Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

5.2. Конституція Пилипа Орлика 5 квітня 1710 року


Зародження українського конституціоналізму — початок XVIII ст. — середина ХІХ ст. наголошується, що перший етап становлення українського конституціоналізму (початок XVIII ст. — ХХ ст.) пов´язаний з підготовкою і прийняттям першої української конституції — Конституції П. Орлика 1710 р., яка характеризується короткочасністю та локальністю дії. На Лівобережній Україні роль конституційних актів виконують гетьманські статті.

У період, що розглядається, апарат влади зберігається від попередньої епохи майже незмінним. Номінально автономію очолював гетьман, виключаючи роки: 1722—1727, коли керувала Перша Малоросійська Колегія; 1734—1750, коли лада перейшла до Міністерського правління або Правління гетьманського уряду; 1764—1781 — часу правління Другої Малоросійської Колегії.

Конституційна думка того часу обстоювала, з одного боку, пріоритети абсолютної монархії (Ф. Прокопович, С. Яворський), з іншого боку — ідеалізм республіканського ладу (Г. Сковорода, Я. Ковельський).

Спроба гетьмана І. Мазепи з допомогою Швеції відновити незалежність України зазнала невдачі. Гетьман разом з частиною своїх прихильників опинився в еміграції, на землях, що належали Османській імперії. Після смерті І. Мазепи, старшина обравши новим гетьмана П. Орлика (1672—1742 рр.) уклала з ним угоду, яка згодом і отримала назву «Конституція» П. Орлика (інколи в літературі зустрічається назва «Бендерські конституції»).

Документ мав повну назву «Пакти і конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах». Текст був складений латинською і руською мовами. Автори «Бендерських конституцій» (П. Орлик, К. Гордієнко, Г. Герцик, А. Войнаровський та ін.) не робили якихось концептуальних відкриттів, не створювали нових державних моделей, а зробили спробу узагальнити суспільно-політичний устрій козаччини, який склався на грунті звичаєвого права і військової демократії. «Конституція» складається з преамбули, 16 пунктів та присяги Гетьмана П. Орлика. У преамбулі схематично викладено історію Війська Запорізького — всього малоросійського народу. У відповідних пунктах закріплюється законодавча влада за Генеральною старшиною, виконавча — за Ясновельможним Гетьманом, судова — за Генеральним Судом. В Конституції закріплюються повноваження Генерального скарбника щодо бюджету Війська Запорізького, повноваження Ясновельможного Гетьмана забезпечувати права і обов´язки рядового козака і простого народу, не допускати покладання надмірних тягарів, утисків і надмірних вимог (п. 10, 11), встановлюється необхідність провести ревізію усіх видів публічних і приватних володінь і закріпити рішенням Генеральної Ради у присутності Гетьмана. В документі установлювалося виборче право, право пересування подорожуючих, право відшкодування збитків та обов´язок сплачувати податки. 10 травня 1710 р. ці «Пакти й К

онституції» були схвалені і затверджені королем Швеції Карлом ХІІ як протектором України. Виникає запитання: чи можна назвати цей документ «Конституцією» у сучасному розумінні? Правильніше назвати його договірно-законодавчим актом, деякі пункти якого мають конституційне значення.

Отже, з зовнішнього боку «Пакти й Конституції» П. Орлика це не акт, який би містив точно сформульовані норми. В багатьох місцях питання про норми лише ставляться. Очевидно, що юридична думка у козацької старшини тих часів недостатньо ще викристалізувалася для втілення в чіткі, конкретні положення. Але це не применшує значення документа, який став важливою віхою в розвитку державно-конституційної думки України.


загрузка...