Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

Глава 7 Конституційний лад України в умовах конституційної реформи. 7.1. Поняття конституційного ладу та його співвідношення з державним ладом


Конституційний лад (англ. constitutional system) у конституційному праві будь-якої держави є формою організації держави, яка включає систему фундаментальних політичних, економічних і соціальних відносин, що закріплені в її конституції, які охороняються конституцією та іншими нормативно-правовими актами та виступають у якості конституційних основ. Конституційний лад не варто ототожнювати з державним ладом. На відміну від останнього державний лад завжди передбачає наявність у державі конституції. Необхідними ознаками конституційного ладу є також народний суверенітет, поділ влади, непорушність та невідчужуваність загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина. У свою чергу державний лад може і не містити зазначених ознак. Поняття конституційного ладу з´явилось досить недавно і міцно закріпилось у понятійному апараті науки конституційного права України. Воно розвивається з категорії суспільного та державного ладу. Радянська державно-правова наука оперувала поняттями «суспільний устрій», «суспільний лад», що певною мірою ускладнює його аналіз. Під суспільним ладом в добу СРСР розумілось, перш за все, втілення законів розвитку суспільно-економічної формації, соціальна система, яка була взята у єдності способу виробництва та суспільної надбудови у вигляді інших суспільних відносин та відповідних інститутів. При опису такого ладу на поверхню виходила ідеологізована природа його основ, «головних традицій радянського суспільного ладу», «найбільш важливих суспільних відносин, що характеризували політичну та економічну системи радянського суспільства». Вважалось, що засади ладу визначають, кому у даній державі належать засоби виробництва, чи існує у неї експлуатація людини людиною, яка класова структура суспільства, кому належить влада, чиї інтереси виражає держава, до якого історичного типу відноситься і таке ін. Крім того, ознайомлення з працями вітчизняних та зарубіжних вчених дозволяє зробити висновок, що в поняття конституційного ладу вкладається різне значення. Так, конституційний лад визначається:

  • а) по-перше, як фактична конституція або цілісна система основних політико-правових, економічних та соціальних відносин, які встановлюються та захищаються Конституцією та іншими конституційно-правовими (державно-правовими) нормами;
  • б) по-друге, як певний спосіб (форма) організації держави, який закріплено в його конституції;
  • в) по-третє, як такий стан даних відносин (або порядок), що характеризує державу як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці і правосвідомості справедливих, гуманних і правових взаємозв´язків між людиною, громадянським суспільством і державою або як встановлені конституційним правом взаємовідносини між людиною, народом, суспільством і державою, що покликані забезпечити визнання та захист прав і свобод людини і громадянина, народовладдя, громадянського суспільства і демократичної держави.

При цьому, під конституційною державою розуміється держава, що характеризується, по-перше, обмеженістю (підпорядкованістю) державної влади правом і народним суверенітетом, по-друге, забезпеченням такої обмеженості відповідними гарантіями. Останній підхід до розкриття значен

ня поняття «конституційний лад» є більш влучним, оскільки наявність в країні акта, що називається конституцією і який визначає певний устрій держави, ще не свідчить про її конституційний характер і, відповідно, про наявність конституційного ладу. Поняття конституційного ладу не можна зводити лише до наявності чи відсутності конституції, воно має характеризувати реальну обмеженість держави конституцією, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Тим паче, не можна зводити конституційний лад лише до організації держави, навіть, якщо ця держава і є конституційною.

На сучасному етапі у філософській та політологічній літературі конституційний лад — це форма (або спосіб) організації держави, яка забезпечує підпорядкування його праву та характеризує його як конституційне. Обмеження державної влади правом є однією з цілей створення оптимальних умов для функціонування громадянського суспільства.

Проблемним теорії конституціоналізму є те, що у юридичній літературі не існує загальної думки щодо розуміння терміну «конституційний лад», частина вчених (В. Кабишев, Ю. Єременко) у зазначене поняття вкладають систему економічних, політичних та ідеологічних відносин у їх конституційній формі вираження, які втілюють владу народу та визначають сутність та основні ознаки суспільства в цілому. Інші, наприклад, В. Лафитський вважають, що конституційний лад охоплює лише засади державності та права, тоді як правова держава — всі сторони державного і правового буття. На думку О. Румянцова, конституційний лад — це цілісна система соціально-правових відносин та інститутів, що підпорядковані моральним та конституційним велінням, ця система базується на сукупності основоположних регуляторів, які сприяють закріпленню у суспільній практиці та правосвідомості сталих, справедливих, гуманних та правових зв´язків між людиною, державою, громадянським суспільством. Він ґрунтовно обстоює думку, що конституційний лад реалізує намір до соціального порядку на підставі поєднання індивідуального та групового інтересу з загальним, «пріоритет права особистості вимагає гарантій самої великої та могутньої спільноти — держави».

Отже, узагальнюючи точки зору вчених, поняття «конституційний лад» поглинає в себе не лише юридичний зміст, але воно обумовлено, крім права, рівнем правосвідомості, розвитком політичної культури та етики. Право та мораль повинні забезпечити невідворотність покарання по відношенню до будь-якого громадянина або посадовця, які посягають на конституційний порядок.

Розділ I Конституції України має назву «Загальні засади». Аналогічні чи схожі назви є й у конституціях Казахстану, Білорусі, Вірменії, Російської Федерації. У проектах Конституції України 1992 та 1993 років цей розділ мав назву «Засади конституційного ладу». Цей розділ у конституції Азербайджану має назву «Засади держави». Багато держав, виходячи зі змісту згаданого розділу, застосовують інші назви: «Загальні принципи», «Загальні постанови» (конституції Киргизстану, Молдови, Узбекистану, Литви, Латвії та ін.). Аналіз змісту розділу «Загальні засади» доводить, що в ньому йдеться саме про конституційний лад, незважаючи на те, що цей термін застосовано лише у п. 3 ст. 5 (з 20 статей цього розділу). Власне у першому розділі закріплені сутнісні цінності, що визначають зміст Основного Закону держави загалом, усіх конституційно-правових інститутів та кожної норми зокрема. В. Шаповал зазначає, що норми, які закріплюють основи конституційного ладу України, виконують роль юридичного підґрунтя, нормативної першооснови для інших конституційних положень. Норми конституційного ладу зазвичай є нормами загальноюридичних властивостей:

  • а) норми-дефініції (ст. 1 Конституції визначає Україну, демократичну, соціальну, правову державу);
  • б) норми-цілі (у ст. 11 Конституції зазначено, що Українська держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, а також розвиткові етичної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України);
  • в) норми-принципи (ст. 5 Конституції України закріплює принципи народовладдя та те, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ) тощо.

Необхідно розрізняти дві сторони поняття конституційного ладу. По-перше, це стійкий стан суспільних відносин, які за своєю сутністю є об´єктивною категорією. По-друге, це суб´єктивне відображення об´єктивної категорії, адекватно або не досить адекватно встановленої законодавством. Взагалі засади — сутність важливих, вихідних витоків, положень, які охоплюють і вирішальні головні питання змісту чого-небудь, які визначають його сутність. Так як і у геометрії основа будь-якої фігури є нижня грань, на якій вона розташовується; у алгебрі — кількість, яка виводиться у ступінь; у медицині — головна речовина, яка входить до складу ліків; у будівництві — ґрунт, який підготовлений до закладання на ньому фундаменту для майбутньої побудови, так і у конституційному праві виокремлюються його сутнісні характеристики, які представляють собою джерело, головне, опору, інфраструктуру, на якій розташовуються та до якої зводяться всі окремі норми, які взаємодіють в державі. Засадами конституційного ладу можна вважати сутнісні соціально-моральні устої та політико-правові правила розумної та справедливої організації суспільства, які знаходяться під державним захистом. Вони обумовлюють основні риси суспільного ладу, влади, форми правління, державного устрою, політичного режиму. У них визначаються загальні принципи регламентації у головних підсистемах суспільства та забезпечується їх взаємодія. Кожен з конституційних принципів є концепцію життєдіяльності окремих складових конституційного ладу у цілому. Конституційний лад є сукупністю соціальних відносин, а його основи — система принципів, що їх регламентує.

Комплекс суспільних відносин якими є засади ладу виступають як найбільш міцний об´єкт конституційного регулювання. Його можна поділити на три рівня, що передбачають різне закріплення:

  • базові цінності, на які орієнтується суспільство у розвитку конституційного ладу;
  • основні принципи, які виступають у якості керівних для конкретних сторін конституційного ладу та галузі конституційного права;
  • конституційно-правові інститути та норми, через які згадані вище цінності та принципи отримують безпосереднє обґрунтування, закріплення та визначальне юридичне значення.

Запропоновані рівні створюють систему: цінності лежать у площинні принципів, а останні знаходять свій вияв у інститутах та нормах, що надає у підсумку всій системі правове значення. Загальні засади є визначена характеристика конституційного ладу, сутність якого полягає у різновидності державного та суспільного ладу, які засновані на принципах народовладдя, визнання людини, її прав та свобод найвищою соціальною цінністю суспільства, підпорядкування держави пріоритетам та інтересам громадянського суспільства. Конституційним вважається лад, головні постулати якого закріплені у демократичній конституції та реальній конституційній практиці. Конституційний лад у цьому значені є сукупністю відносин, є сталою конституційною практикою. Поняття «засади конституційного ладу» визначає закріплені у конституції базові засади державного та суспільного ладу, які отримали юридичне вираження основних цінностей даного ладу. Поняття конституційного ладу характеризується двома головними ознаками: 1) це спосіб організації держави — сукупність ознак на підставі яких одну державу можна відокремлювати від іншої (форма державного устрою, форма правління, політичний режим тощо); 2) це такий спосіб організації держави, який ставить її (державу) в підпорядкування інтересам людини, її природнім правам та свободам через діяльність держави в суспільстві, що регламентується правовими обмеженнями, рамками, за межі яких держава виходити не мусить. Важливе значення у такому обмежені відіграє Конституція України.

Конституційний лад закріплюється усією системою правових норм, різними галузями українського права. Конституційне право регламентує основи конституційного ладу — основоположні принципи устрою держави та його співвідношення з людиною та суспільством, її (держави) сутнісних характеристик, які у сукупності складають упорядковану та відносно завершену систему та які проектуються на всі інші нормативні закріплення права. При цьому вся подальша регламентація суспільних відносин є відображенням, конкретизацією та розвитком цих основоположних принципів. Ці головні принципи настільки важливі, що вони містяться в основному законі держави — Конституції. Норми, що врегульовують засади конституційного ладу мають значно більшу юридичну силу та особливий порядок змін. Оскільки конституційний лад як певний порядок встановлюється Конституцією, то її прийняття вважається пріоритетним правом народу. Чинна Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені українського народу. Верховна Рада має право вносити зміни до більшості положень Конституції. Але зміни розділів Конституції, які стосуються основ конституційного ладу — розділ І «Загальні засади», розділу ІІІ «Вибори і референдуми» і розділу ХІІІ «Внесення змін до Конституції України» — здійснюється лише з волі народу, зокрема не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України з наступним затвердженням законопроектів про ці зміни всеукраїнським референдумом, тобто народом шляхом голосування. У сучасній науці конституційного права, а також у теорії держави і права поняття «конституційний лад» останнім часом використовується дедалі частіше для позначення досить чіткої системи суспільних відносин, що закріплює функціональну і організаційну єдність суспільства, або як сукупність принципів, без яких лад держави не може бути конституційним. У юридичній літературі немає єдиного розуміння поняття конституційного ладу, але всі вчені юристи стоять на позиції, що наявність у державі Конституції ще не дає підстав існуючий суспільний лад вважати конституційним. Це зумовлено тим, що суспільний лад не можна вважати державно-правовою категорією на відміну від конституційного ладу. До того ж він може бути і неконституційним, оскільки вплив держави на людину і суспільство в цілому може здійснюватися і поза межами права. А тому термін «конституційний лад» не є синонімом терміна «суспільний лад». Вирішальне значення для чіткого розуміння поняття «конституційний лад» має ст. 156 Конституції України. Відповідно до ст. 5, зміни конституційного ладу потребують обов´язкового проведення народного референдуму як завершального етапу тривалого конституційного процесу. Зміна конституційного ладу повинна здійснюватися відповідно до ст. 156 Конституції України шляхом прийняття Верховною Радою поправок до розділів I, III, XIII Конституції.

Отже, конституційний лад складається з основних засад Конституції, її положень щодо виборів і референдуму в Україні, а також порядку внесення змін до неї. Звідси конституційний лад є сукупність найбільш стабільних конституційних принципів і положень і правовідносин, що складаються на їх базі.

За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією державний та суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, системи державної влади й місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин в Україні. За формою конституційний лад є системою основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб´єктів конституційно-правових відносин. Насамперед конституційний лад опосередковує передбачену Конституцією форму (форми) держави за характером державного устрою і державного правління — і форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдуми тощо). В українській і зарубіжній науковій правовій, політологічній, філософській та іншій літературі існує ряд визначень конституційного ладу. Розмаїтість таких поглядів зумовлена як істотними змінами в конституційному ладі України та інших держав, особливо з числа колишніх союзних республік колишнього Союзу РСР, так і зрушеннями в науковій конституційній думці щодо сутності й змісту конституційного ладу. На думку більшості українських юристів-конституціоналістів, конституційний лад опосередковує насамперед і головним чином суспільний та державний лад. Це стосується й виникнення самого поняття «конституційний лад». Як стверджує Ю. Тодика, поняття конституційного ладу розвивається з категорій суспільного і державного ладу. К. Козлова та О. Кутафін визначають конституційний лад як певну форму або певний спосіб організації держави, закріплений в її конституції, ототожнюючи його фактично з державним ладом. Конституційний лад — це цілісна система соціально-правових відносин і інститутів, які підпорядковані безумовним моральним і конституційним вимогам. Він має ґрунтуватися на сукупності найважливіших регуляторів, які допомагають закріпленню в суспільній практиці і в правосвідомості фізичних і юридичних осіб стабільних правових, гуманних, справедливих зв´язків між людиною, суспільством та державою. Конституційний лад має реалізувати прагнення до соціального порядку на основі співіснування індивідуального та групового інтересів із загальними, забезпечувати пріоритет прав особи. Все це потребує з боку держави ефективних гарантій, без наявності яких існуючий лад не можна вважати конституційним. На відміну від конституційного державний лад є складовою частиною конституційного ладу. Він, як правило, найповніше визначається конституцією держави і найбільше гарантується нею. Разом з тим він є одним з найскладніших конституційних інститутів та несе найбільше суспільне навантаження. Державний лад є організацією і діяльність держави. Оскільки держава сама є організацією, зокрема політичною організацією суспільства, то державний лад іноді визначається і може визначатись як будівництво і держави (державне будівництво) або її устрій та діяльність. Конституційним, офіційним, легітимним вважається той державний лад, який передбачається і закріплюється конституцією та реально існує. Державний лад України характеризується утвердженням її як національної держави. Це виявляється передусім у тому, що сучасне державотворення в Україні має в своїй основі реалізацію багатовікової української ідеї створення (поновлення, відродження) самостійної (незалежної, суверенної), соборної (єдиної, унітарної), вільної, демократичної, справедливої, правової, соціальної, розвинутої держави. Разом з тим держава, формуючи політичну українську націю — Український народ, дбає про розвиток етнічної української нації та інших етносів. Відповідно до Конституції України держава, яка виникла на основі здійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення, сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. У той же час Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави. Як свідчить процес державотворення в Україні в останні роки, українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу. Підтвердженням тому є Конституція України 1996 р. Вона сприйняла значною мірою, хоча й критично, багатовікові досягнення європейської наукової конституційної думки і практики в галузі державотворення. Зокрема, вчення, ідеї, положення про правову державу, про верховенство права, про розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, про демократію, парламентаризм, місцеве самоврядування, вибори, референдуми та інші форми прямого народовладдя, про конституційне судочинство, правосуддя тощо. Форми нашої держави як за характером правління, тобто організацією державної влади, так і за характером державного устрою обирались у процесі розроблення Конституції України 1996 р. з максимальним урахуванням досвіду європейських держав. Державний лад може бути конституційним, якщо мова йде про конституційну державу, тобто державу, яка впливає на суспільний лад правовим шляхом (встановлюючи або санкціонуючи правові норми, забезпечуючи їх реалізацію на основі конституції та інших легітимних джерел права), виконує певні обов´язки перед людиною і суспільством, і неконституційним — державний лад тоталітарної держави.

Отже, поняття «державний лад» є більш широким, ніж поняття «конституційний лад». Конституційний лад передбачає наявність у державі юридичної конституції, але не зводиться лише до факту її існування. Конституційний лад набуває реального змісту лише за умови демократичного характеру конституції та реального дотримання конституційних положень, що забезпечує обмеженість держави, державної влади правом.


загрузка...