Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

7.3. Засади конституційного ладу як загальний конституційно-правовий інститут


Основу гуманістичних засад конституційного ладу демократичної держави складає визнання державою людини, її прав та свобод найвищою соціальною цінністю. Принципово, що у співвідношенні «людина-держава» після набуття Україною незалежності 24 серпня 1991 року кардинально змінились акценти. Якщо за часів радянського суспільства особистість зобов´язувалась узгоджувати свої інтереси перш за все з інтересами держави, то у чинній Конституції України встановлюється інший принцип. Визнання, дотримання, а також захист прав і свобод людини стають конституційним обов´язком держави. У любих ситуаціях держава не може посягати на права і свободи особистості приносити їх у жертву своїм або іншим егоїстичним інтересам. Встановлення конституційного ладу починається з визначення принципів організації держави в її співвідношенні з особистістю та громадянським суспільством. Ці гуманістичні засади є серцевиною Конституції України. Гуманістичні засади конституційного ладу України — це основоположні принципи, які визначають та закріплюють провідну роль громадянина в державному будівництві та місцевому самоврядуванні. Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні Конституцією України такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини та громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні. Реальність і дійсність конституційного ладу — це наявність цього ладу де-юре і де-факто. Проголошення України соціальною державою означає орієнтацію на людину, її гуманізм та діяльність щодо здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, спрямованої на реальне забезпечення прав людини та громадянина, охорони праці та здоров´я людей, встановлення гарантованого мінімального розміру оплати праці, надання державної підтримки сім´ї, материнству, батьківству, дитинству, інвалідам і людям похилого віку, розвиток системи соціальних служб, встановлення державних пенсій і допомоги. Ідеї демократичної держави були сформульовані в тому чи іншому вигляді практично з моменту виникнення держави і існують вже тисячі років. А от теорія і практика соціальної держави, що забезпечує гуманістичні засади конституційного ладу є порівняно новим явищем. Норми конституції, що закріплюють зазначений порядок орієнтовані на людину та гуманне ставлення до неї, а держава:

  • а) визнає людину як найвищу соціальну цінність;
  • б) правовими методами забезпечує здійснення принципу соціальної справедливості;
  • в) підтримує розвиток соціальної активності населення;
  • г) здійснює соціально орієнтовану політику разом із захистом соціально слабкої частини населення всіляко сприяє розвитку, не забороненої законом соціальної активності членів суспільства, у тому числі підприємницької діяльності;
  • д) закріплює в чинному законодавстві ефективну систему державних соціальних служб, які повинні на практиці здійснювати соціальний захист населення, і надає цим службам статус пріоритетних у складі державного апарату тощо.

Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні і гарантуванні Конституцією України такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні. Відпові

дно до ст. 3 Конституції України права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов´язком держави. Найбільш повно гуманістичний та соціальний характер держави виявляється в системі соціальних прав і свобод людини і громадянина, передбачених й закріплених Конституцією (ст. 43-49) та в системі їх гарантій. Зокрема, Конституцією передбачаються такі соціальні права, як право на працю (ст. 43), на відпочинок (ст. 45), на соціальний захист (ст. 46), на житло (ст. 47), на достатній життєвий рівень (ст. 48), право на охорону здоров´я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49) тощо. На жаль, ці соціальні права людини і громадянина нині значною мірою не реалізуються, не забезпечуються або залишаються символічними. Соціальна держава має створювати гуманістичні умови для забезпечення громадян роботою, перерозподіляти доходи через державний бюджет, забезпечувати людям прожитковий мінімум, сприяти збільшенню числа дрібних і середніх власників, охороняти найману працю, піклуватися про освіту, культуру, сім´ю, охорону здоров´я, поліпшувати соціальне забезпечення тощо. Це своєрідні висновки з наслідків другої світової війни, з поразок і перемог у ній. Держава має боротися не з багатством, а з бідністю та заохочувати соціальну функцію приватної власності. Необхідно надати соціальну орієнтацію (спрямування) всій економічній політиці держави, не перекреслюючи при цьому конкуренцію і економічну свободу, заохочуючи індивідуальну ініціативу. Ці риси соціальної держави поступово утвердилися в більшості країн Заходу. Як наслідок такої соціалізації держав дещо зменшилась напруженість між працею і капіталом. Профспілки стали діяти переважно методами партнерства, поліпшився добробут чималих верств населення. В Україні Конституція 1996 р., вперше закріпивши соціальну державу, передбачила ряд заходів по її утвердженню. Це розширення кола соціальноекономічних прав та гарантій їх реалізації. Маються на увазі, зокрема, передбачені Конституцією забезпечення захисту усіх суб´єктів власності і господарювання, соціальна спрямованість економіки, проголошення рівності усіх суб´єктів власності перед законом (ст. 13); державний захист прав споживачів, здійснення контролю за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт (ст. 42); гарантування працівників від незаконного звільнення та гарантування права на вчасне одержання працівниками винагороди за працю (ст. 43); гарантування того, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46); охорона державою сім´ї, дитинства, материнства і батьківства (ст. 51) тощо. Визнання людини та її прав вищою соціальною цінністю суспільства є принципом конституційного ладу, відповідно до якого визнання, дотримання та захист прав і свобод людини складають головний обов´язок державної влади і підкреслюють її гуманізм. Визнання (у його юридичному значенні) означає закріплення у законодавстві усього обсягу прав і свобод, передбаченого міжнародно-правовими стандартами у галузі прав людини та обумовленого невід´ємним природнім характером основних прав і свобод. Дотримання прав і свобод вимагає від держави її органів і посадових осіб:

  • а) недопущення любих дій, що порушують або обмежують права і свободи;
  • б) створювати фактичні і юридичні умови для реалізації прав і свобод.

Захист прав і свобод передбачає діяльність спеціалізованих органів держави щодо поновленню порушених прав та здійснення упереджувальних заходів, які не допускають їх порушення.

Гуманізм конституційного ладу виявляється також у закріпленій Конституцією України національній, економічній, соціальній, культурній і екологічній політиці держави. Конституція України 1996 року, на відміну від конституцій «радянського» типу, кардинально змінює підхід до розв´язання проблеми про співвідношення людини і держави. Проголошуючи визнання людини, її життя і здоров´я, честі й гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю, Конституція України (ст. 3) формулює відповідь на цю проблему: не людина створена для держави, а навпаки — держава для людини, держава відповідає за свою діяльність перед людиною, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов´язком держави. В цьому якраз і полягає гуманістична сутність Конституції України, а гуманізм, таким чином, набуває значення найголовнішого принципу конституційного ладу України. Визнання людини найвищою соціальною цінністю у державі багато залежить також від того який режим в ній панує. Належне забезпечення та охоронна прав людини можливе лише у демократичній державі. Демократичною називають державу, діяльність якої відповідає перш за все волі народу, загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина. Демократична держава — важливий елемент демократії та громадянського суспільства, які засновані волі людей. Джерелом влади та легітимності всіх органів держави є суверенітет народу. Недостатньо лише проголосити, державу демократичною (це роблять і тоталітарні країни), головне — забезпечити її устрій та діяльність відповідними правовими інститутами, реальними гарантіями демократизму. Поняття демократичної держави невід´ємно пов´язане з поняттям конституційної та правової держави. Важливим ознаками демократичної держави є:

  • а) реальна представницька демократія;
  • б) забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Представницька демократія — здійснення народом влади через виборні органи, які наділені правом приймати закони.

В Україні таким органом є Верховна Рада України. Місцеві органи самоврядування яким в Україні є Ради — наділені правом приймати важливі рішення щодо місцевого значення. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина друга важливіша ознака демократичної держави. Саме тут проявляється тісний зв´язок формально демократичних інститутів та політичним режимом. Лише в умовах демократичного режиму права і свободи стають реальними, встановлюється законність та виключається свавілля силових структур держави. Ніякі високі цілі та демократичні декларації невільні надати державі реально демократичний характер, якщо не забезпечуються загальновизнані права і свободи людини і громадянина. Демократизм держави передбачає створення в ній найсприятливіших умов для широкої та реальної участі її громадян в управлінні справами держави й суспільства, забезпечення багатоманітності політичного та культурного життя. Демократична держава:

  • забезпечує послідовне здійснення принципу народовладдя (через демократичну виборчу систему);
  • має розвинену систему прав і свобод людини та громадянина;
  • діє за принципом розподілу влад із залученням демократичного механізму зняття суперечностей між окремими гілками державної влади;
  • гарантує та забезпечує демократичний статус органів місцевого самоврядування тощо.

Отже, гуманістичні і демократичні засади конституційного ладу є фундаментальними положеннями, що закріпленні в Конституції України визначають порядок, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини та громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні.


загрузка...