Навігація
Посилання


Матеріальна конституція складається з великої кількості джерел права. Одним з прикладів матеріальної конституції є Конституція Великобританії. Вона включає в себе сукупність прецедентів загального права і права справедливості, нормативно-правових актів, конституційних угод, звичаїв, доктрин, розуму за допомогою яких закріплюються, регулюються і охороняються права і свободи людини та громадянина, здійснюється порядок формування і функціонування публічної влади, забезпечуються взаємовідносини людини, держави і суспільства.

Прецедент в Англії є рішення суду при застосуванні права яке в майбутньому отримує обов´язковий характер для вирішення аналогічних справ. Прецедент не право включає в себе загальне право і право справедливості. Прецеденти загального права були напрацьовані Вестмінстерськими судами. Прецеденти права справедливості створювалися канцлерським судом. Починаючи з другої половини ХІХ століття прецеденти загального права і права справедливості діють як одне прецедентне право Англії включаючи і британську конституцію. Судові прецеденти, що відносяться до Конституції Великобританії розрізняють двох видів:

а) сукупність діючих судових прецедентів з конституційних питань, що є обов´язковими при розгляді аналогічних питань в майбутньому;

б) прецеденти в яких тлумачаться норми, що регулюють конституційні відносини.

Все частіше норми прецедентного права набувають статутного характеру. Наприклад, довгий час права і свободи людини та громадянина в Англії регулювалися конституційними прецедентами, а після промульгації Королевою Англії Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод судовий захист класичних і набутих прав захищається судом на підставі конвенції. Залишається регулювання судовими прецедентами привілеїв Корони. Отже, не зважаючи на те, що прецедентне право в Англії є основним, регулювання конституційних правових відносин судовими прецедентами обмежене. Цей факт свідчить про значний вплив на англосаксонську правову сім´ю права континентальної Європи.

Нормативно-правовими актами, що регулюють конституційні правовідносини в Англії є статутне право, що включає в себе:

  • а) історичні правові акти;
  • б) парламентські закони;
  • в) акти делегованого законодавства. Історичні правові акти з питань регулювання конституційних правовідносин були прийняті в Англії до ХХ століття. Серед них, наприклад,
  • а) Велику хартію Вільностей 1215 р.;
  • б) Петиція про право 1628 р.;
  • в) Акт про краще забезпечення свободи підданих і про попередження ув´язнень за морями (Habeas corpus act) 26 травня 1679 р.;
  • г) Біль про права 13 лютого 1689 р.;
  • д) Акт про престолонаслідування 1701 р. тощо.

Серед парламентських законів можна назвати:

  • а) Акт про Парламент 1911, 1949 рр.;
  • б) Акт про перів 1958, 1963 рр.;
  • в) Акт про громадянство 1981 р.;
  • г) Акт про народне представництво 1989 р.;
  • д) Акт про права людини 1998 р.;
  • е) Акт про Шотландський парламент 1998 р. та інші акти.

Самостійною складовою статутного права є акти делегованого законодавства. Вони включають в себе акти, прийняті виконавчими органами п

ри здійсненні делегованих їм Парламентом повноважень. Серед делегованих актів слід назвати нормативні документи, які видаються міністрами Корони, Таємною радою, місцевими органами влади, публічними корпораціями тощо. Конституційні угоди є важливою складовою неписаної Конституції Великобританії. Конституційними угодами регулюється значна частина конституційних правовідносин у сфері реалізації публічної влади. Це відносини між:

  • а) Монархом та органами законодавчої і виконавчої влади;
  • б) членами Уряду;
  • в) палатами парламенту тощо.

Завдяки норм статутного права виникає низка конституційних угод на їх підставі. Наприклад, виникли конституційні угоди відповідно до яких Королева повинна:

  • затверджувати білі і не користуватися правом відкладного вето;
  • розпускати та скликати парламент лише за порадою Прем´єр-міністра;
  • призначати Прем´єрміністром тільки кандидата, якого пропонує більшість Палати громад;
  • призначати членів Уряду лише за порадою Прем´єр-міністра.

Звичай відіграє певну роль у конституційних правовідносинах. Теоретично конституційним звичаям не надається юридичний характер, але вони повністю мають панівне значення у англійському політичному житті. Хоча Англія і не абсолютна монархія, однак за звичаєм вважається, що міністри це слуги королеви, військові кораблі і публічні споруди є власністю королеви, пенсії і навіть зарплата чиновників даються їм за милістю королеви. Суспільне життя у Англії пронизане традиційними правилами поведінки і це не визиває ні у кого сумнівів. В той же час ніякі правила поведінки, що склалися на основі практики не вважаються джерелом права поки не отримають санкції судді. Отже, без судового рішення не можливо з´ясувати роль конституційного звичаю, як джерела англійського права та його місце у житті країни.

Доктрина, щодо вирішення конституційних правовідносин, використовується як додаткове джерело, коли ні прецедентним, ні статутним правом вони не урегульовані. На початку загальне право Англії створювалося з урахуванням розуму. Саме суди зверталися до розуму на початку створення загального англійського права. Саме розум був для суддів невичерпним джерелом для подолання існуючих прогалин у період становлення англійського загального права. У конституційному праві Англії доктринальні джерела застосовувалися у вигляді праць вчених у тих випадках коли конституційно-правові відносини не врегульовані традиційними джерелами. Отже, доктрина і розум є додатковими джерелами англійської конституції і застосовувалися суддями у випадках відсутності традиційних джерел при здійсненні конституційної юрисдикції.

Таким чином, Конституція Великобританії є юридичною неписаною конституцією, що включає в себе багато різних нормативних джерел, прецедентів, звичаїв, доктрини і розуму. Усі юридичні конституції (формальні і матеріальні) слід відрізняти від фактичної конституції.


загрузка...