Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

7.6. Форми здійснення народовладдя


Актуальною проблемою конституційного права є народовладдя чи демократія. У буквальному розумінні народовладдя є демократія (гр. demokratia, від demos — народ і kratos — влада). Поняття демократії в суспільних науках визначається по-різному. У науці конституційного права в основі визначень демократії лежить ідея народного суверенітету. Відповідно до неї демократія може бути визначена як спосіб організації державної влади, що ґрунтується на визнанні народу єдиним джерелом влади та його реальній участі у її здійсненні. Для демократії недостатньо конституційного проголошення народу єдиним джерелом влади в державі, необхідні такі конституційно-правові механізми, які б забезпечували його реальну участь у її здійсненні. У створенні таких механізмів важливу роль відіграє конституційне закріплення принципів демократичної держави (демократії). Вихідним конституційним принципом демократії є принцип народного суверенітету, який означає визнання народу єдиним джерелом і верховним носієм влади в державі. Народовладдя в Україні здійснюється у двох формах: безпосередній і представницькій. Форма безпосередньої демократії — це способи і засоби безпосереднього здійснення влади народом або його частиною, які унеможливлюють свавільне використання владних повноважень будь-яким органам чи особам. Безпосередня (пряма) демократія — це особиста (індивідуальна або в складі об´єднання громадян) участь громадян в управлінні справами суспільства і держави, безпосереднє здійснення ними управлінських функцій. На відміну від безпосереднього (прямого) народовладдя, представницька демократія означає участь громадян в управлінні державою через представників, обраних ними в органи держави. Це народні депутати України, Президент України, депутати місцевих рад, голови місцевих рад. Безпосередня (пряма) демократія існує в декількох формах. Це:

  • всенародне голосування або референдум;
  • всенародне обговорення;
  • з´їзди, конференції, наради;
  • народні збори;
  • народна ініціатива;
  • вибори в представницькі органи і посадових осіб.

У державному апараті слід розрізняти органи первинного і вторинного представництва народу. Державні органи первинного представництва утворюються шляхом їх виборів, за допомогою яких влада делегується органам держави безпосередньо народом. В Україні такими органами є Верховна Рада України і Президент України. Інші державні органи, які ними формуються, є органами вторинного, опосередкованого представництва народу. Якщо безпосереднє народовладдя позитивно вирізняється широтою залучення народу до вирішення державних справ, то представницькі органи мають свої особливості. Як головні форми здійснення народовладдя Конституція України закріплює вибори (ст.ст. 70, 71) і референдуми (ст. ст. 72, 73, 74). Але прояви народовладдя, що є характерними для конституційного ладу України, не обмежуються загальнодержавними і місцевими виборами та референдумами. Ставлячи питання про поєднання безпосередньої та представницької форм здійснення народовладдя треба виходити з урахування вельми різноманітних проявів як прямої, так і представницької демократії. Народ як верховний носій влади в державі реалізує владу як безпосередньо — через референдум, вибори та інші форм

и прямої демократії, так і через своїх представників в органах державної влади і місцевого самоврядування.

Отже, народовладдя в Україні здійснюється у двох основних формах: безпосередній і представницькій. Безпосередня форма має декілька різновидів. Представницька форма характеризується також різними видами представництва.

Демократія в Україні будується на основних її принципах. Принципами демократії в Україні є головні ідеї, які лежать в основі її побудови і складають її головний зміст. Конституційними принципами демократії в Україні є:

  • а) принцип безпосереднього народовладдя (безпосередньої демократії);
  • б) принцип народного представництва (представницької демократії);
  • в) принцип виборності;
  • г) принцип поділу влад;
  • ґ) принцип децентралізації державної влади;
  • д) принципи рівності і свободи;
  • е) принцип політичної багатоманітності;
  • є) принцип мажоритаризму;
  • ж) принцип права меншості тощо.

Принцип безпосереднього народовладдя — це головна ідея безпосередньої демократії в Україні, що реалізується у вигляді виборів, референдумів, народних ініціатив, обговорень тощо. Принцип представницької демократії означає, що народ делегує владні повноваження своїм представникам в органах влади і органах місцевого самоврядування та головам рад. Відповідно, принцип виборності є ще одним принципом демократії. Ці принципи безпосередньо закріплено в тексті Конституції України: «Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» (ч. 2 ст. 5); «Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії» (ст. 69).

Одним з найважливіших конституційних принципів демократії є принцип поділу державної влади. Поділ влади — це система організації і функціонування державної влади, в якій функції законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюються різнили державними органами. Ідея поділу влади як самостійне вчення була обґрунтована в середині XVIII ст. Ш. Монтеск´є. Основна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути зосередження влади в одних руках і зловживання владою. Необхідно, щоб органи законодавчої, виконавчої і судової гілок влади могли взаємно стримувати один одного. Жодна гілка влади не може мати ні формального, ні фактичного верховенства над іншими. Основне призначення законодавчої влади — виявити право і сформулювати його у вигляді законів, які б були загальнообов´язковими. Виконавча влада у вільній державі призначена для виконання законів, що встановлюються законодавчою владою. Задача суддів в тому, щоб рішення і вироки завжди були лише точним застосуванням закону. Принцип поділу влади закріплено в статті 6 Конституції України. У функціонуванні державної влади на основі принципу поділу влади важливе значення має збалансованість повноважень органів. Система стримувань і противаг — це інтегрована сукупність повноважень гілок державної влади в системі поділу влади, яка дозволяє їм урівноважувати і обмежувати одна одну. Така система тією чи тією мірою притаманна всім формам державного правління, де є поділ влади але найповніше вона виявляється за умов жорсткого поділу влади в президентській республіці. В Конституції України 1996 року було закріплено президентсько-парламентарний різновид змішаної республіканської форми державного правління, що характеризувалося, швидше, як жорсткий, аніж гнучкий, поділ влади зі зміщенням повноважень в системі поділу влади на користь Президента України. Применшувалася ролі Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України. Останній формувався Президентом України безвідносно до співвідношення партійно-політичних сил у Верховній Раді України, був підконтрольний і підзвітний Верховній Раді, але не міг впливати на неї через парламентську більшість, що значно послаблювало його становище. Перехід до парламентарно-президентського змішаної форми правління відповідно до внесених у Конституцію України 8 грудня 2004 року змін, за яких Кабінет Міністрів України формувався Верховною Радою України і спирався на парламентську більшість, тісно співпрацюючи з нею мав означати перехід до гнучкого поділу державної влади. Однак, такий стан продовжувався до 30 вересня 2010 р. Після прийнятого рішення Конституційного Суду України про неконституційність Закону України від 8 грудня 2004 р. «Про внесення змін до Конституції України» наша держава знову перейшла до редакції Конституції України 28 червня 1996 р. і до президентсько-парламентської республіки. Поділ влади термінологічно і змістовно слід відрізняти від розподілу влади, який означає розосередження владних повноважень у межах окремих гілок влади між різними їх органами або повноважень одного виду між органами різних гілок влади. Так, повноваження зі здійснення виконавчої влади розподіляються між главою держави, урядом і місцевими органами виконавчої влади. Повноваження зі здійснення законодавчої влади розподіляються між парламентом, урядом і главою держави (останні наділяються правом законодавчої ініціативи, а глава держави — також повноваженням щодо підписання і оприлюднення законів). Судова влада покладається на всю сукупність судових органів від найнижчих до верховного. З поділом і розподілом державної влади пов´язана її децентралізація. Ступінь децентралізації державної влади залежить передусім від форми державного устрою — у федеративних державах він зазвичай вищий, аніж в унітарних. Децентралізація влади в суб´єктах федерації та унітарних державах визначається наявністю місцевого самоврядування на різних рівнях адміністративно-територіального поділу.

Принцип децентралізації державної влади в конституціях зазвичай закріплюється як принцип визнання і гарантування місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування гарантується статтею 7 Конституції України. Докладно інститут місцевого самоврядування визначається в розділі XI «Місцеве самоврядування» Конституції України.

Важливими конституційними принципами демократії є принципи рівності і свободи. В конституційному праві принцип рівності означає визнання того, що всі люди є рівними у правах від природи, а громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Конституція України проголошує: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах» (ч. 1 ст. 21) і закріплює: «Громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом» (ч. 1 ст. 24). Конституційний принцип свободи торкається свободи особи. У широкому значенні свобода особи це можливість діяти на власний розсуд. У конституційно-правовому значенні свобода особи — це суб´єктивна можливість людини і громадянина здійснювати чи не здійснювати конкретні дії, що ґрунтується на їх конституційних правах і свободах. Вона не може бути абсолютною, а обмежується свободою інших людей. Держава встановлює певні вимоги, яким повинна відповідати діяльність кожної особи. В Конституції України крім проголошення усіх людей вільними цей принцип закріплено формулюванням: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством» (ч. 1 ст. 19). У конституційній теорії принцип свободи розглядається як загальний принцип конституційного статусу особи і деталізується в конституційно закріплених правах і свободах людини і громадянина, до найважливіших з яких належать політичні свободи — свобода об´єднань, свобода слова, свобода зборів, мітингів, походів і демонстрацій тощо.

Ще одним конституційним принципом демократії є принцип політичної багатоманітності, або політичного плюралізму, який означає багатоманітність політичних сил у суспільстві. Принцип політичного плюралізму визначається також як принцип багатопартійності. Політичні партії, громадські організації, політичні рухи, відображаючи ті чи ті соціальні інтереси і сповідуючи певну ідеологію, відповідно до неї розробляють свої програми, стратегію і тактику політичних дій. У Конституції України принцип політичного плюралізму закріплено у загальній формі: «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності» (ч. 1 ст. 15), через гарантування державою свободи політичної діяльності: «Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України» (ч. 4 ст. 15), проголошення права громадян на свободу об´єднання: «Громадяни України мають право на свободу об´єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів» (ч. 1 ст. 36).

Конституційний принцип мажоритаризму (від фр. Mаjorite — більшість) означає правління за демократії більшості і передбачає, що політичні рішення, особливо ті, що мають суспільне значення, приймаються більшістю або з її згоди. Конституції і закони чітко визначають, яка саме більшість — проста, абсолютна чи кваліфікована необхідна для обрання на виборах або прийняття представницьким органом тих чи тих рішень. Безпосередньо в тексті Конституції України встановлено тільки вимоги щодо більшості у Верховній Раді України, необхідної для прийняття нею рішень.

Правління більшості передбачає ще один принцип демократії — принцип права меншості, який означає дотримання та охорону інтересів меншості, що відокремилася в результаті виборів, референдуму чи в представницькому органі. Парламентська опозиція є одним із найважливіших інститутів демократії. Вона сприяє забезпеченню балансу сил у парламенті, системі державної влади, суспільстві в цілому. Взаємна конкуренція правлячої більшості та парламентської опозиції зменшує зростання небезпечної поляризації сил, що є в суспільстві і в парламенті. У Конституції України немає положень ні про право меншості, ні про парламентську опозицію. Певний час (з 1 січня 2006 по 30 вересня 2010 р.) у зв´язку з переходом до парламентарно-президентської форми правління, формування Кабінету Міністрів України Верховною Радою України зросла роль парламентської опозиції та потреба у законодавчому врегулюванні її організації та діяльності. Однак, перехід до президентсько-парламентської форми республіканського правління знову зневолював принцип опозиції.

Отже, в Україні визнаються та закріплені у Конституції дві основні форми народовладдя — це пряма демократія, яка проявляється у вигляді виборів, референдумів та інших форм та представницька демократія — шляхом представлення інтересів громадян України як у колегіальних представницьких органах таких як Верховна Рада України та органах місцевого самоврядування, так і обрані Президента України.

Підсумовуючи сказане слід зробити такі висновки. Конституційний лад — це система соціальних, економічних і політико-правових відносин, які встановлюються й охороняються конституцією та іншими конституційно-правовими актами держави, закріплює спосіб організації держави і суспільства, де визнаються та гарантуються права і свободи людини і громадянина, а держава підкорюється праву і, перш за все, демократичній Конституції. За своєю суттю конституційний лад є певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права. За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин в Україні. За формою конституційний лад є системою основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб´єктів конституційно правових відносин.

Норми конституції України які присвяченні конституційному ладу України містять елементи програмного характеру щодо розвитку держави, суспільства та їх окремих інститутів і на підставі їх положень отримують розвиток всі інші норми Конституції України.

За своїми функціями принципи і норми, що регулюють основи конституційного ладу, об´єднуються у початкові і головні інститути, складають загальний інститут конституційного ладу, закріплені у Конституції України входять в систему галузі конституційного права, є визначальними для всіх інших інститутів та відіграють ціленаправлену роль для всього державно-правового регулювання.

Гуманістичні і демократичні засади конституційного ладу є фундаментальними положеннями, що закріпленні в Конституції України визначають порядок, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини та громадянина, забезпеченні прав і свобод особи, їх гарантуванні.

Народний суверенітет в Україні включає в себе суверенітет Українського народу, національний і державний суверенітет. В Україні визнаються та закріплені у Конституції дві основні форми народовладдя — це пряма демократія, яка проявляється у вигляді виборів, референдумів та інших форм та представницька демократія, що здійснюється шляхом представлення інтересів громадян України, як у колегіальних представницьких органах (Верховна Рада України та органах місцевого самоврядування та при обрані Президента України і сільських, селищних та міських голів).


загрузка...