Навігація
Посилання
Купить духи trama от Simone Cosac Profumi Simone Cosac Profumi купить Киев кремчик.


Актуальні питання кримінального процесу України

§ 12.3. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)


Під видачею особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція), розуміється видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає такі етапи: 1) офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; 2) перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; 3) прийняття рішення за запитом; 4) фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

Сутність видачі особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція), виходить із змісту та обсягу такого напряму співробітництва, що визначається міжнародними зобов´язаннями України. Основою цього є положення двох основних багатосторонніх договорів України: Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, а також Додаткового протоколу від 15 жовтня 1975 року та Другого додаткового протоколу від 17 березня 1978 року до цієї Конвенції; Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протоколу від 29 березня 1997 року до цієї Конвенції, а також двосторонніх міжнародних договорів України, зокрема: Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію від 10 грудня 1998 року; Договір між Україною та Республікою Індія про видачу правопорушників від 3 жовтня 2002 року; Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників від 21 жовтня 2003 року; Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників від 4 листопада 2003 року; Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників від 11 травня 2004 року та інші.

Міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні є можливим за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв´язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. Згідно зі ст. 574 КПК України центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є, відповідно, Генеральна прокуратура України (у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування) та Міністерство юстиції України (у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку). Водночас відповідно до положення ст. 80 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, на підставі якої зносини з питань видачі, карного переслідування, а також виконання слідчих доручень, що стосуються прав громадян і на які потрібно санкції прокурора, здійснюються виключно генеральними прокурорами (прокурорами) договірних сторін. Такий напрям міжнародного співробітництва можна диференціювати на: видачу особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція) з України та видачу особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція) в Україну.

Кримінальні процесуальні відносини, пов´язані з видачею особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстра

диція) з України, розпочинаються із затримання такої особи на території України. Таке затримання згідно з ч. 1 ст. 582 КПК України здійснюється уповноваженою службовою особою (особою, якій за законом надано право здійснювати затримання). Цими особами можуть бути, наприклад працівники міліції в межах своєї компетенції, користуючись повноваженнями, визначеними п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», а саме: затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України.

Основною підставою такого затримання є розшук особи правоохоронними органами інших держав. При цьому процедура затримання повинна відбуватися виключно в межах чинного законодавства України.

Так, згідно зі ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється. Особливу увагу необхідно звертати на роз´яснення прав такій особі, причому у такому разі слід виконувати як загальні вимоги, передбачені ч. 4 ст. 208 КПК України, так і вимоги ст. 581 КПК України, відповідно до яких затримана особа має наступні права:

1) мати захисника і побачення з ним за умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, на присутність захисника під час допитів;

2) отримувати медичну допомогу;

3) давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього;

4) негайно повідомити інших осіб (близьких родичів, членів сім´ї чи інших осіб за вибором цієї особи) про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК України;

5) вимагати перевірку обґрунтованості затримання;

6) знати, у зв´язку з яким кримінальним правопорушенням надійшов запит про її видачу;

7) брати участь у розгляді судом питань, пов´язаних з її триманням під вартою і запитом про її видачу;

8) ознайомлюватися із запитом про видачу або одержати його копію;

9) оскаржувати рішення про тримання під вартою, про задоволення запиту про видачу;

10) висловлювати в судовому засіданні власну думку щодо запиту про видачу;

11) звертатися з проханням про застосування спрощеної процедури видачі. Водночас особі, стосовно якої розглядається питання про видачу і яка не володіє державною мовою, забезпечується право робити заяви, заявляти клопотання, виступати в суді мовою, якою вона володіє, користуватися послугами перекладача, а також отримати переклад судового рішення та рішення центрального органу України мовою, якою вона користувалася під час розгляду.

Якщо особа, стосовно якої розглядається питання про видачу, є іноземцем і тримається під вартою, то вона має право на зустрічі з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 КПК України, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК України; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов´язків затриманого. Протокол про затримання підписують особа, яка його склала, і затриманий. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів органом, що здійснив затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.

Про факт затримання прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який упродовж трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави. Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя також повідомляє Міністерство закордонних справ України.

Прокурор повинен зважати на те, що затримана особа негайно звільняється, якщо: протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту; встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.

Обставинами, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється відповідно до ст. 589 КПК України, є наступні: особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України; злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України; закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу; компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію); видача особи (екстрадиція) суперечить зобов´язанням України за міжнародними договорами України; наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України. При цьому особа, якій надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров´ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України. У разі відмови у видачі з мотивів громадянства та наявності статусу біженця або з інших підстав, що не виключають здійснення кримінального провадження, за клопотанням компетентного органу іноземної держави Генеральна прокуратура України доручає здійснення досудового розслідування стосовно цієї особи в порядку, передбаченому КПК України.

Після затримання особи прокурору необхідно зосередити свою увагу на застосуванні до особи тимчасового арешту. Так, згідно з п. 10 ч. 1 ст. 541 КПК України тимчасовий арешт взяття під варту особи, розшукуваної за вчинення злочину за межами України, на строк, визначений КПК України або міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екстрадицію). Відповідно ст. 583 КПК України до затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу. У разі якщо максимальний строк тимчасового арешту закінчився, а запит про видачу цієї особи не надійшов, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту. Для застосування тимчасового арешту прокурор повинен звернутися до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, із клопотанням про застосування тимчасового арешту. Зазначене клопотання має бути розглянуто слідчим суддею у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання особи.

Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт. Екстрадиційний арештом відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 541 КПК України йменується застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції). Клопотання подається до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою, який після його одержання встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора. При розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу. Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців. Водночас за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов´язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом). При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов´язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов´язково враховує:

1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень;

2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, враховуючи обставини, встановлені під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики;

3) вік та стан здоров´я особи, видача якої запитується;

4) міцність соціальних зв´язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців. У разі порушення особою, щодо якої розглядається запит про її видачу, умов обраного запобіжного заходу слідчий суддя за клопотанням прокурора має право постановити ухвалу про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи.

Зауважимо, що як ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту чи відмова в його застосуванні, так і ухвала про застосування екстрадиційного арешту чи відмова в застосуванні екстрадиційного арешту може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, прокурором.

Особливу увагу необхідно звертати на такий інститут, як екстрадиційна перевірка. Це діяльність визначених законом органів щодо встановлення та дослідження передбачених міжнародним договором України, іншими актами законодавства України обставин, що можуть перешкоджати видачі особи (екстрадиції), яка вчинила злочин. Екстрадиційна перевірка проводиться центральним органом України або за його дорученням чи зверненням прокуратури Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя упродовж шістдесяти днів, причому цей строк може бути продовжено відповідним центральним органом України. Після проведення екстрадиційної перевірки всі відповідні матеріали разом із висновком щодо такої перевірки надсилаються відповідному центральному органу України.

Саме за результатами екстрадиційної перевірки приймається рішення про видачу особи з України. Так, після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України (Генеральна прокуратура України) приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою. Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято. У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави. Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.

Рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов´язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України. Розгляд такої скарги здійснюється слідчим суддею упродовж п´яти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним представником. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили та її виконання. Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку лише прокурором з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України, якщо скасування рішення про видачу (екстрадицію) перешкоджає подальшому провадженню щодо особи, видача якої запитувалася іноземною державою.

Після набрання чинності рішення про видачу (екстрадицію) центральний орган України надає відповідні доручення (направляє звернення) компетентним органам України щодо фактичної передачі особи, яка має бути здійснена упродовж п´ятнадцяти днів з дати, встановленої для її передачі. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти.

Новелою КПК України є інститут спрощеного порядку видачі осіб з України, який врегульований ст. 588 КПК України, і полягає в тому, що особі, щодо якої надійшов запит про її видачу, повідомляється про право звертатися з проханням згідно з цією статтею про застосування спрощеного порядку видачі і роз´яснюється порядок надання відповідної заяви. Спрощений порядок видачі з України особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви такої особи про її згоду на видачу, оформленої у присутності захисника та затвердженої слідчим суддею. У разі одержання відповідної заяви видача можлива без проведення в повному обсязі перевірки наявності можливих перешкод для видачі.

Прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про затвердження згоди особи на видачу. Слідчий суддя розглядає клопотання за участю особи, яка підлягає видачі, її захисника та прокурора. Слідчий суддя зобов´язаний переконатися, що особа, яка підлягає видачі, добровільно погоджується на свою видачу і усвідомлює всі наслідки цієї видачі, після чого постановляє ухвалу про затвердження згоди особи на її спрощену видачу або про відмову в цьому. У разі отримання заяви про згоду особи на видачу запитуючій стороні та її затвердження ухвалою слідчого судді прокурор передає заяву на розгляд центральному органу України, який протягом трьох днів розглядає її та приймає рішення про можливість застосування спрощеного порядку видачі. Якщо особа, щодо якої надійшов запит про видачу, не погоджується на свою видачу, застосовується звичайний порядок розгляду запиту про видачу. Після затвердження слідчим суддею згоди особи на застосування спрощеного порядку видачі така згода не може бути відкликана.

Наступна сфера діяльності прокурора на цьому напрямі міжнародного співробітництва пов´язана з видачею особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадицією) в Україну.

Першим етапом є отримання від іноземного правоохоронного органу або територіального підрозділу Укрбюро Інтерполу повідомлення про затримання особи, яка перебуває у розшуку на території іншої країни. Після отримання такої інформації необхідно перевірити вимоги щодо екстрадиційності злочину, тобто вимоги, передбачені ст. 573 КПК України, зокрема, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв´язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

Надалі прокурор повинен правильно скласти запит (клопотання). Клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування з дотриманням вимог, передбачених КПК України та відповідним міжнародним договором України.

У статті 575 КПК України передбачено наступні вимоги до такого клопотання. Воно складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину тощо. До клопотання додаються документи:

1) засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;

2) копія вироку з підтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;

3) довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні;

4) положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;

5) висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону України про громадянство;

6) довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;

7) інформація про перебіг строків давності;

8) інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.

Прокурор повинен дотримуватися вимог, передбачених відповідним міжнародним договором України.

Так, у статті 12 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року визначено, що запит складається у письмовій формі і надсилається дипломатичними каналами. Інші шляхи передачі запитів можуть бути встановлені за прямою згодою між двома або кількома сторонами. Запит супроводжується:

1) оригіналом або завіреною копією обвинувального вироку та постанови суду або постанови про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку ж силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої сторони;

2) викладом правопорушень, за які вимагається видача. Час і місце їх вчинення, їх юридична кваліфікація і посилання на відповідні правові положення зазначаються якнайточніше;

3) копією відповідних законодавчих актів або, коли це неможливо, викладом відповідного закону і, якщо можливо, якнайточнішим описом відповідної особи, а також будь-якою іншою інформацією, яка може сприяти встановленню її особи та громадянства.

Згідно зі ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року вимога про видачу повинна містити наступні відомості: найменування запитуючої і запитуваної установ; опис фактичних обставин діяння і текст закону запитуючої договірної сторони, на підставі якого це діяння визнається злочином з наведенням міри покарання, яку передбачає цей закон; прізвище, ім´я, по батькові особи, що підлягає видачі, її рік народження, громадянство, місце проживання чи перебування, якщо можливо опис зовнішності, фотокартку, відбитки пальців та інші відомості про її особистість; дані про розмір шкоди, заподіяної злочином. До вимоги про видачу для здійснення карного переслідування повинна бути долучена засвідчена копія постанови про взяття під варту. До вимоги про видачу для приведення вироку до виконання повинні бути додана засвідчена копія вироку з відміткою про набрання законної сили і текст положення карного закону, на підставі якого особа засуджена. Якщо засуджений уже відбув частину покарання, повідомляються також дані про це.

За наявності двосторонніх угод між державами, прокурору необхідно враховувати відповідні норми таких домовленостей. Зокрема, у ст. 5 Договору між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників від 11 травня 2004 року зазначено, що запит про видачу правопорушників складається у письмовій формі, містить інформацію і до нього додаються такі документи:

1) найменування запитуючого органу;

2) текст положень закону, відповідно до яких вчинене діяння вважається злочином на території запитуючої сторони та визначається відповідне покарання;

3) прізвище, ім´я, по батькові, а також громадянство особи, видача якої запитується, дата народження, місце проживання, особливі прикмети, фотографія, відбитки пальців та будь-яка інша необхідна інформація;

4) опис злочину, в зв´язку з яким запитується видача, час та місце скоєння злочину, кваліфікація злочинних дій та посилання на відповідні положення закону;

5) остаточний вирок, постанова про взяття під варту або будь-який інший документ, що має таку саму дію, а також довідку про строк покарання, який уже відбутий. Якщо запитуваній стороні потрібна будь-яка додаткова інформація або документи, то вона може вимагати від іншої сторони надати необхідну інформацію або документи та може встановлювати строк її отримання. Якщо запитуюча сторона не надає додаткової інформації або документів у встановлений строк, тримання під вартою особи, видача якої вимагається, припиняється запитуючою стороною. Проте зазначене вище не перешкоджає подальшому затриманню відповідної особи після одержання додаткової інформації або документів.

Клопотання про видачу особи (екстрадицію) передаються до відповідного центрального органу України через прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокуратури у десятиденний строк з дня затримання особи на території іноземної держави. У зазначений строк керівник відповідного органу досудового розслідування у складі центрального апарату органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань України безпосередньо передає Генеральній прокуратурі України клопотання про видачу особи (екстрадицію). Центральний орган України за наявності підстав, передбачених міжнародним договором України, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою протягом п´яти днів з дня отримання клопотання.

За результатами розгляду запиту Генеральної прокуратури України про видачу особи компетентним органом іноземної держави можуть бути прийняті наступні рішення: задоволення запиту у повному обсязі; задоволення запиту частково (з відмовою за окремі правопорушення з мотивів строку давності, неекстрадиційності злочину тощо); відкладення виконання запиту (якщо це може перешкоджати кримінальному провадженню на території іноземної держави тощо); відмова у видачі запитуваної особи (з підстав, передбачених національним законодавством іноземної держави або міжнародних зобов´язань, зокрема з мотивів громадянства особи, неекстрадиційності злочину, строків давності тощо).

Видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція). При цьому обмеження, висловлені компетентним органом іноземної держави під час прийняття рішення про видачу особи в Україну, є обов´язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень. У разі вчинення особою до її видачі (екстрадиції) іншого злочину, не зазначеного у запиті про видачу, притягти таку особу до кримінальної відповідальності або виконати вирок суду за цей злочин можна лише після отримання згоди компетентного органу іноземної держави, що видала особу. Запит про надання такої згоди готується та надсилається в порядку, передбаченому для запиту про видачу особи (екстрадицію). Разом з тим у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинений нею після видачі, отримання такої згоди не вимагається. Час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв´язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України.

Після завершення кримінального провадження прокурор, який здійснював повноваження у відповідному кримінальному провадженні, на момент його завершення зобов´язаний надіслати центральному органу України повідомлення про результати кримінального провадження щодо виданої особи для подальшого інформування уповноваженого (центрального) органу запитуваної держави. При цьому відповідно до ст. 69 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року Україна як договірна сторона зобов´язана повідомляти запитувану сторону про результати провадження у кримінальній справі проти виданої їй особи, а на прохання запитуваної сторони висилається також і копія остаточного рішення.

Розглянемо інститут тимчасової видачі, який врегульовано ст. 579 КПК України. Так, за необхідності запобігання закінченню строків давності притягнення до кримінальної відповідальності або втраті доказів у кримінальному провадженні може бути направлено запит про тимчасову видачу, який готується в порядку, передбаченому для підготовки документів та направлення запитів про видачу особи (екстрадицію). У разі задоволення запиту про тимчасову видачу така особа має бути повернута до відповідної іноземної держави у погоджений строк. За потреби компетентний орган України, який здійснює кримінальне провадження, готує документи про продовження строку тимчасової видачі, що надсилаються відповідному центральному органу не пізніш як за двадцять днів до закінчення строку тимчасової видачі.

Питання для самоконтролю

  1. Поняття «видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція)».
  2. Правова основа екстрадиції.
  3. Порядок видачі осіб з України.
  4. Порядок екстрадиції осіб в Україну.

загрузка...