Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

9.3. Громадянство як елемент правового статусу людини і громадянина


Громадянство є основним елементом правового статусу людини і громадянина та юридичною передумовою правового статусу особи в суспільстві та державі. Конституційне право пов´язує з громадянством цілий ряд важливих правових наслідків, основним з яких є те, що фізичні особи можуть бути суб´єктами конституційно-правових відносин лиши при наявності правового статусу громадянина даної країни. Питання громадянства в Україні регламентується Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» (далі Закон) від 18 січня 2001 р. та іншими нормативно-правовими актами, які видаються відповідно до Конституції та названого вище закону України. Закон визначає, що громадянство — це правовий зв´язок особи і держави, який знаходить свій вираз у взаємних правах і обов´язках. Суттю даного визначення є права і обов´язки громадянина по відношенню до держави, і, навпаки. З одного боку громадяни користуються усією повнотою прав і свобод, а також несуть певні обов´язки перед суспільством та державою. З іншого боку, держава виступає гарантом захисту прав і свобод людини і громадянина та забезпечує рівність прав і свобод громадян у всіх сферах суспільства як всередині нашої країни так і поза її межами. У згаданому вище визначенні мова йде саме про правовий, а не фактичний зв´язок. Громадян держави не слід розглядати як сукупність осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють — населення країни-категорію демографічну. Поняття населення визначається як безперервно відновлювальна у процесі відтворення сукупність людей на Землі в цілому або в окремих регіонах, країнах, населених пунктах тощо. У юридичному значенні до населення конкретної держави належать її громадяни, іноземці, особи без громадянства (апатриди) та особи без громадянства (біпатриди), які постійно перебувають на території даної держави на законних підставах. Виходячи з цього варто зробити висновок про те, що громадянином держави особа є не за умови її проживання на території даної держави, а внаслідок наявності між особою і державою стійких правових зв´язків, що дозволяє громадянину вимагати захисту своїх прав з боку органів державної влади. Цікавою є точка зору М. Суржинського, який вважає, що поняття громадянства варто розкривати через категорію «належність особи до народу держави», вважаючи, що саме вона закріплює правовий статус особи як громадянина держави. Така думка заслуговує на особливу увагу, оскільки народ — це сукупність громадян, які утворюють єдину соціально-економічну і політичну спільність незалежно від їх поділу на національності. В статті 2 Закону України «Про громадянство» визначено «належність до громадянства», що є характерною особливістю українського громадянства. Відповідно до згаданої норми Закону громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про г

ромадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Громадянство є також ознакою державного суверенітету України.

Так, в статті 5 Конституції України чітко визначено, що народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Згідно до міжнародно-правових норм, які визнаються усіма демократично спрямованими країнами світу, громадянство є невід´ємним правом кожної людини. Це визначено у Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року (ст. 15), у міжнародному пакті про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року (ст. 24), а також відтворено у Конституції України та Законі України «Про громадянство».

Отже, виходячи з аналізу полярних точок зору та чинного законодавства України щодо громадянства варто визначити, що громадянство — це правовий зв´язок особи і держави, що виявляється у взаємних правах і обов´язках та визначає належність особи до держави якою є Україна.

Громадянство України базується на системі принципів, які визначено Конституцією та Законом. Так, стаття 2 Закону до принципів громадянства відносить наступні:

1) єдиного громадянства — громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

2) запобігання виникненню випадків без громадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Набуття громадянства може здійснюватись на підставах, що визначені у статті 6 Закону, зокрема:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров´я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім´ю або передачі на виховання в сім´ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв´язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Законом передбачено, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України. Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України. Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Наступною підставою набуття громадянства, згідно до статті 6 Закону є набуття громадянства за територіальним походженням. Порядок набуття громадянства за територіальним походженням визначається статтею 8 Закону України «Про громадянство». Зокрема, в ньому визначено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» (або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який взяв зобов´язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов´язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов´язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов´язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника. Дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов´язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників (один з батьків, опікун та піклувальник).

Чітко Законом України «Про громадянство» регламентується порядок набуття громадянства внаслідок прийняття до громадянства. Статтею 9 передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Цим же Законом визначено умови набуття громадянства. Першою умовою для набуття громадянства є визнання і дотримання Конституції України та Законів України. Наступною умовою набуття українського громадянства є вимога припинення іноземного громадянства, тобто подати декларацію про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов´язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов´язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов´язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Подання зобов´язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України. При цьому, іноземці, які подали зобов´язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Третьою важливою умовою набуття громадянства є безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п´яти років. Але, варто пам´ятати, що дана умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в´їхали в Україну особами без громадянства — на три роки з моменту в´їзду в Україну. Варто пам´ятати, що ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні. Володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування є наступною умовою для прийняття у громадянство України. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі. Ще однією важливою умовою приняття до громадянства України є наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні. Законом України чітко визначено, що до громадянства України не приймається, по-перше, особа, яка вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; по-друге, була засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості); по-третє, вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином. Наступною підставою набуття громадянства є поновлення у громадянстві України.

Стаття 10 Закону визначає, що особа, яка припинила громадянство України, є особою без громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, за відсутності обставин, передбачених частиною п´ятою статті 9 цього Закону. Набуття громадянства України внаслідок усиновлення є наступною підставою набуття громадянства. Так, стаття 11 Закону України «Про громадянство визначає, що дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. Неповнолітня особа, яка є особою без громадянства, постійно проживає на території України і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування є ще однією підставою набуття громадянства (ст. 12). Власне, в даній нормі зазначено, що дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено громадянина України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга — особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування або з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки чи піклування. Дитина, яка проживає на території України та є особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування і опікуном або піклувальником призначено осіб, одна з яких є громадянином України, а друга — іноземцем, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки або піклування чи з моменту набрання чинності рішенням суду про встановлення опіки або піклування, якщо така дитина у зв´язку із встановленням опіки або піклування не набуває громадянство опікуна чи піклувальника, який є іноземцем.

Ще однією підставою набуття громадянства є підстава набуття громадянства України особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України. Так, іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

Набуття громадянства України дитиною у зв´язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них полягає в тому, що дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України. Дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України. Варто пам´ятати, дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків. І наступною, визначеною згаданим Законом підставою є набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства. Стаття 15 визначає, що у разі визнання батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнано громадянина України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України. У разі визнання материнства дитини, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, а матір´ю визнано громадянку України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України. У разі встановлення факту батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, якщо батько дитини перебував у громадянстві України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України. У разі встановлення факту материнства дитини, батько якої є іноземцем або особою без громадянства, якщо мати дитини перебувала у громадянстві України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання набуває громадянство України. Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою, а як правило, до 14-річного віку згода дітей не потребується.

Виходячи з аналізу змісту основних підстав набуття громадянства потрібно визначити основні шляхи набуття громадянства. Так, в науці конституційного права прийнято виділяти такі основні шляхи набуття громадянства як натуралізація, філіація («jus soli» і «jus sangvinius»), оптація, трансферт тощо. Натуралізація (від фр. naturaliser) — акт прийняття до громадянства (підданства) певної держави іноземця чи особи без громадянства. Натуралізація відбувається у таких випадках: набуття громадянства особою, яка його не має (апатридом); зміни громадянства; суміщення або кумуляції, за якою особа зберігає колишнє громадянство і набуває нове. Право встановлювати ті чи інші умови натуралізації передбачено Конвенцією про скорочення безгромадянства. Філіація — (від англ. filiation, від лат. filius — син) — набуття громадянства за народженням. Відповідно, громадянство визначається або за «принципом крові» або за «принципом грунту». В першому випадку новонароджена дитина набуває громадянство своїх батьків незалежно від місця свого народження. В іншому випадку, новонароджена дитина стає громадянином тієї держави, на території якої вона народилася. На разі, практично у більшості країн світу, законодавством закріплюється змішаний спосіб набуття громадянства, що включає в себе як принцип крові так і принцип грунту. Оптація (лат. optatio-бажання, вибір) — це один із шляхів набуття громадянства, суть якого полягає в можливості вибору громадянства при зміні державної належності території.

Припинення громадянства України можлива за таких підстав: вихід з громадянства, втрата громадянства, припинення громадянства з підстав, передбачених міжнародними договорами. Вихід з громадянства здійснюється за ініціативою особи, яка подає заяву до компетентних органів, а позбавлення громадянства здійснюється уповноваженим на те органом держави всупереч бажанню конкретної особи. Так, статтею 18 Закону передбачено, що громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню. Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.

Підставами для втрати громадянства України, згідно чинного законодавства є такі:

1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття;

2) набуття особою громадянства України внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов´язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Вирішення питань громадянства здійснюється такими органами влади: Президентом України; Комісією при Президентові України; спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань громадянства; Міністерством закордонних справ України; дипломатичними представництвами та консульськими установами України.


загрузка...