Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

6.3. Конституційно-правові норми та їх специфіка


Більш детально систему конституційного права можна розглянути через його внутрішню форму. Так, елементами системи галузі КПУ є:

  • а) конституційні принципи і норми;
  • б) інститути конституційного права;
  • в) підгалузі конституційного права.

Як галузь права, конституційне право України об´єднує значну кількість конституційно-правових принципів і норм. Конституційно-правові принципи — це нормативно закріплені ідеї та засади побудови й функціонування конституційного права. Наприклад, конституційно закріплено, що Україна є суверенною державою. Її суверенітет поширюється на всю територію (ст. 1, 2 Конституції України). Такі основоположні ідеї містяться у І розділі Конституції України «Загальні засади». Вони деталізуються іншими нормами Конституції та законів України.

Для визначення поняття «конституційно-правова норма» необхідно виокремити та охарактеризувати її ознаки, згрупувати їх у види, вказати на особливості. Первинною клітиною системи галузі конституційного права є конституційно-правова норма. Це загальнообов´язкове, формально-визначене, установлене компетентним суб´єктом правило поведінки людини й громадянина в державі і суспільстві, що характеризується особливим змістом, джерелами, особливостями структури, кола суб´єктів та вищою юридичною силою відносно інших правових норм, врегульовує особливі конституційні політико-правові відносини.

Розрізняють загальні і специфічні ознаки конституційної правової норми. До загальних ознак відносяться:

  • а) обов´язковість (загальність, обов´язковість для виконання, державно-владний характер);
  • б) формальна визначеність;
  • в) нормативність, тобто закріпленість певного правила поведінки;
  • г) установлення компетентним суб´єктом.

До специфічних ознак норми конституційного права відносяться:

  • а) особливий зміст (основи: конституційного ладу, правового статусу людини і громадянина, народовладдя, правового статусу органів держави, правового статусу місцевого самоврядування, адміністративно і політико-територіального устрою України);
  • б) особливість джерел (Конституція України, конституційні закони, конституційні нормативні договори, конституційні звичаї, інші джерела, що містять конституційні норми);
  • в) особливості структури норми (норма-принцип, норма-декларація, норма-дефініція, норма-програма — одночленні норми; наявність двочленних норм: норма-правило, що має диспозицію і гіпотезу; відсутність, як правило, юридичних санкцій при наявності певних політичних видів стягнення);
  • г) особливе коло суб´єктів (народ України, Українська держава, українське суспільство, нація, населення, територіальна одиниця, народні депутати України, Президент України, Конституційний Суд України, місцеве самоврядування тощо);
  • д) вища юридична сила відносно інших правових норм (верховенство Конституції України, рішень і висновків Конституційного Суду України і конституційно-правових законів України, базовий характер конституційно-правових норм тощо);
  • е) установча здатність конституційної норми (норма установлює державу, її органи, їх компетенцію, правовий статус людини
    і громадянина, територіальний устрій, форму правління, державний режим, державний режим тощо);
  • є) безпосередня і пряма дія конституційної норми (ст. 8 Конституції України закріплює пряму дію конституційних норм при забезпеченні реалізації прав, свобод та обов´язків людини і громадянина);
  • ж) особливості охорони конституційної правової норми (наявність спеціального органу — Конституційного Суду України, що забезпечує охорону таких норм тощо).

загрузка...