Навігація
Посилання


Формальна конституція, як юридичне явище, не однаково розуміється авторами. Наприклад, Ю. Тодика вважає, що формальна конституція є законом, що має вищу юридичну силу. На його думку, конституція є законом законів. Навпаки, В. Кравченко під формальною конституцією розуміє закон або кілька законів. Він вважає, що формальна конституція не обов´язково повинна мати вищу юридичну силу. В якості формальних конституцій, що складаються з кількох законів він приводить приклад Конституції Швеції і Конституції Фінляндії. Тобто до формальних конституцій він відносить і ті конституції, які складаються з декількох законів і є неформалізовані (не кодифіковані). На думку Ю. Тодики, ці конституції є матеріальними, а не формальними.

На нашу думку, формальні конституції є двох видів: формальні кодифіковані конституції, що складаються з одного документа і мають найвищу юридичну силу та формальні не кодифіковані конституції, що складаються з двох і більше документів.

Під формальними кодифікованими конституціями слід розуміти закони, які мають форму одного документу, вищу юридичну силу і регулюють та охороняють конституційні правовідносини. Більшість конституцій країн світу є формальними і кодифікованими. Формальні конституції діють у США, Франції, Німеччині, Російській Федерації, КНР, Болгарії, Республіки Молдова та ін. Конституція США була прийнята у 1787 р. Більш ніж за 220 років до неї було внесено 27 поправок. У даний час вона діє разом з судовими прецедентами, законами Конгресу, актами президентів. В ній закріплено, що це основний закон країни.

Отже, Конституція США складається з одного закону є формальною і кодифікованою, положення якої деталізуються в інших джерелах права.

Нинішня Конституція Франції набрала чинності 4 жовтня 1958 р. і діє разом з Декларацією прав людини і громадянина 1789 р. та преамбулою Конституції Франції 1949 р. Таке систематизація різних конституційних документів можна назвати консолідацією. Конституція містить стислу преамбулу та 15 розділів. У ній відсутні положення про соціальну та економічну структури суспільства, майже не урегульована політична система, якщо не рахувати статтю про партії. В ній закріплена сутність французької держави, регулюються правовідносини між її органами. Конституція Франції 1958 р. закріпила змішану президентсько-парламентську форму правління. Президент Франції обирається всенародно і йому належить право призначати Уряд. Однак, Уряд відповідальний перед нижньою палатою парламенту. За формою політико-територіального устрою Конституція закріплює Францію як унітарну державу. Політичною автономією користується Корсика. Нова Каледонія закріплюється як асоційована держава. Зміни до Конституції Франції вносяться у два етапи. На першому етапі мають проголосувати 2/3 голосів обох палат Конгресу окремо на роздільних засіданнях. На другому етапі законопроект підлягає ратифікації референдумом чи за рішенням Президента Конгресом, який у цьому випадку називають Конституційним. На спільному засіданні обох палат парламенту потрібно щоб проголосувало більшість у 3/5 загальної кількості голосів.

Отже, Конституція Франції включає в себе Преамбулу Конституції Франції 1949 р., Декларацію прав людини і громадянина 1789 р. та Конституцію Франції 1956 р. Це формальна кодифікована

конституція. Хоча вона включає в себе декілька законів але вони торкаються лише преамбули і прав та свобод людини. Всі інші конституційні відносини регулюються формальним кодифікованим законом.

У Німеччині нині діє Конституція 1949 р., яка є Основним Законом Федеративної Республіки Німеччини (ФРГ). 3 жовтня 1990 р. на засадах Договору про об´єднання було урегульовано вступ Німецької Демократичної Республіки (НДР) до ФРН по новому було сформульовано преамбулу і заключну статтю Основного закону. Він є чинним для усієї Німеччини (ФРН).

Нині діюча Конституція Російської Федерації є формальною у вигляді кодифікованого закону. Вона була прийнята 12 грудня 1993 р. і включає в себе преамбулу два розділи, дев´ять глав та 137 статей. У преамбулі коротко викладені принципи на підставі яких багатонаціональний народ Російської Федерації приймає свою Конституцію. Розділ перший складається з дев´яти глав і присвячений регулюванню і охороні:

  • а) основ конституційного ладу;
  • б) прав та свобод людини і громадянина; в) федерального устрою;
  • г) статусу Президента Російської Федерації;
  • д) статус Федеральних Зборів;
  • е) Уряду Російської Федерації;
  • є) Судової влади;
  • ж) Місцевого самоврядування;
  • з) порядку здійснення конституційних поправок та перегляду Конституції. У розділі другому закріплено дев´ять статей щодо прикінцевих та перехідних положень.

Конституція Китайської Народної Республіки (КНР) є формальним кодифікованим нормативно-правовим документом. Це Основний Закон КНР, який має вищу юридичну силу. Вона була прийнята Всекитайськими зборами представників 4 грудня 1982 р. і складається з преамбули, чотирьох глав і 138 статей. У Преамбулі в узагальненому вигляді характеризуються підсумки розвитку КНР, основні принципи її внутрішньої і зовнішньої політики, програмні цілі. В загальних положеннях закріплюється диктатура народу, багатоукладна економіка, Єдиний фронт як соціальну структуру. У другій главі 23 статті у яких закріплені права та обов´язки. Самостійні глави Конституції присвячені закріпленню державних структур КНР та основам автономії.

Отже, чинна Конституція КНР є її Основним Законом, має найвищу юридичну силу і реально впливає на проблему реформування китайської економіки.

Конституція Республіки Болгарія була прийнята 12 липня 1991 року Великими Народними Зборами. Вона складається з преамбули, десяти глав, 169 статей і перехідних і прикінцевих постанов. Перша глава присвячена основним засадам, де закріплюються конституційні принципи суспільства і держави. Болгарія є республікою з парламентарним правлінням. У другій главі закріплюються основні права та обов´язки громадян. Іноземці, які перебувають у Республіці Болгарії, мають усі права і обов´язки крім тих для яких Конституція і закони вимагають болгарського громадянства. Третя глава закріплює порядок утворення і функціонування Народних Зборів. Вони здійснюють законодавчу владу і парламентський контроль та складаються з 240 народних представників. Народні представники не несуть кримінальної відповідальності за свої висловлювання і за голосування в Народних Зборах, не можуть бути затримані і проти них не може бути порушене кримінальне переслідування, за винятком тяжких злочинів, до того ж з дозволу Народних Зборів, а коли вони не засідають — Голови Народних Зборів. Запит про дозвіл на затримання не робиться при затриманні в момент вчинення тяжкого злочину, але в такому разі негайно сповіщаються Народні Збори, а коли вони не засідають — Голова Народних Зборів. У главі четвертій закріплюється порядок виборів, повноваження і організацію роботи Президента і віце-Президента Республіки. Вони не можуть бути затримані і проти них не може бути порушене кримінальне переслідування. У своїй діяльності Президент користується допомогою віце-Президента. Президент є главою держави, уособлює єдність нації і репрезентує Республіку Болгарія в міжнародних відносинах. Обираються Президент і віце-Президент безпосередньо виборцями на 5 років. П´ята глава Конституції Республіки Болгарія присвячена регулюванню організації і діяльності Ради Міністрів. Вона керує внутрішньою і зовнішньою політикою країни, забезпечує національну безпеку і громадський порядок, здійснює загальне керівництво державною адміністрацією і Збройними силами. Рада Міністрів складається з Голови, заступника та міністрів, які обираються і звільняються Народними Зборами. Шоста глава присвячена судовій владі яка здійснює правосуддя від імені народу і є незалежною. Правосуддя здійснюється Верховним касаційним судом, Верховним адміністративним судом, апеляційними, окружними, військовими, спеціалізованими та районними судами. Структура прокуратури відповідає структурі судів. Слідчі органи входять в систему судової влади. Судді, прокурори та слідчі користуються імунітетом народного представника. Вони отримують підвищення або пониження на посаді, переміщуються та звільняються з посад Вищою судовою радою, яка складається з 25 членів. По одинадцять її членів обирають Народні Збори і органи судової влади. Голова Верховного касаційного суду, Голова Верховного адміністративного суду, Головний прокурор, які призначаються Президентом за пропозицією Вищої судової ради і входять до її складу за посадою.

У сьомій главі Конституції закріплюється порядок утворення і функціонування місцевого самоврядування та місцевих адміністрацій. Територія республіки поділяється на общини і області. Община є основною адміністративно-територіальною одиницею в якій здійснюється місцеве самоврядування. Область є адміністративно-територіальною одиницею для проведення регіональної політики, здійснення державної політики на місцях та забезпечення відповідності між національними та місцевими інтересами. Управління в області здійснюється обласним управителем за допомогою обласної адміністрації. Обласний управитель призначається Радою Міністрів.

Восьма глава закріплює порядок утворення і функціонування Конституційного Суду, що складається з 12 суддів, третина яких обирається Народними Зборами, третина призначається Президентом та третина обирається загальними зборами Верховного касаційного суду та Верховного адміністративного суду терміном на 9 років.

Глава дев´ята закріплює порядок внесення змін і доповнень до конституції та прийняття нової конституції. Ініціювати зміну Конституції може одна четверта народних представників або Президент. Прийняти нову Конституцію можуть Великі Народні Збори, які обираються з 400 народних представників.

У десятій главі закріплюється символіка Республіки Болгарія: герб, печатка, прапор, гімн, столиця. Гербом є стоячий золотий лев на темночервоному тлі у формі щита. На державній печатці відтворено герб країни. Прапор Республіки Болгарія триколірний: біла, зелена та червона смуги, розташовані горизонтально згори вниз. Порядок застосування державної печатки і вивішування національного прапору визначається законом. Гімном Республіки Болгарія є пісня «Люба Батьківщина». Столицею Республіки Болгарія є місто Софія.

У дев´яти параграфах перехідних та прикінцевих положеннях закріплено порядок саморозпуску Великих Народних Зборів і обрання Народних зборів, Президента і віце-Президента, інших органів, складання ними присяги. У перехідних положення закріплюється порядок і терміни прийняття законів, які прямо зазначені у Конституції, набуття чинності прийнятої Конституції та скасування конституції від 18 травня 1971 р.

Отже, Конституція Республіки Болгарія є формальним кодифікованим верховним законом, якому не можуть суперечити інші закони.

В ній проголошено представниками сьомих Великих Народних Зборів, що прагнули виразити волю болгарського народу їх рішучість створити демократичну, правну і соціальну державу.

Конституція Республіки Молдова була прийнята 29 червня 1994 р. депутатами Парламенту, які діяли як повноважні представники народу Республіки Молдова. Вона набула чинності з 27 серпня 1994 р. Структурно Конституція включає в себе преамбулу, сім розділів, дев´ять глав, 143 статті. У преамбулі закріплюється, що Конституція Республіки Молдова проголошується вищим законом суспільства і держави. В розділі «Основні засади» закріплені принципи конституційного ладу: політичні, економічні, соціальні, культурні, правові та ін. Розділ ІІ «Основні права, свободи та обов´язки» включає в себе три глави:

  • а) Загальні положення;
  • б) Основні права і свободи;
  • в) Основні обов´язки.

Розділ третій Конституції присвячено публічній владі. Він складається з шести глав:

1) Парламент включає три частини, а саме:

  • а) Організація і діяльність;
  • б) Статус депутатів;
  • в) Законодавство;
  • 2) Президент Республіки Молдова;
  • 3) Уряд;
  • 4) Відносини Парламенту з Урядом;
  • 5) Публічне управління;

6) Судова влада включає в себе три частини:

  • а) Судові інстанції;
  • б) Вища рада магістратури;
  • в) Прокуратура.

Розділ четвертий визначає положення національної економіки та публічних фінансів. Проголошується ринкова, соціально орієнтована економіка, що ґрунтується на приватній та публічній власності і вільній конкуренції. В розділі закріплюється фінансово-кредитна система, податкова система та лічильна палата, що здійснює контроль за порядком формування, управління та використання публічних фінансових засобів. Розділ п´ятий закріплює порядок утворення і функціонування Конституційного Суду. У розділі шостому закріплюється порядок перегляду Конституції. Ініціатива перегляду Конституції належить:

  • а) не менше ніж 200 тисяч громадян;
  • б) не менше однієї третини депутатів Парламенту;
  • в) Президентові Республіки;
  • г) Уряду. Закон про внесення змін до Конституції приймається двома третинами голосів депутатів. Розділ сьомий включає вісім статей у яких закріплюються прикінцеві і перехідні положення.

Отже, більшість формальних конституцій країн Європи, Азії, Америки та інших континентів є кодифікованими і називаються основним, вищим, головним законом та мають вищу юридичну силу. Формальні конституції окремих країн не кодифіковані. Вони складаються з кількох законів. Наприклад, конституції Ізраїлю, Канади, Фінляндії, Швеції.

Конституція Ізраїлю складається з 22 законів. Серед них група Основних Законів Ізраїлю:

  • «Про парламент»;
  • «Про землі Ізраїлю»;
  • «Про президента»;
  • «Про уряд»;
  • «Про державну економіку»;
  • «Про армію»;
  • «Про Єрусалим — столицю Ізраїлю»;
  • «Про судоустрій» тощо.

До Конституції Канади входить група законів, серед яких є:

  1. «Квебекський закон» (1774 р.);
  2. «Конституційний закон» (1791 р.);
  3. «Закон про Британську Північну Америку» (1867 р.);
  4. «Закон про об´єднання Канади» (1940 р.);
  5. «Конституційний закон» (1982 р. та ін.

Конституція Фінляндії об´єднує в собі:

1) «Акт про Форму правління Фінляндії» (1919 р.);

2) «Акт про право парламенту контролювати законність діяльності Державної Ради і канцлера юстиції» (1922 р.);

3) «Акт про державний суд» (1922 р.);

4) «Акт про Едускунте» (Сеймовий статут, 1928 р.).

Конституція Швеції була прийнята у лютому 1974 р. Перший конституційний акт «Про форму правління» був прийнятий у 1809 р. Саме його називали конституцією, хоча конституційну значущість мали й інші акти, введені в минулому столітті, а саме: а) «Про престолонаслідування (1810 р.)»; б) «Про свободу друку (1812 р.)»; в) «Про парламент (1810 р.)». Усі вони були прийняті парламентом на основі кваліфікованої більшості голосів. Саме сукупність згаданих чотирьох актів, на думку офіційних кіл, утворювала те, що можна сприймати як конституцію Швеції. Більшість із цих актів змінювалася і доповнювалася, однак основи, що складають Конституцію Швеції залишалися тими ж. На сьогодні чинну Конституцію Швеції складають прийняті парламентом у лютому 1974 р. три законодавчі акти: а) «Про форму правління», «Акт про парламент» і «Акт про свободу друку». Четвертим документом, що складає Конституцію Швеції, є «Акт про престолонаслідування» 1810 р.» зі змінами і доповненнями.

У Конституції Швеції закріплюються, регулюються та охороняються правовідносини щодо основ конституційного ладу, форми і механізму держави, місцевого самоврядування та взаємні дії держави з людиною і суспільством. Формою державного правління у Швеції є парламентарна монархія. Главою держави є Король. Його повноваження зведені конституцією нанівець. Король повністю відсторонений від участі у формуванні уряду. Порівняно з повноваженнями глав держав інших європейських монархій повноваження Короля Швеції, як глави держави, мізерні. Органом законодавчої влади Швеції є однопалатний парламент Риксдаг, до складу якого входить 349 депутатів. Члени парламенту обираються шляхом загальних і прямих виборів терміном на чотири роки за пропорційною виборчою системою. Головною функцією Риксдагу є законотворчість. Право законодавчої ініціативи належить, насамперед, членам парламенту і уряду. Глава держави не наділений правом вето на закони, прийняті Риксдагом. Промульгацію (санкціонування) законів здійснює не монарх, а глава уряду. Підписує закони Прем´єрміністр після чого вони набувають юридичної сили. Конституція передбачає існування так званої альтернативної законотворчої сфери. Повноваження Риксдагу можуть бути передані (делеговані) уряду. Уряд у свою чергу може передати (субделегувати) відповідні повноваження адміністративним органам. Окрім бюджетних повноважень, важливими є повноваження Риксдагу у сфері контролю за діяльністю уряду і органів виконавчої влади в цілому. Традиційними формами парламентського контролю можна вважати інтерпеляцію і обговорення на сесії урядової політики. Контроль за урядом здійснює також одна із постійних комісій Риксдагу, що має назву конституційної. Для забезпечення прав людини парламентом Швеції та здійснення парламентського контролю за органами виконавчої влади щодо додержання прав людини Риксдаг строком на чотири роки обирає чотирьох омбудсманів, кожен з яких займається контролем в окремій сфері публічної діяльності. Один з них контролює військову адміністрацію. Усі омбудсмани наділені правом законодавчої ініціативи в Рикстазі. Виконавчу владу у Швеції здійснює уряд — Кабінет Міністрів. Він керує державою та несе відповідальність перед Риксдагом. Главу уряду за пропозицією голови парламенту обирає Риксдаг на своїй сесії. При цьому враховується реальна розстановка партійно-політичних сил, що склалася у парламенті. Прем´єр-міністр визначає склад уряду, члени якого затверджує Риксдаг. Він може відправити уряд у відставку, висловивши йому недовіру. У свою чергу уряд може прийняти рішення про розпуск парламенту. За змістом компетенції Кабінет Міністрів вирішує основні питання соціально-економічного і політичного життя країни. Судову владу у Швеції здійснюють суди загальної юрисдикції. Вищим судом загальної юрисдикції є Верховний Суд. До його складу входять 22 члени (радники юстиції). Їх та суддів інших загальних судів призначає уряд. До системи загальних судів також відносяться апеляційні і окружні суди. Існує розвинута система адміністративної юстиції на чолі з Верховним адміністративним судом. Особливе місце в державному механізмі належить канцлеру юстиції. Він не входить до складу уряду, хоча пов´язаний з ним організаційно. Канцлер порушує кримінальні справи за обвинуваченням у вчиненні посадових злочинів членами Верховного Суду і Верховного адміністративного суду, здійснює контроль за виконанням законодавства про свободу засобів масової інформації, реалізує деякі наглядові функції, здійснює нагляд за діяльністю адвокатури. За формою державного устрою Швеція є унітарною державою. З метою урядування державна територія поділена на округи (лени) і муніципалітети. На обох цих рівнях адміністративно-територіального поділу існують представницькі органи самоврядування — ради. Вони обираються населення відповідних одиниць строком на три роки. На виборах активним і пасивним виборчим правом наділені іноземці, якщо вони постійно мешкають у Швеції. Кожна рада із власного складу обирає комітет, який є виконавчим органом. На рівні округів функціонують також представники центральної влади (губернатори), яких призначає уряд. Ці представники наділені певними контрольними повноваженнями щодо представницьких органів місцевого самоврядування.

Отже, конституції Ізраїлю, Канади, Фінляндії, Швеції є формальними не кодифікованими нормативними документами, що складається з різної кількості конституційних законів та регулюють конституційний лад, символіку, форму і механізм держави, діяльність вищих органів та органів місцевої виконавчої влади і місцевого самоврядування, правовий статус людини і його гарантування.


загрузка...