвали, які постановлені судом за результатами судового провадження, безпосередньо після закінчення судового розгляду. Така ухвала постановляється в нарадчій кімнаті.

Інші ухвали, які суд постановляє в процесі судового розгляду, як в апеляційному, так і в касаційному порядку, не оскаржуються. Заперечення проти мотивів та підстав їх ухвалення можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, яке згідно зі ст. 424 КПК України є об´єктом оскарження.

Встановлено також особливий порядок оскарження вироків судів першої інстанції на підставі угод, а також судових рішень апеляційних судів щодо них. Вони можуть бути оскаржені лише з підстав, передбачених ч. 3 ст. 424 КПК України, зокрема:

  • засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі нероз´яснення засудженому наслідків укладення угоди;
  • потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди потерпілого на призначення покарання; нев
    иконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; нероз´яснення потерпілому наслідків укладення угоди;
  • прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Підстави для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку визначені у ст. 438 КПК України. Це, зокрема:

  • істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
  • неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
  • невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, необхідно керуватися ст.ст. 412-414 КПК України.

Суд касаційної інстанції не має права скасовувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 3 ст. 424 КПК України для перегляду у касаційному порядку вироків суду першої інстанції, постановлених на підставі угод, діють інші (виключні) підстави, а саме:

  • призначення судом покарання більш суворого чи менш суворого, ніж передбачено угодою;
  • призначення судом покарання без згоди сторін (засудженого або потерпілого) на призначення покарання;
  • недотримання судом вимог частин 3, 4 ст. 469 КПК України;
  • невиконання судом вимог щодо роз´яснення обвинуваченому його прав, передбачених частинами 4-7 ст. 474 КПК України, перед ухваленням рішення про затвердження угоди, а також порушення при цьому прав потерпілого та нероз´яснення обом сторонам наслідків укладення угод.

Вимоги зазначених положень ст. 474 КПК України полягають в тому, що перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з´ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє (ч. 4):

а) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов´язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і надати докази, що свідчать на його користь;

б) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України;

в) характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

г) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з´ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє (ч. 5):

що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов´язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і надати докази, що свідчать на його користь;

наслідки укладення та затвердження угод, передбачені ст. 473 КПК України;

характер кожного обвинувачення;

вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з´ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, коли його право на оскарження вироку ст. 473 КПК України значно обмежено.

Підставою для скасування вироку є також недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 469 КПК України, коли угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

До речі, підставою для подання прокурором апеляційної скарги на вирок, постановлений на підставі угод, є недотримання вимог, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 469 КПК України (залежно від тяжкості вчиненого злочину). Що стосується касаційного оскарження, то відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 424 КПК України прокурор і будь-хто із суб´єктів оскарження позбавлені права реагувати на порушення судом вимог ч. 3 ст. 469 КПК України, тоді як недотримання вимог, зазначених у ч. 4 ст. 469 КПК України, є підставою для подання прокурором касаційної скарги.

На нашу думку, зважаючи на те, що недотримання судом вимог ч.ч. 3, 4 ст. 469 КПК України буде істотним порушенням кримінального процесуального закону, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 і ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для подання касаційної скарги.

Отже, судові рішення, постановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі угод можуть переглядатися в касаційному порядку лише з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону (п. 1 ч. 1 ст. 438 і відповідно ст.ст. 469 і 474 КПК України).

Питання для самоконтролю

  1. Предмет касаційного оскарження.
  2. Порядок касаційного оскарження.
  3. Результати касаційного оскарження, їх підстави.
  4. Особливості касаційного оскарження вироків суду першої інстанції на підставі угод.

загрузка...