Навігація
Посилання


Актуальні питання кримінального процесу України

§ 12.4. Кримінальне провадження у порядку перейняття


Перейняття кримінального провадження здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом. Водночас незакінчене кримінальне провадження може бути передане іншій державі за умови, що видача особи, яка підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, неможлива або у видачі такої особи Україні відмовлено.

Діяльність прокурора у зазначеному напрямі міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні Грунтується на положеннях Глави 45 «Кримінальне провадження у порядку перейняття» та міжнародних договорів України, до яких необхідно віднести такі багатосторонні договори: Європейську конвенцію про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 року; Конвенцію про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року та Протокол від 29 березня 1997 року до цієї Конвенції. Питання перейняття кримінального провадження також врегульовані у деяких двосторонніх міжнародних договорах, зокрема: Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року; Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 7 липня 1993 року; Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року; Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах від 23 травня 1995 року та інші.

Цей напрям міжнародного співробітництва можна диференціювати на: кримінальне провадження у порядку перейняття з України та кримінальне провадження у порядку перейняття в Україну.

Кримінальні процесуальні відносини, пов´язані з кримінальним провадженням у порядку перейняття з України, розпочинаються із підготовки відповідного клопотання про передання кримінального провадження іншій країні. Таке клопотання складається слідчим за погодженням з прокурором або прокурором.

Згідно зі ст. 8 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 року Україна може звернутися до іншої договірної держави із клопотанням про порушення кримінального переслідування в одному або кількох таких випадках:

1) якщо підозрювана особа має постійне помешкання в запитуваній державі;

2) якщо підозрювана особа є громадянином запитуваної держави або якщо ця держава є країною його походження;

3) якщо підозрювана особа відбуває або має відбувати в запитуваній державі покарання, яке передбачає позбавлення волі;

4) якщо в запитуваній державі за той самий злочин або за інші злочини проти підозрюваної особи порушено кримінальне переслідування;

5) якщо вона вважає, що передача провадження виправдана інтересами встановлення істини, і зокрема, що найбільш суттєві докази знаходяться в запитуваній державі;

6) якщо вона вважає, що виконання в запитуваній державі вироку, у разі винесення такого, може збільшити можливість соціальної реабілітації засудженого

;

7) якщо вона вважає, що присутність на судовому засіданні підозрюваної особи не може бути забезпечена в запитуючій державі, в той час як її присутність на судовому засіданні може бути забезпечена в запитуваній державі;

8) якщо вона вважає, що не може сама виконати вирок, у разі винесення такого, навіть з використанням екстрадиції, в той час як запитувана держава спроможна це зробити.

Відповідно до ст. 73 Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року доручення про здійснення кримінального переслідування повинне містити: найменування запитуючої установи; опис діяння, у зв´язку з яким спрямоване доручення про здійснення переслідування; можливий більш точний час і місце здійснення діяння; текст положення закону запитуючої договірної сторони, на підставі якого діяння визнається злочином, а також текст інших законодавчих норм, що мають істотне значення для провадження в справі; прізвище й ім´я підозрюваної особи, її громадянство, а також інші відомості про особу; заяви потерпілих у кримінальних справах, порушених за заявою потерпілого, і заяви про відшкодування шкоди; зазначення розміру збитку, заподіяного злочином. До доручення додаються наявні в розпорядженні запитуючої договірної сторони матеріали карного переслідування, а також докази. При направленні запитуючою договірною стороною порушеної кримінальної справи розслідування у цій справі продовжується запитуваною договірною стороною відповідно до свого законодавства. Кожен документ, що знаходиться у справі, повинен бути засвідчений гербовою печаткою компетентної установи юстиції запитуючої договірної сторони.

Складаючи (погоджуючи) клопотання, прокурору необхідно зважати на те, що зміст та форма клопотання про перейняття кримінального провадження повинні відповідати вимогам КПК України (ст.ст. 548, 600) та відповідних міжнародних договорів, згода на обов´язковість яких надана Верховною Радою України. Клопотання та долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу. Клопотання та долучені до нього документи супроводжуються засвідченим у встановленому порядку перекладом мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою. Клопотання надсилається за кордон поштою, а в невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв´язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв´язку.

Окрім зазначених загальних вимог, у ч. 2 ст. 600 КПК України вказано, що клопотання про перейняття кримінального провадження повинно містити: назву органу, який здійснює кримінальне провадження; посилання на відповідний міжнародний договір про надання правової допомоги; найменування кримінального провадження, передання якого запитується; опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію; прізвище, ім´я, по батькові особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, дату і місце народження, місце проживання або перебування та інші відомості про неї. До клопотання додаються такі документи: матеріали кримінального провадження; текст статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення, щодо якого здійснюється провадження; відомості про громадянство особи. Разом з клопотанням та документами компетентному органу іншої держави передаються наявні речові докази. Усі копії матеріалів обов´язково залишаються в органі, який здійснював кримінальне провадження в Україні.

Таке клопотання відповідно до ч. 1 ст. 599 КПК України розглядається уповноваженим (центральним) органом України (Генеральною прокуратурою України, а у випадках, передбачених чинним міжнародним договором України відповідною прокуратурою обласного рівня) упродовж двадцяти днів з моменту надходження. При цьому на вимогу уповноваженого (центрального) органу України слідчий або поновлює кримінальне провадження, або продовжує якщо це передбачено КПК України строки розслідування або тримання під вартою з урахуванням часу, необхідного для перейняття його компетентним органом іноземної держави.

За результатами розгляду уповноважений (центральний) орган України направляє клопотання та супутні документи до запитуваної сторони або повертає таке клопотання відповідному прокурору чи органу досудового розслідування із відповідними вказівками.

Згідно зі ст. 601 КПК України з моменту перейняття компетентним органом іншої держави кримінального провадження відповідні органи України не мають права здійснювати будь-які процесуальні дії щодо особи у зв´язку з кримінальним правопорушенням, стосовно якого передано кримінальне провадження, інакше, ніж на підставі запиту про надання міжнародної правової допомоги з боку держави, яка перейняла кримінальне провадження. При цьому закриття компетентним органом іноземної держави переданого кримінального провадження на стадії досудового розслідування не перешкоджає відновленню провадження в Україні та подальшому розслідуванню в порядку, передбаченому КПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов´язковість якого надана Верховною Радою України, не встановлено інше.

Кримінальні процесуальні відносини, пов´язані з кримінальним провадженням у порядку перейняття в Україну, розпочинаються з отриманням уповноваженим (центральним) органом України відповідного клопотання компетентних органів інших держав. При цьому КПК України у ч. 2 ст. 595 визначив вичерпний перелік умов, за яким кримінальне провадження, в якому судовими органами іноземної держави не було ухвалено вирок, може бути перейняте Україною, а саме:

1) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є громадянином України і перебуває на її території;

2) особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, є іноземцем або особою без громадянства і перебуває на території України, а її видача згідно із цим Кодексом або міжнародним договором України неможлива або у видачі відмовлено;

3) запитуюча держава надала гарантії, що у разі ухвалення вироку в Україні особа, яка притягається до кримінальної відповідальності, не піддаватиметься у запитуючій державі державному обвинуваченню за те ж кримінальне правопорушення;

4) діяння, якого стосується запит, є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність.

Кримінальне провадження не може бути перейняте, якщо:

  • не дотримані умови, визначені ч. 2 ст. 595 КПК України або міжнародного договору, згода на обов´язковість якого надана Верховною Радою України; 2) щодо цієї ж особи у зв´язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено виправдувальний вирок;
  • щодо цієї ж особи у зв´язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні судом ухвалено обвинувальний вирок, за яким покарання вже відбуте або виконується;
  • щодо цієї ж особи у зв´язку з тим же кримінальним правопорушенням в Україні закрите кримінальне провадження або її звільнено від відбування покарання у зв´язку з помилуванням або амністією;
  • провадження щодо заявленого кримінального правопорушення не може здійснюватися у зв´язку із закінченням строку давності.

Міжнародні договори України також містять підстави відмови у перейнятті кримінального провадження. Так, у ст. 10 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 року зазначено, що запитувана держава не вживає дій щодо клопотання:

1) якщо особа підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого законодавством договірної держави;

2) злочин, щодо якого заявляється клопотання про порушення кримінального переслідування, не становить злочин у разі вчинення на її території і коли за таких обставин злочинцю не може бути призначена міра покарання також згідно із власним законодавством;

3) якщо на час подання клопотання вже минули строки притягнення до кримінальної відповідальності згідно із законодавством запитуючої держави.

За наявності хоча б одної з зазначених вище умов Генеральна прокуратура України відмовляє у перейнятті кримінального провадження та повертає матеріали відповідним органам іноземної держави з обґрунтуванням підстав відмови.

У разі перейняття кримінального провадження Генеральна прокуратура України в порядку, передбаченому КПК України, доручає здійснення досудового розслідування відповідному прокурору, про що повідомляє державу, яка надіслала запит.

Кримінальне провадження після його перейняття Україною починається зі стадії досудового розслідування та здійснюється згідно з вимогами КПК України. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законодавством, можуть бути визнані допустимими під час судового розгляду в Україні, якщо це не порушує засад судочинства, передбачених Конституцією України та КПК України, і вони не отримані з порушенням прав людини і основоположних свобод. Не потребують легалізації відомості, визнані судом допустимими. Слідчий, прокурор України після перейняття кримінального провадження мають право здійснювати будь-які визначені КПК України процесуальні дії. За наявності достатніх підстав для повідомлення про підозру воно повинно бути здійснене згідно з законом України про кримінальну відповідальність і в порядку, передбаченому КПК України.

Покарання, що призначається судом, не повинно бути суворішим від покарання, передбаченого законом запитуючої держави за таке саме кримінальне правопорушення. Компетентному органу запитуючої держави надсилається копія остаточного процесуального рішення, що набуло законної сили.

Питання для самоконтролю

  1. Поняття «перейняття кримінального провадження».
  2. Правова основа перейняття кримінального провадження.
  3. Порядок перейняття кримінального провадження з України.
  4. Порядок перейняття кримінального провадження в Україну.

загрузка...