Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

12.2. Ініціювання, призначення, підготовка, проведення всеукраїнського референдуму та реалізація його результатів


Референдум вважається найдемократичнішою формою волевиявлення громадян, в якій виражається (безпосереднє) народовладдя, реалізується конституційний принцип щодо належності народу всієї повноти влади. Як зазначалось раніше прийнято вважати, що перший в історії людства референдум був проведений у Швейцарії ще у 1439 р. Нині інститут референдуму законодавчо закріплений у конституціях та інших нормативно — правових актах багатьох країн: Швейцарії, Франції, ФРН, США, Данії, Італії, Іспанії, Швеції, Норвегії тощо. У тісному зв´язку з виборчими правами Конституція закріплює право брати участь у всеукраїнському референдумі, який, як і вільні вибори, є найвищим безпосереднім вираженням волі народу. Його зміст полягає у прийнятті громадянами України нормативних положень Конституції, законів та інших найважливіших рішень загальнодержавного та місцевого значення шляхом голосування. Під всеукраїнським референдумом слід розуміти затвердження проектів нормативних актів, інших важливих рішень загальнодержавного значення шляхом народного голосування. Як зазначалось раніше в Україні є такі види референдумів: всеукраїнський, республіканський (референдум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум). Особливого значення мають рішення, що були прийняті на всеукраїнському референдумі. Через референдум юридична сила надається рішенням народу щодо найважливіших питань громадського і політичного життя, внутрішньої і зовнішньої політики, не пов´язаних із визначенням персонального складу державних або громадських органів. Конституція України (ст. 72—74, п. 2, ч. 1, ст. 85, п. 6, ч. 1, ст. 106) передбачає, що всеукраїнський референдум може бути призначений Верховною Радою України або Президентом України. При цьому Президент України призначає всеукраїнський референдум для затвердження змін Конституції України, які стосуються розділу 1 «Загальні засади», розділу 3 «Вибори, Референдум» та розділу 13 «Внесення змін до Конституції України», та за які проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу народних депутатів Верховної Ради України. Всеукраїнський референдум може бути проголошений за народною ініціативою на вимогу не менш, як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш, як у двох третинах областей і не менш, як по сто тисяч підписів у кожній області. Референдум за народною ініціативою проголошується Президентом України. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Суттєве значення має встановлення на конституційному рівні положення про те, що згідно з ст. 106 Конституції України Президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою. З цього випливає, що народна ініціатива щодо проведення всеукраїнського референдуму з відповідних питань загальнодержавного значення не може бути реалізована без указу Президента України про проведення такого референдуму. Видання такого указу є юридичним фактом, який має суттєве значення для врахування волі народу, її втілення в державно-правову практику. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою може проголошуватися Президентом України за наявності декількох умов: якщо така ініціатива підтримана не менш я

к трьома мільйонами громадян України, які мають право голосу, якщо підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей; якщо в кожній з цих областей зібрано не менш як по сто тисяч підписів. Це обов´язкові умови, недодержання яких не дасть можливості провести всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Право ініціативи у збиранні підписів під вимогою проведення всеукраїнського референдуму належить громадянам України, які мають право на участь у референдумі. Збирання підписів організують і здійснюють ініціативні групи всеукраїнського референдуму, що утворюються на зборах громадян, у яких беруть участь не менше як 200 осіб, що мають право на участь у референдумі. Такі групи складаються не менш як з 20 громадян. Вони реєструються Центральною виборчою комісією. Від дня одержання свідоцтва про реєстрацію ініціативна група має право організовувати та безперешкодно здійснювати збирання підписів на листах для підписів громадян під вимогою проведення референдуму. Загальний строк збирання підписів про проведення всеукраїнського референдуму не повинен перевищувати трьох місяців. У разі, коли у цей строк під вимогою про проведення референдуму не зібрано достатньої кількості підписів громадян України, всеукраїнський референдум не проводиться. Всеукраїнські референдуми за предметом можуть поділятися на конституційні, законодавчі, міжнародно-правові, адміністративно-територіально та інституційні (з питань дострокового припинення повноважень парламенту або глави держави). Проведення конституційного референдуму закономірне, оскільки основний закон повинен бути прийнятий чи змінений у спосіб, що виключав би можливість будь-яких докорів чи сумнівів громадян у його легітимності. Загальнонародне прийняття тексту конституцій також сприяє їх популяризації. Прийняття, зміна та скасування законів України та їх окремих положень відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» також є предметом Всеукраїнського референдуму. Так як закони за юридичною силою поступаються конституції їх винесення на всеукраїнський референдум проекту закону чи його окремих положень передбачає їх винятково важливе значення для українського народу. В умовах світової інтеграції не лише економічної а й політичної виникає потреба в уніфікації міжнародно-правових норм у світі предметом референдумів дедалі частіше стають питання про ухвалення конкретних міжнародно-правових договорів. У Конституції України такий предмет не передбачено. Питання щодо вирішення адміністративно-територіальних змін є предметом референдумів стосовно зміни кордонів держави у більшій мірі це є темою міжнародних плебісцитів. Здебільшого проведенням таких референдумів є питання відносно надання статусу автономії території компактного проживання національних меншин. З огляду на принцип народного суверенітету, який є визначальним принципом основ конституційного ладу, зміна території України може проводитися тільки відповідно з волевиявленнями народу, вільно вираженим на всеукраїнському референдумі. Іншого шляху вирішення цієї проблеми законодавство не передбачає. Україна як суверенна держава сама визначає порядок зміни території. Територіальне верховенство народу держави передбачає виключну і повну владу народу в межах території і відповідно право прийняття державними органами законів і правил, що регулюють режим державної території та окремих її частин, питання громадянства, в´їзду в країну осіб та виїзду з її території. Питання зміни території держави є прерогативою народу, а не окремої його частини, державних органів чи органів місцевого самоврядування. Так, винесення такого питання на місцеві референдуми або на референдум Автономної Республіки Крим, відповідні рішення щодо цього питання місцевих органів державної влади або органів місцевого самоврядування будуть незаконними і не матимуть ніяких юридичних наслідків. Аналіз предмета всеукраїнського референдуму з адміністративно-територіальних питань свідчить, що питання зміни кордонів держави чи надання визначеній території статусу автономії є досить складним і неоднозначним. Світовий досвід доводить можливість використання цих референдумів певними політичними силами для пропагування сепаратистських ідей. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» всеукраїнський референдум може бути проведений і щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради чи Президента України. Водночас норми Конституції України не закріплюють можливості проведення таких референдумів. Хоча практика проведення подібних референдумів у світі нерідка. Зокрема, за часів чинності французької Конституції 1958 р. Президент Шарль де Голь кілька разів проводив референдуми з важливих питань державного життя, але щоразу їх предмет прямо чи опосередковано стосувалися статусу самого Президента.

Народ як суб´єкт конституційно-правових відносин також повинен діяти в межах Конституції і законів. Відповідно до ст. 74 Конституції України референдум не може проводитися щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії, тобто ці питання не є предметом всеукраїнського референдуму. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» також закріплює, що на всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністії та помилування; про вжиття органами державної влади України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров´я та безпеки громадян; питання, пов´язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України. На місцеві референдуми не виносяться питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і органів місцевого самоврядування; питання, віднесені з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої ради та їх виконавчих і розпорядчих органів. Новий всеукраїнський референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено не раніш як через 5 років, а місцевий референдум — не раніш як через рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

Отже, закон детально регламентує порядок призначення референдумів, підготовку їх проведення, порядок голосування і визначення підсумків референдумів, введення у дію рішень, прийнятих референдумом та ін. Закон значно застарів і потребує удосконалення. Реформуванню законодавства та практики його здійснення сприятиме підготовка і прийняття Виборчого кодексу України.


загрузка...