Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

14.5. Напрями реформування судової влади


В Україні, з прийняттям Основного Закону, судова влада закріплена як самостійна гілка влади. Конституція України визначає лише базові положення судової системи, закріплює конституційні засади подальшого розвитку судів та законодавства про організацію і діяльність системи судів при здійсненні правосуддя. Втілення в життя конституційних принципів правосуддя потребує проведення судово-правової реформи. Першими кроками щодо проведення такої реформи була постанова Президії Верховної Ради України, якою 2 березня 1992 року була утворена Комісія по проведенню судово-правової реформи в Україні. Комісія підготувала Концепцію судово-правової реформи в Україні, яка була затверджена постановою Верховної Ради України 28 квітня 1992 року. Головною метою судово-правової реформи в Україні є формування незалежної судової влади, перебудова судової системи та вдосконалення законодавства щодо судочинства та самої практики судочинства.

Наступним етапом щодо створення незалежної судової влади в Україні було прийняття Конституції України де закріплювалося що правосуддя в Україні здійснюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Конституцією не допускалося делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами. Юрисдикція судів поширювалася на всі правовідносини, що виникають в українській державі. Як вид державної діяльності правосуддя пов´язане з вирішенням різноманітних соціальних конфліктів в основі яких лежить спір про право. Реалізується правосуддя шляхом розгляду в судових засіданнях кримінальних, адміністративних, цивільних і господарських справ з додержанням встановленої законодавством процесуальної форми. Правосуддя здійснюють професійні судді. Народові України забезпечується можливість брати участь у здійсненні правосуддя через запровадження інститутів народних засідателів і присяжних.

Регулювання конституційної юрисдикції здійснюється розділом ХІІ Конституція України. Деталізовано положення цього розділу Законом України від 16 жовтня 1996 року «Про Конституційний Суд України», який має своїм завданням гарантувати верховенство права та Верховенство Конституції України на всій території України. Конституційний Суд України складається з 18 суддів. Одним з недоліків, на нашу думку, є цензи для суддів (не раніше 40 і не більше 65 років). Відомо, що суддя набирає професійного досвіду після 55—60 років, а вже в 65 він має йти на пенсію. На нашу думку цей термін слід збільшити до 70 років. Було б не зайвим внести зміни до Конституції України зміну щодо можливості призначення судді на дві каденції підряд (на 18 років). Суб´єктами конституційної юрисдикційної діяльності є:

  • а) Конституційний Суд України;
  • б) його органи і посадові особи;
  • в) суб´єкти права конституційного подання чи конституційного звернення;
  • г) інші суб´єкти конституційного судочинства.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Він складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України, які призначаються відповідно до

вимог Конституції і законів України. Органами Конституційного Суду України є колегії, постійні і тимчасові комісії та Секретаріат Конституційного Суду України. До посадових осіб слід віднести суддів Конституційного Суду України, голову, заступників голови Конституційного Суду України, Секретарів колегій, голів, заступників голів комісій, державних службовців Секретаріату тощо. Перелік суб´єктів права конституційного подання і конституційного звернення дається нижче. До інших суб´єктів конституційного судочинства слід віднести свідків, експертів, консультантів, запрошених осіб. Об´єктами правовідносин щодо конституційної юрисдикції в Україні є дії та результати діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо їх відповідності Конституції та законам України, а також норми Конституції та законів України щодо їх тлумачення. Формами діяльності Конституційного Суду України при здійсненні конституційної юрисдикції є правові, організаційні та організаційно-правові сторони діяльності. Серед правових форм Конституційний Суд України, здійснюючи конституційну юрисдикцію, використовує нормотворчу і правореалізаційні форми. Прикладом нормотворчої форми є затвердження його рішенням 5 березня 1997 року «Регламенту Конституційного Суду України». Правореалізаційними формами його діяльності є дотримання норм права, право використання, право виконання і правозастосування. До організаційних форм роботи Конституційного Суду України відносяться матеріально-технічна, що спрямована на матеріальне і технічне забезпечення діяльності суду, кадрова, ідеологічно-виховна. Організаційно-правовими формами роботи Конституційного

Суду України є проведення засідань і пленарних засідань. Методи діяльності Конституційного Суду України при здійсненні конституційної юрисдикції — це способи і прийоми його діяльності по здійсненню конституційної юрисдикції. При здійсненні конституційної юрисдикції Конституційний Суд України використовує імперативний (наказовий) і диспозитивний (автономний) способи, а також методи дослідження. Наказовий спосіб використовується при винесенні рішень. Методи дослідження Конституційний Суд України використовує для дослідження матеріалів під час вивчення конституційного подання чи конституційного звернення. Діяльність Конституційного Суду України його органів і посадових осіб фіксується у письмових процесуальних актах. До них відносяться рішення, висновки, розпорядження, протоколи, постанови, ухвали, окремі доручення тощо. Процедура конституційної юрисдикції має конституційне та законодавче закріплення. Конституційно вона закріплена в розділі дванадцятому Конституції України та деталізована у Законі України від 16 жовтня 1996 року, Регламент і Конституційного Суду України (Регламент) від 5 березня 1997 року та в інших законодавчих актах. Конституційна юрисдикційна діяльність є особливим видом застосування норм конституційного права. Ця особливість підкреслюється такими змістовними характеристиками діяльності:

  • а) особливим аналізом фактичних обставин конкретної конституційної справи;
  • б) особливостями вибору матеріальних і процесуальних норм для правозастосування;
  • в) особливостями винесення і оприлюднення прийнятих Конституційним Судом України актів.

У параграфі десятому Регламенту Конституційний Суд України передбачив особливий порядок аналізу фактичних обставин конкретної конституційної справи. Він полягає у прийнятті і вивченні матеріалу в декілька етапів:

а) перевірка конституційних подань і конституційних звернень Секретаріатом Конституційного Суду України на предмет відповідності їх законові щодо легітимності їх суб´єктів та реєстрація в день надходження Службою документального забезпечення Секретаріату Конституційного Суду України;

б) попереднє вивчення зареєстрованих конституційних подань та конституційних звернень відповідними структурними підрозділами Секретаріату Конституційного Суду України та направлення їх з пропозиціями, викладеними у письмовій формі керівникові Секретаріату Конституційного Суду України, який після перевірки подає їх Голові Конституційного Суду України;

в) Голова Конституційного Суду України, після ознайомлення з ними направляє їх до відповідних Колегій суддів Конституційного Суду України і може запропонувати кандидатуру судді-доповідача у справі. Кандидатура судді-доповідача у справі із числа кандидатур, запропонованих суддями Колегії суддів чи Головою Конституційного Суду України, схвалюється на засіданні Колегії суддів Конституційного Суду України і подається на затвердження на засідання Конституційного Суду України. Розподіл конституційних подань та конституційних звернень між суддями — суддями-доповідачами проводиться рівномірно, з урахуванням їх спеціалізації;

г) суддя доповідач у справі вивчає порушені в конституційному поданні, конституційному зверненні питання та готує матеріали на розгляд Колегії суддів Конституційного Суду України, при необхідності може проводитися експертиза;

д) після завершення вивчення та підготовки матеріалів конституційного подання, конституційного звернення за пропозицією судді-доповідача секретар Колегії суддів вносить ці матеріали на розгляд Колегії суддів для вирішення питання про відкриття конституційного провадження у справі чи про відмову у відкритті такого провадження;

е) за результатами розгляду конституційних подань, конституційних звернень на засіданні Колегії суддів виноситься процесуальна ухвала про відкриття конституційного провадження у справі або про відмову у ньому;

ж) оформлення матеріалів справи яку судової справи і направлення її на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду України.

Отже, реформування конституційної юрисдикції передбачає удосконалення:

  • а) діючого законодавства;
  • б) Регламенту Конституційного Суду України;
  • в) функцій, повноважень, форм і методів діяльності;
  • г) подовження вікового цензу для суддів Конституційного Суду України.

З метою виконання вимог Конституції України 21 червня 2001 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР» Однак, «латання дір» шляхом внесення змін в закони Української РСР не могло задовольнити ефективного реформування судово-правової системи. Отже, 7 лютого 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про судоустрій України». Цей закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів. В ньому регулюються і інші питання судоустрою. Подальше здійснення судової реформи було здійснено Указом Президента України яким був затверджений план заходів на 2006 рік щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів. Після обрання Президентом України Віктора Януковича був розроблений і поданий до Верховної Ради України проект закону щодо судоустрою і статусу суддів. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» був прийнятий 7 липня 2010 р.

Отже, в Україні не припиняється пошук оптимальної системи органів правосуддя та удосконалення судового устрою і забезпечення справедливого судочинства відповідно до європейських стандартів щодо забезпечення судовою гілкою влади конституційних свобод людини та громадянина. Напрямами такої оптимізації є удосконалення організації і діяльності Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції.

Організація правосуддя в Україні базується на таких засадах:

  • а) здійснення правосуддя виключно судами;
  • б) право на судовий захист;
  • в) рівність перед законом і судом;
  • г) правова допомога при вирішенні справ у судах;
  • д) гласність судового процесу;
  • е) мова судочинства;
  • є) обов´язковість судових рішень;
  • ж) право на оскарження судового рішення;
  • з) колегіальний та одноособовий розгляд справ;
  • і) самостійність судів і незалежність суддів;
  • й) недоторканність суддів;
  • ї) незмінюваність суддів;
  • к) суддівське самоврядування.

Організація роботи судів загальної юрисдикції визначається Конституцією та законами України «Про судоустрій і статус суддів від 7 липня 2010 року, «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» та ін. Усі суди складаються з професійних суддів, які обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше. На посаду судді кваліфікаційною комісією суддів може бути рекомендований:

  • а) громадянин України;
  • б) не молодший двадцяти п´яти років:
  • в) який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки;
  • г) проживає в Україні не менш як десять років;
  • д) володіє державною мовою.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п´ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. Закон закріплює такий порядок обрання суддів загальних судів і звільнення їх з посади. Верховною Радою України здійснює обрання:

  • а) професійного судді (далі судді) безстроково, термін повноважень якого на посаді судді закінчився;
  • б) суддею безстроково особи, яка раніше уже обіймала посаду судді не менше п´яти років, але на час розгляду питання про обрання не займає посаду судді;
  • в) судді, раніше обраного безстроково, до суду іншого рівня або до суду того ж рівня, але іншої спеціалізації.

Верховна Рада України здійснює обрання кандидата на посаду судді безстроково в такому порядку:

а) звернення кандидата на посаду судді безстроково до державної судової адміністрації, а суддів Верховного Суду України та суддів спеціалізованих судів — до голів цих судів щодо рекомендації їх для обрання суддями безстроково;

  • б) підготовка матеріалів щодо обрання кандидата суддею безстроково з повідомленням про це в місцевих засобах масової інформації, газеті «Голос України» та направлення їх до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
  • в) надання рекомендації про можливість обрання кандидата на посаду судді безстроково Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;
  • г) подання Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду до Верховної Ради України матеріалів про обрання кандидата суддею безстроково;
  • д) розгляд Комітетом Верховної Ради України, до відання якого належить питання про обрання суддів та звільнення суддів, обраних безстроково, подання про обрання кандидата суддею безстроково, прийняття рішення щодо рекомендації або не рекомендації кандидата на посаду судді безстроково та внесення цього рішення на розгляд Верховної Ради України;
  • е) прийняття Верховною Радою України рішення щодо обрання кандидата або відмови йому в обранні на посаду судді безстроково.

Передбачається і порядок звільнення Верховною Радою України з посади судді, який обіймає посаду судді безстроково. Відповідно до Закону звільнення з посади судді, обраного безстроково, відбувається в такому порядку:

а) ініціювання перед Вищою радою юстиції питання про звільнення з посади судді (див ст. 17 Закону);

б) розгляд питання Вищою радою юстиції та прийняття рішення щодо внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді, обраного безстроково;

в) подання Вищої ради юстиції до Верховної Ради України матеріалів про звільнення судді, обраного безстроково;

г) розгляд подання Вищої ради юстиції відповідним Комітетом Верховної Ради України і прийняття рішення по суті цього подання;

д) розгляд подання Вищої ради юстиції та висновку Комітету Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради України і прийняття Верховною Радою України рішення стосовно звільнення судді з посади.

Суб´єктами звернення до Верховної Ради України з питань обрання на посаду судді є:

1) Голова Верховного Суду України — щодо судді загального суду;

2) голова відповідного вищого спеціалізованого суду — щодо судді відповідного спеціалізованого суду. Вища рада юстиції звертається до Верховної Ради щодо звільнення судді суду загальної юрисдикції з посади, обраного безстроково.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

  • закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
  • досягнення суддею шістдесяти п´яти років;
  • неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров´я;
  • порушення суддею вимог щодо несумісності;
  • порушення суддею присяги;
  • набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
  • припинення його громадянства;
  • визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
  • подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Народними засідателями є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються усіма правами судді. Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду. До списку включаються у кількості, зазначеній у поданні голови суду, громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція даного суду, та відповідають вимогам закону і дали згоду бути народними засідателями. Список публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради. Народним засідателем може бути громадянин України, який досяг 25-річного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. Не підлягають включенню до списків народних засідателів громадяни:

а) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

б) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов´язків народного засідателя;

в) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість;

г) депутати усіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси. Особа, включена до списку народних засідателів, зобов´язана повідомити суд про обставини, що виключають можливість її участі у здійсненні правосуддя. Підлягають звільненню від виконання обов´язків народного засідателя за розпорядженням голови суду на їх прохання:

  • а) громадяни, старші 65 років;
  • б) жінки, які перебувають у відпустці у зв´язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною, а також які мають дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримують дітей-інвалідів, інших хворих або похилого віку членів сім´ї;
  • в) керівники та заступники керівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
  • г) особи, які не володіють державною мовою;
  • д) особи, які через свої релігійні переконання вважають для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;
  • е) інші особи, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються. Особи, що мають передбачені законом підстави для прохання про звільнення від обов´язків народного засідателя, повинні подати про це заяву з проханням звільнити їх від виконання цих обов´язків у конкретній справі до залучення їх для їх виконання.

Отже, для реалізації конституційно-правових норм з питань судово-правової реформи в Україні продовжується прийняття нормативно-правових актів на рівні законів та підзаконних актів (включаючи і процесуальні), що закріплюють порядок утворення і функціонування судових органів та їх структурних підрозділів. Для удосконалення діяльності судів загальної юрисдикції необхідно:

  • а) впроваджувати у судах спеціалізацію;
  • б) максимально розвантажити суддів;
  • в) розглядати справи судом присяжних;
  • г) впроваджувати виборність суддів.

загрузка...