Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

4.3. Установчий характер конституційних положень


Конституція є актом установчої влади народу. Це означає, що народ конкретної країни через конституцію установлює належним чином конституційну державу. Конституція є особливим актом в системі джерел конституційного права. Вона є актом установчого характеру, який започатковує основи конституційного ладу, на ґрунті якого будуються і функціонують усі інші структури влади. Конституція на найвищому законодавчому рівні закріплює відносини, що виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу. Конституція має найвищу юридичну силу, а всі інші акти повинні їй відповідати. Саме конституція установлює суверенну, правову, соціальну державу, форму її правління і устрою, форму демократичного державно-правового режиму, економічні, політичні, правові, соціальні, гуманітарні та культурно-мовні засади конституційного ладу. В ній закріплюються основи народовладдя, правовий статус людини і громадянина, конституційний статус парламенту, глави держави, уряду, судових, правоохоронних і контрольно-наглядових державних органів, правовий статус територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування та порядок внесення до неї змін. Відповідно до ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу. Виходячи з того, що єдиним джерелом влади є народ слід, на нашу думку, розширити безпосередні форми народовладдя. Ніні діюча Конституція (ст. 69) закріплює серед таких форм вибори і референдуми. В проекті Конституції України, що пропонувалася В. Ющенко до названих форм народовладдя добавляється і така форма, як народна ініціатива. Для застосування такої форми потрібно прийняття відповідного закону в разі прийняття названого проекту у якості діючого закону. Слід також підтвердити, що Конституція як установчий нормативно-правовий акт конкретної країни є надзвичайно постійний, стійкий політико-правовий документ, про що свідчить, зокрема, порядок зміни її положень. Конституцію України, наприклад, конституціоналісти з цього приводу називають її особливо жорсткою. З іншого боку Конституція не може враховувати розвиток суспільних відносин. Консерватизм Конституції—явище небажане, оскільки перетворює її в гальмо соціального прогресу. Життя владно вимагає вчасного внесення змін і доповнень до Конституції. Завдання полягає в дотриманні раціонального співвідношення між стабільністю і динамізмом Конституції.

Отже, установчий характер конституційних положень підтверджується тим, що Конституція приймається самим народом шляхом референдуму або представницьким органом, спеціально для цього утвореним чи діючим у звичайному порядку як парламент. Конституція має вищу юридичну силу і регламентує відносини народовладдя в країні.


загрузка...