Навігація
Посилання


Актуальні проблеми конституційного права України

18.2. Напрями реформування місцевого самоврядування в Україні


Серед найактуальніших сучасних проблем місцевого самоврядування слід вказати такі:

  • недостатня законодавча визначеність територіальної основи місцевого самоврядування;
  • фінансова незабезпеченість переважної більшості територіальних громад (особливо сільських), а відповідно, і їх органів місцевого самоврядування щодо здійснення власних і делегованих повноважень;
  • значна зношеність комунальної інфраструктури у містах та слабкий розвиток комунального сектору в селах і селищах;
  • після низки реформ бюджетного і податкового законодавства збереження централізованої моделі формування доходів місцевих бюджетів; високий рівень дотаційності місцевих бюджетів;
  • непрозорість діяльності органів місцевого самоврядування, корупція, неефективне управління та нецільове використання коштів місцевих бюджетів, комунального майна та інших місцевих ресурсів;
  • відсутність чіткого розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування різного рівня, невідповідність принципів розподілу вказаних повноважень сучасним європейським стандартам, зокрема, принципам Європейської хартії місцевого самоврядування;
  • невпорядкованість механізму делегування місцевими радами повноважень місцевим державним адміністраціям;
  • недосконала та нестабільна виборча система, що застосовується для виборів депутатів місцевих рад;
  • відсутність дієвої системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад, посадових осіб, службовців органів місцевого самоврядування;
  • слабкий розвиток соціальної ініціативи населення, зумовлений як низькою правовою культурою населення, так і недосконалістю законодавчого забезпечення даної сфери, зокрема, недосконалістю законодавства, що визначає питання організації діяльності органів самоорганізації населення;
  • недосконалість механізмів участі місцевих громад у діяльності місцевої влади та контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування; відсутність у жителів необхідних знань, вмінь та навичок участі у вирішенні питань місцевого значення тощо.

Наведені проблеми зумовлюють необхідність та встановлюють основні напрямки проведення реформи місцевого самоврядування в Україні з метою його перетворення у ефективний місцевий механізм публічної влади, здатний забезпечити поліпшення якості життя людини за рахунок створення умов для сталого розвитку територіальних громад як самостійних та дієздатних соціальних спільнот, члени яких матимуть можливість ефективно захищати власні права та законні інтереси шляхом участі у вирішенні питань місцевого значення. Реформа адміністративно-територіального устрою має сприяти реформуванню територіальної основи місцевого самоврядування. Адже, враховуючи передбачені Конституцією складові територіального устрою України (АРК, області, райони, міста, райони в містах, селища, села) та її положення щодо визначення місцевого самоврядування, можна зробити висновок, що здійснення місцевого самоврядування охоплює лише межі населених пунктів. Питання про те, під чиєю юрисдикцією перебуває територія між населеними пунктами, часто залишається невизначеним. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом закріплення базової територіальної одиниці — територіальної громади, що буде включати як тер

иторію населеного пункту, так і визначені землі навколо нього. Це дасть змогу забезпечити охоплення місцевим самоврядуванням всієї території Української держави, а також матеріально-фінансово зміцнити становище територіальних громад, уникнути чисельних земельних спорів тощо.

Адміністративна реформа повинна бути направлена на чітке розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та органами державної влади на засадах принципу субсидіарності, максимального наближення владного суб´єкта надання публічних послуг до їх споживача, тобто населення. Важливим напрямком реформування є розробка і вдосконалення механізмів делегування повноважень між органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, місцевими державними адміністраціями, як знизу-догори, так і зверху-донизу виключно на основі угод і з відповідним матеріально-фінансовим забезпеченням їх виконання. Важливим напрямком реформи є вдосконалення процедур діяльності органів місцевого самоврядування задля забезпечення реалізації принципів законності, гласності, прозорості, підконтрольності їх діяльності тощо.

Важливим напрямком реформи місцевого самоврядування є реформування його фінансової основи. В цій сфері в першу чергу слід змінити основні законодавчі підходи до формування доходної частини місцевих бюджетів у напрямку децентралізації, зростання самостійності представницьких органів місцевого самоврядування у бюджетному процесі, формування Зведеного бюджету України знизу-догори, а не навпаки. З метою подолання негативних явищ корупції, нецільового використання коштів місцевих бюджетів, непрозорості діяльності органів місцевого самоврядування слід продовжувати вдосконалення виборчого законодавства щодо виборів депутатів місцевих рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських голів, а також провести реформу кадрової політики в сфері місцевого самоврядування з метою забезпечення зростання професіоналізму, правової, політичної культури посадових осіб органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення, депутатів місцевих рад.

На даному етапі здійснити вказані реформи можна декількома основними шляхами. Перший шлях передбачає два етапи реформування. Спочатку на законодавчому рівні шляхом внесення змін у чинні закони і прийняття нових законів готуються передумови до внесення істотних змін до Конституції України, а потім проводиться конституційна реформа місцевого самоврядування. Даний шлях є досить розтягнутим у часі, проте дозволяє провести реформи достатньо м´яко, без значних потрясінь в економіці і соціальній сфері. Другий шлях є більш радикальним і передбачає першочергове внесення змін до Конституції України (передусім стосовно територіальної основи місцевого самоврядування), а після цього у стислі строки вдосконалення у відповідних напрямках законодавчих та підзаконних актів. Даний шлях є більш радикальним і може викликати ефект «шокової терапії» для суспільства, однак його перевагою є системний характер реформ та стислі строки. Обидва шляхи реформування мають як позитивні, так і негативні сторони, а відтак — як прихильників, так і супротивників. На тлі такої дискусії помітною є і точка зору щодо того, що реформа місцевого самоврядування може бути здійснена без внесення змін до чинної Конституції України, проте шляхом кодифікації законодавства про місцеве самоврядування в Україні та створення Муніципального кодексу України.

Отже, слід зауважити, що якою б не була стратегія і тактика проведення реформи місцевого самоврядування в Україні, її головна мета — це побудова ефективної системи місцевої публічної влади, метою якої є забезпечення соціально-економічних потреб членів територіальної громади та комплексний розвиток відповідної території.


загрузка...