Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

6.6. Поняття та специфіка конституційно-правових відносин


Норми конституційного права діють тоді, коли реалізуються. Середовищем реалізації конституційно-правових норм є конституційні правовідносини. На думку О. Фрицького, конституційні правові відносини — це політико-правові суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв´язок між його суб´єктами у формі прав та обов´язків, передбачених відповідною конституційною правовою нормою. В. Кравченко вважає, що конституційно-правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб´єкти яких наділяються взаємними правами і обов´язками згідно з приписом конституційно-правової норми.

Характерними ознаками конституційно-правових відносин є:

  • а) це суспільні відносини, що виникають у сфері народовладдя;
  • б) є різновидом політико-правових відносин;
  • в) для них властиве особливе коло суб´єктів;
  • г) особливий спосіб реалізації прав і обов´язків;
  • д) вони виникають і реалізуються у сфері державної і суспільної діяльності;
  • е) урегульовані нормами конституційного права;
  • є) забезпечуються державою.

Отже, конституційні правовідносини — це різновид політико-правових відносин, урегульованих конституційно-правовими нормами, що виникають і здійснюються в процесі реалізації прав і обов´язків особливим колом суб´єктів у сфері державної і суспільної діяльності та забезпечуються державою.

Конституційні правові відносини мають свій склад і включають в себе:

  • а) суб´єктів;
  • б) об´єкти;
  • в) зміст;
  • г) юридичні факти.

Суб´єкт конституційних правовідносин — це встановлений конституційними нормами адресат (носій), який може мати юридичні права і нести відповідні обов´язки, має конституційну правоздатність і реалізує її безпосередньо в даних відносинах.

Суб´єктами конституційно-правових відносин є:

  • фізичні особи;
  • організації (державні і недержавні);
  • спільноти.

Серед фізичних осіб виділяють:

  • а) громадян України;
  • б) іноземців (громадян і підданих);
  • в) апатридів і біпатридів.

Організації, як конституційні суб´єкти можуть бути державними і недержавними. Наприклад, до державних організацій відносяться Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України тощо, до недержавних — політичні партії та громадські організації. Спільноти теж відносяться до конституційних суб´єктів. Серед них можна назвати народ України, Українську державу, національні і етнічні меншини, населення певної території України, територіальні громади тощо.

Цей перелік не є вичерпним, його можна розширювати, диференціювати тощо. Існують і інші класифікації суб´єктів конституційних правовідносин.

Об´єкти конституційно-правових відносин — певні дії, особисті, соціальні, державні чи суспільні блага, що задовольняють інтереси та потреби учасників (суб´єктів) і з приводу яких вони вступають у ці відносини.

Такі об´єкти можуть бути матеріальними (конституційний лад; влада, влада на

роду, державна влада; інформаційна та економічна безпека

України; повноваження Верховної Ради України; повноваження Президента України; повноваження народного депутата України, власність, результати поведінки суб´єктів відносин тощо) та нематеріальними (життя; здоров´я; честь і гідність; певні соціальні властивості і риси об´єднань; духовні цінності тощо).

Зміст конституційних правовідносин — це реальна поведінка суб´єктів та сукупність прав і обов´язків учасників правовідносин. Він характеризується закріпленими конституційними джерелами правами і обов´язками. Конституційно-правові відносини виникли на базі норм конституційного права та інших юридичних актів. За своїм змістом вони загальні, а не індивідуальні, встановлюють правовий статус суб´єктів, їх права та обов´язки. Конституцією чітко визначено повноваження суб´єктів конституційно-правових відносин. Одночасно самі конституційно-правові відносини не є чимось застиглим. Вони, як продукт норм конституційного права, удосконалюються суб´єктами названих відносин під дією норм чинних законодавчих актів, прийнятих на основі та відповідно до Конституції України, свідчать про рівень демократизму в суспільстві.

Підставами виникнення, зміни і припинення конституційно-правових, як і інших правових відносин, є юридичні факти. Під конституційними юридичними фактами слід розуміти передбачені конституційно-правовими нормами обставини реальної дійсності, що зумовлюють виникнення, зміну і припинення конституційно-правових відносин. Настання юридичного факту викликає передбачені гіпотезою конституційної норми юридичні наслідки. Тому завжди важливим є з´ясування питання про наявність або відсутність юридичних фактів. Водночас, це не є універсальним правилом: нерідко такі норми реалізуються без юридичних фактів і, як наслідок, без правовідносин. Це повною мірою стосується правоздатності особи чи організації, що виникає уже з самого факту народження особи чи утворення організації. Але правоздатність — не правовідносини, а лише його передумова. Така ж ситуація щодо норм, котрі забороняють деякі види діяльності і в переважній своїй більшості реалізуються за межами конкретних правовідносин.

Особливості конституційно-правових фактів обумовлені тими суспільними відносинами, які потрапляють у сферу дії норм конституційного права. Наприклад, такі факти спричиняють виникнення, зміну чи призупинення правовідносин, які мають місце в процесі реалізації повновладдя народу України.

Однією з найбільш обґрунтованих класифікацій юридичних фактів є їх групування на підставі таких критеріїв:

1) наслідки, які спричиняє юридичний факт:

  • а) правостворюючі (виникають різноманітні адміністративно-правові та інші відносини);
  • б) правозмінюючі (тягнуть за собою зміну об´єму правоздатності суб´єктів, перехід конституційно-правових відносин у нову якість, в інші види правовідносин);
  • в) правоприпиняючі (припиняють конституційно-правові відносини одного порядку і спонукають становлення правовідносин іншого порядку);

2) форма юридичних фактів: позитивні (такі, що викликають певні правові наслідки) і негативні (такі, що не викликають необхідних правових наслідків). У конституційному праві переважна частина юридичних фактів має позитивний характер;

3) характер дії юридичного факту: факти обмеженої, однократної дії і факти-стани, які постійно породжують юридичні наслідки. Це обумовлює стабільність правовідносин (стан громадянства, перебування у шлюбі тощо). Перетворення такої стабільності в динаміку суспільних відносин передбачає складний механізм, елементи якого є відповідні правові норми, правовідносини і, безперечно, конкретні юридичні факти;

4) характер зв´язку факту з індивідуальною волею особи: юридичні події, юридичні дії. Загальновизнано, що дії залежать від волі і свідомості людей, події — ні. Прикладом подій можуть бути смерть фізичної особи, досягнення нею певного віку, військові дії, стихійні явища тощо. Однак, часом одних подій ще не досить для виникнення «повноцінних» конституційно-правових відносин: вони здебільшого лише створюють передумови реалізації прав.

Отже, конституційні правовідносини мають складний характер, власну конституційну специфіку та склад. До їх складу відносяться суб´єкти, об´єкти, зміст, конституційні юридичні факти.

У конституційному праві мають загальне поширення правомірні і неправомірні факти. Правомірними фактами є такі дії, котрі відповідають вимогам, що визначаються Конституцією України та іншими нормативними актами. Побудова громадянського суспільства й правової держави передбачає впровадження в життя принципових засад правової держави. Зокрема, правомірними діями людини і громадянина будуть такі, котрі узгоджуються з конституційним принципом «Ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». І навпаки: орієнтиром для дій державних органів і посадових осіб є правило: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов´язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України». Правомірні дії поділяються на юридичні акти та юридичні вчинки. Юридичні акти — це дії суб´єктів, спрямовані на досягнення певних правових наслідків. Ними є акти державних органів, угоди тощо. Юридичні вчинки — це заяви і клопотання особи, запит депутата, наукові праці, літературні твори тощо. Здійснення суб´єктом неправомірних юридичних вчинків передбачає застосування санкцій конституційно-правової відповідальності.


загрузка...