Навігація
Посилання


Актуальні питання кримінального процесу України

§ 11.2. Судове провадження за нововиявленими обставинами


Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами це усталений вид перегляду, який існував завжди і залишався за будь-яких судових реформ.

Особливості такого провадження:

Воно здійснюється щодо судових рішень, які вступили в законну силу, виконуються або виконані. Смерть засудженого не є перешкодою для такого перегляду.

Специфічність підстав та порядку перегляду, а саме відсутність таких підстав для перегляду в апеляційній, касаційній інстанціях та Верховним Судом України.

Цей порядок потребує наявності нововиявлених фактів і обставин, встановлених:

  • вироком суду, який вступив у законну силу щодо вчинення певними особами, визначеними у п.п. 1 (частково) та 2 ч. 2 ст. 459 КПК України, злочинних дій із спотворення доказів, що вплинули на правильність і законність ухваленого вироку чи іншого судового рішення;
  • матеріалами досудового розслідування у разі неможливості ухвалення вироку, які подаються прокурором у судовому засіданні з нововиявлених обставин для дослідження доказів вчинення певними особами, визначеними у ст. 459 КПК України, суспільно небезпечних діянь, які вплинули на правильність і законність ухваленого вироку (іншими судовими рішеннями, якими закрито провадження: у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності, смерті винної особи, що вступили в законну силу, які подаються до суду);
  • доданими учасниками судового провадження до заяви суду матеріалами, які підтверджують наявність фактів і обставин, виявлених після вступу вироку в законну силу, і визнаних судом після їх дослідження нововиявленими обставинами у випадках, передбачених у п. 1 (частково) та ч.ч. 3, 4, 5 ст. 459 КПК України.

Попередній перегляд в апеляційному чи/та касаційному порядку не перешкоджає розгляду цього рішення за нововиявленими обставинами нижчестоящими судами.

Проведення слідчих дій для встановлення нових фактів чи/та обставин здійснюється без скасування вироку, який виконувався і продовжує виконуватися під час розгляду нових фактів і обставин. Але суд має право зупиняти його виконання.

Відновлення провадження за нововиявленими обставинами можливе для подальшого вирішення питання як щодо погіршення становища засудженого (в межах строку давності притягнення до кримінальної відповідальності), так і полегшення його становища.

Якщо спірний вирок було ухвалено у першій інстанції апеляційним судом, то перегляд повинен здійснюватися цим же судом за правилами розгляду у першій інстанції. Якщо цим самим судом вирок ухвалений в порядку перегляду в апеляційному порядку судового рішення місцевим судом перегляд здійснюється за правилами апеляційного розгляду.

Відповідно до ст. 16 Перехідних положень чинного КПК України (Розділ XI) клопотання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, подані відповідному прокурору до дня набрання чинності цим Кодексом, розглядаються ним і подаються до суду в порядку, що діяв до набрання його чинності. Отже, в такому порядку воно буде розглянуте судом, навіть якщо заява прокурора до суду про перегляд судового рішення за цим клопотанням буде подана після введення в дію КПК України. Так само розглядаються інші заяви щодо такого перегляду, подані до суду до дня набрання чинності цим Кодексом.

p>

Кримінальний процесуальний кодекс України не дає поняття нововиявлених обставин. Існує доктринальне визначення цього поняття.

Нововиявлені обставини це достовірно встановлені шляхом досудового розслідування та судового розгляду (або лише судового розгляду) суттєво важливі для справи нові факти чи їх обставини, які існували в момент вирішення кримінального провадження (справи), але не були відомі суду, і саме це істотно вплинуло на правильність ухваленого судом рішення.

Отже, характерними ознаками нововиявлених обставин є такі:

Нові факти й обставини, а не додаткові матеріали, які не були представлені в суді внаслідок неякісного розслідування кримінального провадження.

Нові факти й обставини повинні бути достовірно і безсумнівно встановлені іншим вироком або рішенням суду, які вступили в законну силу, а також дослідженими в судовому засіданні матеріалами досудового розслідування або шляхом дослідження у судовому розгляді документів і матеріалів, доданих до заяви іншими учасниками процесу.

Це повинні бути нові факти чи їх обставини не просто будь-які, а тільки такі, важливість яких вплинула на правильність постановлення судом рішення.

Для ініціювання питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами нові факти і обставини повинні були існувати в той момент, коли виносилося судове рішення. Наприклад, розглядається кримінальне провадження щодо обвинувачення особи за ч. 1 ст. 121 КК України, але ще до видалення суду в нарадчу кімнату потерпілий помер від завданих йому тілесних ушкоджень, про що суд не був проінформований. В такому випадку після вступу вироку в законну силу можна вирішувати питання про його перегляд за нововиявленими обставинами для кваліфікації дії винної особи (ч. 2 ст. 121 КК України).

По-іншому вирішується таке питання у випадку, коли потерпілий помирає після набрання вироком законної сили стосовно особи, яка завдала йому тілесні ушкодження. У даному випадку для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами немає підстав, якщо вирок своєчасно не був оскаржений в апеляційному та касаційному порядках.

Нові факти й обставини повинні бути встановлені після ухвалення вироку, який вступив в законну силу.

Нові факти й обставини не були відомі суду до моменту оголошення судового рішення.

Невідомість суду про існування цих фактів і обставин, що не залежали від нього.

Отже, просто будь-які факти й обставини можуть і не бути підставою для перегляду

судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо вони мали місце після ухвалення вироку. Саме цим відрізняються нові факти й обставини від нововиявлених фактів і обставин.

У ст. 459 КПК України передбачає п´ять груп підстав, за якими вирішується питання про поновлення провадження за нововиявленими обставинами:

  • штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких Грунтується вирок;
  • зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
  • скасування судового рішення, яке стало підставою для постановлення ухвали, яку належить переглянути;
  • визнання Конституційним Судом України закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
  • інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або за раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Аналіз перелічених вище підстав дає можливість дійти висновку, що їх можна поділити на дві категорії, залежно від приналежності до якої визначається порядок визначення цих фактів за нововиявленими обставинами:

  • вчинення певними особами злочинних дій, які вплинули на правильність судового рішення (передбачені частково першою та повністю двома групами підстав);
  • наявність обставин, які не містили дій злочинного характеру, є збігом обставин, але «самі по собі або разом із раніше встановленими обставинами справи доводять неправильність засудження або виправдання підсудного» (частково перша та повністю третя, четверта, п´ята групи підстав).

Кожна з цих умов передбачає свій, властивий тільки їй порядок перегляду судових рішень.

Розглянемо більш детально кожну групу підстав.

Перша група підстав: штучне створення доказів або підроблення доказів завідомо їх неправильність, розрахована на введення в оману суд (наприклад, внесенням службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей або інше підроблення документів, за яке передбачено кримінальну відповідальність за ст. 366 КК України; цілеспрямоване підроблення документів іншими неслужбовими особами, що передбачено ст. 358 КК України) (за винятком вчинених слідчим, прокурором, слідчим суддею під час провадження у справі). Умовою таких дій є злочинний характер діяння та суттєвість інформації в документах, що входила в предмет доказування та завдяки якій суд дійшов хибного переконання про винуватість або невинуватість засудженого чи виправданої особи.

Неправильність перекладу, висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного обвинуваченого, може полягати у:

  • наданні завідомо неправильної інформації, яка передбачає кримінальну відповідальність за ст.ст. 383, 384 КК України (злочинність діяння);
  • добросовісній помилці, хибній думці як способу захисту підозрюваної чи обвинуваченої особи, що не передбачає кримінальної відповідальності (відсутність складу злочину).

Що стосується неправильності показань підозрюваного чи обвинуваченого, які були причиною винесення неправильного судового рішення, то вони не є злочинними як у разі помилкового уявлення, так і в разі завідомої неправильності. За винятком завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину, що тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України.

Отже, перший пункт ч. 2 ст. 459 КПК України, як і подібна норма в попередньому Кодексі, виписаний некоректно. Частково в ньому закладена причина ухвалення незаконного вироку суду як результату діянь певних осіб, що мають ознаки кримінального правопорушення (завідомо неправдивий переклад, завідомо неправдиві висновок і пояснення експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого), що потребує досудового розслідування і судового розгляду, ухвалення судового рішення, набрання чинності якого може підтвердити нововиявлені обставини, або дослідження зібраних на досудовому розслідуванні та представлення прокурором матеріалів, якщо не можна ухвалити вирок для вирішення питання щодо існування нововиявлених обставин в судовому засіданні з цього приводу.

Інша частина підстав належить до інших обставин, які не були відомі суду під час ухвалення вироку, не потребують досудового розслідування, а перевіряються безпосередньо в судовому засіданні за клопотанням учасників судового провадження (помилковий переклад, помилкові висновки і пояснення експерта, помилкові показання свідків, потерпілих, а також неправдиві показання обвинуваченого, підозрюваного, на яких Грунтувався вирок).

Друга група підстав зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, що спричинило саме істотну шкоду як одну з ознак злочину проти правосуддя, а не будь-яку іншу шкоду. Тобто ці зловживання можуть бути підставою для перегляду справи за умови, якщо вони визнані злочинними обвинувальним вироком, іншим судовим рішенням, що набрав законної сили чи матеріалами розслідування. Суб´єктами злочинного зловживання можуть бути не лише прокурор, а і його заступник, прокурори і старші прокурори місцевих органів прокуратури, начальник структурного підрозділу прокуратури та інші прокурорські працівники (ст. 56 Закону України «Про прокуратуру»). Зловживання в контексті цього пункту також можуть бути допущені начальником слідчого відділу.

Під зловживанням слідчого, прокурора (в контексті перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами) потрібно розуміти спотворення доказів, притягнення ними до кримінальної відповідальності завідомо невинуватих осіб, примушення давати показання, завідомо незаконне затримання, привід або арешт, порушення права на захист тощо, якщо ці дії призвели до самообмовлення, надання неправдивих показань, свідчень, висновків експерта, перекладів тощо, як наслідок постановлення неправосудного вироку.

Під зловживанням слідчого судді, суду необхідно розуміти вчинення ними умисних дій, які містять склад злочину, передбачений ст.ст. 374, 375 КК України, і спричинили винесення завідомо неправосудного вироку або ухвали.

У випадку, якщо винесення незаконного вироку (ухвали) пояснюється неправильною оцінкою доказів, неправильним застосуванням закону чи іншими порушеннями, не пов´язаними зі зловживаннями слідчого судді, суду, слідчого, прокурора, такі обставини не можуть слугувати підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Не є такою підставою і встановлення нових епізодів злочинних дій засудженого, якщо справу щодо них можна розслідувати і розглядати окремо.

Передбачені вище обставини, зазначені у пунктах 1 і частково 2, ч. 2 ст. 459 КПК України, що супроводжуються злочинними діями певних (вказаних вище) осіб, є підставами для перегляду судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами лише у тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили. Тобто ці обставини у вигляді певних дій осіб підпадають під ознаки кримінального правопорушення і за фактами штучного створення або підроблення доказів, завідомо неправильного перекладу, показань свідка, потерпілого, висновку і пояснень судового експерта, на яких Грунтується вирок, а також зловживань слідчого прокурора, слідчого судді чи суду, які були причетні до розслідування чи судового розгляду цього провадження, було проведено досудове розслідування, прокурором висунуте обвинувачення, а суд ухвалив обвинувальний вирок, який вступив в законну силу.

Єдиним винятком із цього правила є неможливість ухвалення вироку у зв´язку із:

  • смертю винної особи;
  • закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності;
  • закриттям кримінального провадження у зв´язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за іншими підставами (зміна обстановки тощо);
  • психічним захворюванням винної особи (за наявності постанови про застосування примусових заходів медичного характеру, що вступила в законну силу).

У такому випадку факт наявності обставин, зазначених у пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 459 КПК України, стверджується в матеріалах розслідування, на підставі яких закрито провадження на досудовому розслідуванні чи в суді.

За відсутності ознак злочину в діях третіх осіб: при наявності добросовісної помилки перекладача, добросовісних показань свідка, потерпілого, висновку та показань експерта, будь-яка неправильність показань підозрюваного чи обвинуваченого, якщо така неправильність призвела до ухвалення незаконного вироку суду, то підставою для перегляду є заява учасників судового провадження, за якою судом призначається поновлення кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Третя підстава скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Ця підстава ґрунтується на конституційному положенні (ст. 124 Конституції України) про запровадження кримінальної процесуальної преюдиції: судові рішення є обов´язковими для виконання на всій території усіма без винятку органами державної влади, установами, посадовими особами.

Пріоритет цього конституційного припису передбачений і ст. 90 чинного КПК України: рішення національного суду, яке вступило в законну силу, чи міжнародного суду, обов´язковість виконання якого підтверджена Верховною Радою України, «має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів».

Преюдиція похідна від презумпції істинності судового рішення, яке вступило в законну силу, і означає обов´язковість такого рішення суду для іншого. Цей інститут застосовується щодо доведених фактів і доказів, що їх обґрунтовують, фактів, які мають кримінально-правові наслідки, і входять до предмета доказування.

Преюдиції використовують на практиці в тих випадках, коли дії особи або фактичні обставини, які мають значення для пізнішого кримінального провадження, були встановлені й вирішені раніше іншим судом і тому виключаються з процедури доказування і не підлягають повторному дослідженню.

Однак скасування первісного судового рішення, яке стало підставою для обгрунтування пізнішого, спонукає до необхідності переглянути й рішення, яке було ухвалене пізніше і використало висновки попереднього.

Єдине, що обмежує можливість існування такої підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами: за кримінальною процесуальною теорією суті нововиявлених обставин, скасування первісного судового рішення повинно бути до ухвалення пізнішого судового рішення, але суд, скориставшись висновками іншого суду, не знав і не міг знати про його скасування.

Інакше цю підставу перегляду не можна віднести до нововиявлених обставин.

Четвертою групою є визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом.

Як і попередня, ця підстава перегляду судових рішень внесена у ст. 459 КПК України вперше з прийняттям чинного КПК України і викликає суперечки і пропозиції з її виключення як такої, що не може бути віднесена до нововиявлених обставин. Одним із ще не розглянутих законопроектів, поданих до Верховної Ради України, запропоновано вилучення цієї підстави із зазначеної норми і включення її до ст. 445 КПК України як третьої підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України в такій редакції: визнання Конституційним Судом України закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованих судом.

Чому визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншої норми не можна вважати підставою для нововиявлених обставин?

У пункті 4 ст. 459 КПК України зазначено: «Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається». З цим можна повністю погодитися. Адже якщо новий закон скасовує чи пом´якшує кримінальну відповідальність, вступає в дію п. 3 ч. 5 КК України «Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність», завдяки якому у відповідність з новим законом приводяться раніше ухвалені вироки, які вступили в законну силу і виконуються. У зв´язку з цим їх перегляд за нововиявленими обставинами чи з інших підстав непотрібний.

Визнання Конституційним Судом України неконституційності норми кримінального закону забезпечує її повне чи часткове незастосування у подальшому, але зворотної сили немає, оскільки підставою для застосування п. 3 ст. 5 КК України є лише закон, а не рішення Конституційного Суду України (див. рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1рп-2011).

В такому разі може бути лише єдиний шлях для вирішення цієї проблеми: після прийняття рішення Конституційним Судом України про неконституційність певної норми внесення законопроекту до Верховної Ради України про скасування чи зміну такої норми закону або іншого нормативно-правового акта.

Крім того, в нинішній редакції закону п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України може розцінюватися як підстава нововиявленої обставини лише в разі прийняття такого рішення Конституційним Судом України до ухвалення судового рішення, яке переглядається, про що суду було невідомо.

Іншими обставинами, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (п. 5 ч. 2 ст. 459 КПК України), можуть бути:

  • виявлення живою особи, яка вважалася вбитою;
  • виявлення факту неосудності засудженого в момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння;
  • дані про невинуватість засудженого в цілому чи в певній частині кримінальних правопорушень або про винуватість у більш тяжкому кримінальному правопорушенні за умови, якщо його неможливо окремо розглядати на досудовому розслідуванні (наприклад, засудженого було звинувачено у заподіянні тілесних ушкоджень, а фактично ще до винесення вироку настала смерть потерпілого);
  • встановлення більшого розміру викраденого майна;
  • викриття обману, якщо засуджений видав себе за іншу особу;
  • достовірні дані про вчинення злочину іншою особою;
  • інші обставини, які були невідомі суду під час винесення судового рішення.

Отже, в даному випадку спотворення обставин виникло не у зв´язку із завідомим вчиненням певними особами діянь, що мають ознаки кримінального правопорушення.

Причиною їх може бути збіг обставин, які зробили їх невідомими для учасників кримінального провадження, неадекватне з якихось причин сприйняття свідками чи учасниками розслідуваних подій тощо.

Досудове розслідування для встановлення цих фактів і обставин (у КПК України 1960 року проводив прокурор за своєю постановою) чинним КПК України не передбачено. В таких випадках учасники судового провадження подають заяву про такий перегляд до суду «З обґрунтуванням та посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин та зміст вимог особи, яка подає заяву» (п. 5 ч. 2 ст. 462 КПК України).

Отже, провадження за нововиявленими обставинами здійснюється:

  • за заявою учасника судового провадження, до якого приєднаний вирок суду, який набрав законної сили, стосовно штучного спотворення, підроблення доказів, зловживання службовим становищем особою чи іншого завідомого спотворення доказів у кримінальному провадженні, рішення у якому буде переглядатися;
  • за заявою учасника судового провадження, до якого додаються ухвала (постанова) суду чи прокурора про закриття кримінального провадження або матеріалами досудового розслідування у випадку, якщо не можна ухвалити вирок стосовно діянь осіб, передбачених пунктами 1 і 2;
  • за заявою учасника судового провадження, до якого можуть бути додані документи або копії документів, які мають значення для кримінального провадження і не були відомі під час ухвалення судового рішення.

Право звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має прокурор, уповноважений на підставі ст. 37 КПК України на здійснення функцій прокурора у конкретному кримінальному провадженні.

За частиною 4 ст. 36 КПК України право на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають також службові особи органів прокуратури вищого рівня: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокурори і їх заступники.

Інші особи, які мають право на перегляд вироку, ухвали це учасники судового провадження, а також інші особи, які за ч. 2 ст. 24 КПК України мають право на подання такої заяви, якщо це стосується їхніх прав, свобод та інтересів незалежно від того, чи брала ця особа участь у судовому засіданні. Наприклад, п. 8 ст. 284 КПК України передбачає необхідність кримінального провадження, в тому числі щодо померлого підозрюваного, обвинуваченого для його реабілітації за заявою його близьких родичів.

Для перегляду судового рішення будь-якої інстанції за нововиявленими обставинами, яке набрало законної сили, подається заява:

  • упродовж трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини;
  • перегляд з цих підстав виправдувального вироку допускається лише протягом передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, які передбачені у ст.ст. 49, 106 КК України;
  • за наявності обставин, які підтверджують вчинення особою більш тяжкого кримінального правопорушення, ніж те, за яке вона була засуджена, судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжке кримінальне правопорушення;
  • за наявності обставин, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого кримінального правопорушення, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами строками не обмежено (ст.ст. 460, 461 КПК України).

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається безпосередньо до суду тієї інстанції, який перший допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин. Якщо суддею вчинено злочин, внаслідок якого ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення, заява подається до суду тієї інстанції, суддею якого він був.

Заява повинна бути у письмові формі, реквізити якої передбачені ст. 462 КПК України, що становлять:

  • Найменування суду, до якого подається заява.
  • Прізвище, ім´я та по батькові, поштова адреса заявника, номер засобу зв´язку, адреса електронної пошти (якщо є).
  • Судове рішення, про перегляд якого ставиться питання.
  • Обставини, що могли вплинути на судове рішення, але були невідомі і не могли бути відомі суду та цій особі.
  • Обгрунтування обставин, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.
  • Перелік документів, інших матеріалів, які додаються.
  • Оформлені належним чином документи, що підтверджують повноваження захисника, представника.
  • Копії заяви для інших учасників процесу (не поширюється на особу, що тримається під вартою).
  • Особа, яка подає заяву, має право додати до неї документи або копії документів, які мають значення для кримінального провадження і не були відомі на час ухвалення судового рішення.

Порядок розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що надійшла до суду, регламентований наступним чином:

  • заява передається в порядку черговості судді суду. У розгляді такої заяви не може брати участь суддя, який в будь-якій інстанції вже брав участь в ухваленні судового рішення або в його перегляді в загальному порядку;
  • не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє належність в ній всіх реквізитів, передбачених ст. 426 КПК України, і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами. Якщо зміст письмової заяви не відповідає законним вимогам, за ухвалою судді вона повертається заявнику разом з ухвалою та усіма поданими до неї матеріалами.

Суд так само чинить у випадку, коли:

  • заяву подала особа, яка не має права на таке подання;
  • вона подана з порушенням строку, передбаченого частинами 1-3 ст. 461 КПК України;
  • після відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами суддя надсилає учасникам судового провадження заяви про перегляд, повідомляє відомості про призначення дати, часу та місця судового засідання.

Законом передбачено право заявника відмовитися від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до початку судового розгляду (ст. 465 КПК України). Суд може прийняти таку відмову і в такому разі ухвалою закриває кримінальне провадження за нововиявленими обставинами. Особа, яка відмовилася від заяви про перегляд, не має права повторно звертатися до суду з такою самою заявою з таких самих підстав. Аналіз редакції цієї норми свідчить про те, що повторна заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, де вказані нові підстави перегляду, може бути прийнята і розглянута судом.

Порядок здійснення судового рішення за нововиявленими обставинами регламентований лише ст. 466 КПК України, відповідно до якої суд має право:

  • неприбуття в суд повідомлених про дату, час та місце проведення судового засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення;
  • зупинити виконання судового рішення до закінчення перегляду своєю ухвалою;
  • не досліджувати докази щодо обставин, що встановлені в судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Стосовно можливості розгляду заяви в разі неприбуття повідомлених осіб, вважається, що у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обов´язково повинні брати участь: сам заявник, прокурор, засуджений, його захисник чи представник та законний представник.

Обов´язкова присутність заявника у судовому провадженні викликана тим, що він повинен надати докази (аргументи), завдяки яким можна зробити висновок про наявність нововиявлених обставин.

Участь прокурора у судовому розгляді (перегляді судових рішень) це конституційна засада правосуддя, яка передбачає обов´язкову його участь у кримінальних провадженнях на всіх його стадіях, оскільки саме ним висунуте обвинувачення, саме він підтримував державне обвинувачення, перегляд судового рішення щодо якого буде здійснюватися судом.

Що стосується потерпілого (його представників і законних представників), засудженого (його захисника, представника чи законного представника), то судове рішення, щодо якого ставиться питання про скасування чи зміну, пов´язане з їхніми правами і свободами.

За статтею 43 КПК України виправданий, засуджений має права обвинуваченого, регламентовані у ст. 42 КПК України в обсязі, необхідному для його захисту, на відповідній стадії судового провадження.

Необхідно зазначити, що порядок безпосереднього судового розгляду заяви за нововиявленими обставинами в цьому Кодексі виписаний фрагментарно, а саме: «... згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд» (ч. 1 ст. 466 КПК України).

З огляду на загальні засади процесуального порядку кримінальних проваджень та враховуючи особливості судового розгляду таких заяв вважається, що:

  • обов´язок доказування наявності нових фактів та обставин, виявлених після набрання чинності ухваленого судового рішення у кримінальному провадженні, покладається на заявника;
  • необхідність проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій за цими фактами й обставинами потребує доповнення до норм Глави 34 КПК України щодо можливості вирішення судом клопотання учасників судового розгляду про надання доручення прокурору чи відповідному органу досудового розслідування щодо їх проведення;
  • в такому самому порядку необхідно вирішувати питання, якщо під час судового розгляду зазначеної заяви буде встановлено причетність певних службових і неслужбових осіб до спотворення доказів для перевірки цієї версії шляхом досудового розслідування.

Прокурор у судовому розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами має статус державного обвинувача. Його повноваження (за загальними правилами, передбаченими засадами кримінального провадження) можна визначити так:

прокурор бере активну участь у судовому дослідженні представлених заявником доказів і аргументів щодо нововиявлених обставин і фактів;

якщо він є заявником цих підстав:

  • подає докази, що свідчать про існування нових фактів і обставин;
  • бере участь у дослідженні контраргументів, представлених іншими учасниками провадження;
  • вносить пропозицію про відмову в задоволенні заяви (залишення її без задоволення), скасування вироку й ухваленні нового, зміни вироку; закриття провадження;
  • на правах державного обвинувача в суді першої інстанції має право змінити обвинувачення, відмовитися від нього, звертатися до суду з клопотанням про висунення додаткового обвинувачення згідно зі ст.ст. 338-341 КПК України, виголошує промову;
  • при розгляді зазначеної заяви в порядку апеляційного чи касаційного провадження бере участь у дослідженні представлених доказів або в обговоренні їх, користуючись повноваженнями прокурора в апеляційному чи касаційному провадженнях, висловлює власну думку щодо результатів обговорення доводів заяви;
  • має право на оскарження нового судового рішення, ухваленого в результаті розгляду заяви в порядку, передбаченому КПК України, для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

За результатами кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право:

  • скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок;
  • скасувати вирок чи ухвалу та постановити свою ухвалу (наприклад, щодо закриття кримінального провадження, зміни вироку);
  • залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

При ухваленні нового судового рішення суд керується повноваженнями суду відповідної інстанції.

З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цьому кримінальному провадженні.

Питання для самоконтролю

  1. Поняття «судове провадження за нововиявленими обставинами».
  2. Характерні ознаки нововиявлених обставин.
  3. Підстави початку судового провадження за нововиявленими обставинами.
  4. Порядок судового провадження за нововиявленими обставинами.
  5. Результати судового провадження за нововиявленими обставинами.

загрузка...